Ухвала

від 28.02.2025 по справі 757/7934/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7934/25-к

пр. 1-кс-9051/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПП «ЧАЙКА-КИЙЛІВ», про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2022 року у справі №757/28229/22-к у кримінальному провадженні №42022000000000628 від 26.05.2022, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/51423/24-к від 18.11.2024 у кримінальному провадженні №6202300000000986 від 07.11.2023.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2022 року у справі №757/28229/22-к, арешт накладено безпідставно та необґрунтовано.

Також зазначено, що, накладаючи арешт, слідчий суддя вважав, що наявні, передбачені ст. 170 КПК України, підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Проте, в наведеній ухвалі не встановлено, що існують хоча б якісь обставини, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (грошових коштів).

Окрім цього, адвокат вказує, що відсутні були не те що достатні, а взагалі будь-які підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що виключає накладення та збереження арешту відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України.

Посадові особи ПП «ЧАЙКА-КИЙЛІВ» не є підозрюваними, жодні слідчі дії після арешту із майном не вчинялися, подальше застосування арешту порушує ст. 2 ст. 28 КПК України.

Також, адвокат звертає увагу суду, що арешт, накладений зазначеною ухвалою слідчого судді, вже скасовано - в частині грошових коштів, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 (ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2024 у справі 757/10261/24-к) та в частині грошових коштів, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 757/53951/24-к), а раніше арештоване майно - повернуто власникам ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ).

Таким чином, адвокат просить слідчого судді скасувати арешт з грошових коштів, які належать ПП «ЧАЙКА-КИЙЛІВ» .

Адвокат в судове засідання з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що у Головного слідчого управління Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000628 від 26.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

24.10.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/28229/22-к було накладено арешт, на майно, шляхом позбавлення права користування, володіння та розпорядження, грошових коштів, зокрема і ПП «ЧАЙКА-КИЙЛІВ» (код ЄДРПОУ: 33441748).

Так, з даної ухвали вбачається, що арешт був накладений з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи сторони звернення в певній мірі є переконливими. Окрім цього, арешт накладено з 2022 року, а орган досудового розслідування не надав суду обґрунтувань необхідності у продовженні такого заходу, як арешт майна, яке належить заявнику.

Разом з цим, адвокат при зверненні до суду, не надав слідчому судді доказів, щодо документів господарської діяльності товариства, які б вказували на законність діяльності та інше, а тому лише самі посилання на необґрунтованість є недостатніми для скасування арешту, оскільки позбавляють в повній мірі об`єктивно дослідити обставини, на які посилається адвокат.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПП «ЧАЙКА-КИЙЛІВ», про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2022 року у справі №757/28229/22-к у кримінальному провадженні №42022000000000628 від 26.05.2022, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_9