Постанова

від 04.03.2025 по справі 910/18974/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 910/18974/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.10.2024)

у справі №910/18974/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со»

про стягнення 360 959,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 360 959,83 грн. нарахованої за період з 28.09.2021 по 02.06.2022 за порушення відповідачем строків виконання робіт за договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 01-078538-20 від 19.03.2020.

В позові позивач зазначив про те, що факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язків за спірним договором підтверджений рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі № 910/17350/21, предметом розгляду у якій були вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, нарахованої за період 01.06.2021 по 28.09.2021.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що наявні підстави для зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн. (присуджені до стягнення у справі № 910/17350/21).

Також відповідач:

- навів обставини, що обумовили тривале виконання робіт за спірним договору та прострочення виконання зобов`язання і зауважив на тому, що вжив всіх заходів щодо отримання у землекористувачів згод на вилучення земельних ділянок та рішень селищних рад та Харківської обласної державної адміністрації про надання дозволів на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- наголосив на тому, що інформував позивача про хід виконання робіт за договором, повідомляв про проблеми, що виникали в процесі виконання зобов`язань по договору, зазначаючи у тому числі про необхідність продовження строку дії договору та строку виконання робіт;

- зауважив на тому, що станом на 22.01.2024 ним виконані роботи щодо 58 ділянок та в період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року земельні ділянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, при цьому відповідач надіслав 13.10.2023, 12.12.2023 та 12.01.2024 позивачу акти виконаних робіт та просив здійснити часткову оплату за виконану роботу.

З огляду вказані обставини відповідач просив зменшити суму пені до розміру вже сплачених у справі № 910/17350/21 штрафних санкцій (тобто фактично зменшити розмір пені стягнення якої є предметом цього позову до 0,00 грн. - примітка суду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача н користь позивача присуджено пеню у сумі 252 671,88 грн. та судовий збір у розмірі 5 414,40 грн., в решті позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено порушення відповідачем строків виконання робіт за договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 01-078538-20 від 19.03.2020, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені у визначеній ним сумі.

При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн., згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21, зазначивши, що:

- сторони погодили, що початок робіт з дати підписання спірного договору (19.03.2020), їх закінчення до 01.09.2020. У подальшому, сторонами вносилися зміни до договору та продовжено строки виконання робіт до 01.06.2021;

- отже, з моменту укладення спірного договору в березні 2020 року та на момент звернення позивача з позовом до суду в грудні 2023 року пройшло більше 44 місяці, однак роботи за договором виконані не були, а часткове виконання робіт та надання позивачу документів і матеріалів за результатами виконаних робіт, відповідач здійснив лише у 2023 році.

Також суд першої інстанції:

- врахувавши: що, як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем, незважаючи на прострочення виконання зобов`язання відповідач продовжив виконання робіт по спірному договору, при цьому заперечень з приводу продовження виконання робіт позивач відповідачу не висловив; що рішенням суду у справі №910/17350/21, яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання, за прострочення відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт по спірному договору, вже присуджено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 277 661,41 грн.; що загальний розмір штрафних санкцій, нарахованих за спірним договором є значним та становить майже 44% від суми такого договору, що свідчить про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; що відповідач продовжує виконувати зобов`язання з виконання робіт за договором, з урахуванням інтересів обох сторін; що в матеріалах справи відсутні у будь-які докази на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення;

- дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 30 %, встановивши, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23 в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення по справі №910/18974/23, яким задовольнити позовні вимоги.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що він не погоджується з ухваленим рішенням суду в частині зменшення суми нарахованої пені та вважає, що ухвалене рішення, прийнято при неповно з`ясованих обставинах справи, що є безумовною підставою для його скасування в цій частині.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:

- зменшення судом першої інстанції заявлених до стягнення штрафних санкцій у вигляді пені не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання;

- стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, сума у розмірі 252 671,88 грн. не є справедливою, оскільки не буде для нього стимулом не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань, а для позивача дана сума не є достатньою для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

