Рішення від 25.02.2025 по справі 910/16329/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2025Справа № 910/16329/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та витребування із чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: Цурка Н.О.

від відповідача: Савченко Т.А.

від третьої особи: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа-підприємець Гасанов Георгій Мразович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування державноі? реєстраціі? права власності на будівлю, літ. «Б», загальною площею 59,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та будівлю літ «Б1», загальною площею 76,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та витребування із чужого незаконного володіння 40,02% нежитлового приміщення літ. «Б», загальною площею 58,5 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та 55,12% будівлі літ «Б1», загальною площею 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

30.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.11.2023 прийняв вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 05.12.2023.

24.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

29.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

05.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

У судовому засіданні 05.12.2023 суд відклав розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду до наступного судового засідання, оголосив перерву до 19.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію.

08.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

19.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.12.2023 суд розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

У своєму клопотанні про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України відповідач посилається на те, що позивач не зазначив вартість спірного майна та не додав до позовної заяви докази сплати судового збору у встановленому розміру.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Позивачем заявлено дві вимоги про скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та дві вимоги про витребування із незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради об`єктів нерухомого майна, як доказ сплати судового збору додано докази сплати судового збору на суму 10 736,00 грн.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, позовні вимоги про витребування із незаконного володіння об`єктів нерухомого майна, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Водночас, позивачем зазначено, що встановити точний розмір ринкової вартості спірного майна не можливо, оскільки у позивача відсутні технічні документи на майно, а за наявності запису про право власності за відповідачем на це майно, здійснити виготовлення технічного паспорту не можливо.

Судом враховано, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (частина друга статті 163 ГПК України).

З огляду на положення частини другої статті 163 ГПК України суд встановлює ціну позову при розгляді справи і розподіляє судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

Таким чином, судом не встановлено та відповідачем не підтверджено наявності підстав, визначених п.8 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову у справі №910/16329/23 без розгляду.

Враховуючи вище наведене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову.

У судовому засіданні 19.12.2023 суд, керуючись ст. 177 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/16329/23 на 30 днів, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 31.01.2024.

У зв`язку з оголошенням 31.01.2024 у місті Києві повітряної тривоги судове засідання у справі № 910/18120/23 не відбулося.

Ухвалою від 31.01.2024 Господарський суд міста Києва викликав учасників справи у підготовче засідання на 20.02.2024.

У судовому засіданні 20.02.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 26.03.2024.

25.03.2024 через канцелярію суду від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення по суті позовної заяви та клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справи.

26.03.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 26.03.2024 суд відклав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 22.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 клопотання Київської міської ради про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №910/16329/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича до Київської міської ради третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та витребування із чужого незаконного володіння до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2262/16.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/2262/16 апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/2262/16 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/2262/16.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/16329/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 поновлено провадження у справі №910/16329/23, підготовче засідання у справі призначено на 05.11.2024.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

05.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2024.

У судовому засіданні 26.11.2024 судом розглянуто клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, у своїй заяві від 05.11.2024 позивач просить суд:

-скасувати державну реєстрацію права власності територіальноі? громади міста Києва в особі Киі?вськоі? міськоі? ради та закрити розділ Державного реєстру речових прав та реєстраціи?ноі? справи на нежитлове приміщення будівля, літ. «Б1», загальною площею 76,9 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаціи?ною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но No340542875 від 26.07.2023 року, реєстраціи?нии? номер об`єкта нерухомого маи?на 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 року державним реєстратором Кузора Анною Віталіі?вною Департаменту комунальноі? власності м. Києва виконавчого органу Киі?вськоі? міськоі? ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень, індекснии? номер 59095341;

- витребувати із незаконного володіння територіальноі? громади міста Києва в особі Киі?вськоі? міськоі? ради 35, кв.м., що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. «Б1», загальноі? площі 63,5 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , та на яку зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Києва, що підтверджується інформаціи?ною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но №340542875 від 26.07.2023 року, реєстраціи?нии? номер об`єкта нерухомого маи?на 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 року державним реєстратором Кузора Анною Віталіі?вною Департаменту комунальноі? власності м. Києва виконавчого органу Киі?вськоі? міськоі?? ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень, індекснии? номер 59095341;

- повернути Фізичніи? особі-підприємцю Гасанову Георгію Мразовичу 9 206, 34 грн. заи?восплачених коштів судового збору.

Оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру, судом встановлено, що вище зазначена заява позивача є по своїй суті заявою про зміну предмета позову.

Заява позивача про зміну предмету позову відповідає приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим, прийнята судом до розгляду та розгляд справи здійснюватиметься судом у редакції відповідної заяви.

У судовому засіданні 26.11.2024, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/16329/23 до судового розгляду по суті на 10.12.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

10.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засідання 10.12.2024 суд задовольнив клопотання позивача та оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 29.01.2025.

29.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засідання 29.01.2025 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 29.01.2025 та визнав явку представника позивача в судове засідання обов`язковою.

У судовому засідання 29.01.2025 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 25.02.2025.

У судове засідання 25.02.2025 представник третьої особи не з`явився, про розгляд справи по суті повідомлений ухвалою суду від 29.01.2025, представником третьої особи подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2025 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.02.2025 представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г, якою рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 у справі № 910/5128/15-г скасовано повністю та прийнято нове рішення про задоволення позову Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича повністю, визнано Фізичну особу-підприємця Гасанова Георгія Мразовича співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

За доводами позивача, під час розгляду справи № 910/5128/15-г судом було встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Гасановим Георгієм Мразовичем були зроблені поліпшення та реконструкція нежилого приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м. (сміттєзбірник), за наслідками якої було створено новий об`єкт, а саме магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів загальною площею 35 кв.м.

Однак, позивач стверджує, що ігноруючи судове рішення, яке набрало законної сили, відповідач вчинив дії щодо реєстрації власності на спірний об`єкт нерухомого майна за власником територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, чим порушив права спільної часткової власності позивача на частину об`єкту нерухомого майна.

З метою захисту порушеного права власності на спірний об`єкт нерухомого майна позивач звернувся з позовними вимогами про скасування державної реєстрації об`єкту нерухомого майна та витребування із чужого незаконного володіння.

Позиція відповідача

Київська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що власником об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» сміттєзбірник на вул. Стальського, 28-А було віднесено до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, а також рішення Київської міської ради від 02.10.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким до розділу нежитловий фонд ЖРЕО №409 додатку № 4 включено сміттєзбірник на на АДРЕСА_2 .

Відповідач наголошує, що згідно листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 103/8601/26/6 від 22.11.2023 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району» здійснила заходи щодо виготовлення нової технічної документації на зазначені об`єкти нерухомого майна та державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлову будівлю літ. «Б1» на АДРЕСА_2 , загальною площею 76,9 кв.м.

Також відповідач зазначив про відсутність преюдиційного значення постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г, оскільки дійсний власник майна, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, не був учасником зазначеного спору.

Відповідач також звернув увагу, що позивач здійснив поліпшення об`єкту оренди без отримання відповідних дозвільних документів.

Позиція третьої особи

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація у письмових поясненнях заперечила проти позовних вимог посилаючись на відсутність документів щодо спірного об`єкта, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та засвідчують прийнятт в експлуатацію закінченого будівництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що Фізична особа-підприємець Гасанов Георгій Мразович є співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 у справі № 910/5128/15-г скасовано повністю та прийнято нове рішення про задоволення позову Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича повністю, визнано Фізичну особу-підприємця Гасанова Георгія Мразовича співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

Під час розгляду справи № 910/5128/15-г судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Гасановим Георгієм Мразовичем були зроблені поліпшення та реконструкція нежилого приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м. (сміттєзбірник), за наслідками якої було створено новий об`єкт, а саме магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів загальною площею 35 кв.м.

Враховуючи те, що позивачем на виконання приписів ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України, було надано суду в якості доказів документи, що підтверджують наявність згоди орендодавця на проведення ремонтно-будівельних робіт, документи на підтвердження проведення робіт з поліпшення нежилого приміщення, а також документальне підтвердження того, що після поліпшення утворився новий об`єкт, суд дійшов висновку у справі № 910/5128/15-г про визнання права спільної часткової власності на частину приміщення (будівлі, споруди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачу стало відомо, що 26.03.2021 державним реєстратором Кузорою Анною Віталіївною Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59095341 від 05.07.2021, здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 2400315080000 - будівлю, літ. «Б1», загальною площею 76,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради з часткою володіння 1/1.

