Ухвала

від 04.03.2025 по справі 160/23620/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/23620/21

адміністративне провадження № Зв/990/18/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовної заяви, просив:

- визнати бездіяльність Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Перша кадрова комісія) у частині невключення до графіків проведення тестування та непроведення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в період часу з 20 листопада 2020 року до 16 липня 2021 року;

- визнати бездіяльність П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) щодо непроведення анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в період часу з 22 липня 2021 року до 10 грудня 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 209 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора включити ОСОБА_1 до графіку складання іспиту, призначити новий час та дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 209 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 160/23620/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

17 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 160/23620/21 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заявник, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(II)/2024 у справі № 3-157/2023(290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, просить скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 06 липня 2023 року та залишити касаційні скарги без розгляду.

Разом із заявою ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просив визнати поважними причини пропуску строку на подачу заяви про перегляду судового рішення за виключними обставинами та поновити цей строк.

Поважність причин пропуску строку мотивував тим, що проходить військову службу за мобілізацією, звільнений з посади помічника начальника управління з правової роботи - начальника групи (юридичної) Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Дніпровський КЕУ) та призначений на посаду помічника начальника з правової роботи - начальника юридичної служби Східного квартирно - експлуатаційного управління (далі - Східний КЕУ), формування та започаткування роботи відповідними відділами які дислокуються в Східній частині держави.

За його словами, з 01 січня 2025 року до 18 січня 2025 року (тобто по час, визначений КАС України для подання заяви за виключними обставинами), ним виконувались окремі доручення та накази вищого командування сил логістики Збройних Сил України, покладені на невідкладну та швидку організацію діяльності відповідних новостворених підрозділів Східного КЕУ та і підрозділів які знаходяться на Східному напрямку в зоні проведення активних бойових дій. Тобто, вказані обставини, пропуску строку звернення до суду протягом тридцяти днів з дня прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 3-157/2023(290/23) про визнання неконституційним пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, не залежали від позивача у зв`язку з безпосереднім формуванням переміщенням особового складу військовослужбовців.

Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2025 року визнав неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку за вказаною заявою, залишив її без руху та надав заявникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку із зазначенням фактичних даних на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали подати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в строки, передбачені процесуальним законом.

Суд мотивував свої висновки тим, що ОСОБА_1 подав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами за пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України засобами поштового зв`язку 13 лютого 2025 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, який відповідно до пункту 6 частини першої статті 363 КАС України у розглядуваному випадку обраховується з дня з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року.

Суд зауважив, що заявник навів мотиви причин пропуску строку з 01 до 18 січня 2025 року, однак не надав доказів та не навів аргументів на підтвердження обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку з 18 січня до 13 лютого 2025 року (подання заяви до АТ "Укрпошта"), що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 подати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в строки, передбачені процесуальним законом. Отже, суд резюмував, що наведені заявником підстави не підтверджують поважності причин пропуску строку на перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки їх не можна вважати такими, що унеможливили подання заяви у встановлений строк відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а відтак є неповажними та констатував неналежне користування ним процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків.

28 лютого 2025 року до Верховного Суду від заявника за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява на виконання вимогу зазначеної ухвали, де він просить визнати поважними обставинами пропуск ОСОБА_1 строку на подачу заяви в порядку пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України у справі №160/23620/21 та поновити цей строк.

Мотиви заявника зводяться до того, що в період з 01 січня до 13 лютого 2025 року він так само виконував окремі доручення та накази вищого ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладені на невідкладну та швидку організацію діяльності відповідних новостворених підрозділів Східного КЕУ так і підрозділів які знаходяться на Східному напрямку в зоні проведення активних бойових дій.

Тож, як в період часу з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року, так і з 18 січня 2025 року до дня подання заяви ОСОБА_1 з метою організації діяльності відповідних новостворених підрозділів, залучений до виконання своїх службових обов`язків поза межами постійної дислокації військової частини але в межах зони діяльності Східного КЕУ. Заявник зауважив, що в деяких підпорядкованих Східному КЕУ районах з метою збереження інформаціях щодо місця дислокації підрозділів Збройних Сил України, обмежено користування стільниковими мобільними телефонами, комп`ютерною технікою, під`єднуватись до мережі інтернет, тощо. Переконує, що в зазначений період під час перебування за межами розташування пункту постійної дислокації військової частини він не мав будь-якої технічної можливості для здійснення моніторингу інтернет мереж, офіційних сайтів у тому числі сайту Конституційного Суду України.

