Рішення

від 04.03.2025 по справі 917/2189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Справа № 917/2189/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавської області, 37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-СХІД", 37200, Полтавська область, Миргородський район, місто Лохвиця, вулиця Аеродромна, будинок 1/1, код ЄДРПОУ 41104731

про стягнення безпідставно збережених коштів

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-СХІД" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 701 995,03 грн за користування земельною ділянкою площею 1,4171 га, кадастровий номер 5322885101:01:001:0064 за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, вул. Щербаня, 1-А без правовстановлюючих документів.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.12.2021 по 30.07.2024 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Лубенською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 17562 від 30.12.2024) проти позову заперечує, посилаючись на відсутності документального підтвердження розрахунків суми безпідставно збережених коштів. Зазначає, що нарахування за період з 01.12.2021 по 30.07.2024 у розмірі 701 995,03 грн не відповідають вимогам законодавства, оскільки розрахунок здійснений без надання документів на підставі яких запроваджено відповідну нормативну грошову оцінку і правомірності застосування відповідних коефіцієнтів.

До позовної заяви позивачем додано лише витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5322885101:01:001:0064 станом на 2024 рік, проте відсутні витяги для підтвердження вартості земельної ділянки за попередні періоди, а саме: за 2023, 2022 та 2021 роки.

Крім того вказує, що ТОВ «Райз-Схід» не знало про наявність договору оренди земельної ділянки, що був укладений між ПрАТ «Райз-Максимко» та Новаківською сільською радою Лубенського району Полтавської області; позивач жодним чином не повідомляв, шляхом направлення листів чи в усному порядку про необхідність укладення договорів оренди.

Також, у відзиві на позов відповідач заявив клопотання здійснювати розгляд справи № 917/2189/24 в загальному позовному провадженні з викликом сторін. Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач посилається на те, що позивачем не надано договору оренди земельної ділянки та зрозумілого розрахунку заборгованості, розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, унеможливить відповідача подавати в межах цієї справи додаткові пояснення чи клопотання про призначення судової експертизи.

Суд відхиляє зазначене клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Разом з цим, положенням частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та доводи останнього не є достатньою підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи, те що за своєю категорією справа № 917/2189/24 визнана малозначною, а наведені відповідачем мотиви не свідчать про наявність підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Крім того, до матеріалів позовної заяви додано розрахунок розміру безпідставно збережених коштів та позивач долучив копію договору оренди земельної ділянки до відповіді та відзив.

Відповідач у відповіді на відзив (вх. № 51 від 03.01.2025) заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те що розрахунок суми безпідставно збережених коштів зроблений на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідно до Положення про порядок визначення розмірів плати за землю при укладенні договорів на користування землею у Лубенській територіальній громаді, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 17.10.2024. Згідно з пунктом 2.4 Положення, розмір річної плати за землю встановлюється відповідно до використання земельної ділянки, тому відповідачу встановлено 12 % від НГО земельної ділянки. Отже, розрахунок зроблений правильно та відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

УСТАНОВИВ:

18.01.2018 ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ-СХІД» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна згідно з яким відповідач прийняв у власність нерухоме майно, яке розміщено на земельній ділянці комунальної форми власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» перебували нежитлові будівлі центрального складу за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, Щербаня, 1-А на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2018.

Зазначені об`єкти нерухомості знаходяться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,4171 га, кадастровий номер 5322885101:01:001:0064 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право користування вказаною земельною ділянкою у попереднього землекористувача ПрАТ «Райз-Максимко» виникло на підставі договору оренди землі від 13.01.2015, укладеного з колишньою Новаківською сільською радою Лубенського району Полтавської області на строк 5 років.

Строк дії договору закінчився - 13.01.2020, відповідач договір оренди землі не уклав та використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Згідно з договором купівлі - продажу нежитлового приміщення від 31.07.2024 відповідач продав та передав, а покупець Медведєв Олександр Сергійович купив та прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, вул. Щербаня 1-А.

У період з 01.12.2021 по 30.07.2024 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна, що знаходився у його власності.

Відповідно до Витягу № НВ-5300728512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2415163,53 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідач використовував земельну ділянку без належним чином оформленого права, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єктів нерухомого майна, що перебувають у його власності.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки використовував ділянку та зберіг кошти, які мав сплатити за користування нею, і зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Внаслідок порушення відповідачем земельного законодавства, а саме користування землею без належним чином оформленого права, власнику земельної ділянки Лубенській територіальній громаді нанесені збитки у вигляді безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,4171 га, кадастровий номер 5322885101:01:001:0064, які відповідно до розрахунку за період з 01.12.2021 по 30.07.2024 становлять 701 995,03 грн.

Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, фактично збільшив свої доходи, а Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області втратила належне їй майно (кошти від орендної плати за землю).

З огляду на викладене, зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь власника земельної ділянки в порядку передбаченому статями 1212 -1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 13.04.2021 у справі № 922/1352/20, Постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №199/782/21, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями статті 83 Земельного кодексу України - землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як встановлено частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах є Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області.

17.06.2016 Лубенська міська рада, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням надала Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Кременчуцька міська рада здійснила розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності, відповідно до якого, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.12.2021 по 30.07.2024 становить 701 995,03 грн.

Відповідно до даних Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-5300728512024 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2415163,53 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів зроблений на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідно до Положення про порядок визначення розмірів плати за землю при укладенні договорів на користування землею у Лубенській територіальній громаді, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 17.10.2024.

Згідно з пунктом 2.4 Положення, розмір річної плати за землю встановлюється відповідно до використання земельної ділянки, тому відповідачу встановлено 12 % від НГО земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та встановив, що останній здійснений правильно.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, за умови незмінності інших технічних показників земельної ділянки визначення актуального розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки проводиться шляхом її індексації на 1 січня поточного року.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно - грошову оцінку.

Такої ж правової позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19) та зазначає, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

До того ж, зазначена нормативна грошова оцінка не є предметом позовних вимог та не оскаржувалась відповідачем.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 226 844,11 грн за користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» (37200, Полтавська область, Миргородський район, місто Лохвиця, вулиця Аеродромна, будинок 1/1, код ЄДРПОУ, код ЄДРПОУ 41104731) на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Я. Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, код ЄДРПОУ 21053182) безпідставно збережені кошти у розмірі 701 995,03 грн за період з 01.12.2021 по 30.07.2024 за користування земельною ділянкою площею 1, 4171 га, кадастровий номер 5322885101:01:001:0064 за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, вул. Щербаня, 1-А) та 10 529,92 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 04.03.2025.

Суддя Дмитро СІРОШ