Рішення від 03.03.2025 по справі 904/5605/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5605/24

Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 113 361 грн 55 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість в сумі 113 361 грн 55 коп., з яких: 96 014 грн 98 коп. - основний борг, 10 287 грн 00 коп. - пеня, 1 298 грн 67 коп. - 3% річних, 5 760 грн 90 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки № 89 від 24.01.2024.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.01.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому остання вказує на те, що він не заперечує заборгованість перед позивачем за поставлений товар за спірним договором у сумі 96 014 грн 98 коп.

Проте відповідач вважає, що при розрахунку пені та 3% річних позивачем допущено помилки, оскільки неправильно було визначено період прострочення оплати за товар.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив на позов.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

24.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" (постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 89 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товару, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях (п. 3.1 договору).

Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору (п. 3.2 договору).

Ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях (п. 4.1 договору).

Оплата здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 4.4 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024 (п. 10.1 договору).

На виконання умов спірного договору позивачем у період з 26.06.2024 по 26.07.2024 було здійснено поставку товару на загальну суму 96 014 грн 98 коп., що підтверджується видатковими накладними № РБ-00360 від 26.06.2024 на суму 90 014 грн 98 коп. та № РБ-00423 від 26.07.2024 на суму 6 000 грн 00 коп. (а.с. 36,42).

Поставка товару за вказаними видатковими накладними здійснювалася на підставі наступних специфікацій:

- специфікація № 10 від 29.04.2024 (поставка товару за видатковою накладною № РБ-00360 від 26.06.2024 на суму 90 014 грн 98 коп.).

В п. 5 вказаної специфікації сторони погодили порядок оплати товару: 80% протягом 5 робочих днів по факту приймання партії товару на складі покупця виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних, 20% - після належної реєстрації податкової накладної в ЄДРПН, виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат якості.

- специфікація № 2 від 29.01.2024 (поставка товару за видатковою накладною № РБ-00423 від 26.07.2024 на суму 6 000 грн 00 коп.).

В п. 5 вказаної специфікації сторони погодили порядок оплати товару: протягом 5 календарних днів по факту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат якості.

На виконання умов спірного договору та п. 5 специфікації № 10 позивачем було зареєстровано видаткову накладену № 157 від 26.06.2024 в ЄДРПН 16.07.2024, що підтверджується квитанцією № 1 (а.с. 40-41).

Звертаючись з даним позовом, позивача вказує на те, що відповідач у визначені пунктами 5 специфікацій №№ 10, 2 терміни, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 96 014 грн 98 коп., що й стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 96 014 грн 98 коп., що також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідач до матеріалів справи не надано.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на умови специфікацій №10 та №2 до договору та норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав:

1) за видатковою накладною № РБ-00360 від 26.06.2024 на суму 90 014 грн 98 коп.:

- на суму 72 011 грн 98 грн. (80% протягом 5 робочих днів по факту приймання партії товару на складі покупця, партія товару за вказаною видатковою накладною була прийнята відповідачем 01.07.2024, про що свідчить відбиток штампу відповідача) строк оплати настав з 09.07.2024:

- на суму 18 003 грн 00 коп. (20% - після належної реєстрації податкової накладної в ЄДРПН, як вбачається з матеріалів справи позивачем було зареєстровано видаткову накладену № 157 від 26.06.2024 в ЄДРПН 16.07.2024, що підтверджується квитанцією № 1), строк оплати настав з 17.07.2024;

2) за видатковою накладною № РБ-00423 від 26.07.2024 на суму 6 000 грн 00 коп. строк оплати настав з 01.08.2024.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 96 014 грн 98 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.

На підставі п. 7.6 договору позивачем нараховано пеню за загальний період з 22.07.2024 по 20.12.2024 у сумі 10 287 грн 00 коп.

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 5 760 грн 90 коп. за загальний період з липня 2024 року по грудень 2024 рік включно, а також нараховано 3% річних в розмірі 1 298 грн 67 коп. за загальний період з 08.07.2024 по 20.12.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних судом встановлено, що вони здійснені без урахування останнім вимог статей 253-254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу та закінчення строку.

Крім того, за порушення строків оплати товару за видатковою накладною № РБ-00360 від 26.06.2024 на суму 90 014 грн 98 коп., позивачем здійснювалися нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрати, без врахування того, що обов`язок з оплати поставленого товару на суму 18 003 грн 00 коп., що становить 20% від загальної суми поставленого товару (90 014 грн 98 коп.), відповідно до п. 5 специфікації № 10 від 29.04.2024, у відповідача виник лише 17.07.2024, після реєстрації позивачем податкової накладної в ЄДРПН.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають пеня у розмірі 10 226 грн 53 коп. за загальний період з 22.07.2024 по 20.12.2024, 3% річних у розмірі 1 275 грн 45 коп. за загальний період з 09.07.2024 по 20.12.2024 та інфляційні втрати за загальний період з липня 2024 по грудень 2024 у сумі 5 760 грн 90 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Корнія Речмидила, буд. 19, код ЄДРПОУ 21881235) 96 014 грн 98 коп. - основного боргу, 5 760 грн 90 коп. - інфляційних втрат, 1 275 грн 45 коп. - 3% річних, 10 226 грн 53 коп. - пені та 3 025 грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.03.2025.

Суддя І.А. Рудь