Рішення

від 20.02.2025 по справі 918/430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025Справа № 918/430/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1) Рівненської обласної ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради

про визнання недійсним електронного аукціону, договору, зобов`язання повернути нерухоме майно

за участю представників:

від прокуратури: Захарченко Я.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Навроцький Е.А.

від відповідача-2: Хаврошин М.С.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної ради (далі - Рада, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд» (далі - ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд», відповідач-2) про визнання недійсним електронного аукціону, договору, зобов`язання повернути нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради (яка в подальшому була перейменована у Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня») є діяльність лікарняних закладів; вказане підприємство є об`єктом соціально-культурного призначення, а тому його майно не могло бути відчужене без збереження профілю діяльності, шляхом продажу на аукціоні без умов. За таких обставин прокурор вважає, що приватизація вказаного закладу відбулася з порушенням ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а отже, є підстави для визнання недійсними проведеного аукціону та договору, укладеного за його результатами, а також для повернення приватизованого майна раді.

У позові прокурор просить:

- визнати недійсним електронний аукціон за лотом "майно, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (майно Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради, щодо якого прийнято рішення про реорганізацію"), який відбувся 27.12.2021, оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта приватизації від 26.01.2022, укладений між Рівненською обласною радою та ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", за яким був відчужений об`єкт приватизації, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а;

- зобов`язати ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" повернути Рівненській обласній раді нерухоме майно, розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, Рівненська область, вул. Залізничників, 1-а.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 позовну заяву прокурора передано до Господарського суду м. Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2023 до участі у справі було залучено Комунальне підприємство «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 (суддя Ярмак О. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2024 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2024 справа була призначена до нового розгляду, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому провадженні учасники справи надали суду заяви по суті позову, у яких виклали власні доводи стосовно позовних вимог прокурора з урахуванням вказівок Верховного Суду, зазначених ним у постанові від 03.09.2024 у даній справі.

Так, відповідач-1 (Рівненська обласна рада) у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених прокурором вимог, вказав, що радою не приймалось рішення про приватизацію комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" як єдиного майнового комплексу, при цьому передане відповідачу-2 нерухоме майно є окремим майном у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а не об`єктом соціально-культурного призначення. Крім того відповідач-1 заявив про сплив строку позовної давності на звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідач-2 (ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд») у своєму відзиві позов також не визнав, зазначив, що за результатами приватизації було відчужене окреме майно підприємства, що ліквідується за рішенням органу, уповноваженого управляти комунальним майном, про що свідчить реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня", відмова у видачі цьому підприємству ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, невідповідність спірних об`єктів нерухомого майна встановленим вимогам для надання медичної допомоги населенню. Також відповідач-2 подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог прокурора, заявлених у цьому позові.

Прокурор у відповідях на відзиви відповідачів наголосив на тому, що згідно з рішенням Ради відбулася саме реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня", а не його ліквідація, при цьому об`єкти охорони здоров`я можуть бути приватизовані лише з умовою збереження профілю їх діяльності, і такий профіль у КП "Страшівська туберкульозна лікарня" не змінювався, а спірне нерухоме майно до приватизації використовувалось саме для надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

Третя особа під час нового розгляду справи пояснень по суті позову суду не надала, під час першого розгляду справи подала письмові пояснення, в яких зазначила, що КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» не використовувало відчужене майно, що розташоване за адресою: вул. Залізничників, 1А, селище Страшеве, Сарненський район, Рівненська область, для надання медичних послуг.

Також у підготовчому засіданні за клопотання відповідача-1 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 24.10.2024, було замінено третю особу на стороні відповідачів з КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради на КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради на підставі ст. 52 ГПК України відповідно до рішення Рівненської обласної ради № 887 від 26.04.2024 «Про перейменування Комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр».

Під час нового розгляду справи по суті прокурор заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1,2 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позов, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подавав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.09.2024 у цій справі, суд дійшов висновку, що у позові заступника керівника Рівненської обласної прокуратури необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2020 Рівненська обласна рада (відповідач-1), як розпорядник комунального майна, прийняла рішення № 1633 "Про реорганізацію КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом приєднання до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" (третя особа).

За результатами вказаної реорганізації згідно з передавальним актом, затвердженим рішенням Ради від 05.06.2020 № 1708, Комунальному підприємству "Рівненський обласний фтизіопульмологічний медичний центр" були передані основні засоби та матеріальні цінності КП "Страшівська туберкульозна лікарня".

27.07.2021 КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" надіслало на адресу Ради листа № 847, у якому, серед іншого, зазначило про те, що КП "Страшівська туберкульозна лікарня" впродовж тривалого часу не функціонує, а використання лікарні у межах діяльності "Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру" неможливе через дію ліцензійних умов Національної служби здоров`я України. З метою розширення переліку медичних послуг, які може надавати КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та зменшення витрат на збереження відповідного майна, підприємство просило розглянути можливість реалізації спірного майна та спрямувати кошти від його реалізації на вказані потреби підприємства.

Розглянувши зазначений лист, 12.11.2021 Рада прийняла рішення № 365 «Про внесення змін до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації» та рішення № 366 «Про приватизацію (відчуження) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а».

При цьому рішенням № 366 Рада вирішила здійснити приватизацію (відчуження) спірного майна КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом продажу на аукціоні без умов.

У подальшому аукціон, переможцем якого визнано ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", було визнано таким, що не відбувся, та вирішено здійснити продаж спірного майна переможцю шляхом викупу, що вбачається із протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-12-04-000002-1 від 27.12.2021.

26.01.2022 між Радою (продавець) та ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу об`єкта приватизації, за умовам якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, який є переможцем вказаного електронного аукціону, об`єкт приватизації - майно, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1 а, а саме - будівлі: адмінкорпусу, загальною площею 128,3 кв. м; поліклініки, загальною площею 282 кв. м; дизельної (бензосховище), загальною площею 17,8 кв. м; моргу, загальною площею 22,1 кв. м; пекарні, загальною площею 19,6 кв. м; лікувального корпусу № 1, загальною площею 835,6 кв. м; насосної, загальною площею 3,1 кв. м; лікувального корпусу № 2, загальною площею 584,9 кв. м; діагностичного корпусу, загальною площею 28,4 кв. м; котельні з гаражем, загальною площею 170,9 кв. м; пральні, загальною площею 124,4 кв. м; овочесховище, загальною площею 104,6 кв. м; будинку електрики; туалетів; хлівів туб диспансерних; огорож із сітки; гаражів тублікарні; житлових будинків № 1, загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м та житлових будинків № 2, загальною площею 64,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що КП "Страшівська туберкульозна лікарня" відноситься до об`єктів соціально-культурного призначення, тому приватизація спірного майна, відповідно до вимог ч. 4 ст. 15 та ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного в комунального майна», була можлива виключно за умови збереження профілю його діяльності, а та обставина, що передане майно не використовувалося останнім у своїй діяльності, не може свідчити про зміну його статусу з майна соціально-культурного призначення на окреме майно.

Наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом вже перевірялося судами вищих інстанцій у даній справі, а тому вказане питання у цій справі повторно не досліджується.

Верховний Суд, переглядаючи рішення у цій справі та направляючи її на новий розгляд, у своїй постанові від 03.09.2024 вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду справи обставин щодо того, чи є спірне майно об`єктом соціально-культурного призначення та чи поширюються на нього особливий порядок приватизації, встановлений Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України "Про культуру" (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 5-7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим визначає Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 цього Закону приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями; аукціоном - це спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну; аукціон без умов є способом продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну без додаткових умов продажу об`єкта приватизації; викуп - це спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю; єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

У статті 2 вказаного Закону законодавець визначив, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації належать:

1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації;

2) окреме майно;

Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації;

3) об`єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об`єкти;

4) об`єкти соціально-культурного призначення.

До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств.

5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації;

6) інші об`єкти, що не належать до об`єктів великої приватизації.

У позові прокурор зазначає, що відчужені Радою об`єкти нерухомого майна належать до об`єктів соціально-культурного призначення, а тому для приватизації таких об`єктів встановлено спеціальний порядок, визначений ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Так, згідно з ч. 1, 4 цієї статті об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Для продажу об`єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об`єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування. Об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об`єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Отже об`єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об`єкти охорони здоров`я, можуть бути об`єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності (за виключенням об`єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають у аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених ст. 15 вказаного Закону).

