Ухвала

від 05.03.2025 по справі 183/1955/25

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1955/25

№ 2/183/2711/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 березня 2025 року Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Контроль-Сервіс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Контроль-Сервіс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Розглянувши подані матеріали, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн.

За даною позовною заявою ОСОБА_1 заявлено дві позовні вимоги:

-стягнення з ТзОВ «Контроль-Серіс» на її користь заборгованість по заробітній платі 122 208,30 грн.;

-стягнення з ТзОВ «Контроль-Сервіс» на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як зазначено у Постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21):

«Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2019 року по справі № 243/10489/17-ц зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, позивач звільнена від сплати судового збору лише за подання позову щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (всіх її складових), які входять до складу фонду оплати праці, а тому при пред`явленні зазначених вимог позивачі звільняються від сплати судового збору.

Разом з тим, вимогою є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, яка є вимогами майнового характеру, а отже судовий збір має сплачуватись на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, Позивачу слід надати докази сплати нею судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на який в позовній заяві покликається Позивач як на підставу звільнення його від сплати судового збору за даними позовними вимогами, підставою для такого звільнення не є.

Відповідно до ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а уразі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Позивачем не долучено Довідку про заборгованість по заробітній платі, доказів не можливості не надання такої до матеріалів справи не долучено, та жодних клопотань про забезпечення доказів, шляхом витребування документів відповідно до чинного законодавства не заявлено.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тому, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати строк для виправлення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Контроль-Сервіс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не виконання цієї ухвали, у зазначені вище строки, заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Сорока О.В.