Водночас, позивач стверджує, що ігноруючи судове рішення, яке набрало законної сили, відповідач вчинив дії щодо реєстрації власності на спірний об`єкт нерухомого майна за власником територіальною громадою міста Києва в особі Київською міською радою, чим порушив права спільної часткової власності позивача на частину об`єкту нерухомого майна.

З огляду на те, що право власності на спірне майно зареєстроване за Київською міською радою, права позивача підлягають поновленню шляхом скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та закриття розділ Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення будівля, літ. «Б1», загальною площею 76,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та витребування із незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 35 кв.м., що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. «Б1», загальноі? площі 63,5 кв.м., що забезпечить поновлення порушеного права позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (п. 1 ст. 321 ЦК України).

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Цивільним кодексом Украйни передбачено правові засади захисту права власності.

За приписами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Під час розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 5023/5847/11).

Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб`єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом заявлено вимогу про витребування із незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 35 кв.м., що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. «Б1», загальноі? площі 63,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування права спільної часткової власності на спірне майно позивач посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г, яким визнано Фізичну особу-підприємця Гасанова Георгія Мразовича співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

Як зазначено в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г Фізичною особою-підприємцем Гасановим Георгієм Мразовичем були зроблені поліпшення та реконструкція нежилого приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м. (сміттєзбірник), за наслідками якої було створено новий об`єкт, а саме магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів загальною площею 35 кв.м.

У мотивувальній частині постанови від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г Київський апеляційний господарський суд врахував докази, які підтверджують зазначені обставини, а саме договір підряду № 0507/10 від 05.07.2010, укладений між позивачем та ТОВ "Арт-Центр "КАЛАФ", Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2010 р., типова форма КБ-2в, Акт приймання виконаних будівельних робіт від 17.12.2010, згідно якого загальна вартість виконаних робіт склала 288652,97 грн, крім того на матеріали, згідно підсумкової відомості ресурсів, було витрачено 252 826,60 грн., разом витрати склали 541 481,57 грн; експертним висновком Київської незалежної судово-експертної установи № 0910 від 30.07.2014, згідно якого в результаті перебудови та переобладнання з сміттєзбірника було побудовано нову будівлю, яка має 100% будівельну готовність, знаходиться у доброму технічному стані та повністю забезпечена наявністю інженерних комунікацій (до приміщення було підведено водопостачання та водовідведення), після проведення будівельно-ремонтних робіт площа об`єкту збільшилася із 28,5 кв. м. до 63,5 кв. м., на 35 кв.м., що у відсотковому співвідношенні становить 55,12 % від загальної площі приміщення.

Під час розгляду справи № 910/5128/15-г судом встановлено, що розпорядженням від 21.07.2010 №406-Р Дніпровської районної у місті Києві ради про надання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт доручено Комунальному підприємству "Фінансово - розрахунковому центру "Дніпровський" надати дозвіл ФОП Гасанову Георгією Мразовичу на проведення ремонтно-будівельних робіт з поліпшення нежилого приміщення сміттєзбірника загальною площею 28,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення продовольчого магазину без реалізації підакцизної групи товарів, що перебуває у користування ФОП Гасанова Георгія Мразовича відповідно до договору №1328 оренди нерухомого майна від 15.12.2009.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г, встановлено, що ФОП Гасановим Георгієм Мразовичем було надано в якості доказів документи, що підтверджують наявність згоди орендодавця на проведення ремонтно-будівельних робіт, документи на підтвердження проведення робіт з поліпшення нежилого приміщення, а також документальне підтвердження того, що після поліпшення утворився новий об`єкт, у зв`язку з чим судом на підставі ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України визнано за ФОП Гасановим Георгієм Мразовичем право спільної часткової власності на частину приміщення (будівлі, споруди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г набрала законної сили, встановлені обставини у зазначеній постанові мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява №48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява №62608/00, пункт 42).

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).

Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі від 30.06.2009 №16-рп/2009).

Отже, з огляду на те, що рішення суду у справі № 910/5128/15-г набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у ньому висновків презюмується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у cправі № 917/1598/17.

Водночас, заперечення відповідача щодо відсутності преюдиційного значення постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г, з причин не прийняття участі Київської міської ради у зазначеному судовому проваджені, судом відхиляються, оскільки за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України достатньою передумовою для визначення обставин преюдиціальними є участь особи, а саме позивача ФОП Гасанова Георгія Мразовича , при розгляді справи № 910/5128/15-г, стосовно якого і встановлено зазначені вище обставини, а не обов`язковість тотожність суб`єктного складу учасників справи.

Більш того, частиною 5 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Однак, матеріали справи та доводи відповідача не містять доказів на спростування обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 910/5128/15-г, зокрема спростування розпорядження від 21.07.2010 №406-Р Дніпровської районної у місті Києві ради про надання дозволу ФОП Гасанову Георгією Мразовичу на проведення ремонтно-будівельних робіт з поліпшення нежилого приміщення сміттєзбірника загальною площею 28,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; документів на підтвердження проведення робіт з поліпшення нежилого приміщення, висновку експерта.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем доведено, що витребуване ним у відповідача спірне майно, зокрема, об`єкт нерухомості площею 35 кв.м., що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. «Б1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є саме тим об`єктом нерухомості, право спільної часткової власності на який було визнане за позивачем постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 340542875 від 26.07.2023, державним реєстратором Кузорою Анною Віталіївною Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 26.03.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59095341 від 05.07.2021, здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 2400315080000 - нежитлову будівлю, літ. «Б1», загальною площею 76,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради з часткою володіння 1/1.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у розумінні чинного законодавства, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року №910/15993/16.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для виникнення права власності у територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради зазначено довідка, серія та номер: 12437, видана 28.12.2020 ТОВ «Київське міське БТІ»; лист № 30-12/5569 від 29.05.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву; рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010; лист Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 103/4110/26/1/7 від 21.05.2021.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району» здійснила заходи щодо виготовлення нової технічної документації на зазначені об`єкти нерухомого майна та державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлову будівлю літ. «Б1» на АДРЕСА_2 , загальною площею 76,9 кв.м.

Належних та достатніх доказів, які б підтверджували вибуття частини спірного об`єкту нерухомого майна за наявності волі позивача в матеріалах справи відсутні.

У свою чергу, відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, обставин, які б спростовували безпідставність правових підстав набуття у власність об`єкту нерухомості суду не доведено.

Враховуючи встановлені судом обставини, спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння позивача поза його волею, без його відома та безвідплатно.

Поряд з тим судом враховано, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Враховуючи викладене, наведені вище фактичні обставини справи підтверджують викладені в позовній заяві доводи позивача, а також спростовують законність набуття відповідачем права власності на нежитлове приміщення площею 35 кв.м., що становить 55,12% загальної площі приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про витребування частини спірного об`єкта нерухомого майна є обґрунтованими.

Поряд з тим, станом на час розгляду справи, за результатами виготовлення технічної документації, встановлено загальну площу спірного об`єкту нерухомого майна - 76,9 кв.м., однак судом враховано, що зазначений Технічний паспорт № НОМЕР_1 на спірний об`єкт був виготовлений 28.12.2020, тобто після визнання Фізичну особу-підприємця Гасанова Георгія Мразовича співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35 кв.м., про що встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г. Отже, зазначена технічної документації по спірний об`єкт нерухомості не впливає на обставини справи, оскільки суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, відтак заперечення відповідача щодо різниці площі спірного об`єкту нерухомості не приймається судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. При цьому, метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 5 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення, може мати місце при застосуванні певних заходів, які спрямовані на відновлення становища.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею позивача, з метою забезпечення реального поновлення порушеного права позивача, суд вважає за можливе застосувати обраний позивачем спосіб захисту, який розцінюється судом як ефективний, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, та скасувати реєстраційні записи про право власності на спірний об`єкт нерухомості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича до Київської міської ради частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) та закрити розділ Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення будівля, літ. «Б1», загальною площею 76,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №340542875 від 26.07.2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 року державним реєстратором Кузорою Анною Віталіївною Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59095341.

Витребувати із незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 35 кв.м., що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. «Б1», загальної площі 63,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та на яку зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Києва, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №340542875 від 26.07.2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 року державним реєстратором Кузорою Анною Віталіївною Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59095341.

Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю Гасанову Георгію Мразовичу ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 14 645,00 грн, сплачену згідно квитанцій № 5786-3882-4045-7204 від 19.10.2023 та № 3252-4622-2986-6760 від 19.12.2023.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2025.

Суддя О.В. Гулевець