Ухвала

від 03.03.2025 по справі 908/2701/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/138/24-4/222/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.03.2025 Справа № 908/2701/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) ОСОБА_1 про відвід судді Зінченко Н.Г. у справі № 908/2701/24

за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», (вул. Рязанська, буд. 9, м. Запоріжжя, 69083)

про визнання недійсними та скасування рішень установчих зборів, рішень правління та загальних зборів

Без участі уповноважених представників сторін

УСТАНОВИВ

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», в якій позивач просить:

1) визнати недійсним та скасувати рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформлено протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 26 січня 2019 року.

2) визнати недійсним та скасувати рішення правління членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», яке оформлено протоколом від 27 січня 2019 року.

3) визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», яке оформлено протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9» № 1 від 14 квітня 2019 року.

4) визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», яке оформлено протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9» № 2 від 14 квітня 2019 року.

5) визнати недійсним та скасувати рішення правління членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», яке оформлено протоколом № 31/22 від 31 грудня 2022 року.

6) визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9», яке оформлено протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9» № 3 від 18 лютого 2023 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справі Левкут В.В. у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами з 02.12.2024 по 06.04.2025 для подальшого розгляду справу № 908/2701/24 передано судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2024 справу № 908/2701/24 прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно номер провадження справи 18/138/24-4/222/24, підготовче засідання призначено на 09.01.2025.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2701/24 до 09.03.2025, в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 03.02.2025.

В підготовчому засіданні 03.02.2025 оголошена перерва до 26.02.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання від 03.02.2025.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 03.02.2025 судом в порядку ст. 81 ГПК України скеровані запити про надання доказів та інформації до Центра надання адміністративних послуг м. Запоріжжя, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рязанська 9» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Підготовче засідання 26.02.2025 відкладено на 10.03.2025.

28.02.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла Заява вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) ОСОБА_1 про відвід судді Зінченко Н.Г. у справі № 908/2701/24.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2025 заяву про відвід судді у справі № 908/2701/24 передано на розгляд головуючому судді Зінченко Н.Г. Підстави передачі: відповідно до ч. 13 ст. 32, ч. 2 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Обґрунтовуючи наявність фактичних обставин, які, на переконання заявника, викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, ОСОБА_1 посилається на те, що суддя не обізнана з матеріалами справи та не володіє обставинами справи і питаннями, які розглядалися першим складом суду у справі № 908/2701/24; суддя відмовила в приєднанні до матеріалів справи додаткових пояснень та доданих до пояснень доказів, які необхідні для розгляду справи; суддею несвоєчасно прийнятті рішення щодо витребування доказів та безпідставно відмовлено у витребуванні доказів; суддею безпідставно затягується розгляд справи.

Відтак, заявник наголошує, що дії судді в процесі розгляду справи № 908/2701/24 дають підставу для висновку, що суддя Зінченко Н.Г. є упередженою та не об`єктивною, а тому у заявника існують обґрунтовані сумніви в тому, що суддя належним чином, в повному обсязі, з урахуванням всіх обставин розгляне дану справу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Приписи статті 39 ГПК України передбачають, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що питання про відвід судді вирішується невідкладно та відсутність обов`язку суду вирішувати питання про відвід судді у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд вважає за необхідне розглянути питання про відвід судді без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи 03.03.2025.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) про відвід судді Зінченко Н.Г. від розгляду справи № 908/2701/24, суд вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписи статті 35 ГПК України встановлюють, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (частина 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4).

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

Суд зауважує, що право на подачу заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах «П`єрсак проти Бельгії», «Кіпріану проти Кіпру», «Грівз проти Сполученого Королівства»). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презумується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 у справі № 800/592/17 та від 01.10.2018 у справі № 9901/673/18.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Разом з тим, відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).

Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об`єднання, а також юридичні особи зобов`язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Отже, підставою для задоволення заяви про відвід судді є наявність встановлених законом підстав або інших вмотивованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а також дотримання строків, протягом яких такий відвід може бути подано.

Як вбачається із змісту та суті заяви про відвід судді Зінченко Н.Г. від розгляду справи № 908/2701/24, остання вмотивована наявністю у заявника сумнівів у неупередженості та відсутності об`єктивності судді, викликаних діями судді в процесі розгляду справи щодо розгляду та вирішення поданих ОСОБА_1 додаткових пояснень та клопотань, зокрема, про витребування доказів, тобто зводиться до оціночного судження висловленої публічно думки судді щодо того чи іншого юридичного питання у справі.

Отже, фактично доводи заявника зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи.

Поряд із цим законодавцем, встановлюючи порядок здійснення судочинства у господарських судах, імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 35 ГПК України).

Така незгода сторін з прийнятими суддею процесуальними рішеннями в ході розгляду справи, може бути предметом розгляду апеляційної чи касаційної скарг на такі рішення та як зазначено вище не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи.

Підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості такого судді.

Жодних доказів, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Зінченко Н.Г., її заінтересованості у результаті розгляду справи № 908/2701/24 до заяви не надано. Доводи заявника є надуманими та ґрунтуються на припущеннях. При цьому заявником взагалі проігноровані вимоги ч. 4 ст. 35 ГПК України, якою прямо встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

На підставі викладеного суд вважає заяву ОСОБА_1 вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) про відвід судді Зінченко Н.Г. від розгляду справи № 908/2701/24 необґрунтованою.

Відповідно до частини 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 39 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійшла до суду більше ніж за три робочі дні до наступного засідання, суд вважає за необхідне передати заяву ОСОБА_1 вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) про відвід судді Зінченко Н.Г. від розгляду справи № 908/2701/24 на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Керуючись ст., ст. 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Визнати заяву ОСОБА_1 вих. № б/н від 28.02.2025 (вх. № 4612/08-08/25 від 28.02.2025) про відвід судді Зінченко Н.Г. від розгляду справи № 908/2701/24 необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи № 908/2701/24 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 03.03.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н. Г. Зінченко