Рішення

від 03.03.2025 по справі 910/14807/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/14807/24За позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІОЛ ВП"

про стягнення 73252,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІОЛ ВП" про стягнення 73252,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 47 від 13.06.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.12.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 09.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/14807/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 23.12.2024 о 21:15, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про його право подати відзив на позовну заяву та про наслідки не подання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2024 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІОЛ ВП" (постачальник) укладено договір № 47, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати замовникові товар за кодом ДК 021:2015:09110000-3 - Тверде паливо (паливні брикети з лушпиння соняшника, далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 457825,03 грн без ПДВ.

Постачальник здійснює поставку товару на підставі відповідної заявки замовника у строк, що не перевищує 7 робочих днів, від дня отримання зазначеної заявки, яка може бути направлена замовником будь-якими засобами зв`язку (поштою, на електронну пошту, месенджери тощо), але не пізніше 15.12.2024. У разі направлення заявки засобами електронного зв`язку або за допомогою месенджерів, датою отримання вважається дата доставки електронного листа та/або повідомлення постачальнику. Електронна адреса постачальника: siol_vp@ukr.net. Постачання товару здійснюється власними силами та за власний рахунок постачальника за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 1-а. (п. 4.1., 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.15. договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі якісного товару у власність замовника у місці поставки та підписання видаткових накладних.

Згідно п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

До матеріалів справи долучена заявка про надання товару № 53005-4551/53 04-2 від 06.08.2024, в якій позивач просить поставити йому брикети у кількості 121,439 тон до 14.08.2024 на підставі укладеного договору № 47 від 13.06.2024.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує і не спростовує відповідач, означена заявка була направлена відповідачу на його електронну адресу, зазначену у договорі № 47 від 13.06.2024 - siol_vp@ukr.net.

Відповідач заявку позивача у встановлений у ній строк не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.08.2024 № 53001-4850/5308, в якій вказував про обов`язок відповідача поставити замовлений за договором № 47 від 13.06.2024 товар на суму 457825,03 грн та прострочення цього обов`язку відповідачем. В претензії зазначено про нарахування пені та надано відповідачу додатковий строк на поставку товару. Також застережено, що у разі не виконання відповідачем свого обов`язку з поставки за договором № 47 від 13.06.2024, останній буде розірвано позивачем в односторонньому порядку з 01.09.2024. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, суму пені не оплатив.

Пунктом 5.2.3 договору передбачено право замовника достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, повідомивши останнього у строк, не менш ніж за 5 робочих днів, до дати його розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, цей договір є відповідно розірваним або зміненим в односторонньому порядку, про що сторона-ініціатор дострокового розірвання договору направляє іншій стороні відповідне письмове повідомлення,у строки визначені п.п. 5.2.3, 5.4.3 цього договору (п. 10.4 договору).

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки за договором № 47 від 13.06.2024, то згідно п. 5.2.3, 10.4 договору, він є розірваним з 01.09.2024.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.10.2024 № 53001-5791/5308, в якій вимагав у строк до 25.10.2024 сплатити нараховану позивачем пеню. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму вимоги не сплатив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язаний був поставити весь обсяг обумовленого договором товару у строк до 15.08.2024, проте не виконав означеного обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як уже було зазначено вище, договором було обумовлено право позивача в односторонньому порядку відмовитись від договору, повідомивши про це відповідача.

Позивач дотримався умов договору та своєчасно повідомив відповідача про розірвання договору № 47 від 13.06.2024, з огляду на що означений договір розірваний з 01.09.2024.

Тобто в період з 16.08.2024 до 31.08.2024 тривало порушення з боку відповідача умов договору № 47 від 13.06.2024 щодо виконання обов`язку з поставки товару.

Через прострочення відповідача позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за порушення строків поставки товару у сумі 73252,00 грн.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3.1 договору у разі порушення терміну поставки товару, що є предметом цього договору за заявкою замовника згідно п. 4.1 постачальник зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Оскільки, судом було встановлено наявність порушення строків поставки товару, в межах строку дії договору, у позивач виникло право на нарахування пені згідно п. 6.3.1 договору.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 73252,00 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд також відзначає, що позивач вказує як період нарахування пені 16.08.2024-01.09.2024. Проте, з самого розрахунку вбачається, що нарахування здійснювалось позивачем в період з 16.08.2024 - 31.08.2024, що є вірним та обґрунтованим. Оскільки, підстави для включення в період нарахування пені дати, з якої договір було розірвано, відсутні.

Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму, як і не надав контр розрахунків заявлених до стягнення сум. Про наслідки не подання відзиву, відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІОЛ ВП" (04210, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, 10А, корпус 1; ідентифікаційний код 45076787) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Фортечна, 65, ідентифікаційний код 38625593) пеню у розмірі 73252 (сімдесят три тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко