Постанова

від 04.03.2025 по справі 440/4136/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

справа № 440/4136/23

адміністративне провадження № К/990/23610/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя - Петрова Л.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2024 року (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.)

у справі № 440/4136/23

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови.

РУХ СПРАВИ

1. ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17 березня 2023 року № 191142 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна постанова ухвалена без наявності відносно нього правопорушень та з порушенням передбаченої законом процедури розгляду справи про автомобільний транспорт, застосування фінансових санкцій, а тому є протиправною. Вважає, що обов`язок щодо оформлення товарно-транспортної накладної і відповідальність за неналежне її оформлення покладається на вантажовідправника, а не на водія чи перевізника.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2023 року № 191142. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 015946 від 06 лютого 2023 року відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) 07 лютого 2023 року посадовими особами відповідача на а/д Р-60 Кролевець-Копотоп-Ромни-Пирятин 128 км+200 м проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої встановлено порушення перевізником ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний акт проведення перевірки № 314855 від 07 лютого 2023 року.

7. За змістом вказаного акту посадовою особою відповідача виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) в частині здійснення перевезення вантажу на основі товарно-транспортної накладної № 2 від 07 лютого 2023 року, яка оформлена з порушенням встановлених вимог, зокрема: «відсутні відомості про замовника, вантажоодержувача, пункт навантаження, розвантаження та параметри транспортного засобу», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статті 48 цього Закону.

8. Водій транспортного засобу зі змістом акту № 314855 від 07 лютого 2023 року та виявлених порушень ознайомлений, однак від підпису та надання пояснень відмовився, про що посадовими особами відповідача зроблено відповідну відмітку в цьому акті.

9. В подальшому, 27 лютого 2023 року на адресу: 37200, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Лохвиця, вул. Маяковського, буд. 5, рекомендованим листом з повідомленням № 3602024141331 направлено повідомлення за вих. № 11939/36/24-23 від 24 лютого 2023 року про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 17 березня 2023 року та необхідність з`явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень.

10. Поштове відправлення № 3602024141331 повернуто оператором поштового зв`язку на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області через невручення адресату за закінченням встановленого терміну зберігання, підтвердження чого є роздруківка даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

11. Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області 17 березня 2023 року ухвалено постанову № 191142 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.

12. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за встановлених у справі обставин недоліки в оформленні наявної у водія товарно-транспортної накладної не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної взагалі на момент проведення перевірки, спірною постановою відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф.

14. При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що враховуючи принцип індивідуальності юридичної відповідальності, відсутні підстави покладати на позивача тягар негативних наслідків та притягувати до відповідальності за формальне неповне виконання іншою юридичною особою (вантажовідправником) її обов`язків із оформлення товарно-транспортної накладної.

15. Також судами звернуто увагу на те, що стаття 48 Закону № 2344 передбачає відповідальність перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної, а не за порушення правил її оформлення.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17. Скаржник вказав про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статей 48 та 60 Закону № 2344-III, положень пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363) стосовно належного оформлення товарно-транспортної накладної.

18. У касаційній скарзі зазначено про відсутність єдиного системного тлумачення судами правомірності і законності товарно-транспортної накладної, яка не містить істотних даних та що робить її незаконною.

19. Автор касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що відсутність у товарно-транспортній накладній істотних даних, наявність яких передбачено Положенням № 363 (а саме коду ЄРДПОУ), не робить товарно-транспортну накладну недійсною.

20. Однак, на думку представника відповідача, суди не врахували, що у разі, коли перевізники під час рейдових перевірок подають товарно-транспортну накладну, яка, в силу вимог закону, є нікчемною через відсутність в ній істотних даних, визначених законом, посадові особи Укртрансбезпеки обґрунтовано накладають адміністративно-господарські штрафи за її відсутність на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

21. На переконання скаржника, не зазначення в товарно-транспортній накладній некоректних даних щодо коду платника податків згідно з ЄРДПОУ створює шлях до неправомірних маніпуляцій із даними перевізника та унеможливлює перевірку правомірності дій перевізника при здійсненні перевезень.

22. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

24. Спірні правовідносини виникли щодо накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу за порушення ним вимог статті 48 Закону № 2344-III.

25. Підставою для притягнення позивача до відповідальності було здійснення ним перевезення вантажу за відсутності документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-III, а саме: товарно-транспортна накладна мала істотні недоліки при її оформленні.

26. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон № 2344-III.

27. Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що:

автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

28. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

29. Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

30. Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

31. Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

32. Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити товарно-транспортна накладна.