- зменшення заявленої до стягнення пені за неналежне виконання відповідачем його зобов`язання за спірним договором через здійснення ним не ефективної підприємницької діяльності порушить передбачений статтею 3 ЦК України принцип справедливості та поставить позивача в нерівне із відповідачем становище;

- своєчасна оплата послуг з передачі електричної енергії забезпечує технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності, забезпечує операційну безпеку об`єднаної енергетичної системи України, а також виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитними угодами, інвестиційними програмами та обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів;

- несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії ставить під загрозу виконання позивачем функцій та завдань, покладених на нього згідно зі Статутом, що, в свою чергу, може впливати також на забезпечення операційної безпеки об`єднаної енергетичної системи України;

- факт несвоєчасної оплати послуг відповідачем позивачу має вплив також на належне виконання НЕК «Укренерго» своїх обов`язків перед контрагентами та суспільством, зокрема, що тягне за собою застосування до позивача господарських санкцій.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18974/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що він повністю погоджується з висновками суду, щодо зменшення неустойки але вважає, що оскільки у суду в матеріалах справи були відсутні акти приймання передачі робіт він не міг вирішити справу по іншому.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що наявні підстави для зменшення штрафних санкцій якими, серед іншого є те, що:

- з огляду на військову агресію в період з лютого по червень 20222 року співробітники товариства знаходились у різни кутках нашої держави та світу рятуючись від військової агресії, що свідчить про те, що у цей період часу відповідач фактично не здійснював господарську діяльність та не отримував доходу;

- відповідач вже поніс тягар відповідальності щодо не виконання спірного договору і вже сплатив штрафні санкції на суму 277 661, 41 грн.;

- позивач поводиться по відношенню до відповідача недобросовісно і це підтверджується відмовами у прийняті актів до розгляду справи, а в подальшому їх підписанням після закінчення процесуальних строків для сторін у цій справі. Так, акти приймання передачі робіт № 1 та № 2 були підписані 15.02.2024 та 21.03.2024, тобто на момент розгляду як в першій інстанції, так і в апеляційній договірні зобов`язання виконанні фактично на 100% відсотків, а саме із робіт по земельних ділянках під 61 опорою були виконані робити по 59 земельних ділянках.

До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові докази, а саме копії підписаних сторонами актів приймання-передачі робіт № 1 від 15.02.2024 та № 2 від 21.03.2024, рахунку на оплату № 19 від 06.03.2024.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.11.2024 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 відкладено до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23 залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в розмірі 3 220,80 грн.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23 залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в розмірі 914,50 грн.

На виконання вимог ухвал Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, 13.12.2024 до суду від позивача, а 17.12.2024 - від відповідача надійшли заяви про усунення недоліків, до яких додані докази сплати судового збору у визначених судом розмірах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду та повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 04.02.2025 об 11 год. 15 хв.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2025 об 11 год. 15 хв.

29.01.2025 у процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 ГПК України колегією суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/18974/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/18974/23 заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. про самовідвід від розгляду справи № 910/18974/23 задоволено; матеріали справи № 910/18974/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 № 09.1-07/50/25, у зв`язку з задоволенням заяви колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. про самовідвід від розгляду справи № 910/18974/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18974/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/18974/23 між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025, протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.01.2025, для розгляду справи № 910/18974/23 сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 прийняті до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» об`єднані в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/18974/23, розгляд апеляційних скарг призначено на 25.02.2025 о 10 год. 00 хв.

18.02.2025 до суду від відповідача, а 24.02.2025 від позивача надійшли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які задоволені ухвалами від 19.02.2025 та від 25.02.2025 відповідно.

24.02.2025 до суду від від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з госпіталізацією дружини представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційних скарг відкладено на 04.03.2025 о 10 год. 10 хв. в режимі відеоконференції.

Щодо наданих відповідачем під час апеляційного перегляду додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Матеріалами справи підтверджується, що частина з таких доказів містяться в матеріалах справи, а відтак вони фактично не є додатковими доказами.

Щодо інших доказів. колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наданих відповідачем в суді апеляційної інстанції доказів.

Станом на 04.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа 3 представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники апелянтів власні апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечили.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

19.03.2020 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок №01-078538-20 (далі договір), в п. 1.1 якого погодили, що предмет закупівлі (договору): «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться, до Державного земельного кадастру та отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; забезпечення заходів щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, у випадках, передбачених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"; подача на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки під опорами ПЛ 330 кB Зміївська ТЕC - Степова №2, (інв. №3030) на території Зміївського району Харківської області 71300000-1 Інженерні послуги».

Згідно з п. 1.2 договору за договором виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі роботи) з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі проект землеустрою) та внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться до Державного земельного кадастру, отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки під опорами повітряної лінії електропередачі (далі опори ПЛ), які знаходяться на території Зміївського району Харківської області у кількості 61 одиниць, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 1 217 813,20 грн., крім того ПДВ (20%) 243 562,64 грн., всього 1 461 375,84 грн.

Завдання на виконання комплексу робіт викладено у додатку №1 до договору та передбачено, що документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт:

1. Проект (и) землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опопрами №1-3, 18-74 ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕC - Степова №2 (орієнтовно 61 опора ПЛ (земельна ділянка), який (які) виготовляється (ються) у трьох примірниках (один примірник (в електронному вигляді підписаному кваліфікованим електронним підписом інженера землевпорядника) - замовнику, другий органу по земельних ресурсах, третій державному фонду документації із землеустрою).

2. Рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування позивачу земельних ділянок під опорами ПЛ-330 кВ Зміївська ТЕC - Степова №2 (інв.№3030/1) на території Зміївського району Харківської області.

3. Електронний документ (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії.

4. Витяг(и) з Державного земельного кадастру про земельні ділянки під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою.

5. Витяг(и) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ.

Згідно із п.2.2 договору замовник протягом 25 банківських днів з дня отримання ним проекту землеустрою, витягу(ів) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ, витягу(ів) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ та підписання сторонами акта приймання-передачі робіт зобов`язується здійснити оплату виконавцю робіт згідно наданого ним рахунком-фактурою.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що приймання виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі робіт (далі акт). Акт приймання-передачі повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання замовником повертається виконавцю. Разом з актом виконавець передає відповідні документи/матеріали, передбачені договором.

Замовник зобов`язався підписати акт протягом п`яти банківських днів з дня одержання документів передбачених у пункті 1.2 договору, або в цей же строк надати вмотивовану відмову від підписання акта (п.3.2 договору).

У п.4.1 договору та додатку 2 «Календарний план» (у редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2021) сторони погодили, що початок робіт з дати підписання договору, їх закінчення до 01.06.2021.

При цьому, пунктом 5.2 договору встановлено відповідальність за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, а саме: за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за договором, не звільняє її від виконання зобов`язань, крім випадків, коли замовник відмовився від прийняття виконання зобов`язань згідно з умовами договору (п.5.5 договору).

Згідно із п.5.7 договору, для вимог про стягнення з виконавця штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

У пункті п.5.8 договору передбачено, що за прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.11 договору, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2021 (п.9.1 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2021).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 360 959,83 грн. нараховану за період з 28.09.2021 по 02.06.2022 за порушення відповідачем строків виконання робіт за договором та зазначає про те, що факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язків за спірним договором підтверджений рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі № 910/17350/21, предметом розгляду у якій були вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, нарахованої за період 01.06.2021 по 28.09.2021.

В свою чергу відповідач фактично не заперечує проти прострочення ним зобов`язань з виконання робіт, проте зазначає, що наявні підстави для зменшення суми пені та просить зменшити суму пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн., які присуджені до стягнення у справі № 910/17350/21 (тобто фактично просить зменшити розмір пені, стягнення якої є предметом цього позову, до 0,00 грн. - примітка суду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/18974/23 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню у сумі 252 671,88 грн. та судовий збір у розмірі 5 414,40 грн., в решті позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені у визначеній ним сумі, а підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн., згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21, відсутні.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 30 %, встановивши, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

За умовами пункту п.4.1 договору та додатку 2 «Календарний план» (у редакції додаткової угоди №3 від 11.03.2021) сторони погодили, що початок робіт з дати підписання договору, їх закінчення до 01.06.2021.

Отже, відповідач взяв на себе зобов`язання надати, визначений умовами договору комплекс послуг у строк до 01.06.2021 у повному та належному обсязі.

Втім, відповідач у встановлені договором строки, взяті на себе зобов`язання не виконав, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині виконання робіт у строк до 01.06.2021.

При цьому колегія суддів зазначає і про таке.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21, предметом розгляду у якій були вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій нарахованих за порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, а саме штрафу та, нарахованої за період 01.06.2021 по 28.09.2021, пені встановлено, що станом на час розгляду вказаної справи жодного акта приймання-передачі робіт не підписано, а роботи за договором залишаються не виконані.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі №910/17350/21 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/18974/23, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи №910/17350/21 зокрема щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Отже, факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з виконання робіт за договором та те, що станом на 02.12.2022 (дата постановлення Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/17350/21) такі роботи відповідачем виконані не були встановлений судовим рішенням у справі №910/17350/21, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи № 910/18974/23, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують.

Слід зазначити і про те, що як слідує з наданих відповідачем в суді апеляційної інстанції доказів відповідні акти приймання-передачі робіт № 1 та № 2 були підписані 15.02.2024 та 21.03.2024

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено вище, п. 5.2 договору встановлено відповідальність за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, а саме: за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо виконання робіт, позивач відповідно до положень договору має право стягнути з відповідача пеню згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення.

У пункті п.5.8 договору передбачено, що за прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів зазначає про те, що у межах справи №910/17350/21 позивачем було заявлено до стягнення пеню за період з 01.06.2021 по 28.09.2021, а відтак нарахування у цій справі пені за період з 29.09.2021 по 02.06.2022 є правомірним.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку пені.

Заперечуючи проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн., згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21.

Відповідач зазначає, що після укладення 19.03.2020 договору ним були отримані відомості про земельні ділянки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки; проведенні роботи щодо встановлення місцезнаходження земельних ділянок під опорами повітряних ліній.

Відповідачем отримано інформацію у Відділі у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.09.2020 № 189/111-20 про проектну земельну ділянку під розміщенням опори № 18 високовольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС Степова № 2, яка розташована за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області згідно якої проектна ділянка: форма власності земель державна власність, землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, угіддя пасовища. Також відповідач отримав інформацію у Відділі у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.09.2020 № 195/111-20, № 196/111-20, № 197/111-20, №198/111-20 про проектні земельні ділянки під розміщенням опор № 24/25, 26. 27, 28 високовольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС Степова № 2, які розташовані за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області згідно якої проектні ділянки: форма власності земель державна власність, категорія земель землі лісогосподарського призначення, угіддя можливо визначити згідно матеріалів лісовпорядкування, що перебувають у користуванні ДП «Зміївське лісове господарство».

23.09.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою продовжено строк виконання робіт до 01.12.2020 та строк дії договору до 31.12.2020.

30.09.2020, 01.10.2020, 08.10.2020 відповідач звертався до Харківської обласної державної адміністрації та Нижньобишкинської сільської ради щодо відведення земельних ділянок державної власності під опорами ПЛ 330 кВ «Зміївська ТЕС-Степова №2» та надання дозволів на складання проекту землеустрою. 08.10.2020 та 30.11.2020 відповідач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням щодо надання дозволів на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок. 01.12.2020 відповідач направив лист директору ДП «Зміївське лісове господарство» та ПАТ «Центренерго» щодо надання письмової згоди на вилучення земельної ділянки під розміщення опори №29,34,32,31,26,28,27,30, 24/25, 33 та № 1,2,2а,3 висковольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ "Зміївська ТЕС-Степова № 2 «НЕК Укренерго» .

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наказом № 20524-СГ від 30 листопада 2020 року відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під опорою № 18.

Листом від 21.12.2020 №21/12/1413 відповідач надав позивачу інформацію щодо стану виконання договору № 01-078538-20. У зазначеному листі відповідач відповідно до п. 9.2 договору від 19.03.2020 № 01-078538-20, просив про продовження договору на строк до 6-12 місяців для: отримання обґрунтувань документів щодо належності НЕК "Укренерго" на праві власності відповідних опор, що дасть можливість отримання рішень про надання дозволів в Харківській обласній державній адміністрації. У листі зазначено, що не надання відповідним чином оформлених документів щодо належності опор унеможливлює виконання робіт; отримання нотаріально засвідчених згод на вилучення земельних ділянок з користування ДП «Зміївське лісове господарство»; отримання нотаріально засвідчених згод на вилучення земельних ділянок ПАТ «Центренерго»; отримання вирішення питань з власниками/користувачами щодо усунення перетинів з суміжними земельними ділянками; отримання вирішення питань з власниками земельних ділянок (земельних часток (паїв) щодо вилучення земельних ділянок.

30.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 якою продовжено строк виконання робіт до 01.03.2021 та строк дії договору до 31.03.2021.

Листом від 26.01.2021 №26/01/39 відповідач повідомив позивачу про обставини внаслідок яких виникла затримка у виконанні робіт та зазначив, що готуються повторні звернення до Харківської обласної державної адміністрації щодо отримання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тому, враховуючи наведені у листі обставини, що унеможливили отримання в виконавчих органах влади, органах місцевого самоврядування відповідних рішень про надання дозволів на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування відповідач просив позивача укласти додаткову угоду щодо продовження строку виконання робіт.

11.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3, якою продовжено строк виконання робіт до 01.06.2021 та продовжено строк дії договору до 30.06.2021.

У період з жовтня по грудень 2021 року відповідач отримав відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Листом від 13.12.2022 №13/12/225 відповідач повідомив позивача про стан виконання робіт щодо земельних ділянок під опорами №№1, 2, 2А, 3, 18-23, 24/25, 26-74. У зазначеному листі відповідач посилався на те, що оскільки Харківська область є тимчасово окупованою, не проводяться дії з внесення відомостей чи змін до Державного земельного кадастру та відповідно неможливо вирішити питання щодо реєстрації земельних ділянок, у зв`язку з чим просив продовжити строк дії договору. При цьому докази направлення позивачу зазначеного листа відповідач у матеріали справи не надав.

Відповідач надав у матеріали справи листи від 11.07.2023 №11/07/239, від 02.08.2023 №02/08/2023 та від 05.09.2023 №05/09/329, якими повідомив позивача про отримання рішень Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 15 червня 2023 року № 1652- VIII, № 1653- VIII, № 1654- VIII, № 1655- VIII, № 1656- VIII, № 1657- VIII, №1658-VIII, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії під опорами №№18, 20-23, 24/25, 26- 28, 29-36, 37 (дві земельні ділянки), 38 (дві земельні ділянки), 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62- 69, 70-71 ПЛ 330 кВ Змїївська ТЕС - Степова №2, (інв. № 3030) та рішень Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 20.07.2023 року №1702- VIII, №1707- VIII, №1708-VIII про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №1, №2, №2а, №3, №19, №40, №41, №42, №48, №57, №59, №61, №72, №73, №74. Також відповідачем зазначається про отримання витягів з Державного реєстру про реєстрацію права постійного користування НЕК «Укренерго» на земельні ділянки під опорами №№ 1, 2, 2а, З, 19, 40-42, 48, 57, 59, 61, 72-74, №№20-23, 69 та №№29-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-68, 70 ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС - Степова №2, (інв. № 3030). Докази направлення позивачу зазначених листів відповідач у матеріали справи не надав.

Також відповідач надав у матеріали справи лист від 14.09.2023 №14/09/337/1 (докази направлення вказаного листа на адресу позивача не надано) щодо надання позивачу витягів Державного реєстру прав на земельні ділянки, проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок та витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки під опорами №№29-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-68, 70.

Листом від 13.10.2023 №13/10/373 відповідач направив відповідачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №№ 1-3, 18, 20-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-71 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 7 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК «Укренерго» земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 7 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 45 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 45 шт.

Листом від 12.12.2023 №12/12/433 відповідач направив позивачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №19, №40, №41, №42, №46, №48, №57, №59, №61, №69, №72, №73, №74 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 3 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК «Укренерго» земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 3 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 13 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 13 шт.

Позивач листом від 22.12.2023 №01/71127 повідомив відповідача про наявність зауважень та необхідність внесення зміни до проектів землеустрою, у зв`язку із чим повернув відповідачу на доопрацювання документи, надані листом від 12.12.2023 №12/12/433.

Листом від 12.01.2024 №12/01/4 відповідач направив позивачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №1-3, 18-19, 24/25-36, 39-74 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 9 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК «Укренерго» земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 9 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 58 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 58 шт.

Отже, надані відповідачем документи підтверджують, що у погоджений сторонами строк (до 01.06.2021) відповідач не виконав роботи по договору, а виконання робіт та надання позивачу документів і матеріалів за результатами виконаних робіт, які визначені у додатку №1 до договору, відбулося після закінчення строку виконання робіт, а саме у 2023 році та у січні 2024 року, що також підтверджує неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору.

У свою чергу, укладаючи договір, відповідач був обізнаний про обсяг робіт, які необхідно виконати, знав, що для виконання відповідних послуг він має звертатись, в тому числі до органів місцевого самоврядування чи органів державної влади, розумів необхідність виконання відповідних робіт саме в строк, встановлений договором (який тим більше за проханнями відповідача неодноразово продовжувався).

Слід зауважити, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

У договорі та додаткових угодах до договору сторони погодили строк виконання робіт, а також визначили обсяг необхідних робіт та дійшли згоди щодо застосування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання робіт, що свідчить про те, що відповідач, підписуючи договір, був обізнаний як зі строком та обсягом виконання робіт, так і з тим, що за несвоєчасне їх виконання позивач має право стягнути з відповідача санкції у визначеному договором розмірі.

При цьому наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що з моменту укладення договору в березні 2020 року та на момент звернення позивача з позовом до суду в грудні 2023 року пройшло більше 44 місяці, однак роботи за договором виконані не були, а часткове виконання робіт та надання позивачу документів і матеріалів за результатами виконаних робіт, відповідач здійснив лише у 2023 році.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно не знайшов підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн., згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкції колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відповідач, як на підставу для зменшення розміру пені, серед іншого, посилається на те, що з огляду на військову агресію в період з лютого по червень 20222 року його співробітники находились у різни кутках нашої держави та світу рятуючись від військової агресії, що свідчить про те, що у цей період часу відповідач фактично не здійснював господарську діяльність та не отримував доходу.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що військова агресія безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.

Слід зазначити і про те, що за приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Колегія суддів зазначає і про те, що розмір штрафних санкцій право на отримання яких позивач має право знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов`язку по виконанню робіт, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір штрафних санкцій є значним.

Слід зазначити і про те, що за умовами договору відповідні роботи мали бути виконані до початку повномасштабного вторгнення.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який:

- врахувавши: що, як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем, незважаючи на прострочення виконання зобов`язання відповідач продовжив виконання робіт по спірному договору, при цьому заперечень з приводу продовження виконання робіт позивач відповідачу не висловив; що рішенням суду у справі №910/17350/21, яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання, за прострочення відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт по спірному договору, вже присуджено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 277 661,41 грн.; що загальний розмір штрафних санкцій, нарахованих за спірним договором є значним та становить майже 44% від суми такого договору, що свідчить про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; що відповідач продовжує виконувати зобов`язання з виконання робіт за договором, з урахуванням інтересів обох сторін; що в матеріалах справи відсутні у будь-які докази на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення;

- дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 30 % встановивши, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що доводи його апеляційної скарги, серед іншого, стосуються неможливості зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання контрагентом договорів про оплату послуг з передачі електричної енергії, проте у предметом розгляду у цій справі є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 252 671,88 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Викладені апелянтами в апеляційних скаргах доводи спростовуються обставинами, які встановлені вище.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційних скарг, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційними скаргами покладаються на апелянтів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/18974/23 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 04.03.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров