Рішення

від 04.03.2025 по справі 922/4755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4755/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ", м. Дніпро до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення 271068,58 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- індекс інфляції у розмірі 196053,58 грн та три проценти річних у розмірі 62121,50 грн, що нараховані на заборгованість стягнену рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2020 у справі № 922/2404/20;

- індекс інфляції у розмірі 9781,58 грн та три проценти річних у розмірі 3111,92 грн, що нараховані на заборгованість стягнену додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2404/20;

Також позивач просить суд в порядку ч. 2 ст. 625 ЦКУ та ч. 10 ст. 238 ГПК України зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання нарахувати відповідачу інфляційні втрати, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 15.11.2024 року, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сінф.втрат = Сп х Пс, де: Сінф.втрат сума інфляційних втрат за період прострочки. Сп - загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на початок періоду. Пс індекс інфляційного розрахунку за весь період прострочки, розрахунок, якого здійснюється за формулою: Пс = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ). ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІz - індекс інфляції за останній місяць прострочення, та стягувати ці інфляційні втрати з відповідача, якщо буде мати місце примусового виконання рішення. Розрахунок інфляційних втрат в позові виконано станом на 15.11.2024 року;

Нараховувати відповідачу 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 04.12.2024 року, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сума санкції = Ск x 3 % (ст.625 ЦКУ) x Д : 365 : 100, де Ск загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на кінець періоду, Д - кількість днів прострочення, та стягувати даний відсоток з відповідача на користь позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення. Розрахунок суми 3 % річних в позові виконано станом на 25.12.2024 року.

Судові витрати - 4066,03 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 08.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: - шляхом зазначення вірного найменування відповідача у прохальній частині позовної заяви. Роз`яснено позивачу що у разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.01.2025 постановлено продовжити розгляд справи № 922/4755/24.

21.01.2025 від відповідача до суду найдішов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою та просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних втрат відмовити з огляду на таке.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" від 16.01.2019 №36-р, відповідач (орган управління - Кабінет Міністрів України), включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності (розмір пакета акцій - 75,22407664%). До даного переліку відповідач був включений згідно п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" від 26.08.2021 №1005-р (набрало чинності 26.08.2021) під попередньою назвою Акціонерне товариство "Турбоатом". Під нинішньою назвою відповідач зазначений у вказаному переліку згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" від 06.10.2021 №1228-р (набрало чинності 06.10.2021). З даного переліку відповідач після його внесення не виключався. АТ "Завод "Електроважмаш" також віднесений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019. При чому спочатку правопопередник вказаного товариства ДП "Завод "Електроважмаш" з моменту набрання чинності розпорядження №36-р, а потім й АТ "Завод "Електроважмаш" перебували постійно у переліку об`єктів великої приватизації державної власності. А тому від самого моменту набрання законної сили судового рішення від 02.10.2020, а також додаткового рішення від 19.10.2020 у справі №922/2404/20 та моменту відкриття за ними виконавчого провадження у відповідача (правопопередника) існували законні підстави не виконувати дані рішення, які є й на цей час. Також на цей час у відповідності до Наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.12.2024 №167, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. З огляду на це, хоча у справі №922/2404/20 й встановлено порушення зобов`язань перед позивачем у тій справі з боку ДП "Завод "Електроважмаш", але оскільки у відповідача, як правонаступника та боржника за виконавчими провадженнями відсутній обов`язок виконувати рішення судів у тій справі через законні підстави зупинення вчинення виконавчих дій, не можна казати про наявність вини відповідача перед позивачем за невиконання рішень у справі №922/2404/20.

Також відповідач вказує, що обґрунтованим є врахування наявності воєнного стану як форс-мажорної обставини, що має наслідком звільнення відповідача від відповідальності за невиконання рішення від 02.10.2020 та додаткового рішення від 19.10.2020 у справі №922/2404/20 і таке врахування може бути здійснено у загальному порядку, як це передбачено у листі Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024, як на підставі даного листа так і на підставі наданих доказів.

Позивач нараховує інфляційні витрати та річні на суми присуджені йому за рішеннями у справі №922/2404/20.

Але слід зазначити, що за основним рішенням від 02.10.2020 не було позовних вимог про стягнення основного зобов`язання за договором №238/16-46-ВК від 06.06.2017, оскільки вона була сплачена, хоча й несвоєчасно. Тобто, за основним рішенням від 02.10.2020 позивач у позові по цій справі нараховує інфляційні витрати на суму задоволених річних та інфляційних витрат за рішенням від 02.10.2020. Річні ж у позові нараховуються взагалі на суму річних та інфляційних витрат за рішенням від 02.10.2020 та ще й на інфляційні витрати, які він обчислив у позові у цій справі.

Верховний Суд у своїх численних висновках виснував, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

Отже, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та інші). Положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів (постанова Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13). Отже, нарахування інфляційних витрат та річних на суми за рішенням суду від 02.10.2020 є необґрунтованим та безпідставним ще й з вищезазначеної підстави.