Крім цього зауважив, що в згаданий період виконував службові обов`язки як військовослужбовець Збройних Сил України та не був увільнений від проходження військової служби. На переконання заявника, сам лише факт проходження військової служби під час мобілізації в періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, унеможливлює військовослужбовцю самостійно під час виконання своїх службових обов`язків розпоряджатись власним часом.

Таким чином, заявник вважає, що підстави пропуску строку звернення із заявою про перегляд за виключними обставинами не залежали від його волі, пов`язані з проходженням військової служби за мобілізацією, звільненням з посади помічника начальника управління з правової роботи - начальника групи (юридичної) Дніпровського КЕУ та призначення на посаду помічника начальника з правової роботи - начальника юридичної служби Східного КЕУ, формуванням та започаткуванням роботи відповідними відділами які дислокуються Східній частині держави, перебуванням та виконанням службових обов`язків поза межами постійної дислокації військової частини але в межах зони діяльності Східного КЕУ.

У відповідь на це Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону заперечила проти доводів заявника, указавши на те, що ОСОБА_1 у період з 18 грудня 2024 року до 13 лютого 2025 року насправді активно реалізовував свої процесуальні права як учасник справи №160/1304/22, брав участь в судових засіданнях, подавав процесуальні документи, вчиняв дії з метою звернення виконавчих документів до виконання, тож мотиви заявника про існування об`єктивних перешкод, на які він послався в клопотанні, щонайменше не відповідають дійсності. На підтвердження своїх доводів щодо активної процесуальної поведінки заявника в цей період в іншій справі, прокуратура надала копії протоколу судового засідання, заяв, листів ОСОБА_1 тощо.

Суд зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, не надає оцінки указаним запереченням Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Надаючи оцінку наведеним заявником причинам пропуску процесуального строку, Верховний Суд керується таким.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За змістом поданого на виконання ухвали від 20 лютого 2025 року клопотання, мотиви заявника про поважність причин пропуску строку загалом не відрізняються від тих, які він навів у клопотанні, поданому із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Фактично, заявник лише змінив кінцеву дату періоду існування тих самих обставин з 18 січня 2025 року на 13 лютого 2025 року, оскільки в ухвалі від 20 лютого 2025 року Верховний Суд указав на відсутність мотивів щодо саме цього періоду.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що заявник повністю проігнорував викладені в цій же ухвалі мотиви Суду про потребу доказового підтвердження поважності причин пропуску строку.

Наразі, колегія суддів констатує, що доводи заявника про існування стверджуваних ним об`єктивних і непереборних перешкод, які завадили йому вчасно звернутися до суду, є абсолютно голослівними та не підтвердженими жодним доказом.

Суд враховує, що наведені скаржником обставини щодо залучення його до виконання службових обов`язків поза межами постійної дислокації військової частини, але в межах зони діяльності Східного КЕУ; виконання обов`язків військовослужбовця Збройних Сил України; відсутності протягом усього періоду з 18 грудня 2024 року до 13 лютого 2025 року будь-якої технічної можливості для здійснення моніторингу інтернет мереж, офіційних сайтів у тому числі сайту Конституційного Суду України у зв`язку зі стверджуваними обмеженнями у користуванні відповідними пристроями та під`єднанні до мережі інтернет тощо, могли би бути розцінені як обставини, що унеможливили дотримання заявником процесуального строку звернення до суду та визнані поважною причиною для поновлення процесуального строку за умови надання ним до суду належних доказів на підтвердження цих обставин, однак позивач таких доказів не надав, обмежившись самими лише посиланнями на ці обставини.

Заявник у клопотанні про поновлення строку посилається на постанову Верховного Суду від 29 листопада 2024 року в справі №120/359/24, де Суд виклав висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.

Разом із цим, сформульована судом в згаданій справі позиція жодним чином не містить мотивів щодо права не надавати докази на обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду, навіть навпаки, у пункті 43 названої постанови колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У вказаній справі №120/359/24 позивач був учасником бойових дій, а тому суд зробив висновок, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин. Однак, в даній справі заявник стверджує про існування у нього обмежень технічного характеру протягом тривалого часу, доказів чого суду не надав, а тому встановлені у справі №120/359/24 обставини не є релевантними до даних правовідносин.

Отже, враховуючи обставини справи, зазначену представником позивача причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Інші підстави для поновлення строку заявником не зазначені.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною четвертою статті 366 КАС України передбачено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

Враховуючи зазначене, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року за виключними обставинами необхідно повернути без розгляду, у зв`язку з відхиленням судом заяви про поновлення процесуального строку.

Керуючись статтями 169, 361-363, 366 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку за поданою заявою про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року за виключними обставинами у справі № 160/23620/21.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 160/23620/21 за виключними обставинами повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду