Постанова

від 20.02.2025 по справі 910/10005/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/10005/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Костишена В.Л. (в режимі відеконференції)

від відповідача - Сердюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 (повна ухвала складена 26.11.2024)

у справі № 910/10005/24 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП»

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» про зобов`язання відповідача надати позивачу належним чином завірені копії таких документів: договору № АКГ 230 312/2020911, договору № АКГ 411892/20210831 від 31.08.2021, договору № 24/01/2022-1 від 24.01.2022, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від передачі документів у добровільному порядку.

1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/10005/24 провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» про зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Вказана ухвала мотивована тим, що переданий на розгляд суду спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/10005/24 від 09.10.2024 про закриття провадження у справі № 910/10005/24, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10005/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10005/24.

19.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10005/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20.02.2025.

07.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального законодавства.

За доводами позивача, висновки суду про закриття провадження є помилковими, оскільки спір між ТОВ «Транс-Гарант» та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» виник саме у зв`язку із здійсненням господарської діяльності з огляду на те, що між сторонами було укладено Договір № АКГ 230 312/2020911, Договір №АКГ 411892/20210831 від 31.08.2021, Договір № 24/01/2022-1 від 24.01.2022, інформацію щодо яких (копії документів) просить надати позивач.

Також позивач в обгрунтування своєї позиції посилається на рішення судів в аналогічних спорах.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, зазначаючи, що спеціальною нормою закону (статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) встановлено інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту права адвоката на отримання інформації на адвокатський запит, відповідно для захисту такого порушеного права застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою, а отже позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Гарант» не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 20.02.2025 з`явилися представники учасників справи, надали свої пояснення.

Представник позивача (яка брала участь в режимі відеоконференції) підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» про зобов`язання відповідача надати позивачу належним чином завірені копії таких документів: договору № АКГ 230 312/2020911, договору № АКГ 411892/20210831 від 31.08.2021, договору № 24/01/2022-1 від 24.01.2022, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України не виконав встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов`язання щодо надання ТОВ «Транс-Гарант», в інтересах якого діяв адвокат, затребувану інформацію, яка за законом є відкритою, чим порушив право позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що переданий на розгляд суду спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 1 та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Іноді обов`язок виникає не на підставі договірних відносин (діючого зобов`язання), а й вказівки закону.

Відповідно до пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Згідно із правовою позицією висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 908/1568/18, 05.06.2019), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18).

У силу приписів ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Отже діюче законодавство не визначає адвокатську діяльність, як господарську.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, здійснюючи звернення з адвокатським запитом адвокат діє в інтересах клієнта, а отже цивільне право саме адвоката (чи адвокатського об`єднання) не може бути порушене, оскільки надаючи професійну правничу допомогу адвокат/адвокатське об`єднання діє не у власних правах чи інтересах, а надає професійну правничу допомогу своєму клієнтові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як було зазначено вище, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок надання інформації у відповідь на адвокатський запит (стаття 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), при цьому позивач не зазначає про наявність між сторонами будь - яких господарських відносин, які б ґрунтувалися на договорі та/або законі.

За правильним висновком суду першої інстанції, визначене позивачем у позовній заяві право на отримання відповіді (та/або копій документів) на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку господарського, адміністративного або цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у інших Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, то відсутність регламентації такого права у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.

Зокрема, в спеціальному законі, у відповідності до частини 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність (1) за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; (2) за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до рішення Ради адвокатів України від 19.11.2013 № 238 «Про затвердження у новій редакції Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення» (далі - Порядок), цей Порядок розроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, та інших актів законодавства з метою визначення процедури складання головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, або уповноваженим радою членом ради адвокатів протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення.

Порядок, зокрема, містить підстави для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, рух протоколів про адміністративне правопорушення, в тому числі й передання матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідного суду.

За викладених обставин, з огляду на предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переданий на розгляд суду спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4. ВИСНОВКИ СУДУ:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» про зобов`язання відповідача надати позивачу належним чином завірені копії документів.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи апелянта про помилковість висновків суду про закриття провадження з посиланням на те, що даний спір між сторонами виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності - судова колегія відхиляє з огляду на те, що розгляд визначених в позовній заяві вимог не віднесений до юрисдикції судів (визначене позивачем в позовній заяві право на отримання інформації у відповідь на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку позовного провадження), оскільки спеціальним законодавством встановлено особливий порядок відновлення права адвоката (адвокатського об`єднання) на отримання інформації на відповідь на адвокатський запит.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/10005/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/10005/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГАРАНТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/10005/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/10005/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10005/24 повернути до суду першої інстанції..

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

О.В. Тищенко