Рішення

від 04.03.2025 по справі 927/12/25

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/12/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заявуза позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2; код 02910114) в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 18; код 40479560) та Чернігівської обласної ради (код 25618741) 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43Відповідачі: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код 41823846) 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126-б 2. Комунальний заклад Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради (код 05265826) 16400, м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, вул. Красносільського, 3про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 59 047 грн 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2025 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ та Комунального закладу Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 59 047,59 грн, якою прокурор просить:

визнати недійсними укладені між відповідачами Додаткові угоди № 1 від 29.08.2022, № 2 від 06.09.2022, № 3 від 26.09.2022, № 4 від 03.10.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 12061ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2022,

стягнути з відповідача-1 в дохід обласного бюджету Чернігівської області грошові кошти в сумі 59 047,59 грн як безпідставно отримані товариством.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, спірні додаткові угоди укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними в порядку ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог в частині стягнення грошових коштів визначено ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 постановлено:

позовну заяву Ніжинської окружної прокуратури про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 59 047 грн 59 коп. залишити без руху;

зобов`язати Ніжинську окружну прокуратуру протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

документи, що підтверджують повноваження Князєва Дениса Володимировича на подання даної позовної заяви в порядку господарського судочинства;

докази направлення сторонам копії заяви про усунення недоліків;

роз`яснити Ніжинській окружній прокуратурі, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 08.01.2025 направлена прокурору до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 08.01.2025 19:15.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.01.2025 є такою, що отримана прокурором 09.01.2025.

15.01.2025, з метою усунення виявлених недоліків, прокурором через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2025 постановлено, зокрема:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановити процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду від 20.01.2025 була направлена прокурору, позивачам та відповідачам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 20.01.2025 12:21.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.01.2025 є такою, що отримана адресатами 20.01.2025.

21.01.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 21.01.2025 відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якою він просить здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.01.2025 суд постановив залишити без задоволення заяву від 21.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

31.01.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача 1 надійшли письмові пояснення по справі.

03.02.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав їх необґрунтованості.

07.02.2025, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від Ніжинської окружної прокуратури до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

12.02.2025, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач-1 повністю відхиляє пояснення, міркування та аргументи прокурора та підтримує свою думку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Комунальним закладом «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 01.12.2021 розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі відкритих торгів за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія (UА-2021-12-01-007543-b) про закупівлю електричної енергії Ліцеєм в кількості 166 750 кВт/год очікуваною вартістю 1 000 500,00 грн. із строком поставки електричної енергії до 31.12.2022 включно .

Основним критерієм вибору переможця визначено ціну: 100 %.

У відкритих торгах взяли участь 2 учасники, які надали наступні остаточні цінові пропозиції:

1.ТОВ «Енера Чернігів» із остаточною ціновою пропозицією 630 315,00 грн;

2.ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» із остаточною ціновою пропозицією 643 655,00 грн.

Згідно протоколу уповноваженої особи від 24.12.2021 переможцем відкритих торгів визначено ТОВ «Енера Чернігів», пропозиція якого визнана найбільш економічно вигідною.

06.01.2022 між переможцем торгів - ТОВ «Енера Чернігів» та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради укладено Договір № 12061ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

На момент підписання Договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, згідно п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно п. 2.2 Договору обсяг постачання становить 166 750 кВт/год

Відповідно до п. 5.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Сума Договору становить 630 315,00 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до п. 14.1 Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви приєднання, яка є додатком 1 до Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Відповідно до п. 1.1 Додатку №2 до Договору «Комерційна пропозиція» ціна (тариф) електричної енергії становить 3,78 грн. за 1 кВт/год.

Пунктом 10 Комерційної пропозиції передбачено, що Договір діє до 31.12.2022 і може бути пролонгований на 20 % від його суми на початок 2023 року.

Згідно п. 14.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п.5.1 Договору у разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше, ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення):

1)розірваним (бех штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін;

2)зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Згідно із пп.2 п. 6.1. Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

ТОВ «Енера Чернігів», підписавши Договір від 06.01.2022, засвідчило можливість та згоду виконати домовленість, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради електричну енергію обсягом 166 750 кВт*год, загальною вартістю 630 315,00 грн., за ціною 3,78 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.

Разом з тим, за ініціативи ТОВ «Енера Чернігів» укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, визначену Договором від 06.01.2022, а саме:

- Додаткову угоду № 1 від 29.08.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год на 5,16% до 3,953645 грн. з ПДВ. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджується на відносини, які виникли з 01.08.2022;

- Додаткову угоду № 2 від 06.09.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год на 6,62% до 4,187796 грн. з ПДВ. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджується на відносини, які виникли з 01.09.2022;

- Додаткову угоду № 3 від 26.09.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год на 5,06% до 4,3787112 грн. з ПДВ. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджується на відносини, які виникли з 05.09.2022;

- Додаткову угоду № 4 від 03.10.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год на 8,69% до 4,723176 грн. з ПДВ. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджується на відносини, які виникли з 21.09.2022.

Так, у серпні 2022 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради з листом, яким повідомило, що ТОВ Енера Чернігів не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №521/22 від 17.08.2022.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №521/22 від 17.08.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за липень 2022 року становила 2640,45грн (без ПДВ); за 1 декаду серпня 2022 року 2949,10 грн; тенденція росту цін +11,69%.

29.08.2022 між ТОВ Енера Чернігів та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2022, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 5,16% і викласти в новій редакції:

- пункт 1 Додатку №2 Комерційна пропозиція до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022: Ціна електричної енергії 3,953645 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

- п.2.2 Договору: обсяги 159426,3015 кВт/год.

У вересні 2022 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради з листом, яким повідомило, що ТОВ Енера Чернігів не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №570-1/22 від 01.09.2022.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №570-1/22 від 01.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за 1 декаду серпня 2022 року становила 2949,10грн (без ПДВ); за 3 декаду серпня 2022 року 3144,19 грн; тенденція росту цін +6,62%.

06.09.2022 між ТОВ Енера Чернігів та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2022, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 6,62% і викласти в новій редакції:

- пункт 1 Додатку №2 Комерційна пропозиція до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022: Ціна електричної енергії 4,187796 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

- п.2.2 Договору: обсяги 150512,3458 кВт/год.

У вересні 2022 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради з листом, яким повідомило, що ТОВ Енера Чернігів не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №642/22 від 13.09.2022.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №642/22 від 13.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за 3 декаду серпня 2022 року становила 3144,19грн (без ПДВ); за 1 декаду вересня 2022 року 3303,39 грн; тенденція росту цін +5,06%.

26.09.2022 між ТОВ Енера Чернігів та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, що поширює свою дію на відносини сторін з 05.09.2022, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 5,06% і викласти в новій редакції:

- пункт 1 Додатку №2 Комерційна пропозиція до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022: Ціна електричної енергії 4,3787112 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

- п.2.2 Договору: обсяги 143949,891 кВт/год.

У жовтні 2022 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради з листом, яким повідомило, що ТОВ Енера Чернігів не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №680/2 від 21.09.2022.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №680/2 від 21.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за 1 декаду вересня становила 2022 року 3303,39 грн; за 2 декаду вересня 2022 року 3590,50грн (без ПДВ); тенденція росту цін +8,69%.

03.10.2022 між ТОВ Енера Чернігів та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, що поширює свою дію на відносини сторін з 21.09.2022, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 8,69% і викласти в новій редакції:

- пункт 1 Додатку №2 Комерційна пропозиція до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022: Ціна електричної енергії 4,723176 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

- п.2.2 Договору: обсяги 133451,5165 кВт/год.

Таким чином, внаслідок укладення за ініціативи ТОВ «Енера Чернігів» додаткових угод до Договору від 06.01.2022 первісна ціна зросла із 3,78 грн до 4,723176 грн. за 1 кВт*год., тобто на 25 %.

На виконання умов договору між Позивачем та Відповідачем підписано наступні акти приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії:

Згідно Акту № 1230040/80747/1 від 07.09.2022, Відповідачем-1 у серпні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 4 091 кВт*год, за яку Ліцеєм, згідно платіжного доручення № 609 від 08.09.2022 сплачено кошти у загальній сумі 16 174,36 грн.

Згідно Акту № 1230040/94588/1 від 04.10.2022 Відповідачем-1 у вересні 2022 року поставлено електричну енергію в обсязі 16 358 кВт*год, за яку Ліцей згідно платіжного доручення № 758 від 07.10.2022 сплачено кошти у сумі 73 088,93 грн.

Згідно Акту № 1230040/116563/1 від 07.11.2022 Відповідачем-1 у жовтні 2022 року поставлено електричну енергію в обсязі 11 095 кВт*год, за яку Ліцей згідно платіжного доручення № 920 від 11.11.2022 сплачено кошти у сумі 52 404,64 грн.

Згідно Акту № 1230040/132985/1 від 09.12.2022 Відповідачем-1 у листопаді 2022 року поставлено електричну енергію в обсязі 18 205 кВт*год, за яку Ліцей згідно платіжного доручення № 1100 від 12.12.2022 сплачено кошти у сумі 85 985,42 грн.

