Ухвала

від 03.03.2025 по справі 403/103/25

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/103/25 провадження № 2-з/403/6/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 року с-ще Устинівка

Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., діючи від імені суду, розглянувши подану представником Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» - адвокатом Івановою Мариною Олександрівною заяву про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2025 року представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» (далі - ПСП «Димитрово») - адвокат Іванова М.О. через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_1 та Фермерському господарству «Агро-Лідія» (далі - ФГ «Агро-Лідія») проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0185, площею 6,5574 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі зі збирання врожаю пшениці, до набрання законної сили рішенням у даній справі. На обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч.4 ст.150 ЦПК України, зазначила про те, що до Устинівського районного суду Кіровоградської області подана позовна заява ПСП «Димитрово» до ОСОБА_1 , ФГ «Агро-Лідія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Враховуючи укладення 14 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ПСП «Димитрово» договору оренди землі за кадастровим номером: 3525882300:02:000:0185 загальною площею 6,5574 га зі строком дії до 31 грудня 2024 року та правом пролонгації, а також наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про зареєстроване право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ФК «Агро-Лідія» з 01 січня 2025 року, наявними є підстави для забезпечення позову, оскільки під час дії договору оренди ПСП «Димитрово» посіяло на вказаній вище земельній ділянці озиму пшеницю, внаслідок чого існує ризик знищення посівів або збирання врожаю відповідачем.

До заяви про забезпечення позову доданий документ, що підтверджує сплату ПСП «Димитрово» судового збору у встановленому законом розмірі.

Зазначена в заяві про забезпечення позову позовна заява ПСП «Димитрово» до ОСОБА_1 та ФГ «Агро-Лідія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) станом на 28 лютого 2025 року та на дату постановлення цієї ухвали до Устинівського районного суду Кіровоградської області подана не була.

Враховуючи принцип правової визначеності, на забезпечення якого спрямовані процесуальні норми, та зміст ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року №9) заява представника ПСП «Димитрово» про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких, він звернувся до суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосуванняпевного видузабезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).

Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність звязку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємоповязаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обовязок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі №910/16505/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності споруміж сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з предявленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №567/459/23 заначено, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначенийстаттею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову представник ПСП «Димитрово» зазначає про те, що заборона відповідачу вчиняти певні дії, зокрема, проводити обробіток спірної земельної ділянки відповідає предмету позову та водночас вжиття такого заходу не зумовить фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суддею встановлено, що зазначеними представником ПСП «Димитрово» в заяві про забезпечення позову позовними вимогами є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Позовна заява із такими позовними вимогами на дату постановлення цієї ухвали до суду не надходила.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (п.п.1, 2 ч.1 ст.2 Закону).

За змістомп.3Порядку наданняінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25грудня 2015року за№1127(далі-Порядок), інформація з Державного реєстру прав надається виключно за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у паперовій або електронній формі, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту, що має однакову юридичну силу та містить обов`язкове посилання на Державний реєстр прав.

Інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав (п.5 Порядку).

Отже, надання відомостей з інших інформаційних джерел, в тому числі і тих, що знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет, на підтвердження дійсності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, нормами наведених вище нормативно-правових актів не передбачено.

З урахуванням викладено суддею встановлено, що відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованого речового права ФГ «Агро-Лідія» на земельну ділянку з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0185 та загальною площею 6,5574 га, сформованих в інформаційну довідку чи витяг, які б в відповідали вимогам щодо їх актуальності, повноти та достовірності, до заяви про забезпечення позову додано не було.

Вказане свідчить про те, що представником ПСП «Димитрово» не була підтверджена достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується необхідність застосування судом зазначеного в заяві заходу забезпечення позову, зокрема, обставина проведення державної реєстрації права користування ФГ «Агро-Лідія» належною ОСОБА_1 земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Також суддею враховується, що у поданій до суду заяві про забезпечення позову представником ПСП «Димитрово» зазначено про існування ризику знищення посівів або зібрання врожаю відповідачем.

Вказаним в заяві видом (заходом) забезпечення позову, визначеним ст.150 ЦПК України, є заборона іншимособам вчинятидії щодопредмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Предметом спору, виходячи із наведених в заяві про забезпечення позову двох позовних вимог, євизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Тобто, метою зазначеного позову є захист прав ПСП «Димитрово» на поновлення договору оренди земельної ділянки (продовження орендних правовідносин), а не захист його прав щодо недопущення збитків, повязаних з проведеним ним обробітком земельної ділянки та майбутнім урожаєм на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, представником ПСП «Димитрово» не було наведено обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог таяким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім емфітевзису земельної ділянки у разі його задоволення.

Незабезпечення зазначеного у заяві позову шляхом заборони проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0185, у тому числі зі збирання врожаю, не призведе до утруднення виконання судового рішення чи неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав і законних інтересів ПСП «Димитрово» у разі задоволення позовних вимог.

Подібний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №709/853/20, який враховується судом відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до положень п.6 ч.1ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обгрунтованість самого позову і розгляд заяви про забезпечення позову не повинен порушувати принципи змагальності і рівності процесуальних прав учасників справи, суддя приходить до висновку про не підтвердження представником ПСП «Димитрово» наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову, а також, з урахуванням предмета позову, взаємоповязаності обраного нею заходу забезпечення позову з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України,

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви представника позивача Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» - адвоката Іванової Марини Олександрівни про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_1 та Фермерському господарству «Агро-Лідія» проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0185, площею 6,5574 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі зі збирання врожаю пшениці, до набрання законної сили рішенням у даній справі - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Суддя С.Ю.Атаманова