Ухвала

від 28.02.2025 по справі 340/8139/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

28 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8139/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою судді від 24.12.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.17).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зокрема просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду (а.с.20-21).

Ухвалою судді від 18.02.2025 позивачу встановлено строк для надання суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску. (а.с.29-30)

На виконання вимог ухвали судді, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду у якому зазначено, що позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, до правовідносин за цей період строк звернення до суду не застосовується. Також зазначає, що відповідачем не надавались повідомлення про всі види складових грошового забезпечення, в тому числі - індексацію, отже дата одержання письмового повідомлення про складові є датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Надаючи оцінку доводам щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення у зв`язку із проходженням військової служби, є спором пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Спір стосується невиплати позивачу військовою частиною НОМЕР_2 індексації з 01.01.2016 року по 28.02.2018.

Отже, позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всієї суми грошового забезпечення) кожного місяця, за який отримував оплату (з 01.01.2016 по 28.02.2018).

З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 19.12.2024 року (відомості штемпеля вхідної кореспонденції суду), тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.

Так, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Наведення позивачем окремих цитат з Європейської конвенції не зумовлює достатніх підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.

Також, суд зазначає, що грошове забезпечення є регулярним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Відтак, отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його перерахунку, тощо.

При цьому позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися з таким запитом та отримати відповідь раніше.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всієї суми грошового забезпечення) кожного місяця, за який отримував оплату (з 01.01.2016 по 28.02.2018).

На момент звернення позивача до суду 19.12.2024 з позовом про виплату індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з компенсацією втрати частини доходів за весь час затримки, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст.233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці.

Враховуючи зміну редакції ст.233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з тими позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23, від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23.

З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 19.12.2024 року (відомості штемпеля вхідної кореспонденції суду), тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП України.

Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування причин, які заважали вчасно звернутися до суду, то така заява не підлягає задоволенню.

Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.п.7, 8 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (ч.4 ст.240 КАС).

Керуючись ст.ст.240, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА