Постанова

від 26.02.2025 по справі 916/2805/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2805/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Коломійчук І.О.

від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області - Тишевич Н.М. в порядку самопредставництва

від ТОВ "Автомагістраль-Південь" - адвокат Гранкіна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 (складено та підписано 01.07.2024, суддя Щавинська Ю.М.)

по справі №916/2805/24

за позовом Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

до 1) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь";

про припинення правовідносин, які виникли внаслідок укладення договору

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України з позовною заявою до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", в якій просить суд припинити правовідносини між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", які виникли внаслідок укладення договору на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області проведено відкриті торги з Особливостями, а у подальшому укладено договір на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг за відсутності бюджетних асигнувань, що суперечить приписам ст. 46, 48 Бюджетного кодексу України, п.п. 14, 17 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Таким чином, прокурор зазначає про нікчемність укладеного між сторонами договору та про невідповідність тендерної пропозиції кваліфікаційним вимогам.

Одночасно із позовною заявою Заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "Автомагістраль-Південь";

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "Автомагістраль-Південь";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "Автомагістраль-Південь".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по цій справі задоволено частково заяву Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову та заборонено Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь".

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з огляду на предмет позову та мети його подання, наявність у відповідача-1 можливості проведення оплати за спірним договором, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів (держави), за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову судом у даній справі.

Місцевий господарський суд зазначив, що приймаючи до уваги, що такий захід до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд вважає, що вжиття саме такого заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідачів, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулась Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню з огляду на таке.

На переконання апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги наступні обставини:

- при вирішенні питання про частково задоволення заяви прокурора, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, не обґрунтовано оцінив доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, тим самим, допустив значні порушення прав відповідача 2, якій по договору підряду не зможе отримати кошти за надані послуги;

- оскаржуване рішення суду є втручанням та блокуванням господарської діяльності відповідачів;

- застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову призводять до порушення умов договору з боку замовника (Служби) та надає підстави підряднику поновлювати свої права у судовому порядку;

- оскаржуване рішення побудовано лише на припущеннях, без дослідження належним чином, чи призведе невжиття даного заходу забезпечення позову до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача;

- позиція суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність юридичних осіб, пов`язаних між собою договором підряду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 02.10.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень прокурор зазначає, що місцевим господарським судом вжито заходів забезпечення позову, які повністю узгоджуються з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява.

Також, на переконання прокурора, забезпечення позовної заяви шляхом заборони Відповідачу 1 здійснювати платежі у спірних правовідносинах, не є втручанням у договірні відносини та господарську діяльність, оскільки фактичні обставини у спірних правовідносинах свідчать, що у Відповідача 1 бюджетні зобов`язання за укладеним, але нікчемним договором не виникли в силу вимог бюджетного законодавства, у зв`язку з чим, обов`язки Служби щодо оплати договірних зобов`язань є завідомо такими, що не підлягають виконанню.

У зв`язку із перебуванням судді члена-колегії Богацької Н.С. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу цієї судової справи.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу №916/2805/24 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 01.10.2024 справу №916/2805/24 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 02.10.2024 зупинено провадження у справі №916/2805/24 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 до завершення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4954/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою суду від 05.02.2025 поновлено апеляційне провадження у справі №916/2805/24 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 та призначено до розгляду на 26.02.2025.

Під час судового засідання від 26.02.2025 представники апелянта та ТОВ "Автомагістраль-Південь" підтримали доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Прокурор надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив, зокрема, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "Автомагістраль-Південь".

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по цій справі задоволено частково заяву прокурора та вжито вищевказані заходи забезпечення позову.

На переконання місцевого господарського суду, невжиття судом таких заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів (держави), за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову судом у даній справі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, з цього приводу зазначає таке.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже було вказано вище, ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2024 зупинено провадження у справі №916/2805/24 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 до завершення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4954/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у справі №916/4954/23 є визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього.

17.01.2025 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову по справи №916/4954/23 в якій сформовано висновки щодо можливості/неможливості вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в забороні сторонам оспорюваного договору про закупівлю виконувати свої зобов`язання за таким договором.

В той же час, предметом спору у справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, є вимога прокурора про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", які виникли внаслідок укладення договору на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на нікчемність укладеного між сторонами договору.

Судова колегія зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Отже, предмет та підстави позовів у справі №916/4954/23, в якій сформовано відповідні висновки щодо (не)можливості вжиття заходів забезпечення позову, та у справі №916/2805/24, яка наразі є предметом апеляційного оскарження, не є подібними.

