Рішення від 19.02.2025 по справі 917/1893/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 917/1893/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Приватної агрофірми «Хлібороб», вул. Молодіжна, 15, с. Слобідка, Миргородський район, Полтавська область, 37674, код ЄДРПОУ 03772571

до Миргородської міської ради Полтавської області, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131 та

Приватного підприємства «ЛЗ-Транс», вул. Визволення, 22, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40976993

про визнання права власності та припинення договору

за участю представників сторін:

від Приватної агрофірми «Хлібороб»: Огризков А. А.

від Приватного підприємства «ЛЗ-Транс»: Шимко А. Р.

Обставини справи: Приватна агрофірма «Хлібороб» звернулася з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області та Приватного підприємства «ЛЗ-Транс» в якому просить:

- визнати право власності приватної агрофірми «Хлібороб» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03772571) на земельну ділянку площею 75,0762 га з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075 та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- з дня державної реєстрації права власності приватної агрофірми «Хлібороб» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03772571) на земельну ділянку з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075 припинити договір оренди землі від 23.03.2018 № 1, укладений між Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04057451), правонаступником якого з 01.01.2019 є Миргородська міська рада Полтавської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21051131), з приватним підприємством «ЛЗ-Транс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40976993), із змінами відповідно до додаткової угоди від 12.12.2023 до цього договору між Миргородською міською радою Полтавської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21051131) та приватним підприємством «ЛЗ-Транс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40976993), відповідно до якого Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04057451) передала приватному підприємству «ЛЗ-Транс» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що право власності КСП «Заповіт Ілліча», на земельну ділянку площею 2367,0 га в установленому законом порядку посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24 площею 2367,0 га, виданим 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів КСП «Заповіт Ілліча». Державний акт відповідає формі, затвердженій Верховною Радою України, та посвідчує право власності КСП «Заповіт Ілліча» на цю землю. Право власності КСП «Заповіт Ілліча» на землі площею 2367,0 га зареєстровано 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цього права власності.

З моменту видачі КСП «Заповіт Ілліча» державного акта на право колективної власності на землю усі його члени вийшли з нього із виділенням їм в натурі (на місцевості) їхніх земельних часток (паїв). Внаслідок цього зменшилася площа земель, передбачених державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24, виданим 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів. Проте ці обставини не свідчать про знищення предмета власності земель площею 2367,0 га за винятком виділених членам КСП «Заповіт Ілліча» в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

Рішенням уповноважених членів КСП «Заповіт Ілліча» від 25.01.2000, яке є вищим органом самоврядування та уповноваженим на його прийняття, КСП «Заповіт Ілліча» перетворено на ПАФ «Хлібороб». Внаслідок цього ПАФ «Хлібороб» стало правонаступником усіх прав та обов`язків, що належали КСП «Заповіт Ілліча», у тому числі права власності КСП «Заповіт Ілліча» на землі площею 2367,0 га за винятком виділених членам КСП «Заповіт Ілліча» в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

Зазначене право власності на землі ПАФ «Хлібороб» не переоформило. Проте незалежно від цього ПАФ «Хлібороб» залишається власником землі площею 2367,0 га за винятком виділених членам КСП «Заповіт Ілліча» в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

Право власності ПАФ «Хлібороб» на землю посвідчується державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24, виданим 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів КСП «Заповіт Ілліча».

Земельна ділянка у ПАФ «Хлібороб» у встановленому законом порядку не вилучалася. Підстави для припинення права власності ПАФ «Хлібороб» на ці землі нормами Земельного кодексу № 899-IV не передбачені.

Відповідно до частини 1 статті 378 Цивільного кодексу України право власності ПАФ «Хлібороб» на землі за рішенням суду не припинялося з підстав, передбачених Земельним кодексом України та Законом № 899-IV. Зокрема, судом не скасований державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24, який виданий 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075 сформована з присвоєнням їй кадастрового номеру із земель, зазначених у державному акті на право колективної власності КСП «Заповіт Ілліча». Тобто, ця земельна ділянка є складовою частиною земель, передбачених державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24, який виданий 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів. З урахуванням цього ПАФ «Хлібороб» належить право власності на цю земельну ділянку.

Відповідно, ПАФ «Хлібороб» вважає, що має право вимагати визнання цього права власності.