33. Крім цього, згідно з пунктом 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

34. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

35. Водночас, Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/17818/21 зазначив, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа. У зв`язку з чим, дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.

36. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що недоліки в оформленні наявної у водія товарно-транспортної накладної не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної взагалі на момент проведення перевірки колегія суддів вважає помилковими та такими, що не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.

37. Отже, після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування статей 48, 60 Закону № 2344-III, положень пункту 11.1 Правил № 363, в частині оформлення товарно-транспортної накладної із зазначенням обов`язкових реквізитів, який викладено у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/17818/21, який є релевантним до обставин цієї справи.

38. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

39. При цьому, акт проведення перевірки має містити не лише фіксацію виявленого порушення та обставини його вчинення, але й інформацію (реквізити та ознаки), які дають можливість однозначно ідентифікувати товарно-транспортну накладну, як таку, що саме ця товарно-транспортна накладна надана водієм транспортного засобу під час проведення перевірки.

40. У справі, що розглядається, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій дослідили та поклали в основу оскаржуваних судових рішень товарно-транспортну накладну № 2 від 07 лютого 2023 року, яку надав позивач ФОП ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовною заявою.

41. Так, суди зазначили, що Закон № 2344-III покладає обов`язок із заповнення товарно-транспортної накладної та зазначення необхідних відомостей на вантажовідправника, яким у цій справі є ТОВ «Віват Плюс», що підтверджується товарно-транспортною накладною.

42. Варто зазначити, що у цій товарно-транспортній накладній, окрім вантажовідправника, вказані інші відомості, а саме: автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_3 з номером посвідчення водія, вантажоодержувач - ТОВ «Гідросенд», пункт завантаження - Буринь, пункт розвантаження - Власовка Кіровоградської обл.; маса брутто - 39300, параметри транспортного засобу.

43. Водночас, у відзиві на позовну заяву, відповідач, долучаючи товарно-транспортну накладну № 2 від 07 лютого 2023 року, звертає увагу на те, що під час проведення перевірки 07 лютого 2023 року водієм вказаного транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки пред`явлена зовсім інша товарна-транспортна накладна, за змістом якої вказаним транспортним засобом здійснювалося перевезення вантажу (соняшник) від вантажовідправника - Фермерське господарство «Жваве», код ЄДРПОУ 33126263, 41709, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Дич, вул. Лугова, 1. Також зазначено, що автомобільний перевізник є ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 , номер посвідчення водія; маса брутто - 39200. Інші відомості відсутні.

44. Тобто, на підтвердження позовних вимог ФОП ОСОБА_1 надав до суду товарно-транспортну накладну № 2 від 07 лютого 2023 року із зазначенням певних істотних даних, проте, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, надає до суду транспортну накладну № 2 від 07 лютого 2023 року, яка містить інші реквізити.

45. З цього приводу колегія суддів зауважує, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

46. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

47. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/15732/22.

48. Відповідач, зважаючи на наявність численних суперечностей в позиції ФОП ОСОБА_1 та наполягаючи на правомірності своїх дій під час проведення рейдової перевірки, у відзиві на позовну заяву додатково зазначає, що водієм транспортного засобу була пред`явлена посадовим особам Укртрансбезпеки саме під час проведення перевірки зовсім інша товарна-транспортна накладна № 2 від 07 лютого 2023 року, за змістом якої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 здійснювалося перевезення вантажу (соняшник, брутто 39300 т) від вантажовідправника - фермерське господарство «Жваве».

49. Однак зазначеним доводам відповідача належної оцінки судами попередніх інстанцій надано не було.

50. Разом з цим, посилаючись на абзац 7 пункту 16 Порядку № 1567 щодо можливості використання під час проведення рейдової перевірки засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, відповідач звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається надання водієм для перевірки товарно-транспортної накладної із зазначенням в ній, зокрема, вантажовідправником фермерське господарство «Жваве», а не ТОВ «Віват Плюс» як наголошує позивач.

51. Вказаний відеозапис міститься в матеріалах справи «флеш-накопичувач» (а.с.74), однак, у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, судами попередніх інстанцій він не досліджений.

52. Колегія суддів зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

53. Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

54. Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

55. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є недопустимим.

56. Отже, суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних обставин справи, які склалися між учасниками справи в момент здійснення перевірки із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановили усі дійсні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшли висновків по суті вимог.

57. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Згідно вимог частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

61. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 440/4136/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І. В. Желєзний

Н.В. Мартинюк

Судді Верховного Суду