Рішення від 03.03.2025 по справі 903/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2025 року Справа № 903/1061/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1061/24

за позовом: Благодійної організації Благодійний фонд Дігнітас

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ізотова Микити Геннадійовича

про стягнення 611 897,00 грн.

Встановив: Благодійна організація Благодійний фонд Дігнітас звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ізотова Микити Геннадійовича про стягнення 611 897,00 грн. заборгованості в т.ч. 447 457,00 грн. основного боргу та 164 440,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Благодійної організації Благодійний фонд Дігнітас та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 27.12.2024.

Ухвала суду від 27.12.2024 була направлена відповідачу - фізичній особі-підприємцю Ізотову Микиті Геннадійовичу за адресою зазначеною в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Ізотов Микита Геннадійович, зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_1 ) отже, суд направив ухвалу від 27.12.2024 за місцем його реєстрації.

Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 21.01.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача фізичну особу-підприємця Ізотова Микиту Геннадійовича про розгляд справи №903/1061/24 за позовом: Благодійної організації Благодійний фонд Дігнітас до відповідача: фізичної особи-підприємця Ізотова Микити Геннадійовича про стягнення 611 897,00 грн. в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі №903/1061/24 та від 21.01.2025 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 43005, місто Луцьк, вул. Шопена, будинок 22, кімната 18-Б.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 27.12.2024 та від 21.01.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.12.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

16.02.2024 між Благодійною організацією «Благодійний фонд «ДІГНІТАС» (Покупець) та Фізичною особою-підприємець Андрєєвою-Талько Ларисою Леонідівною (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №16/02/24 .

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати радіокеровані моделі, комплектуючі та аксесуари до них, визначені сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору після підписання сторонами (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість.

12.03.2024 сторони договору підписали Специфікацію №2 до договору купівлі-продажу товарів №16/02/24 від 16 лютого 2024 року, яка є невід`ємною частиною до вищевказаного Договору, та якою були визначені наступні умови: Відповідно до цієї Специфікація Постачальник поставляє наступний Товар:

№ з/пНазва ТоваруВартість за одиницю товару, без ПДВ, грнКіл-ть, шт.Загальна вартість товару, без ПДВ, грнДата поставки товаруГарантійний термін1Приймач SKYZONE SteadyView 4.9G3150,00515 750,00Не пізніше 05.04.202414 днів2Приймач Foxeer Wild Fire 5G+5.8G+6G (MR1622G56)3160,501547 407,50 14 днів3Антена Maple Wireless 5.8G 17dBi840,002016 800,00 14 днів4SpeedvBee F405 V32100,002042 000,00 14 днів5Антена подовжувач SMA-F на ММСХ-М105,0050052 500,00 14 днів6АКК FX2- Dominator 2 W1365,00200273 000,00 14 днів Разом, без ПДВ, грн447 457,50 ПДВ, грн0,00 Разом з ПДВ, грн447 457,50 Загальна вартість товару складає 447 457,50 грн, без ПДВ

Порядок оплати:

100% вартості товару підлягає сплаті на підставі рахунку продавця, я якості передоплати, протягом 5 (п`яти) банківських днів після його отримання.

Пунктом 2.8. договору було передбачено місце поставки: місто Київ, вулиця Межигірська, 82-А.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість товару оплачується Покупцем на підставі виставленого Продавцем рахунку протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання. Інший порядок оплати може зазначатись у відповідних (Специфікаціях) до цього Договору.

Рахунок №03-13.03.24 був висталений Продавцем - 13.03.2024 на суму 447 457 грн. 50 коп. без ПДВ.

Благодійною організацією «Благодійний фонд «ДІГНІТАС» на виконання п. 3.1. договору та Специфікації № 2 перераховано продавцю 14.03.2024 всю суму 447 457 грн. 50 коп. без урахування ПДВ (100 % вартості Товару), шо підтверджується платіжною інструкції №406 від 14.03.2024.

Специфікацією №2 було передбачено дату поставки товару, а саме: Продавець здійснює поставку товару покупцю не пізніше 05.04.2024.

Пунктом 5.3. договору купівлі-продажу № 6/02/24 від 16.02.2024, було передбачено, що у разі несвоєчасної передачі у власність товару Покупцю, Продавець зобов`язаний на письмову вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі 0,5 % (нуль цілих п`яти десятих) відсотка від несвоєчасно переданого Покупцю товару за кожний день такого прострочення за весь строк такого прострочення.

02.09.2024 року покупцем на руки продавцю було надано вимогу вих.№177/1 (дата отримання 02.09.2024) щодо повернення останнім суми попередньої оплати у розмірі 447 457 грн. 00 коп. та сплати суми пені у розмірі - 328 881 грн. 26 коп. на користь покупця протягом 2 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги продавцем.

Фізичною особою-підприємець Андрєєвою-Талько Ларисою Леонідівною листом від 03.09.2024 вих. № 1, Продавець повідомив Покупця, що розглянувши вищевказану вимогу, готовий повернути в повному обсязі попередню оплату у розмірі 447 457,00 грн., а стосовно сплати пені, просив розглянути варіант сплати 50 % від нарахованої пені, що буде складати 164 440, 63 грн.

Розглянувши, в цей же день, даний лист від продавця, покупець надав свою відповідь від 03.09.2024 р. вих.№ 179/1, яка була отримана продавцем 03.09.2024, якою погодився на повернення попередньої оплати у розмірі 447 457 грн. 00 коп. та оплати пені, що складає 50% від загально нарахованої, а саме: 164 440 грн. 63 коп.

В подальшому 04.09.2024 між ФОП - Андрєєва-Талько Лариса Леонідівна - (первісний боржник), ФОП - Ізотовим Микитою Геннадійовичем (новий боржник) та БО «БФ «ДІГНІТАС (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №16/02/2024-30.08.

Відповідно до п. 1.1. договору борг первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу товарів №16/02/24 від 16 лютого 2024 року становить 611 897,00 гри., з яких сума основного боргу 447 457 грн. та сума пені 164 440,63 грн.

Пунктом 1.2. договору переведення боргу сторони встановили, що первісний боржник переводить грошовий борг за договором купівлі-продажу товарів №16/02/24 від 16 лютого 2024 , укладеним між Первісним Боржником та Кредитором, у розмірі 611 897,00 грн. на Нового боржника, а Новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити заборгованість Первісного боржника Кредитору за вищевказаним договором у розмірі 611 897,00 грн.

Згідно п.п. 2.1.-2.3. договору новий боржник приймає на себе та виконує зобов`язання Первісного Боржника перед Кредитором у розмірі 611 897,00 грн., яке зазначене у п 1.2 даного Договору. Після набуття чинності цього Договору Кредитор зменшує дебіторську заборгованість Первісного боржника за Договором купівлі-продажу товарів №16/02/24 від 16 лютого 2024 року на суму 611 897,00 грн. Після набуття чинності цього Договору у Первісного боржника виникає зобов`язання перед Новим боржником в сумі 611 897,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника, зокрема, оплатити на користь Кредитора суму боргу на суму 611 897 грн. 00 коп., з яких сума основного боргу: 447 457 грн. 00 коп. та сума пені 164 440 грн. 63 коп. до 07.09.2024.

Позивач доводить, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу становить 611 897,00 грн.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідач 611 897,00 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору про переведення боргу від 04.09.2024 №16/02/2024-30.08, суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення 611 897,00 грн.

Сума заборгованості 611 897,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 15.01.2024 №15/01, актом прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2024, платіжною інструкцією від 18.12.2024 №1150 на суму 5000,00 грн.

17.09.2024 між Адвокатським об`єднанням "ЮСО" (Адвокатське об`єднання) та Благодійною організацією Благодійний фонд Дігнітас (клієнт), згідно умов п. 1.1. якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно п. 1.2. договору адвокатське об`єднання доручає надавати правову допомогу згідно з цим договором адвокату адвокатського об`єднання Богдан Юлії Валеріївні (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5202/10 від 19 грудня 2016 р., видане Радою адвокатів Київської області).

Адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень клієнта виконує наступні дії з надання правової допомоги: - представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади У країни; органах прокуратури; Службі безпеки України; органах податкової служби; національної поліції; у всіх судах, які утворюють система судоустрою України; органах місцевого самоврядування; установах; організаціях; підприємствах та їх об`єднаннях; - збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням цього договору; - використання засобів захисту та представництва, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України; - виконання інших дій, передбачених законодавством. (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору отримання винагороди за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Конкретний розмір гонорару, строк та порядок його оплати визначаються у додаткових угодах до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується: - складність справи; - обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; - необхідність виїзду у відрядження; - особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; - кваліфікація і досвід адвоката; - фінансовий стан клієнта.

Згідно акту прийому-передач виконаних робіт від 18.12.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції від 18.12.2024 №1150 на суму 5000,00 грн. БО Благодійний фонд Дігнітас здійснила оплату наданих останнім послуг на суму 5000,00 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.

Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом послуг з професійної правничої допомоги на суму 5000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/1061/24.

Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ізотова Микити Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації Благодійний фонд Дігнітас (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 5, квартира 59, код ЄДРПОУ 44943914) 611 897,00 грн. заборгованості та 9 178,45 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяВ. М. Дем`як