Також позивач вказує, що Миргородською міською радою правонаступництво ПАФ «Хлібороб» усіх майнових прав та обов`язків КСП «Заповіт Ілліча» не оспорюється.

Крім того, позивач вказує, що в порушення вимог статті 13 Закону № 899-IV Миргородська РДА в договорі оренди землі від 23.03.2018 № 1 з ПП «ЛЗ-Транс», відповідно до якого вона передала в оренду строком на 14 років ПП «ЛЗ-Транс» земельну ділянку з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075, не зазначила, що ця земельна ділянка передається в оренду для її використання на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (оформлення права власності на землю). З моменту набрання чинності 01.01.2019 Закону № 2498-VIII права та обов`язки Миргородської РДА як орендодавця вказаної земельної ділянки перейшли до Миргородської міської ради. Проте нею не були внесені зміни до договору оренди землі від 23.03.2018 № 1 із вказаних питань, а саме: про передачу в оренду земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З огляду на це вважає, що порушене право ПАФ «Хлібороб» щодо користування землею підлягає судовому захисту. Водночас позивач зазначає, що не має наміру оспорювати правомірність укладення Миргородською РДА з ПП «ЛЗ-Транс» договору оренди землі від 23.03.2018 № 1. Проте ПАФ «Хлібороб» вважає, що вказаний договір підлягає припиненню з дня реєстрації за ним права власності на цю земельну ділянку.

10.12.2024 від відповідача 1 - Миргородської міської ради надійшов відзив на позов (вх. № 16711), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що матеріали позовної заяви містять лише баланс підприємства Приватної агрофірми «Хлібороб» станом на 02.01.2000, що не містить інформації про землі, які саме перейшли до новоствореного ПАФ за винятком виділених членам КСП «Заповіт Ілліча» в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), тому вважає недоведеним факт, що саме спірна земельна ділянка перейшла у власність ПАФ «Хлібороб».

Також, вказує, що посилання в Статуті ПАФ «Хлібороб» на те, що ПАФ є правонаступником КСП не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що сам факт реєстрації ПАФ «Хлібороб» у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП «Заповіт Ілліча» відповідно до вказаного Державного акту.

До того ж, із наданих позивачем документів неможливо беззаперечно встановити правонаступництво ПАФ «Хлібороб». Стверджує, що передчасне задоволення позовної вимоги про визнання права власності приватної агрофірми «Хлібороб» на земельну ділянку площею 75,0762 га порушить право законних власників та позбавить їх можливості оформити володіння відповідно до чинного законодавства.

08.01.2024 від відповідача 2- Приватного підприємства «ЛЗ-Транс» надійшов відзив на позов (вх. № 186).

Ухвалою Господарського суду від 21.01.2025 суд залишив без розгляду відзив на позов відповідача 2 - Приватного підприємства «ЛЗ-Транс» (вх. № 186 від 08.01.2025).

Представник відповідача 2 - Приватного підприємства «ЛЗ-Транс» в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на відсутність спору про право. По-перше, позивач презюмує, що є власником спірної земельної ділянки. По-друге, позивач не звертався ані до Миргородської міської ради, ані до суб`єктів державної реєстрації з метою реєстрації права власності на земельну ділянку. Державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ПЛ № 24 від 06.01.1996 виданий КСП «Заповіт Ілліча» та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства, а не ПАФ "Хлібороб". Жодні права чи законні інтереси ПАФ "Хлібороб" стосовно земельної ділянки колективної власності не порушені відповідачами, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Також представник відповідача 2 стверджує, про недоведеність правонаступництва ПАФ "Хлібороб".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду від 25.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 918/1893/24, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:14 10.10.2024.

Ухвалою Господарського суду від 10.12.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 14:50 04.02.2025.

13.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (вх. № 379), в якій заперечує проти доводів Миргородської міської ради. Зокрема, зазначає, що відсутні будь-які правові підстави вважати КСП «Заповіт Ілліча» припиненим, а ПАФ «Хлібороб» - новоутвореним підприємством. Стверджує, що ПАФ «Хлібороб» створена 05.12.1992 як КСП «Заповіт Ілліча», яке 10.02.2000 шляхом зміни назви та організаційної форми було перетворено на ПАФ «Хлібороб» без припинення КСП «Заповіт Ілліча» та утворення ПАФ «Хлібороб» як нового підприємства.

