Рішення

від 04.03.2025 по справі 917/1966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Справа № 917/1966/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості, 36014, м. Полтава, вул. Сінна, 45, код ЄДРПОУ 03491234, в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості, 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 45,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539

про стягнення 97 024,78 грн,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

Розглядається позовна заява Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про стягнення 97 024,78 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою від 05.12.2024 р. залучено Фонд державного майна України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що:

- Наказом Фонду державного майна України № 151-р від 16.05.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 17.05.2019 р.;

- у період перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 19.06.2019 р. по 12.06.2020 р. ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю в сумі 97 024, 78 грн;

- рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. у справі № 440/2133/19 визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України № 151-р від 16.05.2019 р. та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18 травня 2019 року;

- у зв`язку з викладеним, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як роботодавець ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов`язане відшкодувати позивачу суму сплаченої допомоги по безробіттю.

Відповідач у відзиві від 22.11.2024 р. (вх. № 15793 від 22.11.2024 р.) проти позову заперечував, стверджуючи, що саме статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, а оскільки Регіональне відділення не вчиняло дій, спрямованих на незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади, твердження позивача, викладені у позовній заяві в даній справі, є необґрунтованими.

Крім того, РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях зазначив, що позивачем не надано документів, які підтверджували б факт здійснення виплат по безробіттю на користь ОСОБА_1

28.11.2024 року від Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості до суду надійшла відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у даній справі № 16/46/2549-24 від 26.11.2024 р. (вх. № 16157), у якій позивач вказував на те, що спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами законодавства, а саме ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому право позивача звертатись із позовом до роботодавців прямо визначено законодавством і виникає з моменту поновлення безробітного на роботі.

Також позивач просив долучити до матеріалів справи витяги з відомостей виплати за видами забезпечення та копію додатку № 4 до персональної картки № 165019052400003 «Нарахування допомоги по безробіттю та платежі».

У запереченні на відповідь на відзив від 06.12.2024 р. (вх. № 16534 від 06.12.2024 р.) відповідач стверджував, що позивач не зазначив у чому саме полягають неправомірні дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та причинний зв`язок між неправомірними діями Регіонального відділення і заподіяною шкодою, а також не підтвердив належними та допустимими доказами як надання ОСОБА_2 статусу безробітного, так і прийняття рішень (наказів) з інших питань.

06.01.2025 року Фонд державного майна України подав до суду пояснення щодо позову за № 10-25-34547 від 24.12.2024 р. (вх. № 103), у якому, посилаючись, зокрема, на сплив позовної давності до позовної вимоги у даній справі, просив позовну заяву Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про стягнення 97 024,78 грн. залишити без задоволення.

Також у поясненні третьої особи зазначено про те, що підготовка пояснень Фондом передбачає обмін інформацією з профільними структурними підрозділами Фонду, а тому процедура підготовки пояснень вимагає більш тривалого строку для підготовки, та викладено клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуальних строків для подання пояснення та поновити їх.

Статтею 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску третьою особою строку на подання пояснення в даній справі та, відповідно, наявність підстав для задоволення клопотання Фонду державного майна України про поновлення вказаного строку та прийняття зазначеного пояснення до розгляду.

06.01.2025 року до суду надійшла заява Полтавського обласного центру зайнятості від 06.01.2025 р. (вх. № 120) по суті спору, означена як «відповідь на відзив».

У вказаній заяві позивач вказав, що вважає за необхідне надати відповідь на пояснення Фонду державного майна України № 10-25-34547 від 24.12.2024 р. (вх. № 103 від 06.01.2025 р.), а тому суд розцінює дану заяву як відповідь на пояснення третьої особи.

У даній відповіді позивач зазначив, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Крім того, позивач стверджував про те, що відповідно до п. 4. ст. 38 Закону України «Про державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується, а також просив долучити до справи копію наказу Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості № НТ190612 від 12.06.2019 р. «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

08.01.2025 року відповідач подав до суду письмові пояснення від 08.01.2025 р. (вх. № 184 від 08.01.2025 р.), у яких зазначив, що Полтавським обласним центром зайнятості, всупереч вимогам законодавства, не додавалась до позовної заяви та до відповіді на відзив копія наказу № НТ190612 від 12.06.2019 р. «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а документ позивача під назвою «Відповідь на відзив» від 06.01.2025 р., до якого Полтавським обласним центром зайнятості додана копія вказаного наказу, не містить обґрунтувань неможливості подання такого доказу, у порядку та строки, встановлені законом та судом, обґрунтувань причин, що несвоєчасне подання вказаного доказу не залежало від позивача, та клопотання про поновлення/продовження строку подання доказу.

Так, згідно зі ст. 42 ГПК України учасники справи, крім іншого, мають право подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Також згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки позивачем пропущено строк для подання до суду копії наказу Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості № НТ190612 від 12.06.2019 р. «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не обґрунтовано поважність причин пропуску строку для подання вказаного доказу, а також не заявлено клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті до розгляду вищезазначеної копії наказу Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Наказом Фонду державного майна України №77-р від 12.04.2010 р. ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 12.04.2010 р., як таку, що зарахована до кадрового резерву.

07.09.2018 р. наказом Фонду держаного майна України №197-р першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області Калінчук Олену Анатоліївну з 07.09.2018 р. переведено на посаду заступника начальника цього регіонального відділення.

Наказом Фонду держаного майна України № 151-р від 16.05.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 17.05.2019 р.

Дані обставини встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. у справі № 440/2133/19, яке набрало законної сили 13.11.2019 р., а тому не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

ОСОБА_1 звернулась до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 12).

12.06.2019 року Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості було надано ОСОБА_1 статус безробітного, що підтверджується персональною карткою ОСОБА_1 № 165019052400003 та додатком № 2 до персональної картки ОСОБА_1 № 165019052400003 «Рішення, прийняті центром зайнятості / філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного» (а.с. 13-15).

Згідно з інформацією, що міститься в наказі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості № 156 від 30.09.2024 р. «Про відшкодування Регіональним відділенням фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 » (а.с. 32-33), додатку № 4 до персональної картки ОСОБА_1 № 165019052400003 «Нарахування допомоги по безробіттю та платежі» (а.с. 70-74) та відомостях виплат за видами забезпечення (а.с. 76-97), в період перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 19.06.2019 р. по 12.06.2020 р. ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю в сумі 97 024, 78 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. у справі № 440/2133/19 визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України № 151-р від 16.05.2019 р. та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18 травня 2019 року.

Посилаючись на те, що саме на відповідача як роботодавця ОСОБА_1 покладено обов`язок по відшкодуванню суми допомоги, виплаченої безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, позивач просить стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях суму вказаної допомоги в розмірі 97 024,78 грн.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: заява ОСОБА_1 про надання статусу безробітного, персональна картка ОСОБА_1 № 165019052400003 з додатками, відомості виплат за видами забезпечення за період з липня 2019 р. по червень 2020 р., наказ Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості № 156 від 30.09.2024 р. «Про відшкодування Регіональним відділенням фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 », рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. у справі № 440/2133/19 та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України № 1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 1533-III страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-III).

У відповідності до вимог частини шостої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 2 розділу ІІ, пунктів 1-3 розділу ІІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 № 945 (чинне на час надання гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю), у спірних правовідносинах Центр зайнятості (як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції) забезпечує, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення», а також виконує функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Так, наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 1026 від 15.12.2022 р. (а.с. 10) припинено Полтавську міськрайонну філію Полтавського обласного центру зайнятості шляхом її ліквідації.

Також наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 998 від 13.12.2022 р. (а.с. 11) створено Полтавську філію Полтавського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про Полтавську філію Полтавського обласного центру зайнятості.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).

Пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи (персональна картка ОСОБА_1 № 165019052400003 та додаток № 2 до персональної картки ОСОБА_1 № 165019052400003 «Рішення, прийняті центром зайнятості \ філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного»), ОСОБА_1 була зареєстрована у Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як безробітна та отримала 97 024,78 грн допомоги по безробіттю за період з 19.06.2019 р. по 12.06.2020 р.

Абзацом сьомим частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (абзаци другий та третій частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Відповідач у відзиві від 22.11.2024 р. (вх. № 15793 від 22.11.2024 р.) стверджував, що до правовідносин щодо відшкодування суми допомоги, виплаченої безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, мають бути застосовані положення статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України, які регулюють підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Однак, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 р. у справі № 902/1331/22, відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 34 цього Закону Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду; 2) відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 35 цього Закону із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, обов`язковою передумовою застосування вказаних правових норм законодавець визначив поновлення особи, яка отримувала допомогу по безробіттю, на роботі за рішенням суду.

Відтак, оскільки предметом позову в цій справі є стягнення суми допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням особи, яка її отримувала, за рішенням суду, в даному випадку відсутні підстави для застосування положень статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Отже, відповідно до статей 34, 35 Закону № 1533-III Фонд має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу, а роботодавець зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та незаконно виплачену безробітному суму забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 902/291/17).

Матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях є роботодавцем ОСОБА_1 в розумінні частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III, а тому на нього покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та незаконно виплаченої безробітному суми забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу. У свою чергу, Полтавський обласний центр зайнятості, як зазначено вище, діє від імені Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Судом встановлено, що позивач звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з листом № 16/46/1934-24 від 12.09.2024 р. (а.с. 38), у якому просив підтвердити період трудових відносин ОСОБА_1 з Регіональним відділенням, надати підтверджуючі документи (копії наказів про прийняття/звільнення, трудового договору, договір цивільно-правового характеру тощо, що підтверджує період роботи, завірені відповідним чином).

У листі № 18-127-04062 від 18.09.2024 р., вх. № 1217/16/46/2-24 від 27.09.2024 р. (а.с. 37) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, зокрема, повідомило Полтавську філію Полтавського обласного центру зайнятості про те, що наказом Фонду державного майна України № 377-р від 16.10.2020 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з 18 травня 2019 року.

Докази здійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повідомлення позивача про вказану обставину в період до 27.09.2024 р. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки відповідачем не було своєчасно повідомлено позивача про прийняття ОСОБА_1 на роботу, вимоги Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про стягнення 97 024,78 грн. коштів, виплачених як допомога по безробіттю, є правомірними.

Як зазначено вище, у поясненнях Фонду державного майна України № 10-25-34547 від 24.12.2024 р. (вх. № 103 від 06.01.2025 р.) зазначено про необхідність застосування позовної давності до вимог Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості у даній справі.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 р. Фонд державного майна України було залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відтак, оскільки Фонд державного майна України не є стороною в даному спорі, підстави для застосування судом позовної давності за його заявою в даному випадку відсутні.

Також відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.

09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р. було доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 р.

Також указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, оскільки строки, визначені статтею 257 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 97 024,78 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю, не закінчився.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості в даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (36014, м. Полтава, вул. Сінна, 45, код ЄДРПОУ 03491234, р/р UA028201720355449001000099636, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 97 024,78 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю, 3 028,00 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2025 р.

Суддя О.С. Мацко