Рішення

від 28.02.2025 по справі 904/5524/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5524/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, код ЄДРПОУ 42082379)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» (49111, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 40387906)

про стягнення 208 793,45 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» про стягнення 208 793,45 грн, у тому числі заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 188 648,66 грн, інфляційних втрат у сумі 16 465,06 грн та 3%річних у сумі 3 679,73 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» належним чином не виконало зобов`язання за договором № 10644 від 01.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу щодо оплати за спожиту електричну енергію за березень квітень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5524/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/5524/24, що направлена на юридичну адресу відповідача: 49111, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 25, вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» 06.01.2025 (поштове відправлення № 0610218614968).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 про відкриття провадження у справі № 904/5524/24, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» не надходило, поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого ним не зроблено, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин приєднання відповідача до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, строк дії договору, умови постачання електричної енергії, порядок та строк оплати за поставлену електроенергію, періоди прострочення, наявність/відсутність заборгованості.

Позивач відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), від 14.03.2018 № 312 (з наступними змінами та доповненнями, далі Правила), постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

У червні 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на підставі постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429 видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до абз. 1 п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з абз. 5 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг опублікований у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06.11.2018 № 84 (1984) та розміщений на офіційному вебсайті постачальника за посиланням http://dnep.com.ua (наразі http://dp.yasno.com.ua).

01 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» (далі споживач) укладено договір № 10644 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 14-23, далі Договір).

Також споживачем обрана та підписана Комерційна пропозиція «Вільна/10644» постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», яка є додатком 2 до Договору (а.с. 19-21, далі Комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5(п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно з пунктом 5.1 Комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- не пізніше 25-го числа місяця, що передує розрахунковому 100% від заявленого обсягу;

- розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше, ніж на 7 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.

Відповідно до пункту 6.3 Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засобу обліку постачальником або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача). У разі неодержання рахунку споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції.

На підставі підпункту 1 пункту 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 13.1 Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати, зазначеної в комерційній пропозиції.

Цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Відповідно до пункту 9.1 Комерційної пропозиції Договір на умовах даної Комерційної пропозиції починає діяти з 01.01.2022 року. Договір укладається по 31.12.2022 р. та вважається продовженим на кожні наступні 12 (дванадцять) місяців, якщо жодна зі сторін не відмовиться від його пролонгації.

Згідно з пунктом 10.2 Комерційної пропозиції у разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов Договору умовам, викладеним в цій Комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї Комерційної пропозиції.

Згідно з пунктом 13 додатка 3 «Умови користування Інтернет-сервісом «Особистий кабінет для споживачів електроенергії» до Договору (а.с. 21-22) датою отримання споживачем всіх рахунків на оплату, наявність яких передбачена умовами цього додатка, вважається дата здійснення нарахувань споживачу за допомогою сервісу.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.13, пп. 33, 34 п. 5.1.2 Правил обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого виконує відповідний оператор системи розподілу.

Згідно з даними, отриманими від оператора системи розподілу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (а.с. 13), Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» у березні квітні 2024 року спожито електричну енергію обсягом 31 595 кВт*год, у тому числі в березні 2024 року 23 440 кВт*год, у квітні 2024 року 8 155 кВт*год.

З урахуванням спожитих відповідачем обсягів електричної енергії, постачальником сформовані та направлені споживачу рахунки за електроенергію (а.с. 25-26):

- рахунок № 252001832092 від 31.03.2024 (розрахунковий період березень 2024 року) на суму 138 153,20 грн (з ПДВ), кінцева дата сплати рахунку 15.04.2024;

- рахунок № 251501939609 від 30.04.2024 (розрахунковий період квітень 2024 року) на суму 50 495,46 грн (з ПДВ), кінцева дата сплати рахунку 15.05.2024 року.

Позивач указує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» у порушення умов Договору зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію в сумі 188 648,66грн не виконані. Таким чином, сума заборгованості відповідача за спожиту в березні квітні 2024 року електричну енергію становить 188 648,66 гривень.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому на підставі ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу (п. 14).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

З огляду на положення абзацу 1 пункту 5.7 Договору та пункту 5.1 Комерційної пропозиції, строк оплати за спожиту електричну енергію є таким, що настав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів оплати заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 188 648,66 грн Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» не надало, доказів, наведених в обґрунтування позову, не спростувало.

Таким чином, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 188 648,66 грн за березень квітень 2024 року, враховуючи відсутність доказів такої оплати та заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс», є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 188 648,66 грн підлягає задоволенню.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» нарахувало та заявило до стягнення за період з 16.04.2024 до 17.12.2024 інфляційні втрати в сумі 16 465,06 грн та 3% річних у сумі 3 679,73 гривень.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути інфляційні втрати в сумі 16 465,06 грн з травня до листопада 2024 року.

З приводу вказаної позовної вимоги суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» інфляційні втрати розраховані правильно.

Отже, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 16 465,06 гривень.

Перевіркою правильності розрахунків 3% річних арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 3 679,73 грн підлягає задоволенню.

З урахуванням установлених обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 208 793,45 грн, у тому числі заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 188 648,66 грн, інфляційні втрати в сумі 16465,06 грн та 3% річних у сумі 3 679,73 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 505,52 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» про стягнення 208 793,45грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» (49111, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 40387906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, код ЄДРПОУ 42082379) 208 793,45 грн (двісті вісім тисяч сімсот дев`яносто три гривні 45 копійок), у тому числі заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 188 648,66 грн (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок вісім гривень 66 копійок), інфляційні втрати в сумі 16 465,06 грн (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 06 копійок), 3% річних у сумі 3 679,73 грн (три тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень 73 копійки), судовий збір у сумі 2 505,52 грн (дві тисячі п`ятсот п`ять гривень 52 копійки).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 03.03.2025.

Суддя В.О. Дичко