Проте суд вважає, що в даному випадку об`єктом продажу виступило не майно закладу охорони здоров`я, а окремо визначене майно, оскільки це майно не складало єдиний майновий комплекс комунального підприємства.

Водночас суд враховує, що пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" чітко визначено об`єктом малої приватизації - рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).

Частиною 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майно зазначаються, зокрема, дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.

Як вже було встановлено, рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2020 № 1633 «Про реорганізацію комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради вирішено реорганізувати Страшівську туберкульозну лікарню шляхом її приєднання до комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради.

За передавальним актом, затвердженим рішенням Рівненської обласної ради від 05.06.2020 № 1708, всі основні засоби і матеріальні цінності Комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради (будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, малоцінні необоротні матеріальні активи, твердий інвентар, білизна, постільні речі, одяг, взуття, продукти харчування, медикаменти і перев`язувальні матеріали, господарські товари, тара і тарні матеріали) були передані КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради.

При цьому, як вбачається з пояснювальної записки начальника управління охорони здоров`я Рівненської ОДА до проекту рішення обласної ради "Про затвердження передавального акта КП "Страшівська туберкульозна лікарня", метою цього рішення є впорядкування обліку майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.

У контексті викладеного та з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції у цій справі щодо надання належної оцінки вказаним рішенню та акту суд зазначає, що і рішенням Ради № 1633 від 17.03.2020, і передавальним актом підтверджується факт передачі на баланс КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" окремо визначеного майна - основних засобів та матеріальних цінностей реорганізованої особи, у тому числі земельної ділянки - на умовах постійного користування, що існувало як таке окреме майно ще у період до виникнення спірних правовідносин, тобто до приватизації та укладення спірного договору.

Про статус окремого майна спірного об`єкта приватизації свідчать також прийняті Радою рішення № 365 та № 366 від 21.11.2021, якими було доповнено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад, що підлягають приватизації, шляхом їх продажу на аукціоні без умов, а саме: будівель та споруд, балансоутримувачем якого є КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр». При цьому вказане майно не визначалося як цілісний майновий комплекс КП "Страшівська туберкульозна лікарня" чи заклад охорони здоров`я.

Зазначені обставини про правову природу спірного майна, яке є окремими об`єктами нерухомого майна та не відноситься до об`єктів соціально-культурного призначення, також підтверджуються відомостями щодо цього майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеними в подальшому на підставі оспорюваного договору, на що звертав увагу Верховний Суд у даній справі.

Зокрема із довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №№ 317441269, 317692664 придбане на аукціоні майно КП "Страшівська туберкульозна лікарня" не є єдиним об`єктом нерухомості, оскільки складається з окремих будівель.

Поряд з цим встановлено, що майно, стосовно якого було прийнято рішення про приватизацію, КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради (правонаступник КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради) не використовувалося у своїй діяльності для надання медичних послуг населенню.

Указане підтверджується листом КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради від 27.07.2021 № 847 (направлений до початку процедури приватизації), в якому підприємство проінформувало обласну раду, що Страшівська туберкульозна лікарня впродовж тривалого часу не функціонує, а її використання як медичного закладу у межах діяльності Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру неможливе в силу дії ліцензійних умов Національної служби здоров`я України; змушене щомісячно здійснювати додаткові витрати на оплату праці працівників, які задіяні в охороні майна.

У той же час, відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, заклад охорони здоров`я - це юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації». Організаційні, кадрові і технологічні вимоги до матеріально-технічної бази юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми, які провадять господарську діяльність з медичної практики визначено Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285.

Відповідно до п. 12 вищевказаних Ліцензійних умов суб`єкт господарювання, який є закладом охорони здоров`я: повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку: статут закладу охорони здоров`я або положення про заклад охорони здоров`я (залежно від організаційно-правової форми); штатний розпис; положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені); посадові інструкції працівників; правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров`я; клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених МОЗ.

Пунктом 20 Ліцензійних умов суб`єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Згідно з п. 22 Ліцензійних умов суб`єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ, за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Відповідно до п. 24 Ліцензійних умов медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ.

З урахуванням вказаних норм чинного законодавства наявність у підприємства чинної ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики є критерієм його віднесення до закладу охорону здоров`я.

Проте з Переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про відмову в отриманні ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 1532 від 01.07.2019, вбачається, що КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради було відмовлено у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики у зв`язку з невідповідністю заявника згідно з поданими документами Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики, а саме: в пункті 7 відомостей про стан матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня рекомендовано узгодити загальну площу з площею наявних приміщень, крім того, наявні приміщення незаявлених спеціальностей; пункт 9 складений з порушенням вимог пункту 24 Ліцензійних умов (рекомендовано кваліфікацію та посади професіоналів з вищою немедичною освітою привести у відповідність до вимог наказу МОЗ України від 12.08.2009 №588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров`я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 895/16911).

За таких обставин доводи прокурора про віднесення спірного нерухомого майна до закладів охорони здоров`я, яким надавалися медичні послуги у 2019 та 2020 роках, як і твердження прокурора про те, що реорганізація КП «Страшівська туберкульозна лікарня» здійснювалася з метою безперебійної роботи закладу охорони здоров`я, є безпідставними та непідтвердженими належними доказами, а також такими, що не узгоджуються зробленими вище висновками суду та встановленими у справі обставинами.

Також судом враховано, що після проведення аукціону 27.12.2021 та укладення договору купівлі-продажу від 26.01.2022 представниками Ради та ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" був складений акт обстеження об`єкта приватизації від 27.01.2022, з якого вбачається, що будівлі перебували в аварійному стані. Указаний акт суд вважає належним доказом фактичного стану та правового статусу об`єкта приватизації на момент його передачі, оскільки кардинальні зміни його не могли відбутися за період з грудня 2021 по січень 2022 року.

Крім того відповідно до листа КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» № 552 від 07.10.2024 після затвердження передавального акта КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, додаткові угоди на оплату тепло-, водо- та електропостачання за юридичною адресою: вул. Залізничників, 1А, селища Страшеве, Сарненського району, Рівненської області, не укладались, оплата за спожиті послуги за зазначеною адресою не проводилась.

Отже наведеними доказами підтверджується статус об`єкту приватизації як окремого майна та спростовуються доводи прокурора про те, що на час спірних відносин цей об`єкт був закладом охорони здоров`я та мав матеріальну і технічну можливість забезпечувати надання медичної допомоги.

З огляду на викладене суд відхиляє посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.11.2021 у справі № 908/3182/20 щодо різниці в поняттях "збереження профілю діяльності об`єкта приватизації" та "забезпечення функціонування об`єкта приватизації", оскільки предметом розгляду тієї справи була правомірність приватизації об`єкта соціально-культурного призначення (бази відпочинку), на відміну від предмету розгляду даної справи (приватизація окремого майна).

Також суд відхиляє доводи відповідача-2 в тій частині, що об`єктом приватизації в даному випадку виступило окреме майно у вигляді майна підприємства, що ліквідується за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за рішенням Рівненської обласної ради № 1633 від 17.03.2020 відбулася саме реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом його приєднання до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", а не його ліквідація, на що також вказував Верховний Суд, переглядаючи дану справу.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що твердження прокурора про порушення відповідачами вимог п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у спірних правовідносинах є необґрунтованими, відтак, позовні вимоги про визнання недійсним електронного аукціону за лотом "майно, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради, що відбувся 27.12.2021 та був оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1, задоволенню не підлягають.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним електронного аукціону, то у похідних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації від 26.01.2022, укладеного відповідачами, та зобов`язання ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд» повернути нерухоме майно за цим договором також слід відмовити.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Стосовно заяв відповідачів про сплив строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У даному випадку, беручи до уваги висновок суду про те, що прокурором не доведено факту порушення інтересів держави, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даному випадку з огляду на системний аналіз положень чинного законодавства України, встановлені фактичні обставини справи та наявні докази, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати, в тому числі зі сплати судового збору за поданий позов та розгляд апеляційної та касаційної скарг, покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави до Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання недійсним електронного аукціону, договору, зобов`язання повернути нерухоме майно.

Вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 20 лютого 2025 року.

Повне рішення складене 03 березня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К.І.