Рішення

від 27.02.2025 по справі 914/2565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2025 Справа № 914/2565/24

За позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід», м. Львів,

про: стягнення 1 741 742,75 грн суми пайового внеску, 153 416,52 грн пені, 1 041 806,05 грн інфляційних втрат та 163 664,37 грн трьох процентів річних

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І.О.Амбіцька

За участю представників сторін:

від позивача: Шмотолоха О.П. - представник;

від відповідача: Вус О. І. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід» про стягнення 1 741 742,75 грн суми пайового внеску, 153 416,52 грн пені, 1 041 806,05 грн інфляційних втрат та 163 664,37 трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №914/2565/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025.

В судове засідання 27.02.2025 представник позивача з`явився, надав пояснення по суті спору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов`язання за Договором про пайову участь №16 від 25.01.2019, укладеним між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБК - Захід».

Відповідно до умов Договору, відповідач зобов`язався сплатити пайовий внесок у розмірі 1 791 742,75 грн до 20.12.2024 або не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову оплату пайового внеску у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) 13.08.2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ЛВ122210806236.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду з метою стягнення з відповідача 1 741 742,75 грн суми пайового внеску, 153 416,52 грн пені, 1 041 806,05 грн інфляційних втрат та 163 664,37 трьох процентів річних.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2025 з`явився, проти позову заперечив частково, подав заяву від 20.01.2025 (вх.№ 1507/25), в якій навів власний контррозрахунок щодо нарахування інфляційних втрат.

Відповідач стверджує, що за результатами ознайомлення з матеріалами справи та розрахунками позивача, він виявив математичну неточність, що призвела до завищення заявлених до стягнення сум. Відтак просить суд врахувати поданий ним контррозрахунок та визначити належні до стягнення суми відповідно до правильного розрахунку.

В судовому засіданні 27.02.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2019 між Департаментом економічної розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБК - Захід» (замовник) укладено Договір про пайову участь №16 про будівництво багатоквартирного житлового будинку №3 на генплані на вул. Величковського, 70 у м. Львові, за яким замовник зобов`язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, відповідач зобов`язаний здійснити будівництво об`єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у визначені терміни, а саме завершення «грудень 2024 року».

Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідач зобов`язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 1 791 742,75 грн - по 20.12.2024 (але не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію).

Згідно витягу з Реєстру документів Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (за реєстраційним номером в ЄДЕССБ ЛВ122210806236), 13.08.2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ТзОВ «СБК - Захід» багатоквартирного житлового будинку №3 на генплані на вул. Величковського, 70 у м. Львові.

Відповідно до Реєстру, датою початку будівництва багатоквартирного житлового будинку №3 на генплані на вул. Величковського, 70 у м. Львові» є 20.03.2020, датою завершення будівництва є 05.07.2021 та датою введення в експлуатацію є 13.08.2021.

Як зазначає позивач, відповідачем сплачено пайовий внесок в сумі 50 000, 00 грн. Докази сплати пайового внеску в повному обсязі згідно Договору про пайову участь №16 від 25.01.2019 в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи відсутність сплати пайового внеску в повному обсязі позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача 1 741 742,75 грн суми пайового внеску, 153 416,52 грн пені, 1 041 806,05 грн інфляційних втрат та 163 664,37 грн трьох процентів річних.

Під час розгляду справи відповідач проти позову заперечив частково, просив суд врахувати поданий ним контррозрахунок та визначити належні до стягнення суми відповідно до правильного розрахунку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на час укладення договору) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на час укладення договору) встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Як встановлено судом, на виконання вимог закону, 25.01.2019 між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБК - Захід» укладено Договір про пайову участь №16.

Відповідно до ч.ч. 9-10 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на час укладення договору), невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Оскільки істотними умовами договору пайової участі є розмір пайової участі та строк (графік) сплати пайової участі (ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час укладення договору), то їх невиконання сторонами є порушенням умов договору. Відповідно, обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі кореспондує право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ (далі - Закон №132- IX), якими статтю 40 Закону №3038-УІ виключено. Згідно з пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору сторони погодили сплату пайового внеску у розмірі 1 791 742,75 грн - до 20.12.2024, але не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Як вказує позивач і що не заперечується відповідачем, останній сплатив лише 50 000 грн.

Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід» не виконало зобов`язання за Договором про пайову участь № 16 від 25.01.2019 у повному обсязі, не сплативши кошти у розмірі 1 741 742,75 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на час укладення договору), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно долученого до матеріалів справи витягу з Реєстру документів ЄДЕССБ, 13.08.2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ТзОВ «СБК - Захід» багатоквартирного житлового будинку №3 на генплані на вул. Величковського, 70 у м. Львові.

З наведеного суд констатує, що укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь 25.01.2019 №16 є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами, рішень суду щодо внесення змін, або розірвання договору не ухвалювалось.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок по сплаті пайового внеску і невиконання такого у встановлений договором строк порушує права та інтереси позивача.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 1 741 742,75 грн суми пайового внеску за Договором про пайову участь №16 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 153 416,52 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені за період з 14.08.2021 по 13.02.2022.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі порушення термінів перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Замовник (ТзОВ «СБК-Захід») сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на цей період, від суми коштів, що підлягають перерахуванню.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивача щодо стягнення пені, дійшов висновку, що такий зроблений арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 153 416,52 грн.

Щодо стягнення 1 041 806,05 грн інфляційних втрат та 163 664,37 грн трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивача щодо стягнення трьох процентів річних, дійшов висновку, що такий зроблений арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 163 664,37 грн.

Суд встановив, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат безпідставно включено до розрахунку дні, коли зобов`язання ще не було прострочене. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України, строк виконання зобов`язання сплив 13.08.2021, а тому прострочення починається з 14.08.2021 (а не з 25.01.2019 як зазначено позивачем у розрахунку інфляційних втрат).

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що позивачем зазначено не правильний період прострочення грошового зобов`язання інфляційних нарахувань, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 812 582,24 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 42 144,94 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід» (79012, м. Львів, вул. Карпінця, буд. 5, кв. 7; код ЄДРПОУ: 33462108) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ: 34814859) 1 741 742,75 грн суми пайового внеску, 153 416,52 грн пені, 812 582,24 грн інфляційних втрат, 163 664,37 грн трьох процентів річних та 42 144,94 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.03.2025.

СуддяБерезяк Н.Є.