Ухвала

від 04.03.2025 по справі 915/624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

04 березня 2025 року Справа № 915/624/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могили А.С.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Маковецький Є.В.

позивач Головне управління Національної гвардії України (представник Головного управління Національної гвардії України) - у судове засідання не з`явився,

представник позивача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: ОСОБА_1

представника відповідача: Нестеренко О.А.,

присутня: ОСОБА_2.

розглянувши матеріали заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 12.02.2025 (вх. № 2181/25 від 12.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" про розстрочення виконання рішення суду, у справі,

за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

електронна пошта: pru.mik@vppdr.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Головного управління Національної гвардії України

електронна пошта: gu@ngu.gov.ua

Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", вул. Спортивна, 4, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

електронна пошта: nest1000@ukr.net

представник відповідача, Нестеренко Олена Анатоліївна

про: - визнання недійсними пунктів Договорів;

- стягнення 345 812,19 грн.

12.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 12.02.2025 (вх. № 2181/25) в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01 жовтня 2024 року у справі № 915/624/24 за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" про визнання недійсними п.п.1.1 та 2.1 Договорів від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 про закупівлю товарів (купівля-продаж пального) за державні кошти та Специфікацій, які є Додатком №1 до цих договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, про стягнення з ТОВ "Геліос-2012 ЮК" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України боргу в розмірі 345 812,19 грн., з якої 315 997,66 грн. сума безпідставно сплачених коштів як податок на додану вартість за договором від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 у складі товарів, які звільнені від оподаткування, інфляційних втрат у сумі 18 637,27 грн., 3% річних у сумі 11 177,26 грн. до 30 вересня 2025 року шляхом здійснення оплати боргу в сумі 345 812,19 грн. рівними частинами щомісяця, а саме:

- в строк до 31.03.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 30.04.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 31.05.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 30.06.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 31.07.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 31.08.2025 року в сумі 49401,74 грн.;

- в строк до 30.09.2025 року в сумі 49401,75 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі №915/624/24 - позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1.1 та 2.1 Договорів від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 про закупівлю товарів (купівля - продаж пального) за державні кошти та Специфікацій, які є Додатком №1 до цих договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 315 997,66 грн. безпідставно сплаченого ПДВ, інфляційних втрат у сумі 18 637,27 грн., 3% річних у сумі 11 177,26 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 14 271,18 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/624/24 залишено без змін.

17.02.2025 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 видано відповідні накази.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 12.02.2025 (вх. № 2181/25 від 12.02.2025) в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі №915/624/24 до 30.09.2025 шляхом здійснення оплати боргу в сумі 345 812, 19 грн. рівними частинами щомісяця.

В обґрунтування заяви зазначає, що ТОВ «Геліос-2012 ЮК» було сплачено всі податки, передбачені чинним законодавством України, в тому числі і ПДВ. Податок на додану вартість є непрямим податком, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Тобто Відповідач по зазначених операціях з постачання пального за Договорами купівлі - продажу пального №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 при обліку ПДВ в сумі 315 997,66 грн. виступав лише як податковий агент, а ПДВ в сумі 315 997,66 грн. не є доходом Відповідача. Інфляційні втрати у сумі 18 637,27 грн. та 3% річних у сумі 11 177,26 грн. взагалі є штрафними санкціями, які позивачем не оплачувалися, а є додатковими нарахуваннями на суми, як зазначено судами, зайво сплаченого ПДВ. Вказує, що враховуючи складну економічну ситуацію на підприємстві та в Україні в цілому, пов`язану з триваючим повномасштабним вторгненням рф на територію України, одночасна виплата 345 812,19 грн. в повному обсязі призведе до непоправимих наслідків в діяльності підприємства та може призвести до зупинення діяльності підприємства в цілому.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 прийнято заяву до розгляду та розгляд заяви призначено на 04.03.2025.

26.02.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» стягувачем (Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України) подано заперечення на заяву ТОВ «Геліос-2012 ЮК», сформовану в системі «Електронний суд» 12.02.2025 (вх. № 2181/25 від 12.02.2025) про розстрочення виконання рішення суду. Вказує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в даних умовах носить загальний характер. Відсутність станом на даний час належного доходу та грошових коштів, достатніх для виконання рішення, тяжке фінансове становище (що не підтверджено відповідачем жодним доказом) не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі. Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, та не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

26.02.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони подано заперечення на заяву ТОВ «Геліос-2012 ЮК» про розстрочення виконання рішення суду. Вказує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в даних умовах носить загальний характер. Відсутність станом на даний час належного доходу та грошових коштів, достатніх для виконання рішення, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі. Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, та не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

04.03.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 04.03.2025 (вх. № 3248/25 від 04.03.2025) в яких звертає увагу суду на те, що фінансові показники відповідача за останні три роки мають тенденцію на зменшення, а за 2024 рік взагалі фінансовий результат мав збитки у сумі 60 000, 00 грн. В підтвердження надає податкову та фінансову звітність за 2022-2024 роки. З посиланням на ст. 201 п. 201.10 Податкового кодексу України зазначає, що при реєстрації розрахунків коригування на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/624/24 до ТОВ «ГЕЛІОС-2012 ЮК» можуть бути застосовані органами ДПС штрафні санкції.

Боржник у судовому засіданні 04.03.2025 підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду та просив суд її задовольнити.

Стягувач та прокурор в судовому засіданні 04.03.2025 заперечували проти задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду та просили відмовити в її задоволенні.

Розглянувши подану заяву про розстрочення виконання рішення суду, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як передбачено статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 р. у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункту 1 статті 6 Конвенції.

Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як роз`яснено у пунктах 7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, саме на відповідача в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Як доказ викладених в заяві обставин відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2023 рік, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2024 рік, додаток ЗП до рядка 16 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік, фінансову звітність малого підприємства за 2022 рік, фінансову звітність малого підприємства за 2023 рік, фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік,

Так, згідно з поданої відповідачем фінансової звітності малого підприємства за 2024 рік не вбачається збитку товариства (чистий прибуток - 288,4).

Інших доказів неможливості виконання рішення суду (матеріальний стан, загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення), які могли б бути розцінені, як підстави для розстрочення рішення суду заявником не подано.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованими, надання розстрочення виконання рішення суду за таких обставин може призвести до необґрунтованого та невиправданого порушення балансу інтересів боржника та стягувача.

Наведені заявником в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють примусове виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та які дають підстави для розстрочки виконання судового рішення, яке не виконане.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені боржником посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, надані ним до додаткових пояснень документи, суд дійшов висновку, що наведені доводи не підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює відмову у задоволенні його заяви про розстрочення виконання рішення.

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для розстрочки виконання рішення, не можуть розцінюватись як виняткові та беззаперечно не підтверджують неможливості виконання рішення суду.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 12.02.2025 (вх. № 2181/25 від 12.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" про розстрочення виконання рішення суду Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі №915/624/24.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 12.02.2025 (вх. № 2181/25 від 12.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" про розстрочення виконання рішення суду Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі №915/624/24- відмовити повністю.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено суддею 04.03.2025.

Суддя Н.О. Семенчук