Ухвала

від 03.03.2025 по справі 910/2352/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/2352/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Рудька Юрія Миколайовича про видачу судового наказу про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моторний 9 та 9А" заборгованості за Договором про надання послуг №04/2022 від 01.07.2022 у розмірі 48 000,00 та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року фізична особа-підприємець Рудько Юрій Миколайович звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моторний 9 та 9А" заборгованості за Договором про надання послуг №04/2022 від 01.07.2022 у розмірі 48 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моторний 9 та 9А" витрат на професійну правничу допомогу за укладеним між заявником та адвокатом Вербицьким Ярославом Володимировичем договором про надання правової допомоги № 20/02-25 від 220.02.2025 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а відтак не може свідчити про наявність у боржника неоспорюваної заборгованості за таким правочином.

У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст.161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив).

Водночас розділ ІІ ГПК України, що регулює наказне провадження у господарському судочинстві, не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Крім того, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, а також беручи до уваги приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить положенням ч.1 ст.13 ГПК України.

Враховуючи засади господарського судочинства, зокрема, пропорційність та розумність строків розгляду справи, побудову наказного провадження на принципі безспірності, суд зазначає, що включення до судового наказу зобов`язання про стягнення витрат, відмінних від стягнення заборгованості по договору, може призвести до подання заяви про скасування судового наказу з мотивів непогодження боржника на понесення додаткових витрат в цілому або в частині їх неспівмірності. Зазначене порушує мету наказного провадження, яка полягає в швидкому відновленню порушених прав заявника та процесуальній економії.

Отже, нормами ГПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні. Наведені обставини свідчать про те, що заявлена заявником вимога щодо стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Пунктом 3 ч.1 ст. 152 ГПК України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За приписами ч. 3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 152, 154, 233-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю Рудьку Юрію Миколайовичу у видачі судового наказу за вимогою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моторний 9 та 9А" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню.

Суддя Сергій МУДРИЙ