Рішення від 18.02.2025 по справі 910/13746/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/13746/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Комінбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог шодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-С"

про стягнення 4 909 166,33 грн.

за участю представників:

від позивача: Чорномаз А.В.;

від відповідача: Нестеров Е.Г.

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Комінбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" про стягнення 4 909 166,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за наданою банківською гарантією № G8696/20 від 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків.

Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" 15.11.2024 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про усунення недоліків позовної заяви, з якого вбачається, що позовну заяву приведено у відповідність до статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-С"; підготовче засідання призначено на 17.12.2024.

Відповідачем 26.11.2024 сформовано у системі "Електронний суд" відзив, яким заперечено вимоги пованістю, з огляду відсутність гарантійного випадку.

Позивачем 02.12.2024 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив, якою позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" 03.12.2024 сформовано в системі "Електронний суд" заяву про участь у підготовчому засіданні 17.12.2024, а також, всіх наступних, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідачем 04.12.2024 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.12.2025 заяву позивача про участь у підготовчому засіданні 17.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.01.2025.

Відповідачем 24.01.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Позивачем 26.01.20285 сформовано у системі "Електронний суд" клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.

Судом у підготовчому засіданні 28.01.2025 ухвалено закрити підготовче провадження, судове засідання призначено на 18.02.2025.

У судове засідання 18.02.2025 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 18.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та третьою особою укладено 12.10.2020 договір № 01-078317-20, відповідно до пункту 1.1. якого третя особа зобов`язалася виконати за завданням позивача (додаток 1 до договору) роботи з технічного переоснащення ПЛ 330 кв Тернопільська - Хмельницька інв.№230022, інв.№230106, Тернопільська 1 область (Тернопільський та Підволочиський райони, Хмельницька область (Волочиський, Городоцький та Хмельницький райони; (2-га черга будівництва, ділянка опор № 171-389) (далі - роботи), з передачею позивачу результату робіт (закінчені роботи), а позивач зобов`язався відповідно до правил безпечної експлуатації електроустановок організувати допуск третьої особи до фронту робіт (будівельного майданчика), та передати проектну документацію, прийняти належно виконані роботи та здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору, обсяги, показники реконструкції: характеристика робіт, обсяг та місце виконання робіт, місце виконання, перелік устаткування, інших матеріальних ресурсів, що повинні застосовуватися при виконанні робіт на зазначеному в цьому пункті договору об`єкті позивача, вимови до виконання, якості робіт та ресурсів, перелік документації визначаються відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації та інших умов договору.

Умовами розділу 3 договору визначено ціну договору. Загальна ціна договору, розрахована відповідно до ДСТУ 5 Д.1.1-7:2013, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 21 376 380,00 грн. та складається з:

- вартості проєктних робіт, яка відповідно до додатку 2 до договору становить 104 474,40 грн. ;

- вартості будівельних робіт, яка відповідно до додатку 3 до договору становить 18 352 870,08 грн.;

- вартості устаткування, яка відповідно до додатку 3 до договору становить 2 919 035,52 грн.

Ціна договору може бути зменшена у випадках, визначених чинним законодавством України та (або) договором. В ціну договору включені всі витрати, які здійснює третя особа з метою виконання цього договору. Ціна договору є твердою та відповідно до чинного законодавства може уточнюватись без збільшення загальної вартості в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до підпункту 3.3.1 договору, розрахунки за проєктні роботи проводяться шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі, що становить 20 894,88 грн, на підставі рахунку фактури, наданого третьою особою. Остаточний розрахунок за виконані проєктні роботи, здійснюється з врахуванням суми отриманого авансу, протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами акту, про належно виконані проєктні роботи, на підставі рахунку-фактури, наданого третьою особою.

Умовами підпункту 3.3.2 договору встановлено, що розрахунки за будівельні роботи проводяться шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі, що становить 3 670 574,02 грн., на підставі рахунку-фактури, наданого третьою особою. Розрахунки проводяться за виконані будівельні роботи, після повного погашення третьою особою авансового платежу (на роботи), протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний місяць за формою № КБ-2в. (далі - акт КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - довідка КБ-3), з врахуванням суми отриманого авансу, на підставі рахунку-фактури, наданого третьою особою.

