Рішення від 24.02.2025 по справі 910/14044/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/14044/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс"

до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Д`яченко Євгеній Станіславович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна"

про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Представники учасників справи:

від позивача: Кучеров С.С., в порядку самопредставництва;

від відповідач: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" ініційованих приватним виконавцем Д`яченком Євгенієм Станіславовичем платіжних інструкцій № НОМЕР_2 від 07.03.2023 та № 11194 від 22.08.2024 про списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Інкерман Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

20.11.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Д`яченка Євгенія Станіславовича та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та призначено підготовче засідання на 23.12.2024.

10.12.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.12.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

16.12.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

16.12.2024 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.

18.12.2024 представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 23.12.2024 представник відповідача з`явився, інші представники учасників справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 27.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.01.2025 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.01.2025 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 24.02.2025 представник позивача з`явився, представники відповідача та третіх осіб не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/7321/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" (далі - третя особа 2) про стягнення 2927218,34 грн., позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" 2 279 501,96 грн. основного боргу, 304 166,04 грн. інфляційних втрат, 322 328,80 грн. пені, 29 981,39 грн. 3% річних та 44 036,67 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" в дохід Державного бюджету України 3 (три) грн. судового збору.

01.08.2016 Господарським судом міста Києва видано накази на примусове виконання вказаного рішення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича (далі - третя особа 1) від 07.03.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/7321/22 від 07.03.2023.

Також, 07.03.2023 постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича накладено арешт на готівкові кошти ТОВ «Інкерман Україна» у межах загальної суми стягнення, враховуючи винагороду виконавця та виконавчі витрати склала у розмірі 3 278 330,10 грн. та звернуто стягнення на кошти, що належать боржнику - ТОВ «Інкерман Україна» у зазначеній сумі.

07 березня 2023 року приватним виконавцем направлена платіжна інструкція №71231739 про списання 3 278 330,10 грн. з рахунку ТОВ «Інкерман Україна» до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - відповідач), яка 09.03.2023 залишена відповідачем без виконання на підставі п.12 Інструкції про безготівкові розрахунку в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою ПНБУ від 29.07.2022 №163, п.15 Постанови ПНБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (заборонені видаткові операції з рахунку платника-резидента РФ/РБ або кінцевий бенефіціарний власник якого є резидентом РФ/РБ).

22 серпня 2024 року приватним виконавцем направлено для виконання відповідачу платіжну інструкцію № 11194 від 22.08.2024 про списання з рахунку третьої особи 2 суми у розмірі 3 278 330,10 грн.

Також, третя особа 1 звернулась до відповідача із Вимогою від 22.08.2024 про надання інформації, у якій просила надати обґрунтування відмови у виконанні платіжних інструкцій направлених приватним виконавцем по боржнику - ТОВ «Інкерман Україна» в період з 07.03.2023 по 23.08.2024.

У відповідь на означену вимогу третьої особи 1, відповідач Листом № 116/10479/19БТ від 24.10.2024 повідомив, що платіжні документи повернуто без виконання на підставі пп. 3 п.12 Інструкції про безготівкові розрахунку в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163 та п.15 постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022, оскільки кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Інкерман Україна» є резидентом рф.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до роз`яснень Національного банку України, доведеними листом № 25-0005/33502 від 13.05.2023, дія п. 15 Постанови НБУ № 18, право на списання коштів, з рахунків юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, мають тільки державні виконавці та органи Державної податкової служби і винятків щодо приватних виконавців, означеним пунктом не передбачено.

Надалі третя особа 1 звернулась до відповідача із Вимогою від 10.10.2024 про усунення порушень законодавства про виконавче провадження, згідно якої просила усунути допущене порушення законодавства про виконавче провадження в частині ненадання приватному виконавцю інформації, та надати обґрунтування відмови у виконанні платіжних інструкцій направлених приватним виконавцем по боржнику - ТОВ «Інкерман Україна» в період з 07.03.2023 по 23.08.2024, у відповідь на яку відповідач Листом вих. № 116/5801/07БТ від 25.10.2024 надав аналогічні Листу № 116/10479/19БТ від 24.10.2024 пояснення.

У зв`язку з викладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» звернулось до суду з даним позовом у якому просить суд:

- визнати незаконною відмову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» виконати платіжні інструкції №71231739 від 07.03.2023 та №11194 від 22.08.2024 та списати грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» на рахунок приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, за яким здійснюється виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/7321/22;

- зобов`язати Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» здійснити примусове списання грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» НОМЕР_1 на рахунок приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, за яким здійснюється виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/7321/22.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що у позовній заяві ТОВ ПП «Фоліо Плюс» просить суд списати грошові кошти з ТОВ «Інкерман Україна» та зобов`язати АТ «ПУМБ» здійснити примусове списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Інкерман Україна» на рахунок приватного виконавця Д`яченка Є.С. в межах виконавчого провадження, однак із системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» слідує, що сторона виконавчого провадження не наділена правом вимагати виконання вимог, які є виключною компетенцією приватного виконавця в рамках виконавчого провадження. Також, відповідач зазначає, що системний аналіз положень Інструкції про безготівкові розрахунки та Закону України «Про платіжні послуги» свідчить про те, що єдиним ініціатором примусового списання коштів в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 може бути виключно Приватний виконавець Д`яченко Є.С., оскільки ТОВ ПП «Фоліо Плюс» в силу законодавчих вимог не може бути ініціатором платіжної інструкції стягувача без згоди платника і не може вимагати її виконання, а тому жодне право ТОВ ПП «Фоліо Плюс» не може бути порушене в силу його статусу як сторони виконавчого провадження. Таким чином, відповідач зазначає, що зважаючи на викладені у позовній заяві доводи та вимоги слідує, що законом не визначено можливості сторони виконавчого провадження як ініціювати примусове списання коштів з рахунку боржника, так і зобов`язати надавача платіжних послуг здійснити таке списання, а тим паче просити суд списати кошти, що свідчить про відсутність порушеного права позивача в межах спірних правовідносин, оскільки даний позов фактично поданий для того, щоб змусити банк списати кошти боржника у виконавчому провадженні, проте сторона виконавчого провадження таким правом вимоги не наділена.

Третя особа 1 в свою чергу, у письмових поясненнях зазначає, що відповідно до п. 15 постанови Національного банку України від 24.02.2024 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», видатковими операціями, як підлягають забороні, є фінансові операції, які призводять до зменшення активів на рахунку клієнта і які

здійснюються безпосередньо за ініціативою клієнта банківської установи, зокрема за ініціативою юридичної особи (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками якої є резиденти російської федерації/республіки білорусь та одночасно, заборони на примусове списання коштів на виконання рішення суду, яке ухвалене іменем України, на користь суб`єкта господарської діяльності України, вказана норма не містить, а отже дії банківської установи грубо порушують права стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому за наказом Господарського суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 910/7321/22, виданим на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/7321/22, яке набрало законної сили 07.03.2023 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», на отримання коштів за вказаним рішенням суду та унеможливлюють виконання рішення суду ухваленого ім`ям України на користь суб`єкта господарювання України, особливо з врахуванням складної економічної ситуації в країні, яка спричинена прямою агресією російської федерації проти України і яка прямо впливає на фінансовий стан суб`єктів господарської діяльності України. Також, третя особа 1 зазначає, що у відповідності до положень Інструкції, ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (примусове списання (стягнення) коштів) з рахунку боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКЕРМАН УКРАЇНА», ідентифікаційний код 39169035, НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851 за наказом Господарського суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 910/7321/22, виданим на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/7321/22, яке набрало законної сили 07.03.2023, виконавчому провадженні № НОМЕР_2, є приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Є.С., який діє в інтересах стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», як правовий посередник, транзитер стягнутих коштів з боржника і як особа, яку держава наділила повноваженнями на примусове виконання рішення суду, а отже відповідач у відповідності до

вимог законодавства залучений до процедури примусового списання грошових коштів з рахунків боржника на виконання за рішенням суду та його відмова виконати платіжні інструкції приватного виконавця, винесені у виконавчому провадженні на виконання рішенням суду на користь стягувача у виконавчому провадженні, порушує права останнього на отримання грошових коштів, в зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», як особа чиї права порушені, наділене правом на звернення до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про зобов`язання здійснити примусове списання грошових коштів з рахунку боржника на підставі платіжних інструкцій приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича, винесених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Разом з тим, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги сторони виконавчого провадження - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» (стягувача) визнати незаконною відмову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» виконати платіжні інструкції №71231739 від 07.03.2023 та №11194 від 22.08.2024, які ініційовані приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу № 910/7321/22 від 07.03.2023 та зобов`язання відповідача списати грошові кошти.

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, визначені у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Інші учасники виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Зазначені вимоги не застосовуються стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" на час позбавлення особи особистої свободи.

Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» на звернення до суду з позовом з метою виконання ініційованих приватним виконавцем платіжних інструкцій, як і права на оскарження дій банківської установи у взаємовідносинах із приватним виконавцем.

Частина 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України визначає, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом. Неналежний стягувач - особа, що не має визначених цим Законом підстав на ініціювання переказу коштів з рахунка платника;

В свою чергу, постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» № 163 від 29.07.2022 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), яка зокрема визначає порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг).

Терміни в цій Інструкції вживаються в таких значеннях:

ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;

примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Пункти 60 та 62 означеної Інструкції визначають, що ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди [далі - примусове списання (стягнення) коштів] є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач).

Стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із:

1) рахунків платників - на підставі виконавчих документів, установлених законодавством України;

2) рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 Податкового кодексу України);

3) рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду;

4) розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг - на підставі судового рішення за зобов`язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем за умови, що таке зобов`язання пов`язано з наданням платіжних послуг небанківським надавачем платіжних послуг.

Отже, з наведених положень Інструкції також вбачається, що єдиним ініціатором примусового списання коштів в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 може бути виключно приватний виконавець Д`яченко Є.С., оскільки ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» в силу законодавчих вимог не може бути ініціатором платіжної інструкції стягувача без згоди платника і не може вимагати її виконання.

Натомість, стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено чіткий алгоритм дій виконавця, якщо останній вважає, що банк незаконно не виконує ініційовані ним як виконавцем у виконавчому провадженні платіжні інструкції.

Однак, доказів вчинення жодних визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій, у відповідності до викладеного, матеріали справи не містять.

Також, в даному випадку, суд зазначає, що у виконавчому провадженні саме на виконавця покладено обов`язки та права вимагати виконання ініційованих ним платіжних інструкцій, як і визначення протиправності дій або бездіяльності АТ «ПУМБ», зокрема шляхом складення актів про порушення.

Суд також враховує, що жодних правовідносин між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» та відповідачем - Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» щодо як виконання платіжних інструкцій №71231739 від 07.03.2023 та №11194 від 22.08.2024, так і в цілому в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, немає, а відповідно і відсутнє порушене право позивача.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, зокрема передбачених законом.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 31.07.2021 у справі №903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (Постанова КЦС ВС від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20).

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.03.2025.

Суддя О.А. Грєхова