Рішення

від 21.02.2025 по справі 922/300/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025м. ХарківСправа № 922/300/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження в повідомленням (викликом) учасників справи справу

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», місто Київ,

до Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, місто Харків,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, про стягнення 935 537,61 грн, з яких:

- 505 287,31 грн. заборгованість за спожиту електроенергію у січні - лютому 2022 року;

- 7 752,35 грн. - пеня,

- 207 546,60 грн. інфляційні втрати,

- 214 951,35 грн. - 15% річних.

Крім того, в змісті прохальної частини позову, просить розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.

03 лютого 2025 року, ухвалою суду постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі№ 922/300/25. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 20 лютого 2025 року.

04 лютого 2025 року від відповідача через систему «Електронний Суд» надійшов відзив (вх. № 3054) в якому останній визнає позов у повному обсязі. А також казав на те, що він не бажає брати участь у засіданні 20 лютого 2024 року.

20 лютого 2025 року через технічну неможливість здійснити з`єднання із представником позивача у системі відеоконференцзв`язку, судом була оголошена перерва до 21 лютого 2025 року.

21 лютого 2025 року учасники цієї справи не направили своїх представників до судового засідання. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ГПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України).

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

21 лютого 2025 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України судом підписано скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

За позицією позивача, яка висвітлена в позові, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі позивач, постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке виконує функції постачальника «останньої надії» та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06 листопада 2018 року за № 1344, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року за № 1023-р, а також відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі відповідач, споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312, по оператору системи розподілу (далі - ОСР) АТ «Харківобленерго».

Як вказує позивача, відповідач перебував на постачанні у постачальника «останньої надії» у грудні 2021 року.

Згідно з пунктом 2.1. глави 2 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

За позицією позивача, він належним чином виконав свої зобов`язання в частині постачання електричної енергії у грудні 2021 року, проте відповідачем не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

26 вересня 2024 року між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради укладено договір № 44/2-103 про реструктуризацію заборгованості (далі договір про реструктуризацію).

Згідно із пунктом 1.2 договору про реструктуризацію сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за грудень 2021 року на загальну суму 900 493,33 грн., з них:

- 505 287,31 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»;

- 395 206,02 грн майнових втрат Постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пунктів 6.1 та 7.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за грудень 2021 року в сумі 900 493,33 грн на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.

Так, положеннями пункту 2.2 Договору про реструктуризацію визначено, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 25 жовтня 2024 року, а Споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме:

- до 02 жовтня 2024 року сплатити пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 395 206,02 грн;

- до 25 жовтня 2024 року сплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 505 287,31 грн.

Згідно з вимогами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується своєчасно та в строки визначені пунктом 2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.

Разом з тим, відповідно до підпункту 3.2.4. пункту 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов`язання Споживача), встановленого положеннями пунктом 2.2. цього договору, враховуючи день фактичної оплати.

Також, відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов`язання Споживача), встановленого положенням п.2.2. цього Договору, враховуючи день фактичної сплати.

Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання Споживачем грошового зобов`язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього Договору.

При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.

Відповідно до пункту 6.1. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Також, відповідно до пункту 6.2. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що відповідач не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію, у зв`язку з чим відповідно до протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня,15 % річних та інфляція за періоди з 26.10.2024 по 21.01.2025 розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання відповідача становить 35 044,28 грн.

Оскільки, за позицією позивача, відповідачем не виконані зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про реструктуризацію, останній був змушений звернутись до суду із позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач у відзиві на позов повністю визнав позов, не заперечуючи проти визначених позивачем обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») виконує функції постачальника «останньої надії» на підставірозпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року за № 1023-р «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії».

Статтею 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який затверджується Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

27 грудня 2018 року на виконання вимог частини 11статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»в мережі Інтернет за адресою: www.uie.Kiev.uaДПЗД «Укрінтеренерго» було розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно частини 1статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюютьсяЗаконом України "Про ринок електричної енергії".

Зважаючи на наведене, між державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі відповідач, споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - договір), який є публічним договором постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», розробленої з урахуванням вимогЦивільного кодексу Українита у відповідності до вимогЗакону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312.

Відповідач перебував на постачанні у постачальника «останньої надії» у грудні 2021 року по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго».

Згідно з пунктом 2.1. глави 2 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із пунктом 5.12 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є публічним договором, за умовами якого визначається порядок та умови надання електроенергії постачальником «останньої надії».

Враховуючи, що позивач як постачальник «останньої надії» на протязі грудня 2021 року надавав відповідачу (як споживачу) електричну енергію для забезпечення його електроустановок, обов`язок споживача, як отримувача цієї послуги є вчасна та повна оплата наданих послуг. Втім, відповідач в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Як свідчать матеріали справи, 26 вересня 2024 року між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради укладено Договір № 44/2-103 про реструктуризацію заборгованості (далі договір про реструктуризацію) у письмовій формі, згідно умовами якого, сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід`ємною частиною договору про постачання електроенергії постачальником «останньої надії» та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та пункту 5.12 типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКЕРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312.