Згідно з підпунктом 3.3.3 договору, розрахунки за устаткування проводяться шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі, що становить 583 807,10 грн. на підставі рахунку-фактури, наданого третьою особою. Розрахунки проводяться за змонтоване устаткування, після повного погашення третьою особою авансового платежу (на устаткування), протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний місяць за формою №КБ-2в (далі - акт КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі-довідка КБ-3), актів приймання-передачі змонтованого устаткування врахуванням суми отриманого авансу, на підставі рахунку-фактури, наданого третьою особою. Позивач має право повернути рахунок-фактуру третій особі для виправлення або заміни у разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації чи в результаті виявленої технічної або математичної помилки.

Відповідно до пункту 3.7. договору, позивач здійснює попередню оплату (аванс), протягом 25 банківських днів з дати отримання від третьої особи рахунку-фактури, за умови надання третьою особою забезпечення авансового платежу у формі безвідкличної та безумовної банківської гарантії на суму авансового платежу (додаток № 4 до договору). Під безумовною гарантією сторони розуміють банківську гарантію, за якою гарант у разі порушення третьою особою свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти позивачу за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов. Строк дії гарантії на авансовий платіж повинен закінчуватись не раніше ніж через 7 (сім) банківських днів після закінчення дії договору.

Згідно з пунктом 9.3 договору, передача третьою особою виконаних робіт та приймання їх позивачем оформлюється актом(-ами) приймання виконаних будівельних робіт (етапу робіт за визначений звітний період).

Умовами пункту 16.1 договору визначено, що третя особа повинна виконати проєктні роботи - до 31.12.2020 (включно); будівельні роботи - до 31.12.2021 (включно); постачання устаткування до 31.12.2021 (включно).

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 16.2. договору).

На виконання умов договору, 01.01.2020 відповідачем надано позивачу гарантію № G8696/20, якою за першою вимогою позивача без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично прийняв на себе зобов`язання заплатити позивачу грошову суму у розмірі 4 254 381,12 грн. протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги позивача, що містить твердження про те, що третя особа не виконала або неналежно виконала зобов`язання на суму авансового платежу або не виконав вимоги позивача щодо повернення авансового платежу у випадках та на умовах, передбачених договором. Виплата за гарантією здійснюється на користь позивача. Ця гарантія набирає чинності з 01 грудня 2020 року та діє до 11 лютого 2022 року включно.

В подальшому, 20.12.2021 відповідачем продовжено термін дії гарантії до 11 лютого 2023 року (зміна № 1 до банківської гарантії).

Судом встановлено, що в межах дії договору, позивачем перераховано третій особі авансовий платіж у загальному розмірі 4 275 276,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.12.2020 за № 455, від 15.12.2020 за №1221 та від 15.12.2020 за № 1223.

В свою чергу, третя особа виконала проектні роботи вартістю 103 652,39 грн. (акт здачі-приймання виконаних проектних робіт від 23.02.2021№ 1 ).

Позивачем було здійснено остаточний розрахунок за виконані проектні роботи у розмірі 82 757,51 грн на підставі платіжного доручення від 06.05.2021 № 641.

Третя особа 28.02.2022 листом № 022/22 повідомила позивача про неможливість виконання умов договору у зв`язку із форс-мажорними обставинами на строк дії воєнного стану в Україні.

Позивач 12.03.2022 листом № 01/10499 повідомив третю особу про неможливість виконання умов договору у зв`язку із форс-мажорними обставинами в період дії воєнного стану в Україні.

З огляду на зазначене, решта робіт та поставка устаткування в межах дії договору сторонами не виконувалися.

В подальшому, позивачем 01.02.2023 повідомлено третю особу листом № 01/5852 про відмову від договору, починаючи з 01.02.2023, а також заявлено вимогу № 01/5851 про повернення авансу у розмірі 4 254 381,12 грн.

Третя особа зазначене повідомлення вважає незаконним та таким, що не тягне за собою юридичних наслідків, про що 08.02.2023 повідомила позивача листом № 017/23. Також, 08.02.2023 третя особа листом № 018/23 повідомила позивача, що немає наміру відмовлятися від повернення авансу та запропонувала розглянути можливість підпису додаткової угоди № 4.

Позивачем 09.02.2023 направлено відповідачу вимогу № 01/7400 разом із додатковими документами про сплату коштів за банківською гарантією.

Відповідачем 15.02.2023 листом № 04.1/809 повідомлено позивача про те, що у зв`язку із невідповідністю вимоги від 08.02.2023 № 01/7400 умовам банківської гарантії від 26.08.2021 № G8696/20, у нього відсутні правові підстави для задоволення вимоги.

З огляду на незадоволення вимог третьою особою та відповідачем про повернення авансового платежу у розмірі 4 254 381,12 грн, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечив. Заперечення мотивовані тим, що вимога позивача про сплату коштів за гарантією у розмірі 4 254 381,12 грн. заявлена не в межах гарантійного випадку. Зокрема, відсутнє порушення зобов`язань з боку третьої особи за договором. Відповідач вважає, що позивач має звертатись безпосередньо до третьої особи на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України про повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з статтею 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (стаття 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Відповідно до статті 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Згідно з Уніфікованими правилами для гарантій на вимогу 2010 року, затвердженими Міжнародною торговою палатою, гарантія за своєю природою не залежить від основного правочину та заяви, а гарант жодним чином не пов`язаний і не обмежений умовами правочину. Посилання в гарантії на основний правочин для мети його ідентифікації не змінює незалежної природи гарантії. Зобов`язання гаранта платити по гарантії не залежить від вимоги та заперечень, що випливають з будь-яких заперечень поза межами відносин поміж гарантом та бенефіціаром (пункт "а" статті 5).

З огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, судом визначено самостійність зобов`язання з гарантії, тобто непов`язаність такого зобов`язання з основним зобов`язанням.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що наведені вище норми Цивільного Кодексу України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 Цивільного Кодексу України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 року у справі № 910/17772/20.

Відповідно до пункту 36 розділу V Положення № 639, банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (підпункт 7 пункту 2 розділу І Положення № 639).

Тобто, отримавши вимогу від позивача, відповідач (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною.

Як вбачається зі змісту вимоги від 09.02.2023 № 01/7400, вона відповідає вимогам належного представлення, а також, з огляду на підтвердження позивачем дійсності зазначеної вимоги - остання є достовірною.

Згідно з частиною 4 статті 563 Цивільного кодексу України, кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з статтею 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно банківської гарантії від 01.12.2020, відповідач протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги зобов`язується сплатити позивачу суму гарантії. Остання діє до 11 лютого 2023 року (зміна № 1).

Судом встановлено, що відповідач 10.02.2023 отримав вимогу позивача від 09.02.2023 № 01/7400 про сплату коштів за банківською гарантією № G8696/20 від 01.12.2020, що підтверджується листом від 15.02.2023 № 04.1/809.

Отже, вимога була надіслана та отримана відповідачем в межах строку дії гарантії.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи умови гарантії, а також, дату отримання відповідачем вимоги позивача, відповідач був зобов`язаний перерахувати грошові кошти за гарантією у строк по 15 лютого. Прострочення почалось з 16 лютого 2023 року.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В пункті 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Враховуючи норми чинного законодавства України та беручи до уваги дату пред`явлення вимоги (до закінчення дії гарантії), її дійсність і належне представлення, Господарський суд міста Києва встановив порушення відповідачем норм чинного законодавства України та умов банківської гарантії від 26.08.2021 № G8696/20 в частині не повернення грошових коштів у розмірі 4 254 381,12 грн.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог про стягнення грошових коштів за гарантією, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 434 438,27 грн. інфляційних втрат та 220 346,94 грн. три відсотки річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Комінбанк" (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 6; ідентифікаційний номер 33481323) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний номер 00100227) 4 254 381,12 грн. основного боргу, 434 438,27 грн. інфляційних втрат, 220 346,94 грн. три відсотки річних та 58 910, 00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.02.2025.

Суддя Т.Ю. Кирилюк