Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/14526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/14526/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія "Деталі машин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажний транспорт України"

про стягнення 60 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Карманов В.В., ордер серія АА № 1240736.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «Деталі машин» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажний транспорт України» про стягнення 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу авто товарів № 000052 від 21.09.2023, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

10.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.01.2025 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке до розгляду судом не прийнято, у зв`язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. ст. 6, 170 ГПК України.

04.02.2025 та 07.02.2025 представником відповідача подано відзиви на позовну заяву, які судом до розгляду не приймаються, оскільки подані поза встановленим строком, та при цьому, особою, яка в порушення встановленого частиною 6 статті 6 ГПК України обов`язку не зареєстровала електронний кабінет, про який відповідачу на виконання частини 7 статті 42 ГПК України було повідомлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 розгляд справи по суті призначено на 24.02.2025.

19.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 24.02.2025 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «Деталі машин» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажний транспорт України» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу автотоварів № 00000052 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується протягом дії Договору поставляти покупцю авто товари на підставі заявки на товар, яка оформлюється письмово у формі запиту на товар із зазначенням технічних вимог до комплектності товару або зразком деталі, що була у користуванні, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Постачання здійснюється окремим партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Якість товару, що постачається по цьому Договору, повинна відповідати ТУ виробників та підтверджуватись відповідними документами, згідно вимог чинного законодавства України для товарів даного виду. У разі відсутності відповідних документів про якість товару, сертифікатів на товар, покупець має право погодитися з даною поставкою, або відмовитись від товару (обов`язкове збереження товарного вигляду) на місці його отримання (п. 1.8 Договору).

За умовами п. 2.1 та п. 2.2 Договору покупець здійснює оплату у повному обсязі за товар не пізніше 3 календарних дні з моменту отримання товару.

Розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок постачальника.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня поточного року, але до повного виконання обов`язків по даному Договору. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання Договору, строк дії цього Договору вважається кожного разу продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 5.5 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 205 348,00 грн. згідно видаткових накладних № 549 від 06.11.2023 на суму 13 473,00 грн., № 618 від 12.12.2023 на суму 10 080,00 грн., № 588 від 27.11.2023 на суму 13 836,00 грн., № 550 від 06.11.2023 на суму 4 200,00 грн., № 560 від 10.11.2023 на суму 14 517,00 грн., № 547 від 06.11.2023 на суму 3 498,00 грн., № 56 від 05.02.2024 на суму 2 166,00 грн., № 19 від 12.01.2024 на суму 4 476,00 грн., № 466 від 22.09.2023 на суму 18 600,00 грн., № 472 від 29.09.2023 на суму 21 000,00 грн., № 473 від 03.10.2023 на суму 4 758,00 грн., № 474 від 03.10.2023 на суму 20 031,00 грн., № 499 від 12.10.2023 на суму 5 151,00 грн., № 500 від 12.10.2023 на суму 7 308,00 грн., № 513 від 20.10.2023 на суму 7 825,00 грн., № 526 від 26.10.2023 на суму 10 305,00 грн., № 527 від 26.10.2023 на суму 21 000,00 грн., № 545 від 06.11.2023 на суму 5 604,00 грн., № 546 від 06.11.2023 на суму 2 748,00 грн., № 548 від 06.11.2023 на суму 11 904,00 грн., № 78 від 27.02.2024 на суму 1 470,00 грн., № 69 від 19.02.2024 на суму 1 398,00 грн.

12 березня 2024 року сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором становить 72 748,00 грн.

Згідно з доданою до позовної заяви банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.09.2023 по 06.12.2024 відповідачем оплачено частину поставленого товару згідно вищезазначених накладних на суму 145 348,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що поставлений товар відповідачем оплачено лише частково, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 60 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3713/18.

Оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Договір купівлі-продажу автотоварів № 00000052 від 21.09.2023 сторонами виконувався (зокрема, позивачем здійснювалась поставка товару за видатковими накладними, у яких у якості підстави поставок вказано означений Договір, які відповідачем частково оплачено та сторонами складено Акт звіряння за Договором), а також враховуючи відсутність заперечень відповідача, як сторони, представника якої відсутній підпис на означеному Договорі, відсутні підстави стверджувати про неукладеність вказаного правочину.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 205 348,00 грн. згідно видаткових накладних № 549 від 06.11.2023 на суму 13 473,00 грн., № 618 від 12.12.2023 на суму 10 080,00 грн., № 588 від 27.11.2023 на суму 13 836,00 грн., № 550 від 06.11.2023 на суму 4 200,00 грн., № 560 від 10.11.2023 на суму 14 517,00 грн., № 547 від 06.11.2023 на суму 3 498,00 грн., № 56 від 05.02.2024 на суму 2 166,00 грн., № 19 від 12.01.2024 на суму 4 476,00 грн., № 466 від 22.09.2023 на суму 18 600,00 грн., № 472 від 29.09.2023 на суму 21 000,00 грн., № 473 від 03.10.2023 на суму 4 758,00 грн., № 474 від 03.10.2023 на суму 20 031,00 грн., № 499 від 12.10.2023 на суму 5 151,00 грн., № 500 від 12.10.2023 на суму 7 308,00 грн., № 513 від 20.10.2023 на суму 7 825,00 грн., № 526 від 26.10.2023 на суму 10 305,00 грн., № 527 від 26.10.2023 на суму 21 000,00 грн., № 545 від 06.11.2023 на суму 5 604,00 грн., № 546 від 06.11.2023 на суму 2 748,00 грн., № 548 від 06.11.2023 на суму 11 904,00 грн., № 78 від 27.02.2024 на суму 1 470,00 грн., № 69 від 19.02.2024 на суму 1 398,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 2.1 та п. 2.2 Договору покупець здійснює оплату у повному обсязі за товар не пізніше 3 календарних дні з моменту отримання товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

12 березня 2024 року сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором становить 72 748,00 грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.09.2023 по 06.12.2024 відповідачем оплачено частину поставленого товару згідно вищезазначених накладних на суму 145 348,00 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач, на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 60 000,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справи сплачено заборгованість у розмірі 5 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 1548 від 29.01.2025 на суму 2 000,00 грн., № 1579 від 06.02.2025 на суму 2 000,00 грн. та № 1589 від 11.02.2025 на суму 1 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. підлягає закриттю.

Доказів на підтвердження сплати решти заборгованості у розмірі 55 000,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 55 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажний транспорт України" (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, 4/10; ідентифікаційний код: 45397472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія "Деталі машин" (10008, м. Житомир, провулок професора Грищука, 3-А; ідентифікаційний код: 44836418) заборгованість в розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. закрити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.03.2025

Суддя О.А. Грєхова