Рішення

від 05.03.2025 по справі 738/2752/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/2752/24

№ провадження 2/738/46/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

05 березня 2025 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Деркач Наталія Борисівна, про тлумачення заповіту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієпредставник адвокат СльозкаАнатолій Федорович, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Деркач Наталія Борисівна, про тлумачення заповіту, в якому просить суд розтлумачити зміст заповіту, складеного ОСОБА_3 та посвідченого 01 листопада 2023 року старостою Локнистенського старостинського округу Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Пустовойт С.І., зареєстрованим у реєстрі за № 65, яким ОСОБА_3 заповів позивачці, зокрема, належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,57га. В обґрунтування позову зазначила, що 01 листопада 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. В листопаді 2024 року позивачка звернулася до Чернігівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_3 , проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,57 га, у зв`язку з тим, що зазначені у заповіті кадастровий номер, цільове призначення земельної ділянки та номер державного акту на право власності на земельну ділянку відрізняються від кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки та номеру державного акту на право власності на земельну ділянку, що вказані в самому державному акті. Єдиною можливістю захистити своє право є звернення позивача із позовом до суду з проханням розтлумачити вказаний заповіт.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сльозка А.Ф. не з`явилися, надали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез`явившихся учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

01 листопада 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчений 01 листопада 2023 року старостою Локнистенського старостинського округу Березнянської селищної ради Чернігівської області Пустовойт С.І., зареєстрований у реєстрі за № 65, яким ОСОБА_3 заповів, зокрема: ОСОБА_1 належну йому на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 055483 земельну ділянки площею 1,87 га кадастровий номер 7423086300:05:000:0065, та належну йому на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 176699 земельну ділянки площею 0,57 га кадастровий номер 7423086300:08:000:00166 (а.с.17-18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернігів помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.42).

Як слідує з матеріалів спадкової справи № 136/2024, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 1,8718 га кадастровий номер 7423086300:05:000:0065, належну спадкодавцеві на праві особистої приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 055483, розташовану на території Локнистенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, наданої для ведення особистого селянського господарства.

Проте позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,5668 га, розташовану на території Локнистенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, належну спадкодавцеві на праві власності згідно Державного акту серії ЧН № 176700, оскільки в Заповіті відомості щодо вказаної земельної ділянки не узгоджуються з даними Державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме: кадастровий номер 7423086300:08:000:00166, розташована на території Локнистенського старостинськогоокругу Чернігівського району Чернігівської області, надана для ведення особистого сільського господарства та номер Державного акту 176699, про що свідчить постанова нотаріуса Чернігівської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1794/02-31 від 14.11.2024 (а.с.15-16).

Разом з тим, з тексту заповіту встановлено, що остання воля ОСОБА_2 була спрямована на передачу належних йому на час смерті земельних ділянок площею 1,87 га та 0,57 га саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 176700 підтверджується факт належності ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,57 га, кадастровий номер 7423086300080000166 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.13-14).

Враховуючи, що в заповіті ОСОБА_3 робив розпорядження щодо належних йому земельних ділянок площею 1,87 га та 0,57 га, тому є підстави вважати що саме ці земельні ділянки він заповів ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц (провадження № 61-20484св18) зазначено, що «тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлененеоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістомзаповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України».

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, тлумачення змісту даного заповіту в жодному разі не змінюватиме волю заповідача, не підмінятиме собою сам заповіт та виходитиме за межі змісту заповіту.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд, -

В ИР ІШ ИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Деркач Наталія Борисівна, про тлумачення заповіту задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті складеному 01 листопада 2023 року ОСОБА_3 , посвідченого старостою Локнистенського старостинського округу Березнянської селищної ради Чернігівської області Пустовойт С.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 65, виявленням його волі є розпорядження, згідно якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- земельну ділянку площею 0,57 га, кадастровий номер 7423086300080000166 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Локнистенської сільської ради Чернігівського (раніше Менського) району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 176700, виданого на підставі розпорядження № 55 Менської районної державної адміністрації від 17 лютого 2003 року.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко