Рішення

від 19.02.2025 по справі 904/4125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4125/24Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта» м. Кривий Ріг

про

- зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 67,5кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону), площею 60,1кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690809412060).

- припинення володіння відповідача нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,1кв.м, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведеного 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060.

- скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон), площею 60,1кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведену 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060.

Представники

Від позивача: Сова Ю.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Тер-Товмасян Ю.Г. ордер серія Ае №1333758 від 10.01.2025

Прокурор: Мовчан Д.О. службове посвідчення №069839 від 01.03.2023

СУТЬ СПОРУ: Керівник Криворізької східної окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Анталіта з позовом про:

- зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 67,5кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону), площею 60,1кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690809412060).

- припинення володіння відповідача нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,1кв.м, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведеного 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060.

- скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон), площею 60,1кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведену 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на безпідставну державну реєстрацію на нежитлову будівлю, розміщеної на земельній ділянці комунальної форми власності, самочинно забудованої без погодження із власником земельної ділянки та без відповідних погоджувальних та дозвільних документів; порушення прав власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва.

Прокурор повідомив, що про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинно збудованого майна Криворізька східна окружна прокуратура листами №04/60-3704вих-23 від 05.07.2023, №04/60-4650вих-23 від 24.08.2023 та №60-3231вих-24 від 03.06.2024 повідомляла Криворізьку міську раду. В листах-відповідях юридичне управління виконкому Криворізької міської ради листами №12 55178/22/850 від 07.09.2023 та №7-55178/19/755 від 14.06.2024 вказало про недоведеність порушень інтересів держави та обставини, що підтверджують не виконання або неналежне виконання міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

Прокурор вказав, що Криворізька східна окружна прокуратура направляла лист №04/60-5520вих-23 від 12.10.2023 щодо обрання найбільш ефективного способу захисту у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності. Листом №12/18/2592 від 26.04.2023 виконком Криворізької міської ради повторно повідомив про відсутність порушення інтересів держави та не здійснив жодних заходів щодо встановлених порушень на які неодноразово вказано окружною прокуратурою.

Прокурор зазначив, що на виконання вимог статті ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Криворізької міської ради направлений лист-повідомлення №60-4854вих-24 від 06.09.2024 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 суд задовольнив заяву представника відповідача від 25.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На адресу суду 11.10.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача від 10.10.2024 на позовну заяву про незгоду із заявленими вимогами.

Відповідач вказав про поширення на спірні правовідносини норм Цивільного кодексу УРСР, чинного станом на жовтень 1995року, та відсутність серед ознак самочинного будівництва в 1995році відсутності факту відведення земельної ділянки.

Відповідач пояснив, що не виключає знищення майна після 1995року та відновлення у 2023році. Нерухоме майно перебувало на балансі МЧП «АРАГАЦ» та відчужувалось на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.10.1995 з дотримання нотаріальної форми договору, а тому фактично існувало, принаймні до 1995року. Згідно з діючим техпаспортом на спірне майно, інвентаризація є повторною щодо існуючої забудови. Тому право власника на відновлення вказаного майна відповідає правомочності щодо розпорядження ним.

Відповідач наполягав на передчасності висновків прокурора про те, що спірний об`єкт не існував на час проведення державної реєстрації права власності та його незаконне будівництво розпочато ТОВ «Анталіта» 28.05.2023. Оскільки технічний паспорт, виготовлений ТОВ «БТІ - КИЇВ» станом на 03.02.2023 на об`єкт: нежитлова будівля (торговий павільйон) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, 19Г є документом, що констатує фактичну наявність об`єкта із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик.

Відповідач звернув увагу, що Цивільний кодекс Української РСР 1963 не встановлював впливу реєстрації або її відсутності на укладення, дійсність або чинність укладеного договору та перехід права власності на об`єкт нерухомості.

Відповідач зазначив, що факт присвоєння поштової адреси є таким, що відбувся і не спростований прокурором.

Відповідач стверджував про безпідставність втручання прокурора в майнові права відповідача та мирне володіння майном через тридцять років після виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Також відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.

На адресу суду 14.10.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь прокурора на відзив від 14.10.2024.

Прокурор вказав, що предметом розгляду даного спору є нежитлова будівля (торговий павільйон) площею 60,1кв.м, розташований за адресою: вул. Магістральна, 19Г, м. Кривий Ріг, державну реєстрацію права власності на яку вперше здійснено 06.02.2023, а будівництво розпочато 28.05.2023. Майно, яке можливо і було знищено в період з 1995 по 2023 є абсолютно іншим об`єктом нерухомості, яке не стосується даної справи.

Прокурор зазначив, що факт здійснення самочинного будівництва спірного об`єкта після його державної реєстрації підтверджується, зокрема, матеріалами ЄО за №7911 від 28.05.2023; повідомленням в ЗМІ з фотознімками (https://t.me/svoiKR/16839); протоколом огляду місця події на ділянці місцевості по вул. Магістральна в м. Кривий Ріг в рамках кримінального провадження за №42023042090000034 від 29.05.2023 за фактом самовільного будівництва нежитлових будівель на самовільно зайнятих земельних ділянках, розташованих поблизу будинку №19 по вул. Магістральній м. Кривий Ріг; протоколом огляду від 18.07.2023 відкритих даних програмного застосунку «Google Earth Pro» із збереженими супутниковими знімками ділянки місцевості біля будівлі №19 по вул. Магістральна (колишня Кириленка) в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу; даними Державного космічного агентства України Національного центру управління та випробувань космічних засобів супутникового моніторингу за період з 2003 по 2022 роки земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Магістральна 19Г, де розташована спірна нежитлова будівля (торговий павільйон) (листи №2340-5-04.03-2024 від 12.07.2024 та №2361-4-04.01-2024 від 15.07.2024).

Прокурор пояснив, що розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності самочинно забудованого об`єкта нерухомості без погодження із власником земельної ділянки та без відповідних погоджувальних та дозвільних документів підтверджується: відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витягами з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; копією технічного паспорту від 03.02.2023; інформацією з КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» №691 від 12.06.2023; копією листа Криворізької філії Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області №887/01-17 від 18.12.2023; копією листа КП «Кривбасводоканал» та копія договору №412 від 13.10.2024; копією листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №2592/299-23 від 18.07.2023; копією листа виконкому Довгинцівської районної у місті ради №8/24-277 від 13.07.2023; копією листа архівного відділу виконкому КМР №12/25-01/725 від 25.12.2023; копією листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №38105/5/04-36-04-02-11 від 18.08.2024.

Прокурор послався на листи КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» №691 від 12.06.2023, виконкому Довгинцівської районної ради в місті Кривому Розі №8/24-277 від 13.07.2023 та вказав, що технічний паспорт від 03.02.2023 протирічить доказам та суперечить обставинам справи. Тому технічний паспорт від 03.02.2023 не може вважатися документом, що підтверджує наявність будівлі на момент його виготовлення.

На думку прокурора, доводи відповідача про непропорційне втручання у право на мирне володіння майном є безпідставними. Позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном

Прокурор зазначив, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

На адресу суду 15.10.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення позивача щодо позову.

Позивач вказав, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Позивач пояснив, що стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає органу місцевого самоврядування саме право на звернення до суду з відповідною позовною заявою, а не обов`язок.

На думку позивача, рішенню суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкту повинне передувати невиконання відповідачем припису органу державного архітектурно -будівельного контролю, який має право подати відповідний позов до суду.

Також позивач просив здійснити розгляд справи без участі представника Криворізької міської ради з урахуванням позиції, викладеної у наданих поясненнях.

Призначене на 15.10.2024 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням на території Дніпропетровської області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 суд призначив підготовче засідання на 29.10.2024.

На адресу суду 25.10.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача на відповідь прокурора на відзив.

Відповідач вказав, що про знищення об`єкта свідчить наявність правовстановлюючих документів на спірний об`єкт нерухомості, датованих 1995роком, та фізична відсутність вказаного об`єкту протягом певного період часу. Прокурор хибно ототожнює фізичне знищення майна, яке не припиняє право власності саме на нерухомість, з реєстрацією припинення такого права власності внаслідок знищення нерухомого майна. Факт знищення не означає відмову власника від права власності та не позбавляє його права на відновлення належного йому майна.

Відповідач зазначив, що набув право власності на спірне нежитлове приміщення на момент, коли вказане нерухоме майно існувало в натурі і це підтверджується технічним паспортом спірного об`єкту, виготовленим станом на 03.02.2023. За характеристиками (адреса, площа, власник тощо) нежитлова будівля торговельного павільйону, що передавалася відповідачу за актом приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Анталіта» повністю відповідає предмету договору купівлі-продажу торгівельного павільйону за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Кириленко, 19Г, посвідченого 03.10.1995 приватним нотаріусом Глущенко О.А. №1-185.

Відповідач звернув увагу, що за відсутності вироку або, принаймні, перебування певних осіб у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного не можна говорити про здійснення будь-яких противоправних дій будь-ким в рамках кримінальних проваджень.

Відповідач наполягав на тому, що відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до власника будівлі, розміщеної на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи ще з 1995року перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля.

Відповідач повідомив, що 19.05.2023 між ТОВ «Анталіта» та Криворізькою міською радою укладений попередній договір щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №05/05/2023. Тому відсутні підстави для тверджень про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки під спірним нерухомим майном та її звільнення шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону).

Відповідач звернув увагу, що Криворізька міська рада не заперечує проти визнання права власності відповідача на спірне нерухоме майно, під розташування якого уклала попередній договір щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №05/05/2023.

Відповідач стверджував, що обраний прокурором спосіб захисту цивільного права не відповідає змісту права, належного відповідачу на час розгляду справи, та є порушенням права власності відповідача і втручанням в право мирного володіння

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.11.2024.

На адресу суду 08.11.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення прокурора.

Прокурор вказав, що самочинною забудовою міста торговими павільйонами, безпідставною реєстрацією права власності на них та отриманням відповідачем земельної ділянки за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під їх розміщення буде порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки територіальної громади м. Кривого Рогу, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою. Також буде порушений встановлений законодавством порядок набуття права користування земельними ділянками, нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва. Через бездіяльність уповноваженого органу у прокурора з`явився обов`язок звернутися із даним позовом до суду.

Прокурор зазначив, що має місце порушення майнових прав власника земельної ділянки, а порушення містобудівного законодавства є похідними та вказують на протиправність набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна. Право власності зареєстровано на підставі нікчемних документів, які не є підставою для державної реєстрації прав.

У підготовчому засіданні від 13.11.2024 представник відповідача повідомив суд про намір надати письмові пояснення та просив продовжити строк підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.12.2024.

На адресу суду 19.11.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення відповідача.

Відповідач стверджував, що мало місце не нове будівництво, а відновлення знищеного об`єкта нерухомості.

Відповідач вказав на відсутність заперечень власника земельної ділянки, на якій таке майно розташоване, щодо визнання права власності на нього за особою, яка здійснила таке будівництво, та відсутність порушення майнових прав власника земельної ділянки на думку самого власника.

На думку відповідача, прокурор не обґрунтував, в чому полягають інтереси суспільства, якщо власник землі не заперечує проти розташування на земельній ділянці спірного майна відповідача, не вбачає порушень його майнових прав, а відповідач за попереднім договором сплачує плату за землю.

Відповідач наполягав на недоведеності прокурором порушення містобудівного законодавства та самочинний характер будівництва, що проявляється у здійсненні будівництва з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил.

Відповідач зазначив, що спірні правочини (договір купівлі-продажу павільйону та акт приймання-передачі його як внеску до статутного капіталу ТОВ) не є нікчемними, а належать до правочинів, які у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, лише можуть бути визнані недійсними, тобто є оспорюваними та можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, в тому числі прокурора.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.12.2024.

У судовому засіданні від 24.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав судове засідання до 16.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні від 16.01.2025 представники сторін повідомили суд про намір укласти мирову угоду та просили надати час для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2025, занесеною до протоколу судовому засідання від 16.01.2025, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 24.01.2025.

На адресу суду 24.01.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди разом з текстом мирової угоди.

У судовому засіданні від 24.01.2025 представники сторін підтримали подані ними заяви про затвердження мирової угоди. Прокурор заперечував проти задоволення заяв представників сторін та просив надати час для підготовки своїх заперечень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.01.2025, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.02.2025.

На адресу суду 03.02.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення прокурора щодо затвердження судом мирової угоди, укладеної між сторонами

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 04.02.2025, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.02.2025.

На адресу суду 18.02.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви позивача та відповідача про відкликання спільної заяви про затвердження мирової угоди та тексту мирової угоди.

У судовому засіданні від 19.02.2025 представники сторін підтримали подані заяви про відкликання спільної заяви про затвердження мирової угоди разом з текстом мирової угоди.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Оскільки сторони розпорядились своїми правами на власний розсуд та відкликали спільну заяву про затвердження мирової угоди разом з текстом мирової угоди, суд не розглядатиме спільну заяву про затвердження мирової угоди разом з текстом мирової угоди.

У судовому засіданні від 19.02.2025 представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції, викладені письмово та наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін під час розгляду справи, суд установив таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (стаття 140 Конституції України).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані з користуванням землями із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

З огляду на зазначене, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який стосується інтересів частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

У постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд послався на частину 2 статті 19 Конституції України та констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 Верховний Суд вказав, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі, шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

Криворізька східна окружна прокуратура направляла на адресу Криворізької міської ради листи від 05.07.2023 №04/60-3704ВИХ-23, від 24.08.2023 №04/60-4650ВИЗ-23, від 12.10.2023 №04/60-5520ВИХ-23, від 03.06.2024 №60-3231ВИХ-24, в яких, зокрема, повідомляла про самочинне будівництво торгівельного павільйону за адресою вул. Магістральна, 19Г; просила надати документи щодо надання права на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, акт обстеження земельної ділянки; просила повідомити про ефективний спосіб відновлення порушених інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності; просила повідомити про вжиття Криворізькою міською радою заходів щодо визнання за територіальною громадою права власності або знесення об`єкту самочинного будівництва.

У листах-відповідях від 07.09.2023 №12-55178/22/850, від 09.11.2023 №12/18/7335, від 14.06.2024 №7-55178/19/755 Криворізька міська рада зазначила про недостатність наведеного прокурором обґрунтування для отримання документів; відсутність обґрунтування обставин щодо - порушення інтересів держави, нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень; відсутність серед повноважень міської ради інформування про належний спосіб захисту інтересів Криворізької міської територіальної громади; відсутності конкретизації державного інтересу, що потребує прокурорського захисту в судовому порядку.

Листом від 06.09.2024 №60-4854ВИХ-24 Криворізька східна окружна прокуратура повідомила Криворізьку міську раду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір подати відповідний позов.

Криворізькою міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом звернення до суду.

При зверненні з позовом прокурор дотримався вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визначив уповноважений орган влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

Оскільки інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради.

Частина 4 статті 55 Господарського процесуального кодексу України визначає, якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 06.02.2023 державний реєстратор Криворізької районної державної адміністрації здійснив державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт речових прав закінчений будівництвом об`єкт: нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Державний реєстратор вказав, що державна реєстрація права власності проведена на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим номером 1-858 (видавник приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Глущенко О.А.).

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі/торгового павільйону від 03.10.1995 (далі договір від 03.10.1995) між МЧП «Арагац» (далі- продавець) та ОСОБА_1 (далі покупець), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Глущенко О.А. та зареєстрований в реєстрі №1-858.

У договорі від 03.10.1995 зазначено, що продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю/торгівельний павільйон загальною площею 60,1кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Будівля належить продавцю на підставі довідки про балансову приналежність від 12.06.1995, зареєстрованої в БТІ у книзі №ІКН, стор.54, запис 54.

Згідно з технічним паспортом (реєстраційний номер №ТІ01:9894-7154-2953-7385, інвентаризаційна справа №01/0302/2023), виготовленим ТОВ «БТІ-Київ» станом на 03.02.2023 на замовлення ОСОБА_1 , (далі технічний паспорт від 03.02.2023) проводилась повторна технічна інвентаризація об`єкту інвентаризації магазин (торгівельний павільйон), розташованого за адресою- АДРЕСА_1 .

У технічному паспорті від 03.02.2023 наведені характеристики об`єкту технічної інвентаризації магазин (торгівельний павільйон), тип - будівля; вид будівництва - існуюча забудова; літера - А; рік початку будівництва - не вказано; рік завершення будівництва - 2023; площа забудови - 67,5кв.м; загальна площа будівлі - 60,1кв.м; тип фундаменту - монол.бетон; стіни сендвічпанель; перекриття металева конструкція; підлога плитка; покрівля метало-профіль.

Пунктами 1, 2, 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, (чинної до 19.01.1996) (далі Інструкція) було встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Під будинком, як об`єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Згідно з пунктами 23, 24 Інструкції на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою.

Якщо на документі про право особистої власності на будинок немає місця для реєстраційного напису, власникові надається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа. Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення.

У випадку виявлення будинків, що збудовані самовільно, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради депутатів трудящих для вжиття заходів у відповідності зі ст. 105 Цивільного кодексу УРСР, яка застосовується незалежно від часу будівництва будинку.

Відповідно до пунктів 31 34 Інструкції після проведення первинної реєстрації будинків та домоволодінь, бюро технічної інвентаризації повинно вести реєстрацію всіх змін в правовому стані будинків або домоволодінь.

Послідуюча реєстрація переходу права власності від одних установ, підприємств, організацій та громадян до других провадиться на підставі документів, оформлених у встановленому законом порядку.

Бюро технічної інвентаризації на документах, пред`явлених до реєстрації, які свідчать про перехід права власності на будинок або домоволодіння, проставляє реєстраційний напис за встановленою формою без складання висновку про реєстрацію.

Зміни в правовому стані повинні бути внесені в реєстрову книгу з посиланням на документ, на підставі якого ці зміни записані. Новий власник зареєстрованого будинку або домоволодіння також повинен бути внесений в журнал-алфавіт (картотеку) в загальному порядку.

Пунктом 35 Інструкції встановлено, що відповідно ст. 28 Положення про державний нотаріат Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 31.08.1964 №941, договір про відчуження будинку повинен бути зареєстрований набувачем у комунальному органі протягом шести місяців з дня нотаріального оформлення договору.

З огляду на наведені норми Інструкції, станом на грудень 1995року об`єкт нерухомості мав бути закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. А договір купівлі-продажу повинен бути зареєстрований набувачем протягом шести місяців з дня нотаріального оформлення договору.

В матеріалах справи наявна довідка Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 02.02.2023 №199839, видана ОСОБА_1 , в якій з посиланням на архівні відомості станом на 31.12.2012 зазначено про реєстрацію 19.12.1995 в КП «Криворізьке РБТІ`ДОР» (в реєстровій книзі №1КН сторінка 54, запис 54) нежитлової будівлі (торговий павільйон) за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.10.1995 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Глущенко О.А. та зареєстрованого в реєстрі №1-858.

Водночас, у листі-відповіді від 12.06.2023 №691 на запит Криворізької східної окружної прокуратури Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» повідомило про відсутність в архіві КП «Криворізьке РБТІ`ДОР» будь-яких даних (реєстраційна та інвентаризаційна справа не заводились, державна реєстрація права власності не проводилась) щодо об`єкту нерухомого майна нежитловий (торгівельний павільйон) площею 60,1кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Також Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» зазначило, що надавало ОСОБА_1 довідку про відсутність будь-яких даних за вказаною адресою.

В листі-відповіді від 18.12.2023 №887/01-17 на запит Криворізької східної окружної прокуратури Криворізька філія Державної нотаріального архіву у Дніпропетровській області зазначила, що ОСОБА_2 припинив нотаріальну діяльність та не передав документи до Державної нотаріального архіву у Дніпропетровській області. Тому невідоме місцезнаходження нотаріальних документів, зокрема, щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Кириленка, буд. 19Г.

У листах відповідях від 13.07.2023 №8/24-277, від 25.12.2023 №12/25-01/725 Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради та Архівний відділ Виконкому Криворізької міської ради на запит Криворізької східної окружної прокуратури повідомили рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості за адресою вул. Магістральна, 19Г не приймалось; в документах фонду «Виконком Довгинцівської райради народних депутатів» за 1979-2016роки відсутні рішення про присвоєння або зміну поштових об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою м. Кривий Ріг, вул. Кириленка, буд. 19Г.

Відповідач не надав суду докази на спростування тверджень, наведених у листі Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 12.06.2023 №691, листі Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 13.07.2023 №8/24-277, листі Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради від 25.12.2023 №12/25-01/725.

Нормами законодавства, чинного як станом на 1995рік, так і на момент вирішення спору, передбачено обов`язкове отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 25 Закону України «Про основи містобудування» №2780-XII від 16.11.1992 передбачена відповідальність осіб, винних у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; прийнятті в експлуатацію об`єктів, зведених з порушенням законодавства, норм і правил.

Згідно з пунктом 4 Інструкції (чинної станом на 1995рік) будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідач не надав суду докази прийняття в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих нежитлової будівлі (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташованої за адресою м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд.19Г. Відсутні докази отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт.

В подальшому, згідно з актом приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Анталіта» від 18.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Шрамовою В.М. та зареєстрованого в реєстрі №26, №27, учасник ТОВ «Анталіта» ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «Анталіта» нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташовану за адресою м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд.19Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690809412060). Нежитлова будівля (торгівельний павільйон) передається у власність товариства за вартістю 12000грн, обумовленою в рішенні №1 від 07.04.2023 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта».

Державна реєстрація права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта» на об`єкт речових прав закінчений будівництвом об`єкт: нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 була здійснена приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Шрамовою В.М. 18.04.2023.

Стаття 105 Цивільного кодексу Української РСР (чинного до 01.01.2004) визначала, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Стаття 376 Цивільного кодексу України також визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Статтями 22-24 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 визначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому стаття 30 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 83 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

В статті 120 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Наведені норми чинного законодавства встановлювали заборону користування земельною ділянкою до отримання правовстановлюючих документів на неї, визнавали самочинним будівництвом будівництво без дозвільних документів на самовільно зайнятій земельній ділянці та передбачали перехід прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі, що мав попередній власник об`єкта нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94)).

Криворізькою міською радою (далі розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анталіта» (далі користувач) був підписаний попередній договір щодо укладення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №05/05/2023 від 19.05.2023 (далі - попередній договір від 19.05.2023).

Пунктами 1.1, 1.3 попереднього договору від 19.05.2023 визначено, що розпорядник та користувач домовились, що користувач до укладання основного договору оренди та державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку, забезпечує внесення до міського бюджету платежу за користування земельною ділянкою площею 0,0150га для розміщення нежитлової будівлі торговельного павільйону на вул. Магістральній, 19г в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу.

Основний договір має бути укладений протягом трьох років, починаючи з дати підписання попереднього договору.

В пунктах 2.1, 2.2 попереднього договору від 19.05.2023 зазначено, що річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на момент укладання договору становить 11147грн17коп, обчислений відповідно до Податкового кодексу України й рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» за ставкою 1,2% від нормативної грошової оцінки згідно до листа-довідки про вартість 1м2 земельної ділянки від 18.05.2023 №20/02-07/1484.

Орендна плата нараховується та сплачується користувачем з квітня 2023 року виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності користувача.

В розділі 3 попереднього договору від 19.05.2023 вказано, що попередній договір діє з моменту його підписання до здійснення державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку.

Криворізька міська рада не приймала рішень про передачу відповідачу або іншим особам спірної земельної ділянки у власність чи користування. В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача або інших осіб права власності або права користування щодо спірної земельної ділянки за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд.19Г.

З огляду на положення статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України, попередній договір від 19.05.2023 не є підставою набуття відповідачем права користування земельною ділянкою комунальної власності.

Таким чином нежитлова будівля (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, будинок 19Г, є самочинним будівництвом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (пункти 6.31 - 6.33) та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц) (пункти 53 - 56)).

Аналогічні висновки були викладені в пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України» №9 від 19.09.1975 (із змінами та доповненнями). В цих пунктах зазначалось, що жилий будинок, побудований хоча і за належно затвердженим проектом, але особою, яка користується земельною ділянкою в порядку незаконної її переуступки, слід розглядати як самовільне будівництво з наслідками, передбаченими ст. 105 ЦК.

Вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов`язані з купівлею-продажом, міною, даруванням, спадкуванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку користування приміщеннями в них, про відшкодування витрат, понесених на самовільне будівництво, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов`язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об`єктом права приватної власності і на них не може бути звернено стягнення за виконавчими документами; вони не можуть бути продані з прилюдних торгів або передані у власність кредиторам.

Таким чином державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташовану за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, будинок 19Г, не означає виникнення у відповідача або інших осіб права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва.

Оскільки спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, щодо цього об`єкту не виникли права і обов`язки власника.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Отже особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Стаття 212 Земельного кодексу України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оскільки нежитлова будівля (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, будинок 19Г збудована за відсутності дозвільних документів, земельна ділянка для її будівництва не виділялась та не може бути виділена на теперішній час, з огляду на положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, способом захисту є знесення самочинно збудованого майна.

Наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Оскільки рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення нежитлової будівлі (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташованої за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, будинок 19Г, місцевим органом самоврядування не приймалось, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірні об`єкти нерухомості не приймався, вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (пункт 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункти 52, 96),від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц (пункт 7.34)) (пункти 241- 243 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Тому в даному випадку строк позовної давності не пропущений.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "Еаst/West Аllisance Limited" проти України" ("Еаst/West Аllisance Limited" v. Ukreinе, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у рішенні "Брайловська проти України" (Braylovska v. Ukraine) встановив, що відбулося "позбавлення майна" у розумінні другого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зазначив, що, Суд має встановити, чи було оскаржуване позбавлення майна виправданим відповідно до цього положення. Суд наголосив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення майна має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватися "на умовах, передбачених законом", що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади, здійснюватись "в інтересах суспільства" та забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства (рішення ЄСПЛ у справі "Вістінш і Перепьолкінс проти Латвії" (Vistins and Perepjolkins v. Latvia)). Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції ("на умовах, передбачених законом") полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)). Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece)). Вона також посилається на якість відповідного закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)).

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №203/5591/16 вказано, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

За таких обставин, відсутнє порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача; не відбувається втручання в мирне володіння майном.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІУ (з наступними змінами та доповненнями).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Разом з тим, сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Таким чином державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, крім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, проте не є самостійною підставою виникнення права власності.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, аніж ті, що встановлені цією статтею.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених положень законодавства та положень частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Подібний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Відповідно до ч.3 статті 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову. Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18, від 05.06.2024 у справі №904/4339/21, від 11.06.2024 у справі №904/4338/21.

Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності на нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 60,1кв.м, розташовану за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, будинок 19Г, як на нерухоме майно відбулася за відсутності належних правових підстав (відсутність правовстановлювальних документів на земельну ділянку, самовільне будівництво), тобто здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Позовна вимога про припинення володіння відповідача нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,1кв.м, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведеного 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060 є неналежним способом захисту, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати прокуратури зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта» про - зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 67,5кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону), площею 60,1кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690809412060); припинення володіння відповідача нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,1кв.м, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведеного 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060; скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон), площею 60,1кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведену 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060 задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Анталіта» (Ідентифікаційний код 45110115; місцезнаходження: 50002, м. Кривий ріг, проспект Центральний (вулиця Лермонтова), буд.30, кв. 4) повернути Криворізькій міській раді (Ідентифікаційний код 33874388; місцезнаходження: 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) земельну ділянку площею 67,5кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону), площею 60,1кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690809412060);

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта» (Ідентифікаційний код 45110115; місцезнаходження: 50002, м. Кривий ріг, проспект Центральний (вулиця Лермонтова), буд.30, кв. 4) на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон), площею 60,1кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19Г, проведену 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014119), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2690809412060

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анталіта» (Ідентифікаційний код 45110115; місцезнаходження: 50002, м. Кривий ріг, проспект Центральний (вулиця Лермонтова), буд.30, кв. 4) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (Ідентифікаційний код 02909938; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844грн80коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 19.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено скорочене рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 04.03.2025.

Суддя Р.Г. Новікова