Відповідно, висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 по справи №916/4954/23 не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки позовні вимоги у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, не пов`язані з визнанням недійсним правочину та/або застосуванням наслідків його недійсності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом переглядалась справа №916/2705/24 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" та Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою суд заяву керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області задовольнив. Заборонив Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду від 28.11.2023 №1К/23, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ"; заборонив Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором підряду від 28.11.2023 №1К/23, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ"; заборонив ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг, виконання робіт за договором підряду від 28.11.2023 №1К/23, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ".

Судова колегія наголошує на тому, що предметом спору у справі №916/2705/24 є припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ", які виникли внаслідок укладення договору від 28.11.2023 №1К/23 про закупівлю робіт "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл-Кілія-Вилкове, міст на км 37+985" та стягнення з ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" на користь Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області безпідставно сплачених коштів у сумі 44 883,49 грн.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, проведенням Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області процедури закупівлі (відкритих торгів) та взяттям за її результатами бюджетного зобов`язання (укладення договору) без відповідних бюджетних асигнувань, що не відповідає вимогам частини третьої статті 48 Бюджетного кодексу України та свідчить про нікчемність договору від 28.11.2023 №1К/23, укладеного за результатами такої закупівлі.

Отже, предмет та підстави позову у справі №916/2705/24 є подібними (аналогічними) до справі №916/2805/24, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає до уваги та враховує під час прийняття даної постанови висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.01.2025 по справі №916/2705/24.

Так, Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 по справі №916/2705/24 зробив наступні висновки.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено впостанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.

Вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини четвертої статті 236 ГПК та статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

За загальним правилом чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо), однак у справі за позовом про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти не допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам (замовнику та підряднику) вчиняти дії (сплачувати кошти та виконувати роботи), спрямовані на виконання зобов`язань за оспорюваним правочином, оскільки така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили.

Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 ГПК є неприпустимим.

Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін договору.

Водночас у разі, якщо укладений між сторонами договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти стосується будівництва, капітального ремонту або реконструкції об`єктів критичної інфраструктури (дамби, гідроелектростанції, атомні електростанції тощо), то тривале невиконання сторонами оспорюваного договору може призвести до критичних наслідків та надзвичайних ситуацій техногенного характеру (їх руйнування, аварії, завдання істотної шкоди навколишньому природньому середовищу та населенню), що, у свою чергу, може спричинити для державного та/або місцевого бюджетів додаткові витрати на оперативне усунення зазначених негативних наслідків.

За таких обставин, в спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов`язання: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог

У цій справі вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії на виконання зобов`язань за оспорюваним договором (сплачувати кошти), місцевий господарський суд не врахував, що така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду яким буде встановлена його нікчемність, яке набрало законної сили.

Тобто, місцевий господарський суд фактично поставив під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину, який на час прийняття ним оскаржуваної постанови недійсним не визнавався, в той час як суд першої інстанції цілком обґрунтовано звертав увагу на те, що обставина нікчемності правочину судом буде підтверджена чи спростована при розгляді справи по суті в мотивувальній частині судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 по справі №916/2705/24 також виснував, що апеляційний суд, який вжив запропоновані прокурором заходи забезпечення позову, безпідставно також залишив поза увагою, що вжиті ним заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, визнання якого недійсним є предметом цього позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини одинадцятої статті 137 ГПК.

Крім цього, як зазначеного Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 по справі №916/2705/24, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, не врахував, що встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність таких заходів забезпечення позову, зокрема із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову, та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

З огляду на вищевикладені висновки Верховного Суду колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанцій заходи забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти дії на виконання зобов`язань за оспорюваним договором, а саме сплачувати кошти на виконання умов договору, суперечать положенням частини статей 137 ГПК України та статей 204, 629 ЦК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала в частині задоволенні заяви про забезпечення позову скасуванню із прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі.

Колегія суддів наголошує, що судові витрати понесені учасниками справи у зв`язку із переглядом ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, мають бути розподілені місцевим господарським судом при розгляді даної справи по суті.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по справі №916/2805/24 в частині задоволення заяви Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову та заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг №ЕУ3/24 від 10.04.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (п.п. 1, 2 ухвали) скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. В решті ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по справі №916/2805/24 залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2025.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяФілінюк І.Г.