Ухвала

від 24.12.2024 по справі 264/4882/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 264/4882/19

Провадження № 6/0203/541/2024

УХВАЛА

24 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №264/4882/19 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі заявник, АТ «Ідея Банк») звернулось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі №264/4882/19 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій заявник просить суд:

- видати стягувачу дублікат виконавчого листа №264/4882/19 від 09.12.2019 року:

«Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 218493,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3277,45 грн.».

В обґрунтування вимог своєї заяви заявник зазначив, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08.11.2019 року по справі №264/4882/19 було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 218493,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3277,45 грн. Виконавчий лист був пред`явлений до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області, де було відкрито виконавче провадження №67818969 щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за яким стягувачем є АТ «Ідея Банк».

01.10.2024 АТ «Ідея Банк» надіслав до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області запит про надання інформації по ВП №67818969, в якому просив: направити постанову про повернення виконавчого документу та виконавчий документ стягувачу, оскільки згідно з інформацією АСВП вищенаведене виконавче провадження завершене, однак, виконавчий документ на адресу АТ «Ідея Банк» не надходив.

15.11.2024 року на адресу АТ «Ідея Банк» надійшла відповідь на вищенаведений запит від Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області №16.40/7 від 04.10.2024, до якої було долучено копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №67818969 від 01.07.2024.

Однак, виконавчий документ фактично не повертався стягувачу та був втрачений Кальміуським відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області до теперішнього часу рішення суду не виконано.

З огляду на викладене, заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2024 року цивільну справу №264/4882/19, провадження №6/0203/541/2024, було розподілено головуючому судді ХанієвійФ.М., яка передана канцелярією суду 16.12.2024 року.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року було прийнято до провадження заяву про видачу дубліката виконавчого документа та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2024 року о 14:30 годині.

У судове засідання 24.12.2014 року учасники справи не з`явились.

Заявник подав до суду заяву про розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа за його відсутності, а боржник у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Суд зазначає, що п. 17.4 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, який регулює порядок вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, не передбачає обов`язкової участі заявника та боржника у судовому засіданні для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа, неявка яких не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, п. 17.4 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, суд розглянув заяву про видачу дубліката виконавчого документу за відсутності заявника (стягувача) та боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до заяви письмові докази, проаналізувавши положення чинного законодавства України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області було ухвалено заочне рішення в цивільній справі №264/4882/19, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 218493,95 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3277,45 грн.

09.12.2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області було видано рішення суду та виконавчий лист.

09.12.2019 року постановою старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження №67818969 з примусового виконання виконавчого листа №264/4882/19, виданого 09.12.2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 221771,40 грн.

01.07.2024 року постановою заступника начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, у зв`язку із збройною агресією рф, виконавчі документи та інші матеріали виконавчих проваджень, що перебували на виконанні станом на 24.02.2022 року в паперовому вигляді залишились на тимчасово окупованій території міста Маріуполя).

Відповідно до листа від 04.10.2024 року №16.40/7 Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 01.07.2024 року заступником начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

24.02.2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, зокрема у м. Маріуполь Донецької області. Паперові виконавчі провадження (у тому числі і оригінал вищевказаного виконавчого листа) знаходиться у місті Маріуполі Донецької області, яке на даний час перебуває у тимчасовій окупації, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Аналіз викладених вище обставин справи в рамках вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа дозволяє суду дійти висновку, що на момент звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа рішення суду, яке набрало законної сили, залишається невиконаним.

Суд зазначає, що згідно з п. 17.4 ч. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України вказує, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. А дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу оригіналу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року, справа №419/310/12, провадження № 61-13084св21, що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесена обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі,а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішеньскладовою права на справедливий судовий захист.

У ході судового розгляду заяви судом було встановлено, що виконавчий лист в цивільній справі був виданий на виконання рішення суду від 08.11.2019 року, яке набрало законної сили, станом на 09.12.2019 року.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконанняпротягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частинами 4-5 ст. 12 вищезазначеного Закону встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення виконавчого документа до виконання слід обраховувати від дати його останнього повернення 01.07.2024 року, а тому граничним строком пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання є 01.07.2027 року. Тобто на момент судового розгляду заяви строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився. Також суд бере до уваги те, що фактично виконавчий документ є втраченим та заявником надані суду належні докази втрати оригіналу виконавчого листа та такий на виконанні не перебуває.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Акціонерного товариства«Ідея Банк» про видачу дубліката виконавчого документа.

Керуючись ст. ст. 260, 261, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №264/4882/19 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Видати дублікат виконавчого листа, виданого 09.12.2019 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області в цивільній справі № 264/4882/19, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 218493,95 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3277, 45 грн.

Ухвала набирає законноїсилиз моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Ф.М. Ханієва