Ухвала

від 25.02.2025 по справі 909/37/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/37/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.02.2025 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"

вул. Вовчинецька, 127, м. Івано-Франківськ, 76007

e-mail: ifstandartmetrology@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-ІФ"

вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, 77300

про стягнення 96 597 грн 36 коп. штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Остафійчук Яна Русланівна;

від відповідача: Римарук Юрій Ігорович

ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-ІФ" про стягнення 96 597 грн 36 коп. штрафних санкцій, з яких: 80497 грн 80 коп. - сума збитків за виконання робіт неналежної якості та 16 099 грн 56 коп. - сума штрафу.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

02.02.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву від 01.02.2024 (вх.№1863/24) та клопотання від 01.02.2024 (вх.№903/24) про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2024, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.02.2024.

12.02.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 09.02.2024 (вх.№2358/24).

12.03.2024 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручив Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинив.

12.12.2024 до суду надійшов висновок експерта Івано-Франківського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України за результатами судової будівельно - технічної експертизи № СЕ-19/109-24/4243-БТ від 09.12.2024 (вх.№19523/24) та матеріали справи № 909/37/24.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області, суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 13.01.2025.

13.01.2025 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання від 13.01.2025 (вх.№463/25) про приєднання до матеріалів справи доказів понесення відповідачем судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн та витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 904 грн 90 коп.

В судовому засіданні 13.01.2025 суд задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.01.2025.

27.01.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від позивача надійшла заява (вх.№1275/25) про залишення позову без розгляду.

У зв`язку відсутністю Інтернет зв`язку 28.01.2025 судове засідання не відбулося.

Відповідно до ухвали повідомлення про судове засідання від 28.01.2025 суд повідомив сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 18.02.2025.

14.02.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання від 14.02.2025 (вх.№2509/25) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

17.02.2025 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли заперечення від 17.02.2025 (вх.№2580/25) на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 18.02.2025 представник відповідача проти задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду не заперечив, разом з тим зазначив, що заяву підписано не уповноваженою особою. Для надання можливості позивачу надати належним чином підписану заяву суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.02.2024.

20.02.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від позивача надійшла заява від 20.02.2025 (вх.№2865/25) про залишення позову без розгляду, підписана керівником ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як визначено в ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що заяву про залишення позову без розгляду подано позивачем на стадії підготовчого провадження, позов ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст.226 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи, що суд залишив позовну заяву без розгляду на підставі заяви позивача, підстави для повернення судового збору відсутні.

Згідно з положеннями статті 130 ГПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.

Таким чином, у цій справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

Так, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення збитків та штрафних санкцій за неякісне виконання робіт з перепланування та підготовки виробничих приміщень науково-дослідної лабораторії центру наукового забезпечення вимірювань ДП "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКСТАНДАРТ-МЕТРОЛОГІЯ" для монтажу установки для повірки та калібрування лічильників газу з номінальним діаметром від 32 мм до 300 мм.

За клопотанням відповідача, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду всіх обставини справи, якi мають значення для правильного вирішення спору та для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу та поклав витрати по проведенню судової експертизи на відповідача.

Непослідовність дій позивача у їх сукупності із зверненням з позовом та поданням заяви про залишення позову без розгляду з огляду на наявний висновок судової експертизи є, на думку суду, необґрунтованими діями позивача.

У випадках, встановлених частинами 3 - 5 ст. 130 ГПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 20 000 грн на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази:

- ордер на надання правничої допомоги;

- договір про надання правової допомоги №136/23 від 27.10.2023;

- додаткову угоду №1 від 09.01.2025 до договору №136/23 від 27.10.2023;

- акт щодо надання юридичних послуг від 09.01.2025 до договору №136/23 від 27.10.2023.

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходив із такого.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги №136/23 від 27.10.2023, укладеного між адвокатським об`єднанням "ВАЙСМЕН" (об`єднання) та ТОВ "Будінвест-ІФ" (клієнт), об`єднання прийняло доручення клієнта та взяло на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, зокрема: складання заяв, скарг, процесуальних та інші документів правового характеру; представлення інтересів у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; здійснення представництва і захист прав та інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у будь-яких судах всіх інстанцій, як національної так і міжнародної юрисдикції, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення з будь-яких питань та на будь-якій стадії без обмежень повноважень, а клієнт зобов`язався оплатити об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу і послуги, що були виконані чи підготовлені до виконання, у порядку та строки обумовлені сторонами, у тому числі за послуги надані третіми особами (адвокатами, спеціалістами, експертами тощо), залученими об`єднанням на договірних засадах для виконання цілей та завдань клієнта, пов`язаних із виконанням цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 договору клієнт сплачує АО "ВАЙСМЕН" гонорар в сумі _____грн.

09.01.2025 між адвокатським об`єднанням "ВАЙСМЕН" (об`єднання) та ТОВ "Будінвест-ІФ" (клієнт) укладено додаткову угоду №1 до договору №136/23 від 27.10.2023, згідно з п.1 якої сторони виклали пункт 3.1 договору в новій редакції "За правову допомогу передбачену в п.1.1. договору клієнт сплачує АО "ВАЙСМЕН" гонорар за ведення справи №909/37/24 в Господарському суді Івано-Франківської області в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн протягом 10 днів після винесення судом першої інстанції рішення по справі".

09.01.2025 сторони підписали акт щодо надання юридичних послуг по договору №136/23 від 27.10.2023, відповідно до якого АО "ВАЙСМЕН" передало, а ТОВ "Будінвест-ІФ" прийняло надані виконавцем послуги, а саме:

- 5 000 грн - консультації з клієнтом;

- 4 000 грн - підготовка та подання адвокатського запиту від 17.01.2024 до ТОВ з II "Хенкель Баутехнік (Україна)";

- 6 000 грн - підготовка та подання відзиву на позовну заяву;

- 5 000 грн - підготовка та подання клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи;

- 10 000 грн - участь у судових засіданнях.

Всього до сплати: 30 000 (тридцять тисяч) грн без ПДВ.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

У договорі про надання правничої допомоги №136/23 від 27.10.2023, з урахуванням додаткової угоди №1 від 09.01.2025,встановлено фіксований розмір оплати (гонорар) в сумі 30 000 грн.

Проте в акті від 09.01.2025 щодо надання юридичних послуг по договору №136/23 від 27.10.2023 вже наведено конкретизований перелік наданих послуг та їх вартість.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК Украни).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як зазначено вище, вартість наданих адвокатом послуг склала 30 000 грн.

Оцінюючи розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги на предмет їх реальності, а також пропорційності, розумності їхнього розміру з огляду на складність справи, суд взяв до уваги те, що такі надані адвокатським об`єднанням послуги, як "консультації з клієнтом вартістю 5000 грн" та "підготовка і подання адвокатського запиту вартістю 4000 грн" поглинаються такою послугою, як "підготовка та подання відзиву на позовну заяву", за яку сторонами визначено плату в розмірі 6 000 грн. При цьому, у відзиві на позов, до якого приєднано адвокатський запит на 1 аркуші та відповідь на адвокатський запит, фактично викладено умови договору, умови акту виконаних робіт, запитання, вказані в адвокатському запиті та відповідь на адвокатський запит, а також норми процесуального права, відзив не містить аналізу судової практики та законодавства, тобто значної затрати часу на написання відзиву адвокатом не потребувало;

- вартість підготовки та подання клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи - 5000 грн, яке теж не є великого обсягу та перекликається з відзивом на позов не є обґрунтованою, тому суд присуджує до відшкодування з позивача за цю послугу суму в розмірі 3000 грн.

Щодо вартості участі в судових засіданнях адвоката в розмірі 10000 грн, суд зазначає, що сукупна тривалість всіх судових засідань в підготовчому провадженні за участю адвоката становила 67 хв, розгляд справи по суті не розпочинався, участь представника відповідача не визнавалася судом обов`язковою, а тому обґрунтованою є сума правової допомоги за участь адвоката в судових засіданнях, яку суд вважає за можливе покласти на позивача для відшкодування відповідачу, в розмірі 2000 грн.

Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи складність справи, надані представником відповідача послуги, принципи реальності, співрозмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку покласти на позивача витрати на правничу допомогу відповідача частково - у розмірі 11 000 грн, з яких: 6000 грн за підготовку та подання відзиву на позовну заяву; 3 000 грн за підготовку та подання клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі та 2000 грн за участь представника в судових засіданнях.

Також суд покладає на позивача витрати на проведення судової експертизи в розмірі 10904 грн.

Керуючись статтями 42, 123, 126, 129, 130, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-ІФ" про стягнення 96 597 грн 36 коп. штрафних санкцій залишити без розгляду.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. Вовчинецька, 127, м. Івано-Франківськ, 76007, код ЄДРПОУ 02568176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-ІФ" (вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, 77300, код ЄДРПОУ 41607134) 11 000 (одинадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 10 904 (десять тисяч дев`ятсот чотири) грн 90 коп. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції.

Повну ухвалу складено та підписано 04.03.2025

Суддя О.В. Рочняк