Пунктом 1.2 договору про реструктуризацію сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за грудень 2021 року на загальну суму 900 493,33 грн, з них:

- 505 287,31 грн. (з ПДВ) заборгованість за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»;

- 395 206,02 грн. майнових втрат постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пункту 6.1 та пункту 7.4 комерційної пропозиції № 5 від 08 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за грудень 2021 року в сумі 900 493,33 грн. на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.

Положеннями пункту 2.2 договору про реструктуризацію визначено, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 25 жовтня 2024 року, а Споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим договором, а саме:

- до 02 жовтня 2024 року сплатити пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 395 206,02 грн.;

- до 25 жовтня 2024 року сплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 505 287,31 грн.

Згідно з вимогами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується своєчасно та в строки визначені п 2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.

Відповідач свідомо підписав договір про реструктуризацію, чим визнав наявність у нього заборгованості у сумі 505 287,31 грн. (з ПДВ) за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго», а також 395 206,02 грн. майнових втрат постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пункту 6.1 та пункту 7.4 комерційної пропозиції № 5 від 08 жовтня 2021 року. А також погодив істотні умови погашення вказаної заборгованості, зокрема до 02 жовтня 2024 року споживач сплатити позивачу пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 395 206,02 грн., а до 25 жовтня 2024 року - сплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 505 287,31 грн., тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору.

Розрахунок додаткових майнових втрати (пені, інфляції та 15% річних) у загальній сумі 395 206,02 грн. є додатком до договору про реструктуризацію та охоплює період до нарахування з 27 січня 2022 року по 31 серпня 2024 року. Зокрема, судом встановлено, що ці суми похідних вимог у розмірі 395 206,02 грн., визначені у договорі про реструктуризацію, складаються наступним чином:

проценти річних - 196 715, 96 грн.;

пеня - 7 7 5 2 ,3 5 грн.

інфляція - 190 737 ,71 грн.

Судом перевірено ці суми нарахування, та встановлено їх відповідність обставним справи.

Відповідач не вчинив жодних дій з приводу погащення у строк встановлений договором про реструктуризацію як суми основного боргу, так і похідних вимог.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у порядку та строки передбачені вищезазначеним договором про реструктуризацію свої зобов`язання з оплати реструктуризованої заборгованості належним чином не виконав. Доказів протилежного відповідачем не надано. Станом на день прийняття судом даного рішення доказів погашення заборгованості відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Відповідач у відзиві повністю погодився із наявною у нього заборгованістю по відношенню до електропостачальника (позивач у цій справі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідностатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільного кодексу України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів за договором про реструктуризацію не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» у сум 505 287,31 грн (з ПДВ), а також пені, інфляції та 15% річних у сумі 395 206,02 грн. відповідно до умов договору про реструктуризацію.

Крім того, позивач звертається до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов`язання в частині неналежного виконання умов договору про реструктуризацію 15 % річних та інфляції за періоди з 26 жовтня 2024 року по 21 січня 2025 року в загальній сумі 35 044,28 грн.

За протоколом розрахунку за типом заборгованості (а. с. 14, том 1), який надано позивачем до позовної заяви, вбачається, що загальна сума похідних вимог по статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 35044,28 грн. розрахована наступним чином:

-15 % річних складає 18235,39 грн.

-інфляція складає 16808,89 грн.

Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. В той же час частиною 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Разом з тим, відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов`язання споживача), встановленого положенням п.2.2. цього договору, враховуючи день фактичної сплати.

Тобто, в даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов`язання за договором про реструктуризацію на рівні 15%.

Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов`язання за цим договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього Договору.

При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.

Також, відповідно до пункту 6.2. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених пунктом 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію. Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідач у відзиві повністю погоджується із позовними вимогами, які в тому числі охоплюють нараховані 15% річних та інфляційні втрати.

В даній справі сума 15 % річних та інфляційних втрат є комулятивною, та охоплює суму цих похідних вимог, як за умовами договору про реструктуризацію (річні у сумі 196 715,96 грн. та інфляційні втрати у сумі 190 737,71 грн.), так і через порушення відповідачем графіку сплати платежів відповідно до договору про реструктуризацію (за період з 26 жовтня 2024 року по 21 січня 2025 року 15% річних складає 18235,39 грн., інфляція складає 16 808,89 грн.).

Судом зроблено перерахунок розміру річних у сумі 196 715,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 190 737,71 грн., які зафіксовані у договорі про реструктуризацію, та встановлено відповідність цих сум обставинам справи.

Суд, здійснивши перерахунок 15% річних та індексу інфляції, охоплених статтею 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та сум прострочення оплати відповідно до графіку погашення заборгованості (за період з 26 жовтня 2024 року по 21 січня 2025 року), визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію, господарський суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума похідних вимог у цьому періоді, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача за порушення договірних зобов"язань за період з 26 жовтня 2024 року по 21 січня 2025 року в загальному розмірі в розмірі 35044,28 грн., а саме: 15% річних у сумі 18 235,39 грн., та інфляції у сумі 16 808,89 грн.

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 8,10-12,20,41-46,73-80,86,123, 129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, місто Харків, вулиця Чернишевського, будинок 26, ідентифікаційний код 02146274) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 505 287,31 грн., пеню в розмірі 7 752,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 207 546,60 грн. 15% річних у розмірі 214 951,35 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 11226,45 грн.

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" березня 2025 р.

СуддяВ.С. Юрченко