Рішення від 18.02.2025 по справі 910/1911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/1911/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у судовому засіданні справу №910/1911/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Громадської спілки «Український музичний альянс» про стягнення коштів, за участю представників позивача Терземана Д.В., відповідача Неволіної А.Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Громадська спілка «Український музичний альянс» будучи обізнаною про погашення заборгованості ТОВ «МТІ» 12.02.2024, звернулась до приватного виконавця про її повторне стягнення, що призвело до подвійної сплати коштів, що свідчить про необґрунтоване збагачення відповідача за рахунок позивача.

1.2. Відповідач заперечив проти позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 19.09.2023 у справі № 910/9577/23 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 10.01.2024, про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки 158 006,08 грн 3 % річних та 856 262,71 грн інфляційних втрат за період невиконання боржником рішення суду у справі № 910/5672/17, а також 15 214,03 грн судового збору.

2.2. 05.10.2023 суд першої інстанції, а 24.01.2024 суд апеляційної інстанції постановили додаткові судові рішення у справі № 910/9577/23 про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 900,00 грн та 20 000,00 грн, відповідно.

2.3. Отже, згідно з судовими рішеннями у справі № 910/9577/23 з ТОВ «МТІ» стягнуто в загальному 1 092 382,82 грн.

2.4. Судові рішення по суті спору та додаткові рішення судів у справі № 910/9577/23 в касаційному порядку не переглядалися.

2.5. Для виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 місцевий господарський суд видав три окремих накази.

2.6. 12.02.2024 ТОВ «МТІ» в порядку добровільного виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 сплатило Громадській спілці всього 1 092 382,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 99965, № 99966, № 99967.

2.7. 12.02.2024 приватний виконавець в порядку примусового виконання наказів суду у справі № 910/9577/23 стягнув з ТОВ «МТІ» 1 202 059,35 грн, з яких: 1 092 382,82 грн - загальна сума за виконавчими документами та 109 676,53 грн - виконавчий збір / винагорода виконавця.

2.8. Отже, 12.02.2024 виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 відбулося двічі, а саме: шляхом добровільного виконання ТОВ «МТІ» та через примусове виконання приватним виконавцем.

2.9. Тобто Громадська спілка два рази отримала від позивача грошові кошти в якості виконання судових рішень у справі № 910/9577/23, що стало підставою для звернення Товариства до суду з позовом у справі, яка розглядається, про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 090 982,82 грн.

2.10. Громадська спілка, вважаючи що має право на компенсацію 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення Товариством зобов`язання зі сплати 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016 за перше півріччя 2018 року, що було предметом розгляду у справі № 910/12523/18, нарахувала ТОВ «МТІ»: 230 522,92 грн 3 % річних за період з 27.02.2021 до 26.02.2024; 1 117 523,89 грн інфляційних втрат за період з березня 2021 року до січня 2024 року, прийнявши рішення про зарахування грошових коштів у розмірі 1 090 382,82 грн, безпідставно сплачених позивачем під час виконання судових рішень у справі № 910/9577/23, в рахунок погашення його заборгованості зі сплати 230 522,92 грн 3 % річних та 859 859,90 грн частини інфляційних втрат на підставі ст. 601 ЦК України, про що 04.03.2024 повідомила позивача у відповідній заяві від 26.02.2024 (до прийняття Верховним Судом постанови від 19.03.2024 у справі № 910/12523/18).

2.11. Позивач не визнає існування у нього додаткового зобов`язання компенсаційного характеру перед відповідачем, не погоджується із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, заперечуючи як існування підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, безспірність суми основного боргу у розмірі 2 561 365,79 грн на момент здійснення зарахування, так і відповідність цих вимог умовам зустрічності та однорідності, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення 1 090 382, 82 грн грошових коштів.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 15, 16, 1212 ЦК України.

3.3 Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо повернення грошових коштів.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач не заперечує подвійного отримання 1 090 382,82 грн у зв`язку з добровільним та примусовим виконанням позивачем рішень суду у справі № 910/9577/23 та існування у нього обов`язку з повернення безпідставно отриманих грошових коштів у заявленому розмірі. Втім, підставою для неповернення цих коштів вважає обставини здійснення їх зарахування в рахунок погашення боргу позивача щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання зі сплати 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2025, скасовано ухвалу суду першої інстанції від 24.06.2024, а справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

5.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 прийнято справу до свого провадження (суддя Курдельчук І.Д.), в порядку ч. 14 ст. 32 ГПК України вирішено здійснювати повторне проведення підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

5.4. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

5.5. У судовому засіданні 12.12.2024 оголошено перерву.

5.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 зупинено провадження у справі до перегляду судового рішення у справі в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.

5.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для судового розгляду по суті.

5.8. У судовому засіданні 11.02.2025 оголошено перерву.

5.9. У судовому засіданні 18.02.2025 відповідно до положень ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено скорочене рішення, повідомлено присутніх представників учасників справи, коли буде складено повне судове рішення.

5.10. Повне судове рішення складено 04.03.2025 у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні.

5.11. При складанні вступної і резолютивної частини рішення допущено описку в частині зазначення копійок до основної суми боргу, яка підлягає до стягнення, а саме: зазначено « 00 коп», замість « 82 коп». Вказана описка підлягає виправленню. У зв`язку з чим, сума до стягнення складається з 1 092 382,82 грн. Водночас вказана описка може бути виправленою відповідно до ч. 1 ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи наявні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ГРОШОВИХ КОШТІВ.

7.1. Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

7.2. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

7.3. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

7.4. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

7.5. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

7.6. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

7.7. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц).

7.8. З матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно сплатив кошти на виконання рішень судів у справі № 910/9577/23, а саме 12.02.2024 ТОВ «МТІ» в порядку добровільного виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 сплатило Громадській спілці всього 1 092 382,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 99965, № 99966, № 99967.

7.9. Всупереч зазначеному, відповідач того ж дня після добровільного виконання рішення судів, звернувся до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішень у справі № 910/9577/23.

7.10. В подальшому, приватним виконавцем в порядку примусового виконання наказів суду у справі № 910/9577/23 стягнуто з ТОВ «МТІ» 1 202 059,35 грн (платіжна інструкція №9056 від 12.02.2024).

7.11. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 1 092 382,82 грн (сплачених добровільно), збережених без достатньої правової підстави, оскільки борг погашено в межах виконавчого провадження. Правова підстава збереження майна (коштів) перерахованих добровільно позивачем відповідачу відпала з моменту повторного (примусового) стягнення коштів приватним виконавцем у виконавчому провадженні.

7.12. Частиною 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

7.13. Надаючи оцінку твердженням відповідача про зарахування 1 092 382,82 грн на підставі повідомлення №01-26/02/24 від 26.02.2024 суд зазначає наступне.

7.14. Відповідно до частин першої третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

7.15. Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

7.16. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

7.17. Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

7.18. Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

7.19. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

7.20. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

7.21. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

7.22. Узгодженим є безспірне зобов`язання, визнане обома сторонами при його обліковуванні.

7.23. Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін «прозорість вимог»), від по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

7.24. Так, у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру.

7.25. Також, згідно правової позиції Постанови Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі №918/539/18, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги 4) водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

7.26. З вересня 2018 року між Громадською спілкою та ТОВ «МТІ» існував спір у справі № 910/12523/18 щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Товариства відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016 від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих Товариством у період з 01.01.2018 до 30.06.2018, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань.

7.27. Справу № 910/12523/18 суди розглядали неодноразово.

7.28. 16.07.2019 Господарський суд міста Києва у рішенні, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 09.10.2019, позов задовольнив частково. Стягнув на користь Громадської спілки, зокрема, 63 911,96 грн відрахувань (відсотків).

7.29. 28.01.2020 Верховний Суд у постанові судові рішення від 16.07.2019 та 09.10.2019 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого відповідач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків).

7.30. 16.12.2021 Господарський суд міста Києва у рішенні, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.11.2022, позов задовольнив, стягнувши на користь Громадської спілки, зокрема, 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків).

7.31. 12.01.2023 Верховний Суд у постанові рішення судів від 16.12.2021 та 16.11.2022 скасував, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.32. 19.09.2023 у справі № 910/12523/18 Господарський суд міста Києва прийняв рішення про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків), яке Північний апеляційний господарський суд у постанові від 12.12.2023 скасував із залишенням позову Громадської спілки без розгляду.

7.33. Постановою від 19.03.2024 у справі № 910/12523/18 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 залишив в силі.

7.34. Судом встановлено, що рішення про зарахування грошових коштів у розмірі 1 090 382,82 грн відповідачем прийнято 26.02.2024 (датування повідомлення, що свідчить про волевиявлення відповідача на зарахування).

7.35. Подавши у січні 2024 касаційну скаргу у справі № 910/12523/18, а в подальшому у лютому 2024 року зарахувавши вимоги, - наведене свідчить про спірну суму основного зобов`язання 2 561 365,79 грн станом на момент прийняття рішення про зарахування. А тому, нараховані на таку суму 3% річні та інфляційні втрати не можуть бути предметом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.36. Крім того, судом відхиляються твердження відповідача про зарахування 1 090 382,82 грн в якості зустрічних однорідних вимог і з тих підстав, що відсутнє відповідне судове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача загалом 3% річних та інфляційних втрат у сумі 1 090 382,82 грн, зазначені суми не визнані позивачем як боржником у зобов`язанні, вказані суми нараховані відповідачем самостійно, а наявність 3% річних, інфляційних втрат підлягає доведенню в судовому порядку (враховуючи заперечення позивача) саме у визначеному розмірі - вказані платежі не мають ознак однорідності та не підлягають до зустрічного зарахування шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.37. Отже, відповідач помилково визначив про можливість заліку вимог щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних. Натомість, таке зарахування можливе виключно у разі наявності відповідного судового рішення про стягнення інфляційних втрат, відсотків річних, яке набрало законної сили або письмової угоди між сторонами з якої вбачається що у даному випадку позивач не оспорює суму таких нарахувань. За відсутності відповідного рішення/домовленості дані нарахування передбачені статтею 625 ЦК України не мають ознак безспірності та не відповідають вимогам законодавства щодо можливості їх зарахування заліком без згоди другої сторони.

7.38. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобовязання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15)

7.39. В контексті викладеного суд також враховує, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України (п. 1.14. постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

7.40. За наведених обставин, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

8. СУДОВІ ВИТРАТИ.

8.1. Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та у зв`язу із задоволенням позову в повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської спілки «Український музичний альянс» (01021, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 10, офіс 28, код ЄДРПОУ 31815383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (01001, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 4, код ЄДРПОУ 13669756) 1 090 382, 00 грн грошових коштів та 16 355, 73 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 04.03.2025.

Суддя Ігор Курдельчук