Також позивач вказує, що 06.01.1996 КСП «Заповіт Ілліча» у встановленому законом порядку та з підстав, передбачених законом, набуло права власності на землю площею 2367,0 га.

Після зміни організаційної форми та назви КСП «Заповіт Ілліча» власником цих земель вважається ПАФ «Хлібороб».

Разом з цим право власності на землю не переходило від КСП «Заповіт Ілліча» до ПАФ «Хлібороб», оскільки вони є однією й тією самою юридичною особою. Право власності продовжує зберігатися за КСП «Заповіт Ілліча», яке змінило організаційну форму та назву на ПАФ «Хлібороб». Право власності ПАФ «Хлібороб» (КСП «Заповіт Ілліча») на землю не припинялося в порядку та з підстав, передбачених законом. Зокрема, судове рішення щодо припинення цього права відсутнє.

14.01.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання до справи копій судових рішень, які зазначені у додатку до цього клопотання, а саме:

- ухвали Господарського суду від 29.02.2008;

- рішення Миргородського міськрайонного суду 15.05.2020;

- копії витягу з ДРРП на № 0096 від 15.09.2020;

- постанови Господарського суду від 25.01.2007;

- постанови Полтавського апеляційного суду від 04.03.2024;

- рішення Київського районного суду м. Полтави 14.11.2017;

- рішення Миргодського міськрайонного суду від 16.06.2016.

04.02.2025 від відповідача Миргородської міської ради надійшло заперечення на клопотання про долучення доказів у справі № 917/1893/24 та визнання доказів неналежними, в якому просить відмовити представникові приватної агрофірми «Хлібороб» адвокату Огризкову А. А. у задоволенні клопотання про долучення доказів від 14.01.2025 у справі № 917/1893/24 у повному обсязі та визнати неналежними докази, подані представником приватної агрофірми «Хлібороб» адвокатом Огризковим А. А. та не враховувати їх під час розгляду справи № 917/1893/24, оскільки на їх підставі неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування у справі.

Також, вказує, що подане клопотання представника позивача адвоката Огризкова А. А. про приєднання до справи письмових доказів у вигляді судових рішень є таким, що подано поза процесуальним строком, встановленим судом.

Ухвалою Господарського суду від 04.02.2025 суд залишив клопотання представника позивача про приєднання доказів (вх. № 448 від 14.01.2025) без розгляду. Закрив підготовче провадження у справі № 917/1893/24. Призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15:50 19.02.2025.

19.02.2025 від відповідача 1 - Миргородської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача (вх. № 2333).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Миргородської районної ради народних депутатів від 16.04.1992 № 62 та розпорядженням представника Президента України у Миргородському районі від 18.01.1993 № 11 зареєстровано КСП «Заповіт Ілліча».

Відповідно до цього ж розпорядження 19.01.1993 зареєстрований статут КСП «Заповіт Ілліча».

Згідно з пунктом 1.1 статуту КСП «Заповіт Ілліча» є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів, діє на засадах підприємництва та самоврядування, створене шляхом реорганізації колгоспу «Заповіт Ілліча» і є його правонаступником.

Членство в підприємстві припиняється при виході або виключенні з членів підприємства (пункт 3.6 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Член підприємства має право добровільного виходу з підприємства (пункт 3.7 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Згідно з пунктом 4.1 статуту КСП «Заповіт Ілліча» самоврядування в підприємстві здійснюється на основі права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, обов`язковості рішень, прийнятих більшістю для всіх членів підприємства.

Відповідно до пункту 4.2 статуту КСП «Заповіт Ілліча» вищим органом самоврядування підприємства є збори уповноважених членів підприємства.

Пунктом 4.3 статуту КСП «Заповіт Ілліча» визначено, що збори уповноважених членів підприємства розпоряджаються земельними ділянками, що перебувають у колективній власності; приймають рішення про передачу основних засобів виробництва іншим підприємствам та громадянам; визначають порядок створення і використання пайового фонду майна підприємства; приймають рішення про ліквідацію і реорганізацію (злиття, поділ, приєднання, виділення, перетворення) підприємства.

