Рішення

від 04.03.2025 по справі 903/1068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2025 року Справа № 903/1068/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Драган О.Ю. - ордер серія АІ №1795006 від 16.01.2025

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1068/24 за позовом Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» про стягнення 6235000,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" надіслало до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудування України" про стягнення 6235000,99 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, чим заподіяно збитки у розмірі 6235000,99 грн.

Ухвалою суду від 31.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 31.12.2024, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» (43000, м. Луцьк, вул. Мистецька - 7) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України»: 43000, м. Луцьк, вул. Мистецька - 7, отже суд направив ухвалу від 31.12.2024 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Також, ухвала суду від 31.12.2024 надіслана на електронну адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві (mistobud2020@gmail.com).

Строк для подання відзиву для відповідача - до 23.012025 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Протокольною ухвалою від 28.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.03.2025 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

Ухвалою від 28.01.2025 суд повідомив відповідача про дату та час розгляду справи, однак, ухвала суду повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явилися.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 30.08.2023 між Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (далі - Центр, Позивач або Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» (далі - Відповідач або Генпідрядник) укладено договір підряду № 167/10-23 (далі - Договір, а.с.5-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Замовник доручає, а Генпідрядник зобов`язується виконати власними силами, відповідно до умов Договору, роботи з капітального ремонту орендованого нежитлового приміщення лабораторії з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів Державного експертного центру МОЗ України за адресою: м. Київ, вулиця Антона Цедіка, 14 (надалі - Роботи), що відповідає коду 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник».

Договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною цього Договору, та становить 39938743 гривень 55 копійок (тридцять дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот сорок три гривні п`ятдесят п`ять копійок), у тому числі ПДВ 6656457 грн 26 коп. (шість мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень двадцять шість копійок) (пункт 3.1 Договору).

У відповідності до п.3.8 Договору, оплата Робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника (кошти від здійснення господарської діяльності). Моментом оплати викопаних Робіт є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника, що вказаний у розділі 13 Договору.

Розрахунки за виконані Роботи здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати підписання акта (-ів) приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), але не більше як 95% вартості виконаних та прийнятих будівельних робіт на підставі підписаних актів приймання виконаних роби (форми КБ-2) та довідок про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3). Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт, отримання Замовником в повному обсязі виконавчої документації та приймання від Генпідрядника будівельного майданчика. Якщо нормативними актами передбачено проведення попередніх випробувань закінчених Робіт, або таке випробування викликане характером цих робіт, їх приймання - передача проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (пункт 3.10 Договору).

Центром підписано:

-акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 25.12.2023 №1 на суму 310618 гри 69 коп., у тому числі податок на додану вартість 51 769 грн 78 коп. з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 25.12.2024 (а.с.16-23);

-акт приймання викопаних будівельних робіт за квітень 2024 року від 15.04.2024 № 2 на суму 2987328 грн 96 коп., у тому числі податок на додану вартість 497888 грн 16 коп. з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2024 року від 15.04.2024 (а.с.24-40);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року від 15.05.2024 № 3 з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2024 року від 15.05.2024 на суму 11678205 гри 41 коп., у тому числі податок на додану вартість 1946367 грн 57 коп. (а.с.41-49);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень -2 2024 року від 25.05.2024 № 4 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень - 2 2024 року від 28.05.2024 на суму 8 827 197 грн 22 коп., у тому числі податок на додану вартість 1471199 грн 54 коп. (а.с.50-59);

- акт приймання виконаних будівельних роби за червень 2024 року від 04.06.2024 №5 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт га втирати за червень 2024 року від 04.06.2024 па суму 5667232 грн 31 коп., у тому числі податок на додану вартість 944538 грн 72 коп. (а.с.60-75);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за червень -2 2024 року від 19.06.2024 № 6 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та ви грати за червень -2 2024 року від 19 06.2024 па суму 5 398 129 грн 45 коп., у тому числі податок па додану нарисів 899 688 грн 24 коп (а.с.76-88);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за червень - 3 2024 року від 28.06.2024 № 7 та витрати за червень -3 2024 року від 28.06.2024 на суму 2 541 293 грн 92 коп., у тому числі подачок на додану вартість 423 548 грн 98 коп. (а.с.89-100).

Отже, загальна сума для сплати 37410005,96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн.

Керуючись пунктом 3.10 Договору Позивач здійснив оплату Відповідачу, що підтверджується платіжними інструкціями:

-від 26.12.2023 №7098 на 295 087,76 грн, у тому числі ПДВ 49181,29 грн;

-від 16.04.2024 №808 на 2837962,51 грн, у тому числі ПДВ 472 993,75 грн;

від 15.05.2024 №1077 на 11094295,14 грн, утому числі ПДВ 1849049,19 грн;

від 29.05.2024 №1159 на 8385837,36 грн, у тому числі ПДВ 1397639,56 грн;

від 06.06.2024 №1239 на 5383870,69 грн, у тому числі ПДВ 897311,78 грн;

від 20.06.2024 № 1366 на 5128222,98 грн, у тому числі ПДВ 854703,83 грн;

від 03.07.2024 № 1468 на 2414229,22 грн, у тому числі ПДВ 402371,54 грн;

від 05.07.2024 № 1500 на 1870500,30 грн, у тому числі ПДВ 311750,05 грн.

Загальна сума проведеної оплати 37410 005.96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн (а.с.101-108).

Позивач доводить, що Центру стало відомо в особистому кабінеті платника податків, що реєстрацію податкових накладних, складених Відповідачем зупинено:

-від 25.12.2023 № 27 до акту приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2023 №1, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) від 18.01.2024 №9375833167 на 310618,69 грн, у тому числі ПДВ 51769,78 грн;

-від 15.04 2024 № 6 до акту приймання виконаних будівельних робіт від 15 04 2024 №2, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288942656 па 2 987328,96 грн, у тому числі ПДВ 497888,16 грн;

-від 15.05.2024 № 7 до довідки від 15.05.2024 про вартість викопаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288947354 на 11678205,42 грн, тому числі ПДВ 1946367,57 грн;

-від 28.05.2024 № 9 до довідки від 28.05.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та виграти за травень - 2 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288949558 па 8827197,24 грн, у тому числі ПДВ 1471199,54 грн;

-від 04.06.2024 № 11 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024 року від 04.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948566 на 5667232,32 грн, у тому числі ПДВ 944538,72 грн;

-від 19.06.2024 № 12 до довідки про вартість викопаних будівельних робіт та витрати та червень - 2 2024 від 19.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948331 на 5398129,45 грн, у тому числі ПДВ 899688,24 грн;

- від 28.08.2024 № 13 до довідки про вартість виконаних будівельних робі і та витрати за червень - 3 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948288 на суму 2541293,88 грн, у тому числі ПДВ 423548,98 грн. (а.с.109-122)

Всього на загальну суму 37410 005,96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензії з вимогами:

-повідомити Позивача які саме дії вжито Відповідачем для реєстрації зазначених податкових накладних;

-зареєструвати зазначені податкові накладні, або відшкодувати податок на додану вартість в розмірі 6235000,99 грн (а.с.123-130).

Як вбачається з позовної заяви, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України (надалі в тексті - ПК України) Відповідач належним чином не оформив податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим, на переконання Позивача, позбавив його права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 6235000,99 грн та таким чином завдав позивачу збитків у зазначеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у сумі 6235000,99 грн - втраченого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, предметом даного спору є стягнення збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

За змістом п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Отже, як безпосередньо податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї, можуть бути зареєстровані в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної, що підтверджується, в тому числі, Листом Державної податкової служби України №227/7/99-00-21-03-02-07 від 10.01.2022.

Положення п.201.10 ст.201 ПК України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.

Як встановлено апеляційним судом, згідно видаткових накладних №1371 від 31.03.2021 та №2168 від 30.04.2021 Відповідач поставив Позивачу паливо дизельне на загальну суму 553 542,84 грн, у тому числі ПДВ 92 257,14 грн.

Таким чином, нормами абз. 3 п.198.6 ст.198, абз. 2 п.201.10 ст.210 ПК України встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань до неї в ЄРПН та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту, або зменшувати податкові зобов`язання з ПДВ на підставі відповідних розрахунків коригувань до податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач склав та направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні, проте, як вбачається з матеріалів справи - податковим органом було зупинено реєстрацію вищенаведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України із посиланням на те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

При цьому, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків з недобросовісного контрагента, який не здійснив реєстрацію ПН у ЄРПН, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання) - у вигляді нереєстрації ПН у ЄРПН;

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків у вигляді втраченого ПК;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками - право на відображення ПК безпосередньо залежить від факту реєстрації ПН;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду - бездіяльність контрагента у виконанні обов`язку з реєстрації ПН у ЄРПН.

У разі відсутності хоча б одного із вищезазначених елементів - відповідальність у вигляді відшкодування збитків настати не може.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8).

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.

Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.

З наведеного слід дійти висновку про те, що контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

З врахуванням положень ст.198 ПК України - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Як встановлено судом, на дату звернення Позивача до суду, а саме 27.12.2024 - строк 1095 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ на отриманий товар ще не пройшов, а отже доводи Позивача про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

В матеріалах справи відсутні докази, а Позивачем не доведено заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків на момент подання позову.

З огляду на дану обставину, суд приходить до висновку, що відсутній один з обов`язкових елементів, а відтак стягнути з Відповідача 6235000,99 грн збитків за невчасну реєстрацію податкової накладної є на даний момент неможливим.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивач не позбавлений права на звернення до суду для відшкодування збитків за спливом 1095 днів з дати здійснення поставки товару за договором підряду №167/10-23 від 30.08.2023.

Подібна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №903/155/23.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» про стягнення 6235000,99 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 05.03.2025.

Суддя І. О. Гарбар