Також відповідач зазначає, що нарахування інфляційних витрат та річних за додатковим рішенням від 19.10.2020 здійснено позивачем з дати прийняття рішення з 19.10.2020. Разом з тим обов`язковими для виконання рішення стають лише, якщо вони набрали законної сили (ст. 18 ГПК України). Відтак, нарахування інфляційних витрат та річних при неврахуванні інших підстав щодо відмови у задоволенні позову може бути здійснено лише після дати набрання законної сили додаткового рішення 10.11.2020. Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як зазначено у рішенні Господарського суду від 02.10.2020, відповідно до п.10.5. договору №238/16-46-ВК від 06.06.2017, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляції. З огляду на це та оскільки умовами договору передбачена зменшена сума річних є необґрунтованим нарахування позивачем 3% річних. У відповідності до вказаних зауважень відповідач надає власний контррозрахунок 1% річних на суму боргу за додатковим рішенням від 19.10.2020.

28.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти усіх доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій не звільняє відповідача від обов`язку добровільно виконати рішення суду.

При цьому, відмова від добровільного виконання рішення призводить до відповідальності встановленої законом. Також вказує, що доводи відповідача про застосування форс-мажорних обставин до відповідальності, що передбачена ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами права та правовими висновками Верховного Суду (постанова Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14, постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22). Відповідач для розрахунку індексу інфляції бере суму боргу стягнену рішенням суду без врахування індексу інфляції, що стягнений тим же рішенням та застосовує один відсоток річних замість 3%. Посилання відповідача на те, що розмір відсотків, який повинен застосовуватися для нарахування втрат від прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, не повинен перевищувати встановлений договором є недоречним, оскільки нарахування відсотків за цим позовом здійснюється за прострочення виконання грошових зобов`язань уже стягнутих за рішенням суду, а при цьому величина відсотків, що встановлена у розмірі три відсотки ст. 625 ЦКУ, фактично є мінімальною величиною, встановленою законом, міри особливої відповідальності, що носить компенсаційний характер. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

12.02.2025 від відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив, він зауважує, що на цей час виконавчі провадження щодо виконання рішень у справі № 922/2404/20 є зупиненими. Тому у відповідача немає обов`язку виконувати вищезазначені судові рішення. Є законна підстава яка тимчасово надає право відповідачу їх не виконувати та не нести додаткової відповідальності за їх невиконання. А тому не можуть бути застосовувані до відповідача додатково інфляційні витрати та річні, враховуючи його законну бездіяльність, яка існує у межах законодавства та, таким чином, й відсутність вини відповідача. Також, відповідач вказує на безпідставність нарахування інфляційних витрат та річних на суму витрат на професійну правничу допомогу. Також відповідач заперечує проти суми витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що позовна заява у даній справі є типовою у господарських правовідносинах. Її складання не могло зайняти багато часу. Справа не є складною для досвідченого правника, містить лише два розрахунки стягнення річних та два розрахунки стягнення інфляційних витрат. Вирішення справи не впливає на репутацію сторони, публічного інтересу до справи не має. Визначений позивачем розмір гонорару адвоката у сумі 7000,00грн є істотно завищеним та є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). З урахуванням предмета спору, обсягу зібраних доказів, складання лише однієї заяви по суті - позову, як про це зазначив сам позивач, відсутності договору про правничу допомогу, який би міг мати додаткові докази щодо витрат адвоката (як фінансових так і часових) необхідного часу для складання позову, дійсного необхідного обсягу правничої допомоги, поведінки сторін, значення справи для сторін та подання позову до особи, яка не укладала спірний договір, а прийняла заборгованість у тому вигляді як є в якості правонаступника з метою збереження для держави унікального виробництва, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, або принаймні суттєво зменшити розмір такої задоволеної вимоги. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір річних та інфляційних на 90% від належним чином обґрунтованих сум, визнаних судом, оскільки відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. При цьому, просить врахувати дане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій лише у разі, якщо суд не знайде підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог, як того просить відповідач у відзиві.

Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 жовтня 2020 року за результатами розгляду справи № 922/2404/20 за позовом АТ "ЮНІКОН" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, яким вирішив:

"Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28А, код ЄДРПОУ 23647276) 22772,84грн - 1% річних, 226112,30грн - втрати від інфляції, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 4333,28грн".

19.10.2020 за результатами розгляду заяви АТ "ЮНІКОН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2404/20 господарський суд Харківської області ухвалив додаткове рішення яким вирішив:

"Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28А, код ЄДРПОУ 23647276) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00грн.".

На виконання вищевказаних рішень суду господарський суд Харківської області

видав накази, а саме:

- наказ від 27.10.2020 на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2020 у справі №922/2404/20 на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 63703995 про стягнення 293218,42 грн;

- наказ від 16.11.2020 на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі №922/2404/20 на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 66265713 про стягнення 15000,00 грн.

28.09.2021 за результатами розгляду заяви АТ "ЮНІКОН" про заміну сторони у виконавчому провадженні господарський суд Харківської області ухвалою постановив: "Замінити боржника у виконавчих провадженнях №№63703995, 66265713 з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)".

10 січня 2023 між АТ "ЮНІКОН", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276 (далі за текстом - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 (далі за текстом - Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2.3. договору, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до покупця - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (код ЄДРПОУ 0213121), правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ", за договором №238/16-46-ВК від 06.06.2017р. у сумі 308218,42 грн, що стягнена рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2020 р. та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі №922/2404/20.

У зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги ТОВ "ЄВРОІНВЕСТ" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчих провадженнях.

28.08.2024 розглянувши заяву ТОВ "ЄВРОІНВЕСТ" про заміну про заміну сторін у виконавчих провадженнях господарський суд Харківської області постановив ухвалу, якою вирішив: "Замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 63703995, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 року у справі № 922/2404/20: з Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809).

Замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 66265713, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року у справі № 922/2404/20: з Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809).

Замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 63703995, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 року у справі № 922/2404/20: з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121, адреса: 61089, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 299) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (АТ "Укренергомашини") (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199 Замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні №66265713, що об`єднане у зведене виконавче провадження №62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року у справі № 922/2404/20: з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121, адреса: 61089, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 299) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (АТ "Укренергомашини") (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199)".

Отже, станом на день подачі даної позовної заяви кредитором за договором є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРОІНВЕСТ" (кредитор), а Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини"(АТ "Укренергомашини")- боржником.

Також станом на день подачі даної позовної заяви рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2020 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2020 не виконані.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя статті 11 ЦК України).

У справі, що розглядається, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір поставки.

Кредитор має права вимагати від боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сумою боргу у розумінні статті 625 ЦК України в даному випадку є сума, яку відповідач повинен був своєчасно сплатити позивачу за отриману продукцію, а не 3 % річних та інфляційних, що нараховані за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення позики.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався повністю, однак здійснив таку оплату несвоєчасно, що стало підставою для ухвалення судового рішення у справі №922/2404/20 про стягнення 1 % річних та інфляційних втрат за порушення умов господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що рішення від 29.10.2015 господарського суду Донецької області по справі №905/1524/15 (яке у встановленому законом порядку не скасовано в частині первісних позовних вимог та є дійсним), має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Факт оплати заборгованості за поставлену продукцію визнається та не оспорюється сторонами. Тобто у розумінні статті 599 ЦК України у цій частині зобов`язання припинено виконанням.

Втім, позивач нараховує інфляційні втрати за період з 02.10.2020 по 15.11.2024 на загальну суму боргу за рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2020 у справі № 922/2404/20, а саме на 293218,42 грн, 3% річних за період з 02.10.2020 по 25.12.2024 на суму боргу 489272,00 (293218,42 + 196053,58) та інфляційні втрати та трьох відсотків річних у зв`язку з невиконанням додаткового рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2404/20 на загальну суму боргу 15000,00 грн з 19.10.2020 по 15.11.2024.

З цього приводу суд зазначає, що на суми пені, річних та інфляційних втрат, які за своєю суттю є мірою відповідальності відповідача перед кредитором не можуть бути повторно застосовані санкції у вигляді стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Крім того 3% річних та збитки від інфляції не можуть бути нараховані на суму витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказані суми не є заборгованістю, яка утворилась внаслідок невиконання боржником зобов`язань за договорами.

Отже, правомірним є нарахування річних та інфляційних втрат виключно на суму основного боргу.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми 3% річних не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності (п. 48-50 постанови КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19(провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Положення статей 3, 509, 625 Цивільного кодексу України, передбачають нарахування збитків від інфляції та 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, 3% річних, пеню, що нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13.

Суд приймає аргументи позивача, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18).

Водночас, слід звернути увагу, що права кредитора на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум стосується лише випадків, коли не сплачено суму основного боргу, що дає право кредитору нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду про стягнення основного боргу. Іншими словами після стягнення суми боргу за рішенням суду кредитор має право нараховувати 3% річні та інфляційні до повного виконання рішення, але об`єктом нарахування є сума боргу, а не 3 % річні та інфляційні, що нараховані за період прострочення на цю суму боргу за інший період.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що 3% річних та інфляція не є сумою боргу в прямому розумінні статті 625 ЦК України. Це суми є компенсацією за використання чужих коштів за договором від 06.06.2017 № 238/16-46 ВК в частині своєчасного розрахунку за поставлену продукцію та знецінення грошей внаслідок інфляції, які є складовою частиною загального боргу, який був сплачений відповідачем повністю із запізненням.

Після того, як суд стягнув певні суми 3% річних та інфляційних втрат, вони вважаються остаточно визначеними і не можуть бути предметом повторного стягнення у спосіб додаткового нарахування 3% річних або інфляційних на раніше стягнуті інфляційні втрати на суму боргу та 3 % річних.

З вищенаведених підстав слід відмовити у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних страт у розмірі 196053,58 грн та трьох процентів річних у розмірі 62121,50 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "04" березня 2025 р.

СуддяЛ.В. Шарко