Постанова від 28.02.2025 по справі 503/294/25

Справа № 503/294/25

Провадження № 3/503/423/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сердюк Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

До Кодимського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 296096 від 18.02.2025 року, згідно якого 18 лютого 2025 року о 0 год 05 хв прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на східній околиці с-ща Слобідка Подільського району Одеської області, на відстані 6000 м від лінії державного кордону України, в районі проміжного знаку № 0297, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якої оформленні в окрему справу про адміністративне правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України, з документами, що посвідчують його особу, на напрямку с-ще Слобідка (Україна) - с. Бруштени (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду справи був своєчасно сповіщений належним чином, про що свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення в якому ним проставлений підпис в графі про отримання примірника протоколу та ознайомлення його з часом та місцем розгляду справи. Крім того в матеріалах справи міститься заява, в якій ОСОБА_1 зазначив, що повідомлений про час та місце розгляду справи та просив розглядати справу про адміністративне правопорушення без його участі. Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило. За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 204-1 КУпАП України, не є обов`язковою. За таких обставин суд вважає, що дану справу може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу вцілому.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАПнастає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Адміністративна відповідальність за ч. 2ст. 204-1 КУпАПнастає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

За змістом ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 12 Закону України "Про державний кордон України" встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У протоколі зазначено, що 18 лютого 2025 року о 0 год 05 хв прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на східній околиці с-ща Слобідка Подільського району Одеської області, на відстані 6000 м від лінії державного кордону України, в районі проміжного знаку № 0297, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якої оформленні в окрему справу про адміністративне правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України, з документами, що посвідчують його особу, на напрямку с-ще Слобідка (Україна) - с. Бруштени (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимогист. 9 ЗУ "Про державний кордон України".

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу долучено рапорт від 18.02.2025 року; копію паспорта громадянина України та копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданих на ім`я ОСОБА_1 ; письмові пояснення; схему затримання.

Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 суду не надано.

Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

У рішенні № 23-рп/2010 від 22.12.2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Отже, процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, у тому числі визначену п. 2 ст. 6 презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15.05.2008).

З цього випливає, що обов`язок доводити вину, як складову презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі.

Європейський суд з прав людини встановив критерій доведеності "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17: "Сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності".

Отже, для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП необхідно встановити факт спроби перетинання ним державного кордону з України в Республіку Молдова саме поза встановленими пунктами пропуску та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

При цьому слід зауважити, що спроба - це намагання зробити щось, і саме за спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску передбачено відповідальність. Натомість думки, бажання, ідеї та наміри щось зробити, не утворюють складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до Постанови КМУ від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 "Про контрольовані прикордонні райони" установлено прикордонні райони, до переліку яких включено, зокрема, Подільський район Одеської області.

Порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі визначено Положенням "Про прикордонний режим" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147.

Пунктом 7 Положення визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Згідно п. 8 Положення, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 знаходився за межами прикордонної смуги, на відстані 6000метрів відлінії державногокордону, на території контрольованого прикордонного району з документами, що посвідчують його особу. Тобто ним були дотримані вимоги установлені Положенням "Про прикордонний режим", щодо перебування на території контрольованого прикордонного району.

Отже, саме по собі перебування ОСОБА_1 на території контрольованого прикордонного району, без надання належних та допустимих доказів щодо його активних дій спрямованих на незаконний перетин державного кордону, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

Аналізуючи докази по справі, суддя дійшов висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Б.С. Сердюк