Рішення

від 20.02.2025 по справі 910/14400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/14400/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДЕПАРТАМЕНТ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ М.КИЄВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

про стягнення 6 946 981,61 грн

представники сторін:

від позивача: Розум О.В.

від відповідача: Ричек В.В.

від третьої особи: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" про стягнення 6 946 981,61 грн, з яких: 3 041 672, 44 грн заборгованість з орендної плати, 526 944,44 грн заборгованість по сплаті комунальних послуг, 1 015 097,50 грн компенсація витрат за користування земельною ділянкою, 662 637,61 грн пеня, 1 326 849,87 грн інфляційні втрати, 282 529,58 грн 3% річних, 91 250,17 грн штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1881-1 від 14.08.2018.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.12.2024 через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/14400/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 16.01.2025.

09.01.2025 через засоби поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позов.

14.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

15.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.01.2025 через засоби поштового зв`язку від відповідача надійшли дві зустрічні позовні заяви.

Протокольною ухвалою від 16.01.2025 суд відклав розгляд питання щодо прийняття до матеріалів справи відзиву на позов до 30.01.2025 та надано додатковий час відповідачу для реєстрації електронного кабінету в системі ЄСІТС до 30.01.2025.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.01.2025 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДЕПАРТАМЕНТ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ М.КИЄВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) та відклав підготовче засідання у справі на 30.01.2025.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 зустрічні позовні заяви Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" повернуто заявнику.

27.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

28.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення з доказами.

29.01.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 30.01.2025 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до матеріалів справи відзиву на позов та клопотання про долучення доказів від 28.01.2025 з додатками.

Протокольною ухвалою від 30.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.02.2025.

У судовому засіданні 20.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині, зазначеній у відзиві.

У судовому засіданні 20.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1881-1 від 14.08.2018 не виконав взятих на себе зобов`язань та не сплатив орендну плату за період з жовтня 2019 року по липень 2024, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 3 041 672, 44 грн.

Також всупереч умовам п. 4.2.11. та 4.2.12 відповідач порушив свої зобов`язання зі сплати боргу за фактично спожиті комунальні послуги за період з січня 2020 по жовтень 2023 на суму 526944,44 грн, та зі сплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою з лютого 2020 по липень 2024 у розмірі 1015097,50 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати позивач нарахував та заявив до стягнення 662 637,61 грн пені, 1 326 849,87 грн інфляційних втрат, 282 529,58 грн 3% річних та 91 250,17 грн штрафу.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що жодна норма чинного законодавства не забороняє здійснювати підрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних по кожному акту окрему.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, нарахування пені за період з 16.10.2019 по 16.02.2022 не може бути здійснено, оскільки позовна давність з вимогою про стягнення пені за даний період сплинула, а тому Позивачем було розпочато нарахування пені з 16.01.2024, що не суперечить вимогам ст. 256 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій позивач зазначив, що відсутність у відповідача коштів для оплати за фактично надані послуги не звільняє останнього від обов`язку сплати такі кошти. Відповідачем не доведено дійсного скрутного фінансового становища, як і не доведено наявності інших обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки, а заявлений позивачем розмір пені не є надмірно великим в порівнянні з існуючим боргом, який відповідач не сплачує починаючи з 16.10.2019.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив проти наявності заборгованості з орендної плати в сумі 3 041 672, 44 грн, по сплаті фактично спожитих комунальних послуг в сумі 526944,44 грн та компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 1015097,50 грн та у судових засіданнях відповідач визнавав позовні вимоги в цій частині.

З рештою позовних вимог (в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу) відповідач не погоджується з таких підстав:

- позивач проводить розрахунок штрафних санкцій по кожному акту окремо, що призводить як до збільшення періоду нарахування штрафних санкцій , так і до завищення нарахованих сум;

- у позивача наявні зустрічні боргові зобов`язання перед відповідачем на суму 2462000,00 грн;

- за контррозрахунком відповідача, розмір інфляційних втрат становить 845873,15 грн за 1859 днів прострочення;

- щодо нарахування пені, то прострочення боргу почало утворюватися з жовтня 2019, а тому нарахування пені слід здійснювати з 16.10.2019 тривалістю 183 дні, а її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. За перерахунком відповідача розмір пені складає 59858,01 грн;

- щодо нарахування штрафу, то відповідач стверджує, що у випадку вчасного виконання позивачем перед відповідачем своїх зобов`язань, сума заборгованості з орендної плати була б меншою, відповідно і штраф становив би меншу суму.

Також відповідач з посиланням на приписи ст. 233 ГК України та 551 ЦК України просив суд зменшити розмір пені до 59858,01 грн, інфляційні втрати до 500000,00 грн, 3% річних до 100000,00 грн та штраф до 17388,83 грн.

Позиція третьої особи.

У письмових поясненнях, поданих до суду 29.01.2025 третя особа підтримала позовні вимоги позивача.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.08.2018 між ДЕПАРТАМЕНТОМ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ М.КИЄВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (далі - орендодавець), Приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" (далі - орендар) та Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" (далі - балансоутримувач) укладено договір № 1881-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.05.2025 № 1881) (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 09.07.2018 №29/105 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Кирилівська (Фрунзе), 132, літ. Б для розміщення суб`єкта господарювання, що виготовляє рухомий склад міського електротранспорту.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 3 446,80 кв.м, в тому числі: на І поверсі - 2979.50 кв. м, на II поверсі - 467,30 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору від 18.05.2015р. № 1881.

На виконання вимог договору оренди № 1881, який 14.08.2018 укладено в новій редакції, 12.05.2015 між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування є нежитлові приміщення загальною площею 3 446,80 кв.м за адресою вул. Фрунзе, 132, літ. Б.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1) становить без ПДВ 32,00 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому за місяць складає 110282,34 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства- балансоутримувача починаючи з дати підписання цього договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.7 договору).

У п. 3.9 договору сторони погодили, оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства- балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар зобов`язаний:

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі (п. 4.4.2 договору);

- самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами- постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників)та/або на підставі виставлених розрахунків (п. 4.2.11 договору);

- самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством- балансоутримувачем та/або на підставі виставлених розрахунків, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства- балансоутримувача за користування земельною ділянкою (п. 4.2.12 договору).

Згідно з п. 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням.

Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 14 серпня 2018 до 12 серпня 2021.

Листом від 18.10.2021 вих № 062/05-16-6530 Департаментом комунальної власності м. Києва погоджено відповідачу продовження терміну дії договору оренди від 14.08.2018 № 1881-1 на період дії карантину, а також на один місяць після його закінчення.

Крім того, відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Враховуючи викладене, станом на час вирішення спору договір оренди є чинним, що не заперечується сторонами.

За обґрунтуваннями позивача, за період з жовтня 2019 по липень 2024 загальна сума нарахованої орендної плати становить 3041672,44 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг оренди: № 528 від 28.10.2019 на суму 144992,11 грн, № 613 від 29.11.2019 на суму 146007,06 грн, № 680 від 27.12.2019 на суму 146153,06 грн, № 28 від 30.01.2020 на суму 145860,76 грн, № 79 від 28.02.2020 на суму 146445,37 грн, № 121 від 31.03.2020 на суму 96066,37 грн, № 327 від 30.09 2020 на суму 73803,68 грн, № 372 від 31.10.2020 на суму 74172,71 грн, № 412 від 30.11.2020 на суму 74914,44 грн, №450 від 31.12.2020 на суму 75888,32 грн, № 22 від 31.01.2021 на суму 76571,32 грн, № 68 від 28.02.2021 на суму 77566,74 грн, № 104 від 31.03.2021 на суму 78342,41 грн, № 136 від 30.04.2021 на суму 79674,23 грн, № 188 від 31.05.2021 на суму 80231,95 грн, № 227 від 30.06.2021 на суму 81274,97 грн, № 286 від 31.07.2021 на суму 81437,52 грн, № 355 від 31.08.2021 на суму 81518,95 грн, № 436 від 30.09.2021 на суму 81355,92 грн, № 510 від 31.10.2021 на суму 82332,19 грн, № 587 від 30.11.2021 на суму 83073,18 грн, № 659 від 31.12.2021 на суму 83737,76 грн, № 57 від 31.01.2022 на суму 84240,19 грн, № 110 від 28.02.2022 на суму 85335,31 грн, № 49 від 31.01.2024 на суму 96822,30 грн, № 90 від 29.02.2024 на суму 112557,71 грн, № 152 від 29.03.2024 на суму 112895,38 грн, № 211 від 30.04.2024 на суму 113459,86 грн, № 269 від 31.05.2024 на суму 113686,78 грн, № 312 від 30.06.2024 на суму 114368,89 грн, № 342 від 31.07.2024 на суму 116 885,00 грн.

За поясненнями позивача, відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні" відповідачу не нараховувалась орендна плата за період з березня 2022 по грудень 2023 включно.

В подальшому п. 19.11 рішення Київської міської ради від 14 грудня 2023 року № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" зупинено у 2024 році дію підпунктів 1.1, 1.2, 1.4 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні"; установлено, що на період з 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

З урахуванням викладеного, нарахування орендної плати за період з січня 2024 по липень 2024 здійснювалось відповідно до п. 19.11 рішення Київської міської ради від 14 грудня 2023 року № 7531/7572.

Також згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами надання послуг за період з лютого 2020 по липень 2024 у відповідача утворилась заборгованість з відшкодування податку на землю на суму 1015097,50 грн.

Крім того, за фактично спожиті комунальні послуги, вартість яких була нарахована на підставі актів надання послуг за період січня 2020 по жовтень 2023 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 526944,44 грн.

16.08.2021 між сторонами укладено договір № 45-21-17 про реструктуризацію заборгованості за орендну плату та комунальні послуги, відповідно до п. 1. Якої підприємство надає боржнику розстрочку у погашенні заборгованості з орендної плати, плати за комунальні послуги та відшкодування земельного податку на суму 2406250,57 грн.

Згідно з п. 2 договору про реструктуризацію боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в Додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною договору шляхом перерахування коштів рівними частинами відповідно до графіка погашення заборгованості згідно додатку №1 , не пізніше останнього числа відповідного місяця.

У п. 4.1 договору про реструктуризацію сторони погодили, що за умови несплати боржником поточних щомісячних платежів, згідно Додатку № 1 до договору, договір вважається достроково розірваним з дати прострочення поточного платежу.

Відповідач не здійснив жодного платежу відповідно до договору № 45-21-17 про реструктуризацію заборгованості.

Листом від 02.09.2024 вих № 47/535 позивач направив відповідачу рахунки на оплату та акти надання послуг та повідомив, що рахунки необхідно оплатити протягом трьох днів з моменту отримання.

Вказаний лист отримано відповідачем 13.09.2024, однак залишено останнім без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 3 041 672, 44 грн заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2029 по липень 2024, 526 944,44 грн заборгованість по сплаті комунальних послуг за період з січня 2020 по жовтень 2023 , 1 015 097,50 грн компенсація витрат за користування земельною ділянкою за період з лютого 2020 по липень 2024, а також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 662 637,61 грн пені, 1 326 849,87 грн інфляційних втрат, 282 529,58 грн 3% річних та 91 250,17 грн штрафу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору № 1881-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.05.2025 № 1881).

Як підтверджено матеріалами справи, у спірний період (жовтень 2029 - липень 2024) відповідач користувався нежитловими приміщеннями загальною площею 3 446,80 кв.м, за адресою: вул. Кирилівська (Фрунзе), 132, літ. Б.

Судом встановлено, що у спірний період договір оренди продовжував свою дію.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У п. 3.6 та п. 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства- балансоутримувача починаючи з дати підписання цього договору. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Також пунктами 4.2.11 та ч. 4.2.12 встановлений обов`язок відповідача відшкодовувати витрати підприємства-балансоутримувача за комунальні послуги на підставі виставлених розрахунків та самостійно сплачувати на підставі виставлених розрахунків, компенсацію витрат підприємства- балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з жовтня 2029 по липень 2024 становить 3 041 672, 44 грн, з комунальних послуг за період січня 2020 по жовтень 2023- 526 944,44 грн, з компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з лютого 2020 по липень 2024 - 1 015 097,50 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наданими позивачем у матеріали справи актами надання послуг оренди, відшкодування податку на землю, комунальних послуг підтверджується факт наявності заборгованості відповідача з орендної плати у розмірі 3 041 672, 44 грн, з комунальних послуг у розмірі 526 944,44 грн, з компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період у розмірі. 1 015 097,50 грн.

При цьому, судом встановлено що частина актів надання послуг підписані відповідачем без зауважень та заперечень, частина актів отримані відповідачем для підписання та не повернуті позивачу, як і не надані будь-які заперечення на них.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує проти наявності заборгованості з орендної плати в сумі 3 041 672, 44 грн, по сплаті фактично спожитих комунальних послуг в сумі 526944,44 грн та компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 1015097,50 грн.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати у розмірі 3 041 672, 44 грн, по сплаті комунальних послуг у розмірі 526 944,44 грн, з компенсації витрат за користування земельною у розмірі 1 015 097,50 грн належним чином доведена та визнана відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача 1 326 849,87 грн інфляційних втрат та 282 529,58 грн 3% річних прострочення виконання зобов`язання зі слати орендної плати.

Нарахування здійснені по кожному місяцю окремо, починаючи з жовтня 2019, з 16 числа кожного місяця.

Відповідач часткового заперечуючи роти розрахунку інфляційних втрат, надав власний контррозрахунок та зазначив, що здійснення нарахування по кожному акту окремо є неправомірним.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що позивачем правомірно здійснено нарахування по кожному місяцю оренди окремо, оскільки зобов`язання ко кожному місяцю існує окремо з моменту його виникнення (кожного 15 числа поточного місяця) до моменту повного виконання. Контррозрахунок відповідача є невірним, оскільки зобов`язання зі сплати орендної плати за попередній місяць не припиняється в день настання строку орендної плати за наступний місяць, а продовжує існувати до моменту його повного виконання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та іфнляційних втрат, надані позивачем, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 326 849,87 грн інфляційних втрат та 282 529,58 грн 3%.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 662 637,61 грн пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.2 договору, відповідно до якого за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Частково заперечуючи проти позовних вимог про стягнення пені відповідач зазначив, що прострочення боргу почало утворюватися з жовтня 2019, а тому нарахування пені слід здійснювати з 16.10.2019 тривалістю 183 дні, а її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. За перерахунком відповідача розмір пені складає 59858,01 грн.

Судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати у січні-липні 2024.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Зобов`язання з орендної плати виникає по кожному місяцю окремо, а тому позивач мав право нараховувати пеню не лише з жовтня 2019, а за кожний місяць оренди по 6 місяців. Тобто, як за прострочення сплати оренди в жовтні 2019 позивач мав право нарахувати пеню з 16.10.2019 протягом 6 місяців, так і за прострочення сплати орендної плати за січень 2024 позивач має право на нарахування пені протягом шести місяців. Таким чином, за кожний несплачений відповідачем місяць оренди жовтня 2029 по липень 2024 позивач мав право нараховувати пеню по 6 місяців починаючи з 16 числа кожного місяця.

Позивач на власний розсуд скористався своїм правом, та заявив про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати лише за січень-липень 2024, при цьому, з розрахунку вбачається, що позивачем не порушено шестимісячний строк для нарахування пені.

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача в частині розміру пені.

Так, позивач нарахував пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов`язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, визначений позивачем розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. З огляду на зазначене, позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

За перерахунком суду, здійсненим на суми, та за періоди, визначені позивачем, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, суд встановив, що пеня становить 96980,65 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Сторони у п. 6.2 договору погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Оскільки на момент розгляду справи в суді, заборгованість з орендної плати становить більше, ніж 3 місяці, позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення штрафу.

Розрахунок штрафу на суму 91250,17 грн є обґрунтованим та арифметично вірним.

Щодо посилань відповідача на те, що у випадку виконання позивачем перед відповідачем своїх зобов`язань за іншими договорами на суму 2462000,00 грн, сума заборгованості становила б меншу суму і відповідно нарахування штрафних санкцій мають здійснюватися на меншу суму, то суд зазначає таке.

Наявність/відсутність заборгованості позивача перед відповідачем за іншими договорами не є предметом спору у цій справі та автоматично не припиняє зобов`язання відповідача перед позивачем за договором оренди, а тому посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними та не впливають на вирішення спору у цій справі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 59858,01 грн, інфляційних втрат до 500000,00 грн, 3% річних до 100000,00 грн та штрафу до 17388,83 грн, то суд зазначає таке.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Велика Палата Верховного Суду підтвердила наведений вище висновок та зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Заявляючи про стягнення 3% річних, інфляційних втрат пені та штрафу відповідач просить комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання зобов`язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам.

Однак, у даному випадку суд враховує, що заборгованість відповідача з орендної плати виникла з жовтня 2019 року, і матеріали прави не містять доказів сплати жодного орендного платежу, починаючи з жовтня 2019 року.

Відповідач надає акти, накази про простій підприємства, однак доказів скрутного фінансового становища не надає.

Акти, накази про простій підприємства датовані березнем 2020, однак орендну плату відповідач не сплачує з жовтня 2019 року.

Також відповідачем надано наказ про призупинення діяльності на підприємстві з 01.03.2022.

Однак, відповідачу не нараховувалась орендна плата за період з березня 2022 по грудень 2023 включно.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, що склалася між сторонами, поведінку відповідача, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення 3% річних, пені та штрафу, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних пені та штрафу відсутні, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Стягнення з відповідача 3% річних , пені та штрафу у даному випадку, на переконання суду, не порушує принципів добросовісності, справедливості та розумності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що необґрунтоване зменшення таких нарахувань фактично нівелює мету існування права на компенсацію втрат у зв`язку з порушенням зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Щодо зменшення інфляційних втрат, то суд зазначає, що частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані.

Ураховуючи наведене вище, а також правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23, від 23.10.2024 у справі № 910/15639/23.

З урахуванням викладеного суд відмовляє відповідачу у зменшенні пені до 59858,01 грн, інфляційних втрат до 500000,00 грн, 3% річних до 100000,00 грн та штрафу до 17388,83 грн.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ", а саме в частині стягнення 3041672,44 грн орендної плати, 526944,44 грн заборгованості за спожиті комунальні послуги, 1015097,50 грн компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 1 326 849,87 грн інфляційних втрат, 282 529,58 грн 3% річних, 96980,65 грн пені та 91250,17 штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 143/2, ідентифікаційний код 33547233) на користь Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) 3 041 672,44 грн орендної плати, 526 944,44 грн заборгованості за спожиті комунальні послуги, 1 015 097,50 грн компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 1 326 849,87 грн інфляційних втрат, 282 529,58 грн 3% річних, 96980,65 грн пені, 91250,17 штрафу та 95719,86 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2025.

Суддя С.О. Турчин