Постанова

від 03.03.2025 по справі 140/13201/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/13201/24 пров. № А/857/33866/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року про повернення позовної заяви в частині (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Рівне) у справі № 140/13201/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно та зобов`язати здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року із січня 2016 по день фактичної виплати 23.02.2023; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року включно та зобов`язати здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року із травня 2016 року по день фактичної виплати 22.07.2023 та 30.10.2024; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року та зобов`язати здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року із жовтня 2017 року по день фактичної виплати 28.06.2023.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ), а також до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з травня 2016 року по 22.07.2023 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.

02 грудня 2024 представником позивача подано заяву, в якій зазначено, що право позивача на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ) не обмежувалося будь-яким строком, а тому час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не має значення для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду з цим позовом (щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати). Крім того, зазначив, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд безпідставно покликався на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, оскільки у цій справі Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування строку звернення до суду у правовідносинах щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частину пенсії (частина друга статті 122 КАС України), тому такі висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, позаяк стосуються заробітної плати військовослужбовця.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині заявлених позовних вимог: до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) - про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року із січня 2016 по день фактичної виплати 23.02.2023 та до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) - про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року із жовтня 2017 року по день фактичної виплати 28.06.2023, а також до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) - в частині позовних вимог про зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з травня 2016 року по 22.07.2023 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимоги Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ щодо строку звернення до суду застосовуються з дня набрання ним чинності (19.07.2022) та в силу вимог статті 58 Конституції України та частини 4 статті 3 КАС України не мають зворотної дії в часі. Зазначає, що спори щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення стосуються заробітної плати військовослужбовця, а єдина норма, яка регулює строки звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати є частина 2 статті 233 КЗпП України. Під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, відповідачі не нарахували та не виплатили ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за означені вище періоди затримки виплат індексації по день фактичної виплати. Вважає, що строк звернення до суду із цим позовом в частині цих вимог ним не пропущено.

ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Інші відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання заборгованості за попередні періоди вважається, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, що і визначає перебіг строку звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів. Із цим позовом позивача через адвоката Каверіна С.М. звернувся до суду 12.11.2024, тобто із значним пропуском тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ), а також до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з травня 2016 року по 22.07.2023 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року. Позивач не навів при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку та не надав заяви про поновлення строку звернення до суду в цій частині позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі № 140/8143/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням лютого 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з врахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням грудня 2014 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з врахуванням виплачених сум.

12 листопада 2024 року позивач через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, з якого, і доданих до нього доказів, вбачається, що позивачу здійснена фактична виплата заборгованості на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №140/8143/22:

- ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) - 23.02.2023 у сумі 9239,36 грн;

- ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_1 ) 22.07.2023 у сумі 41925,38 грн та 30.10.2024 у сумі 9374,62 грн;

- ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) 28.06.2023 у сумі 24099,59 грн.

За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів на суми грошових доходів за період з травня 2016 року по 22.07.2023 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року, виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №140/8143/22 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) - 23.02.2023; ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_1 ) - 22.07.2023 та 30.10.2024; ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) - 28.06.2023.

Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХII зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).

З наведеного висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23 та від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а.

Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів слід обчислювати з моменту фактичної виплати особі відповідної суми доходу. Як установлено судом, виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року, виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №140/8143/22 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) - 23.02.2023; ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_1 ) - 22.07.2023 та 30.10.2024; ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) - 28.06.2023, при цьому станом на дату виплати цієї індексації норма статті 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX (тобто у редакції, яка вже передбачала обмеження строку звернення до суду трьома місяцями).

Проте, наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період, за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Відтак, застосування судом першої інстанції редакції статті 233 КЗпП, яка не поширюється на події, які мали місце до 19 липня 2022 року, призвело до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 грудня 2024 року по справі № 440/6875/24.

У постанові Верховного суду від 20 грудня 2024 року по справі №440/6875/24 зазначено: «Верховний Суд у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, 28 листопада 2019 року у справі №803/1937/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З уваги на це колегія суддів уважає застосований судом апеляційної інстанції підхід неправильним, адже день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Підсумовуючи наведене колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду правильно застосував норми КЗпП, а не КАС України, як це зробив окружний суд. Однак, застосування апеляційним судом редакції статті 233 КЗпП, яка не поширюється на події, які мали місце до 19 липня 2022 року, призвело до помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи, що строк звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, а тому судом першої інстанції безпідставно повернуто позов без розгляду.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду про повернення позову та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року про повернення позовної заяви в частині у справі № 140/13201/24 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар