Рішення від 18.02.2025 по справі 910/12954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/12954/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой»

про стягнення 338.713,69 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс»

про визнання договору недійсним

Суддя Сівакова В.В.

секретар судових засідань Ключерова В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за п/п Скоркіна І.С., ордер серії ВІ № 1272046 від 10.01.2025

від відповідача за п/п Марченко Д.П., самопредставництво

Суть спору :

21.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» про стягнення 338.713,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 396.164,52 грн, що підтверджується видатковою накладною № 698 від 04.04.2023. Відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 96.164,52 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1233628712 від 04.04.2023 на суму 66.000,00 грн та № 24/05/2023 від 24.05.2023 на суму 30.164,52 грн. Позивач на адресу відповідача направив вимогу № 29/07-24 від 29.07.2024 про необхідність сплати залишку заборгованості, яка не була ним отримана та повернута за зворотною адресою. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобо`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 338.713,69, з яких 300.000,00 грн основного боргу, 25.131,64 грн інфляційних втрат та 13.582,05 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12954/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 28.10.2024 о 19:01 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.11.2024 включно.

13.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД фасад Солюшенс» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач зазначає, що укладений між сторонами договір поставки № 20/06-2021 від 18.06.2021 суперечить вимогам чинного законодавства та не містить такої істотної умови як строк (строки) поставки товару, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12954/24 від 15.11.2024 зустрічну позову заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн.

28.11.2024 позивачем за зустрічним позовом усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12954/24 від 05.12.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12954/24 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; перейдено до розгляду справи № 910/12954/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.01.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 05.12.2024 було надіслано відповідачу за зустрічним позовом в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 05.12.2024 о 18:26 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач за зустрічним позовом мав подати відзив на зустрічний позов позов у строк до 23.12.2024 включно.

09.12.2024 від представника позивача за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом - адвоката Фадєєва О.П. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 14.01.2025 та у подальших судових засіданнях у справі № 910/12954/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12954/24 від 12.12.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» - адвоката Фадєєва О.П. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

16.12.2024 від відповідача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

16.12.2024 від позивача за первісним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій повідомлено про припинення повноважень представника позивача - адвоката Фадєєва О.П.

13.01.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - адвоката Скоркіної І.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 910/12954/24 в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом брав участь у підготовчому засіданні 14.01.2025 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом у підготовче засідання 14.01.2025 не з`явився.

14.01.2025 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.01.2025.

14.01.2025 від позивача за первісним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд виключити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 15.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд розглянувши дану заяву позивача приходить до висновку, що фактично вона не є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат та не є позовними вимогами.

23.01.2024 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - адвоката Скоркіної І.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення її даних РНОКПП для доступу до електронної справи № 910/12954/24.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом у підготовче засідання 28.01.2025 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12954/24 від 28.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 11.02.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 11.02.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 11.02.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 11.02.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

11.02.2025 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.02.2025.

18.02.2025 від позивача за первісним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 20-06/2021 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою сторонами ціною, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Спір за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату товару здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 300.000,00 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 25.131,64 грн інфляційних втрат та 13.582,05 грн 3% річних.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту йою підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним договором. Якщо не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір його розірвати, договір вважаться продовженим на кожен наступний календарний рік та на тих самих умовах (з можливістю внесення сторонами змін та доповнень).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна товару погоджуються сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація являється окремою угодою, укладеною у рамках цього договору. Кожна наступна специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній (них) не зазначено інше та/або якщо сторони не внесли зміни та доповнення до Специфікацій шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару погоджується та зазначається сторонами у Специфікації та/або в рахунку-фактурі кожну окрему партію товару і відповідно у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 договору товар за цим договором поставляється в кількості, яка зазначається сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору товар поставляється на умовах DDP (місце призначення): будівельний майданчик об`єкту будівництва за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 11-А. Базис поставки розуміється сторонами в значенні, указаному в правилах «ІНКОТЕРМС» в редакції чинній на дату підписання цього договору, з урахуванням особливостей пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, якщо інше не зазначено в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця, що знаходиться за адресою, зазначеною в п. 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору право власності на кожну партію товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі кожної відповідної партії товару покупцю, який визначається датою видаткової накладної, підписаної уповноваженим представником покупця.

Пунктом 4.4 договору постачальник зобов`язався надати покупцеві наступні документи на товар, що постачає (на першу та кожну наступну партію товару):

- видаткову накладну;

- товарно-транспортну накладну або акт приймання-передачі товару;

- сертифікат якості на товар або інші документи відповідно до чинного законодавства України, які підтверджують якість товару, що поставляється за цим договором (сертифікати відповідності, якісні посвідчення, паспорти або інші документи для даного типу товару).

Під «партією» слід розуміти кількість товару, зазначену в одній видатковій накладній.

Згідно з п. 4.5 договору постачальник зобов`язується передати всю кількість товару (партії товару) протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання коштів від покупця, якщо інший строк поставки не зазначений у відповідній Специфікації.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на умовах їх сто процентної попередньої оплати (авансу) за товар (за кожну партію товару), що зазначений в таких рахунках-фактурах, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання покупцем рахунку- фактури або з дати підписання сторонами Специфікації до цього договору, якщо в Специфікації не зазначений інший порядок розрахунків.

Позивачем не подано жодної Специфікації укладеної між сторонами до договору поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021, яка б визначала найменування, кількість, ціну товару, інший порядок розрахунків, ніж визначений договором.

Отже за умовами договору поставці товару передує його 100% оплата.

Постачальником виставлено покупцю рахунок № 59 від 17.01.2023 на оплату товару (L-подібний профіль (40x40x2) у кількості 2652 пог.м; профіль алюмінієвий Т-подібний 80*56*2.1 у кількості 762 пог.м; профіль алюмінієвий Кутник 45*45*2 у кількості 36 пог.м; профіль алюмінієвий Кутник 40*40*3 у кількості 162 пог.м) на загальну суму 396.164,52 грн, в т.ч. ПДВ 20% 66.027,42 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним вказаний рахунок було виставлено відповідачу 04.04.2023, проте доказів в підтвердження викладеного не подано. Разом з цим, відповідач не заперечує дану обставину, тому дана обставина не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник передав, а покупець прийняв відповідно до видаткової накладної № 698 від 04.04.2023 товар на загальну суму 396.164,52 грн, а саме

L-подібний профіль (40x40x2) у кількості 2652 пог.м;

профіль алюмінієвий Т-подібний 80*56*2.1 у кількості 762 пог.м;

профіль алюмінієвий Кутник 45*45*2 у кількості 36 пог.м;

профіль алюмінієвий Кутник 40*40*3 у кількості 162 пог.м.

04.04.2023 постачальник склав податкову накладну № 4 за господарською операцією постачання товару відповідно до видаткової накладної № 698 від 04.04.2023 на загальну суму 396.164,52 грн та направив її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, яка бала зареєстрована 24.04.2023 за № 9088835816 та прийнята Державною податковою службою України, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.04.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2023 відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 96.164,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1233628712 від 04.04.2023 на суму 66.000,00 грн та платіжною інструкцією № 24/05/2023 від 24.05.2023 на суму 30.164,52 грн.

Отже, в даному випадку позивач поставив товар без проведення відповідачем його попередньої 100% оплати, що не відповідає умовам договору.

Судом встановлено, що в рахунку позивача на оплату № 59 від 17.01.2023 та у видатковій накладній № 698 від 04.04.2023 відсутнє посилання на договір поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021, натомість в цих документах в рядку «договір» вказано «рахунок на оплату № 59 від 17.01.2023».

Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність документального підтвердження, що сторони договору поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021 працювали по даному договору та здійснювали господарські операції за ним, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що поставка товару за видатковою накладною № 698 від 04.04.2023 була вчинена на виконання саме договору поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021.

Разом з цим, суд відзначає наступне

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що здійснення позивачем фактичної поставки відповідачу товару та його часткова сплата відповідачем підтверджує ту обставину, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 29/1724 від 29.07.2024, в якій просив протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги виконати свої зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 698 від 04.04.2023 в сумі 300.000,00 грн.

Дана вимога надіслана відповідачу 04.08.2024 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 6117200006123 від 04.08.2023.

Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом № 6117200006123 вбачається, що відправлення не було вручено одержувачу та 21.08.2024 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, день (21.08.2024) оформлення повернення поштовим відділенням зв`язку відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати свій обов`язок по сплаті поставленого товару у строк до 28.08.2024 включно.

Матеріали справи свідчать, що покупець не виконав зобов`язання по сплаті товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед продавцем, яка не оспорена відповідачем та становить 300.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 300.000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 25.131,64 грн інфляційних втрат та 13.582,05 грн 3% річних нарахованих за період з 18.04.2023 по 16.10.2023. При цьому позивачем початок прострочення визначено виходячи з умов п. 5.2 договору, згідно якого оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку (04.04.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

За розрахунками суду на суму боргу 300.000,00 грн за період з 29.08.2024 по 16.10.2024 (знаходиться в матеріалах справи) інфляційні втрати становлять 4.500,00 грн та 3% становлять 1.204,92 грн та позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскілки позивачем невірно визначено період прострочення виконання відповідачем зобов`язання по сплаті отриманого товару.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За зустрічним позовом

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача договір суперечить вимогам чинного законодавства та не містить такої істотної умови як строк (строки) поставки товару, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами другою та третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (ч. 4 ст. 267 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені норми закону дають підстави для висновку, що у господарських правовідносинах поставка товару здійснюється на підставі договору, у якому сторони встановлюють таку істотну для цього виду договорів умову як строк поставки, який може ними погоджуватись у формі графіку, у якому строк може визначатись днями, а перебіг строку починається з наступного дня після, зокрема, відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок.

Згідно з п. 4.5 договору постачальник зобов`язується передати всю кількість товару (партії товару) протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання коштів від покупця, якщо інший строк поставки не зазначений у відповідній Специфікації.

Отже, з наведеного пункту договору вбачається, що поставка товару (партії товару) здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання коштів від покупця, якщо інший строк поставки не зазначений у відповідній Специфікації.

Тобто, договір поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021 містить таку істотну умову, як строк (строки) поставки товару.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 3 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що договір поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021 суперечить закону.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсним договору поставки № 20-06/2021 від 18.06.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (61166, м. Харків, вул. Короленка, 25, кім. 312; код ЄДРПОУ 40631742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД Фасад Солюшенс» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42/44, офіс LL2-B; код ЄДРПОУ 42104905) 300.000 (триста тисяч) грн 00 коп. боргу, 1.204 (одну тисячу двісті чотири) грн 92 коп. 3% річних, 4.500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. інфляційних втрат, 4.585 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити повністю.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 28.02.2025.

СуддяВ.В. Сівакова