Об`єктами колективної власності підприємства є все майно підприємства. Майно в підприємстві належить на праві спільної власності його членам (пункт 5.1 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (пункт 5.2 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Право колективної власності підприємства здійснюється зборами уповноважених членів підприємства. Належне йому майно може бути передано іншим підприємствам та громадянам лише за рішенням зборів уповноважених членів підприємства, а вилучене тільки у випадках, передбачених законами України, за рішенням суду або арбітражного суду (пункт 5.3 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Землі підприємства належать йому на праві колективної власності, що засвідчується державним актом (пункт 6.1 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Припинення права підприємства на земельну ділянку або її частину допускається тільки у випадках і на підставах, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» та іншими актами законодавства України (пункт 6.3 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

Розділом 11 статуту КСП «Заповіт Ілліча» визначені засади ліквідації та реорганізації підприємства. Зокрема, ліквідація та реорганізація (злиття, поділ, приєднання, виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішенням зборів уповноважених членів підприємства чи за рішенням суду або арбітражного суду (пункт 11.1 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

При перетворенні підприємства в інше, до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (пункт 11.6 статуту КСП «Заповіт Ілліча»).

06.01.1996 Слобідська сільська рада народних депутатів Миргородського району Полтавської області відповідно до її рішення від 24.04.1994 видала КСП «Заповіт Ілліча» державний акт серії ПЛ № 24 на право колективної власності на землю площею 2367,0 га згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва.

06.01.1996 Слобідська сільська рада народних депутатів зареєструвала вказаний державний акт в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

08.07.2003 набрав чинності Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06. 2003 № 899-IV (далі Закон № 899-IV), яким визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, а також особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до цих нормативних актів паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність КСП «Заповіт Ілліча».

Як зазначає позивач, з моменту видачі та реєстрації 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів КСП «Заповіт Ілліча» державного акта серії ПЛ № 24 на право колективної власності на землю площею 2367,0 га розпочався процес виходу з КСП «Заповіт Ілліча» його учасників із виділом їхніх майнових та земельних паїв (паюванням).

З огляду на це до 25.01.2000 частина учасників вийшла з КСП «Заповіт Ілліча» із їхніми земельними частками (паями) і майновими паями.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 до квітня 2000 КСП «Заповіт Ілліча» підлягало реформуванню на суб`єкта господарювання, заснованого на приватній власності, на засадах приватної власності на землю.

На виконання цього Указу 25.01.2000 загальними зборами уповноважених членів КСП «Заповіт Ілліча», яке є вищим органом самоврядування підприємства, прийняте рішення, яке викладене у протоколі № 2 цих зборів від 25.01.2000, про вихід з КСП «Заповіт Ілліча» його чинних членів (які раніше не вийшли з нього) з виділенням їм земельних часток (паїв).

25.01.2000 загальними зборами уповноважених членів КСП «Заповіт Ілліча», яке є вищим органом самоврядування підприємства, відповідно до вимог Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 прийняте рішення про перетворення КСП «Заповіт Ілліча» в ПАФ «Хлібороб», учасником якого є ОСОБА_1

08.02.2000 розпорядженням голови Миргородської державної районної адміністрації № 41 був зареєстрований статут ПАФ «Хлібороб».

Як зазначено в пункту 2.1 цього статуту ПАФ «Хлібороб» є правонаступником КСП «Заповіт Ілліча».

09.02.2000 Миргородська РДА провела реєстрацію перетворення КСП «Заповіт Ілліча» в ПАФ «Хлібороб».

За ПАФ «Хлібороб» зберігся в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі ЄДРПОУ) ідентифікаційний код попередника КСП «Заповіт Ілліча» - 03772571.

Зокрема, відповідно до довідки Відділу статистики у Миргородському районі від 18.03.2013 АБ № 703344 первинна реєстрація ПАФ «Хлібороб» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03772571) відбулася 05.12.1992 (дата первинної реєстрації КСП «Заповіт Ілліча»).

Згідно з інформацією Головного управління статистики у Полтавській області від 09.10.2024 № 03.2-19/268-24 ним відповідно до пункту 12 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 22.01.1996 № 118, здійснювалися реєстраційні дії на підставі поданої інформації про вчинення реєстраційних дій. До 10.02.2000 в ЄДРПОУ значився суб`єкт - колективне сільськогосподарське підприємство «Заповіт Ілліча» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03772571).

10.02.2000 в ЄДРПОУ змінено назву суб`єкта на приватна агрофірма «Хлібороб» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03772571). У зв`язку із перетворенням КСП «Заповіт Ілліча» на ПАФ «Хлібороб» за останнім зберігся ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03772571.

Відтак, як стверджує позивач, відбувся процес перетворення КСП «Заповіт Ілліча» в ПАФ «Хлібороб» із зміною організаційної форми підприємства та зміною його назви без створення іншого підприємства.

Як стверджує позивач, після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) КСП «Заповіт Ілліча» залишилися несформовані землі, які є складовою частиною земель, вказаних у державному акті серії ПЛ № 24 на право колективної власності на землю площею 2367,0 га, виданому 06.01.1996 Слобідською сільською радою народних депутатів, проте які відповідно до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не увійшли до площі земель, що підлягають поділу, зокрема: землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 75,0762 га.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначені умови формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

З урахуванням цього була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 75,0762 га з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075 та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Слобідської сільської ради та входить до складу земель, зазначених у державному акті на право колективної власності КСП «Заповіт Ілліча».

Відомості щодо сформованої земельної ділянки були внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з нього № НВ-9950924582024 від 16.10.2024.

За змістом цього витягу з ДЗК земельна ділянка складається з наступних угідь: № 1 пасовища площею 2,4408 га, № 2 рілля площею 45,8142 га, № 3 пасовища площею 11,8024 га, № 4 рілля площею 10,1772 га, № 5 пасовища площею 4,8416 га.

Відділом у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 20.02.2018 ця земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5323287500:00:005:0075.

22.03.2018 голова Миргородської районної державної адміністрації видав розпорядження № 116 про передачу цієї земельної ділянки в оренду приватному підприємству «ЛЗ-Транс».

23.03.2018 Миргородська РДА та ПП «ЛЗ-Транс» уклали договір оренди землі № 1, відповідно до якого Миргородська РДА передала ПП «ЛЗ-Транс» в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 75,0762 га з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075 та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно від 07.10.2024 право оренди ПП «ЛЗ-Транс» цієї земельної ділянки строком на 7 років 04.04.2018 зареєстровано в ДРРП.

З моменту набрання чинності 01.01.2019 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VIII права та обов`язки Миргородської РДА як орендодавця вказаної земельної ділянки перейшли до Миргородської міської ради.

Рішенням Миргородської міської ради від 30.11.2023 № 382 внесені зміни до вказаного договору щодо збільшення строку оренди землі до 14 років.

12.12.2023 Миргородська міська рада та ПП «ЛЗ-Транс» уклали додаткову угоду до договору оренди землі № 1 від 23.03.2023, відповідно до якої строк оренди земельної ділянки збільшений до 14 років.

Вказані зміни до договору, також були внесені до ДРРП.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

3 наведених норм права убачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання.

Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Реалізуючи, передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16- ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Зазначена правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

У позовній заяві позивач не зазначає, які права та законні інтереси Приватної агрофірма «Хлібороб» порушені відповідачами та не обґрунтовує наявність його порушеного права.

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на земельну ділянку ПАФ «Хлібороб».

Зі змісту позовної заяви убачається, що підставою набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку, на думку позивача, є той факт, що він є правонаступником реорганізованого КСП, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, у тому числі право власності на земельні ділянки, які належали вказаному КСП на праві колективної власності на землю відповідно до Державного акту серії ПЛ № 24.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

До предмету доказування у цій справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 75,0762 га, кадастровий номер 5323287500:00:005:0075 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У довідці Слобідської сільської ради від 15.03.2019 за вих. № 155, долученої позивачем до позовної заяви (п. 79 додатків до позовної заяви) вказано, що спірна земельна ділянка лише частково (орієнтовно 55 га від загальної площі) входить до площі даного Державного акту.

У позовній заяві позивач зазначає що, з моменту видачі КСП «Заповіт Ілліча» державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 24 усі його члени вийшли з нього із виділенням їм в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв). Внаслідок цього зменшилася площа земель, передбачених державним актом на право колективної власності на землю.

Проте позивач, що вважає себе правонаступником у частині права власності КСП «Заповіт Ілліча» на землі площею 2367,0 га не вжив та не надав суду жодних доказів вчинення дій, спрямованих на внесення змін до Державного акту, у зв`язку з проведеною реорганізацією суб`єкта господарювання, оскільки після зміни організаційно - правової форми юридичній особі згідно з вимогами Закону України "Про землеустрій", Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 за № 735/16751 та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, позивачу як правонаступнику своєчасно необхідно було звернутися до ліцензованої організації та замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переоформлення державного акта на земельну ділянку виданого юридичній особі до її реорганізації.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР у редакції, станом на час припинення КСП, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Приписами Закону України Про підприємства в Україні (в редакції до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Так, Верховний Суд у пункті 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Натомість матеріали справи містять лише баланс підприємства Приватної агрофірми «Хлібороб» станом на 02.01.2000, що не містить інформації про землі, які перейшли до новоствореного ПАФ за винятком виділених членам КСП «Заповіт Ілліча» в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

Суд також відхиляє довід позивача про те, що ПАФ "Хлібороб" є правонаступником КСП «Заповіт Ілліча», оскільки це підтверджується статутом ПАФ "Хлібороб".

Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Крім того, Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Позовна заява не містить обґрунтування, яким чином у КСП «Заповіт Ілліча» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані.

ВП ВС у Постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 дійшла висновку, що за таких умов передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Щодо посилання позивача на те, що у зв`язку із перетворенням КСП «Заповіт Ілліча» на ПАФ «Хлібороб» за останнім зберігся ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03772571, слід зазначити наступне.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено спростовну презумцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Згідно з пунктом 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на час реєстрації ПАФ) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації ПАФ «Хлібороб» у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП «Заповіт Ілліча» відповідно до вказаного Державного акту.

Крім того, позивачем - ПАФ "Хлібороб" не зазначено відомостей з посиланням на докази, які б засвідчували вихід членів КСП «Заповіт Ілліча» з його складу.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2114-XII у редакції, чинній станом на момент створення ПАФ "Хлібороб", колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно зі статтею 5 указаного Закону членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Тобто, колективне сільськогосподарське підприємство створювалося як добровільне об`єднання необмеженого кола громадян, з єдиною вимогою, що такі громадяни досягли 16-річного віку.

Відповідно до витягу з ЄДР, долученого позивачем до позовної заяви, серед кола учасників та керівників значиться лише ОСОБА_1 , котрий є єдиною правомочною особою ПАФ "Хлібороб". Інформація щодо працівників КСП «Заповіт Ілліча» відсутня.

Статтею 113 Господарського кодексу України визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Отже, власністю ПАФ "Хлібороб" може бути лише приватна власність одного або кількох громадян у вигляді внеску до статутного капіталу, зокрема, керівника ОСОБА_1 . Чинним законодавством не передбачена автоматична трансформація колективної власності у приватну, що унеможливлює набуття права власності на спірну земельну ділянку ПАФ "Хлібороб".

Отже, згідно з відомостями, які містяться у витязі з ЄДР проводилась реєстрація нового підприємства - ПАФ "Хлібороб", а не перетворення КСП «Заповіт Ілліча».

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу - колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість згідно зі статутом ПАФ "Хлібороб", єдиним засновником останнього є ОСОБА_1 . Тобто перетворення з КСП «Заповіт Ілліча» у ПАФ "Хлібороб" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП «Заповіт Ілліча» та ПАФ "Хлібороб" не співпадають.

Відтак, реорганізація КСП «Заповіт Ілліча» шляхом перетворення у ПАФ "Хлібороб" не відбувалася, оскільки 09.02.2000 проведено реєстрацію нового підприємства - ПАФ "Хлібороб".

За таких обставин ПАФ "Хлібороб" не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП «Заповіт Ілліча», що є предметом спору.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення частини 2, 3 статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (частина 4 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, слід дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/987/21.

У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього КСП "Заповіт Ілліча" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Верховний Суд у пункті 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами - правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316 - 319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/250/19).

При створенні ПАФ "Хлібороб" виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом його учасників, ніж було у КСП "Заповіт Ілліча", що не спростовується позивачем.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 виснувала, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно - правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі №912/929/21.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель, до ПАФ "Хлібороб" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло КСП "Заповіт Ілліча" за державним актом на право колективної власності на землю.

Як зазначено у правових позиціях, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, відсутність у позивача порушеного права є достатньою правовою підставою для відмови в позові в частини визнання права власності на земельну ділянку площею 75,0762 га з кадастровим номером 5323287500:00:005:0075.

Позовна вимога щодо припинення договору оренди землі від 23.03.2018 № 1 також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не набув права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.03.2025.

Суддя Дмитро СІРОШ