Ухвала

від 04.03.2025 по справі 902/77/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" березня 2025 р. Cправа № 902/77/22

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (код ЄДРПОУ 40553790)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/77/22 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ "Еко Ніка".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Постановою від 03.09.2024 року ТОВ "Еко Ніка" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О.

28.02.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 28.02.2025 року (вх.№ 01-36/243/25) про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій заявник просить суд:

визнати конкурсним кредитором ТОВ "Еко Ніка" з грошовими вимогами в розмірі 31 879,88 грн., які підлягають задоволенню в першу чергу та з грошовими вимогами в розмірі 121 537,50 грн. які підлягають задоволенню в четверту чергу;

визнати поточним кредитором ТОВ "Еко Ніка" з грошовими вимогами в розмірі 160 429,50 грн. які підлягають задоволенню в четверту чергу.

Суд, оглянувши матеріали поданої кредиторської заяви, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу ч. 3 ст. 45 КУзПБ, до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Відтак, на стадії прийняття кредиторських заяв до розгляду суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявниками.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст. 2 ЗУ "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір в сумі, що становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 9 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За змістом ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн.

З врахуванням наведених приписів законодавства, за подання вказаної вище заяви, кредитору слід було сплатити судовий збір у сумі 4 844,80 грн. (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80).

Разом з тим, при огляді матеріалів зазначеної вище кредиторської заяви, судом встановлено, що заявником не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору у відповідному розмірі за подання до суду заяви про визнання грошових вимог до боржника.

Водночас, заявник у заяві зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки заявлені нею вимоги за своєю правовою природою стосуються складових заробітної плати, а відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Щодо посилання заявника щодо звільнення її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення боргу про стягнення заробітної плати та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними способами захисту порушених прав.

Суд зазначає, що ЗУ "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

В той час, згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.

Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.

Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

Відтак, оскільки положення ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" не застосовується до заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами кредитора до боржника.

З огляду на наведені вище обставини та положення закону, на переконання суду, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, повинна сплатити судовий збір на підставі пп.10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір".

Схожу правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2023 року у справі №922/5231/21 та постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі №910/8316/20.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В цій справі, Європейський суд з прав людини конкретизує, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 46 КУзПБ встановлено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про залишення поданої кредиторської заяви ОСОБА_1 без руху та повідомлення заявника про недоліки цієї кредиторської заяви, а також зобов`язання заявника їх усунути в строк - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 2, 9 (ч. 4), 45, 46, 60 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 42, 120, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Залишити заяву ОСОБА_1 б/н від 28.02.2025 року (вх.№ 01-36/243/25) про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 902/77/22 - без руху.

2. Повідомити ОСОБА_1 про недоліки, виявлені судом при огляді заяви б/н від 28.02.2025 року (вх.№ 01-36/243/25) про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 902/77/22.

3. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 надати до суду: докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі (4 844,80 грн.).

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронну адресу: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 04.03.2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.