Постанова

від 26.02.2025 по справі 911/2071/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа№ 911/2071/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від прокурора: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бойко Ю.М.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024

у справі № 911/2071/24 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккордгруп"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (позивача) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккордгруп" (відповідача) про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3220888000:03:001:0003, 3220888000:03:001:0015.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У заяві про забезпечення позову № 51-6177вих-24 від 26.11.2024, прокурор просив суд першої інстанції вжити заходів по забезпеченню позову, шляхом накладання арешту на земельні ділянки, що розташовані на території Бориспільського району з кадастровими номерами: 3220888000:03:001:0003 площею 0, 1446 га, 3220888000:03:001:0015 площею 0, 4999 га, які належать відповідачу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що існує реальна загроза уникнення виконання відповідачем в подальшому рішення суду у разі його задоволення, шляхом зміни первісного об`єкту цивільних прав, шляхом його поділу чи об`єднання, або відчуження спірних земельних ділянок.

Відтак, на думку прокурора, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не призведе до ефективного захисту, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких звернулася прокуратура.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 відмовлено у задоволенні заяви № 51-6177вих-24 від 26.11.2024 прокуратури Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220888000:03:001:0003 площею 0,1446 га, 3220888000:03:001:0015 площею 0,4999 га, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аккордгруп".

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку прокурора, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заходів забезпечення позову є помилковою та такою, яка прийнята без урахуванням наявних ризиків подальшого відчуження на користь інших власників спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що в свою чергу, на переконання прокурора, суперечить вимогам ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України та ст. 42 Лісового кодексу України та ускладнить їх подальше повернення на користь позивача.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує на тому, що прокурором не доведено: фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; що невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі; що з урахуванням предмету позову зазначений вид забезпечення позову може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників по справі

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу, не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024, апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2071/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 розгляд справи № 911/2071/24 відкладено на 26.02.2025.

В судове засідання, яке відбулося 26.02.2025, з`явився представник відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Прокурор, представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в електронні кабінети Бориспільської окружної прокуратури Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 12.02.2025).

Враховуючи, що явка прокурора, представників позивача та третьої особи у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності прокурора, представників позивача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду від 03.12.2024, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З огляду на викладені вище норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що прокурором (заявником) у своїй заяві у відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 136 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність саме станом на момент розгляду заяви обставин, передбачених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення позову, а саме яким чином невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Підсумовуючи наведене вище, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Отже, доводи викладені прокурором у апеляційній скарзі не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження про те, що прокурором не надано суду будь-яких доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки, які унеможливлять виконання рішення суду по суті, на думку колегії суддів є документально обґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 911/2071/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 03.03.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська