Рішення від 03.03.2025 по справі 904/5458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5458/24за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа", м. Харків

про визнання припиненими трудових відносин

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить трудові відносини між ОСОБА_2 і Приватним підприємством "Рекламне агентство "Реклама-Центр" визнати припиненими, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з займаної посади директора за сумісництвом за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.07.2014 є директором за сумісництвом Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр". На даний час підприємство найманих працівників не має, як наслідок, позивач втратив зацікавленість у перебуванні на посаді директора та бажає змінити місце роботи. У березні 2024 року звернувся до підприємства з листом до якого долучено заяву про звільнення з посади та повідомлення про скликання загальних зборів учасників на 25.03.2024. У наведену дату загальні збори не відбулися, лист повернувся на адресу позивача як не вручений. Позивач вважає свої права порушеними та просить визнати припиненими його трудові правовідносини з ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу №904/5458/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 18.12.2024 позовну заяву залишено без руху, ОСОБА_1 запропоновано протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 3 028,00грн та порядку.

30 грудня 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази. Надходження судового збору у сумі 3028,00грн підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.46).

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.01.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа".

Відповідач та третя особа відзиву на позов не надали. Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи відповідач та третя особа повідомлялися рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ухвала суду від 06.01.2025 направлена судом за місцем державної реєстрації Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр" (вул. Обаянська,4 кв.89, м. Дніпро, 49026) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа" (проспект Гагаріна,1, м. Харків, 61001) та повернулась з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

27 січня 2025 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. З 28.01.2025 підготовче засідання відкладено на 11.02.2025.

Ухвалою суду від 11.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 03.03.2025.

Ухвали суду від 28.01.2025, від 11.02.2025 направлено судом за місцем державної реєстрації Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр" (вул. Обаянська,4 кв.89, м. Дніпро, 49026) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа" (проспект Гагаріна,1, м. Харків, 61001) та повернулась з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі Правила).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 76 Правил).

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження та щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на фізичну особу-підприємця.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод (п. 101 Правил).

У разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом (п. 104 Правил).

За таких обставин суд доходить висновку, що неможливість вручення поштового відправлення відповідачу та третій особі є наслідком незабезпечення ними вимог законодавства щодо можливості реального вручення їм поштових відправлень за їх офіційним місцезнаходженням.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

03.03.2025 до господарського суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у зв`язку із захворюванням.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, відповідача та третьої особи (їх представників).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні підписано скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Рекламне агентство "Реклама-Центр" створено за правом приватної власності згідно Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Статут Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр" затверджено рішенням власника приватного підприємства-Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа" від 05.10.2009 та зареєстровано виконкомом АНД районної у місті ради м. Дніпропетровська 14.10.2009, реєстраційний номер 12241050010005108 (а.с.13-24).

Рішенням №01/07-14 зборів власників (засновників) ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр" від 01.07.2014, ОСОБА_1 (Провільська) призначено на посаду директора підприємства з 02.07.2014 (а.с.7).

У відповідності до наказу № 0207-14-К від 02.07.2014 позивач приступила до виконання обов`язків директора ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр" за сумісництвом, з правом підпису документів розпорядчого та фінансового характеру (а.с.8).

Рішенням №14/12-15 зборів власників (засновників) ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр", у зв`язку з реєстрацією 06.11.2015 шлюбу та зміною прізвища Провільська на прізвище ОСОБА_3 , підтверджено повноваження директора підприємства ОСОБА_1 (а.с.11).

У відповідності до наказу № 1к від 14.12.2015, у зв`язку з укладенням шлюбу та на підставі свідоцтва про шлюб, внесено зміни в облікових та інших офіційних документах підприємства прізвища ОСОБА_4 , директора за сумісництвом, зазначивши в них прізвище ОСОБА_3 , з 14.12.2015 (а.с.12).

Однак внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відбулось, прізвище позивача в ЄДР залишається Провільська (а.с.7-10).

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням з 25 березня 2024 року, яка була направлена листом з описом вкладення за місцезнаходженням ТОВ "Радіогрупа" власника ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр" (а.с.25).

Разом із заявою про звільнення з посади директора ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр" позивач направила на адресу ТОВ "Радіогрупа" повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників на 25.03.2024 (а.с.26-27).

До порядку денного позачергових зборів включено питання: про звільнення з посади директора підприємства ОСОБА_1 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП; про призначення на посаду директора підприємства; про надання повноважень щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Лист повернувся на адресу позивача як не вручений, загальні збори 25.03.2024 не відбулися, питання звільнення позивачки з посади директора не вирішено.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає свої права порушеними та просить визнати припиненими її трудові правовідносини з ПП "Рекламне агентство "Реклама-Центр" згідно статті 38 КЗпП за власним бажанням.

Предметом позову в даній справі є вимога керівника (директора) приватного підприємства про припинення трудових відносин із підприємством.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.2 ст.14 ГПК). Згідно з ч.2 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц).

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а).

З наведеного вбачається, що господарський суд при розгляді справи обмежений позовними вимогами особи, яка звернулась з позовом про захист свої прав та/або законних інтересів, та не може виходити за їх межі.

Відповідно до частини першої, другої статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (частини перша, друга, четверта статті 98 Цивільного кодексу України).

Частинами першою - четвертою статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами (чч.1,2).

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч.2 ст.65 Господарського кодексу України).

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов`язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов`язки) (ч.3 ст.65 Господарського кодексу України).

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (ч.4 ст.65 Господарського кодексу України).

Згідно частини шостої статті 65 ГК України керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 8 Статуту до зобов`язань власника підприємства належить обов`язок брати участь в управлінні підприємством.

До виключної компетенції власника підприємства входять:

визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів;

внесення та затвердження змін до статуту підприємства;

призначення та відкликання виконавчого органу підприємства;

затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків підприємства;

створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження їх статутів та положень;

прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства;

прийняття рішення про припинення діяльності підприємства і призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

прийняття рішення про отримання довгострокових та короткострокових кредитів (п.8 Статуту).

Пунктом 9 Статуту визначена організаційна структура підприємства:

для поточного керівництва підприємством та забезпечення його функцій засновник може призначити директора (п.9.1);

у разі найму директора підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму, або директор призначається рішенням власника. Директор підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону. У разі коли з директором не укладається договір (контракт) він діє на підставі штатного розкладу та посадової інструкції, затвердженої власником підприємства (п.9.2.);

директор вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до виняткової компетенції власника (п.9.3.);

директор підзвітний власнику та організовує виконання його рішень (п.9.4);

директор діє від імені підприємства в межах, установлених чинним законодавством, цим Статутом і контрактом (п.9.5.);

директор має право без довіреності виконувати дії від імені підприємства (п.9.6).

Отже, зі змісту наведених положень убачається, що позивач, як директор підприємства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора. Відкликання виконавчого органу віднесено до виключної компетенції власника підприємства.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновків про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 Цивільного кодексу України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", підпункт "є" пункту 8.5 статуту).

При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Відповідно до частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Судом встановлено, що відповідне поштове повідомлення про скликання зборів на 25.03.2024 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа" 23.02.2024, тобто з дотриманням встановленого тридцятиденного строку на належну адресу (61001, м. Харків, проспект Гагаріна,1).

Проте вказане поштове відправлення не було отримано ТОВ "Радіогрупа" та повернулося відправнику, що підтверджується наявною у справі інформацією (а.с.27-28).

Суд відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).

З огляду на що, суд дійшов висновку, що отримання або неотримання кореспонденції ТОВ "Радіогрупа" за вказаною адресою перебувало поза межами контролю позивача як відправника і залежало виключно від волі отримувача. Тобто, ТОВ "Радіогрупа", без поважних причин (саме через бездіяльність, що виявилася у неотриманні поштової кореспонденції, направленої позивачем на його належну адресу у встановленому законом та статутом порядку) не прибула на збори, призначені позивачем на 25.03.2024, внаслідок чого останні не відбулися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначала, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

У постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.

Судом встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних позачергових зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення власника про її звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням та надісланні її Товариству свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Згідно з трудовим законодавством України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр" та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті судом, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Рекламне агентство "Реклама-Центр", у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіогрупа" про визнання припиненими трудових відносин задовольнити.

Припинити трудові відносини між Приватним підприємством "Рекламне агентство "Реклама-Центр" (ідентифікаційний код 31911490; вул. Обоянська,4, кв.89, м. Дніпро, 49026) та ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з займаної посади директора за сумісництвом за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Приватного підприємства "Рекламне агентство "Реклама-Центр" (ідентифікаційний код 31911490; вул. Обоянська,4, кв.89, м. Дніпро, 49026) на користь ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00грн, видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2025

Суддя Н.М. Євстигнеєва