Згідно Акту № 1230040/134996/1 від 16.12.2022 Відповідачем-1 у грудні 2022 року поставлено електричну енергію в обсязі 20 617 кВт*год, за яку Ліцей згідно платіжного доручення № 1201 від 22.12.2022 сплачено кошти у сумі 97 377,72 грн.

Таким чином, у серпні-грудні 2022 року згідно Договору ТОВ «Енера Чернігів» поставлено КЗ «Борзнянський ліцей» електроенергії в обсязі 70366 кВт/год, за яку останнім сплачено 325031,07 грн з ПДВ з бюджету Чернігівської області.

Прокурор в позовній заяві вказує, що відповідач-2 відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлену електроенергію у серпні-грудні кошти у розмірі 265983,48 грн, натомість сплатив 325031,07 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 59047,59 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача 1.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах Чернігівської обласної ради.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Чернігівської області таким органом місцевого самоврядування є Чернігівська обласна рада.

Відповідно п. 1.5. Статуту КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом начальника управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 05.02.2020 (далі - Статут), ліцей є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Від імені територіальних громад області функції власника ліцею виконує Чернігівська обласна рада.

Згідно п. 1.10. Статуту ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний код.

У п. 7.2. Статуту зазначено, що джерелами формування кошторису ліцею є кошти обласного бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти; кошти з надання платних послуг; благодійні внески юридичних і фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних фізичних та юридичних осіб, у порядку встановленому чинним законодавством України.

Згідно затвердженого Управлінням освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації 12.01.2022 кошторису КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради на 2022 рік фінансування видатків закладу освіти, у тому числі на оплату електричної енергії, здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету на загальну суму 10 659 500 грн (загальний фонд).

Отже, оскільки засновником КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання навчальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

Таким чином, Чернігівська обласна рада є засновником КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради, управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету, а також за рахунок коштів якої здійснювалося фінансування укладення Договору від 06.01.2022.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок)

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 указаного кодексу головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

З урахуванням наведеного, надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Чернігівська обласна рада, як засновник КЗ «Борзнянський ліцей» та особа, яка здійснює його фінансування.

Отже, Чернігівська обласна рада є органом, який наділений повноваженнями реагувати, у тому числі заходами цивільно-правового характеру, на порушення вимог законодавства, які впливають на інтереси територіальної громади, тобто уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Водночас правильність зазначення у якості позивача органу місцевого самоврядування, який є засновником підприємства та головним розпорядником бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа № 924/1283/21).

Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228)

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заклад освіти у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електроенергії) в обсязі та в межах видатків, визначених обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У постанові ВП ВС у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023, суд зазначив, що, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справді № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Таким чином, з огляду на судову практику та, враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету Чернігівської області, позивачем у зазначеній справі є Чернігівська обласна рада.

Ніжинською окружною прокуратурою 16.09.2024 на адресу Чернігівської обласної ради направлено лист про виявлені порушення та необхідність їх захисту, зокрема у судовому порядку.

Листом від 25.09.2024 Чернігівська обласна рада повідомила, що не наділена повноваженнями вживати заходів щодо визнання недійсними договорів та стягнення безпідставно сплачених коштів за договорами, укладеними закладом.

Зазначене свідчить про неналежне здійснення Чернігівською обласною радою заходів щодо захисту інтересів громади, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Прокурором подано позов також в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України, в зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 1 Закону України Про публічні закупівлі уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частин 1 та 3 статті 7 Закону України Про публічні закупівлі).

Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, надалі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п.4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).

Ніжинською окружною прокуратурою 16.09.2024 направлено лист до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, в якому повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства, та з метою з`ясування, чи будуть даним органом державної влади вживатися заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до Договору №12061 від 06.01.2022, якими збільшено ціну на електричну енергію, та стягнення з ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» безпідставно сплачених Ліцеєм коштів.

Згідно інформації Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 20.09.2024 на виконання пункту 5.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 Управлінням проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради (далі - Ліцей) за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

Ревізією встановлено фінансових порушень на загальну суму 1494,97 тис. грн (з них тих, що призвели до втрат - на суму 1060,74 тис. грн).

Зокрема, в порушення частини четвертої статті 41, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час проведення процедури закупівлі), постачальником ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» по договору від 06.01.2022 № 12061ВЦ (укладеного за наслідками проведеної процедури закупівлі відкритих торгів за номером ID: UA-2021-12-01-007543-b) впродовж 2022 року необґрунтовано збільшено ціни на електроенергію без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни на ринку. Зазначене призвело до оплати Ліцеєм за спожиті електроенергію та природний газ по завищеній ціні на загальну суму 46,83 тис. грн, чим завдано збитків на зазначену суму.

За результатами ревізії об`єкту контролю направлено вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства (лист від 25.07.2024 № 262503-14/2537 2024), в тому числі щодо забезпечення відшкодування на користь Ліцею понесених зайвих витрат на оплату електричної енергії через неналежне обґрунтування постачальником (ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ») коливання ціни електричної енергії на ринку на загальну суму 46,83 тис. грн відповідно до норм статті 193 Господарського Кодексу України, статей 526, 629, 653 ЦК України.

Також, органом держаудитслужби зазначено, що законодавство чітко визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, до яких, разом з тим, не належить право на подання позову до суду.

Таким чином, Північний офіс Державної аудиторської служби та Управління Північного офісу Державної аудиторської служби в Чернігівській області, незважаючи на виявлені у ході здійснення заходів фінансового контролю (ревізії) у КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради порушення при укладенні додаткових угод до Договору від 06.01.2022 № 12061ВЦ, не вжили належних заходів до їх усунення та стягнення безпідставно отриманих коштів з ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», зокрема шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави в разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (у тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі Північний офіс Державної аудиторської служби - органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача 1 як органу, що здійснює моніторинг закупівлі, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Таким чином, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Чернігівської обласної ради до ТОВ Енера Чернігів та КЗ «Борзнянський ліцей» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України та Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Також судом враховано, що можливість використання відповідачем 1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу 1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що відповідач 1 та відповідач 2 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно умов укладеного договору обсяг електроенергії складає 166750 кВт/год, ціна (тариф) електричної енергії: 3,78 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Додатковими угодами №1-4 чотири рази (деякі з них підписані в одному місяці) було змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 3,78 грн до 4,723176 грн за 1кВт/год та зменшено кількість товару. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 25%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1-4 до Договору обґрунтовано відповідачем 1 коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Харківської торгово-промислової палати.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №524/22 від 17.08.2022, №570-1/22 від 01.09.2022, №642/22 від 13.09.2022, №680/22 від 21.09.2022 містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в Експертних висновках Харківської торгово-промислової палати №524/22 від 17.08.2022, №570-1/22 від 01.09.2022, №642/22 від 13.09.2022, №680/22 від 21.09.2022 відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу, що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач 1 у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача 1 зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем 1 надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість відповідач 1 та відповідач 2 послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача 1.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1-4 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач 1 у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Освітній заклад мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача 1 проти позову з посиланням на те, що на момент укладання між сторонами договору, спірних угод та виконання умов договору постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами, оскільки така думка є хибною. Велика Палата лише дала тлумачення норми права, викладеної у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, а не прийняла новий Закон, а тому посилання відповідача на те, що нормативно правові акти не мають зворотною сили є в даному випадку безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, установивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№1-4 до Договору №12061ВЦ від 06.01.2022 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору №12061ВЦ від 06.01.2022 відповідач 1 повинен був поставити відповідачу 2 166750 кВт/год електричної енергії за ціною 3,78 грн за 1 кВт/год.

Як установлено судом, відповідач 1, у період серпень-грудень 2022 року поставив відповідачу 2 електричну енергію у кількості 70366кВт/год, за яку останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу 1 кошти в сумі 325031,07грн.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі, відповідач 2 повинен був сплатити відповідачу 1 за спожиту в спірному періоді електричну енергію 265983,48грн (70366 кВт/год х 3,78грн / кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 59047,59грн (325031,07грн 265983,48грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 59047,59 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до бюджету Чернігівської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів у сумі 59047,59 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник в результаті укладення неправомірних додаткових угод, ініціатором укладання яких був саме відповідач-1, суд покладає понесені прокурором витрати по сплаті судового збору на ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ. За таких обставин з відповідача 1 підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 12112,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ та Комунального закладу Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 59 047,59 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 29.08.2022 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, укладену між Комунальним закладом Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 05265826) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 06.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, укладену між Комунальним закладом Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 05265826) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 26.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, укладену між Комунальним закладом Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 05265826) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 03.10.2022 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12061ВЦ від 06.01.2022, укладену між Комунальним закладом Борзнянський ліцей Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 05265826) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) до обласного бюджету Чернігівської області 59 047,59 грн безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 12 112,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2025.

Суддя А.С.Сидоренко