ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2025м. ДніпроСправа № 904/36/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Тавлеєв О.О.;
від позивача-1: не з`явився;
від позивача-2: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) та в особі Слов`янської сільської ради (с. Слов`янка Синельниківського району Дніпропетровської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" (м. Самар (стара назва - Новомосковськ) Дніпропетровської області)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпро)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач-1) та в особі Слов`янської сільської ради (далі - позивач-2) з позовною заявою, в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 26.05.2021, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон" щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району;
- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 10.06.2021 (номер запису про право 42479658);
- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон" повернути державі в особі Слов`янської сільської ради із незаконного користування вказану земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 №525-22/ ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду "Балка Скелька", розташований у Межівському районі Дніпропетровської області. Рішенням Дніпропетровської обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 №179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади. Проєкт створення ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" розроблено Дніпропетровським національним університетом на замовлення управління промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначений проєкт містить картографічні матеріали і визначає, зокрема, місце розташування заказника, його ландшафтну характеристику, а також режим його використання. До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника "Балка Скелька" становить 507,1 гектара. Ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" розташований у Межівському районі (у його південній частині) Дніпропетровської області в басейні р. Бик у межах балки Скелька (правого притоку р. Бик) з її відрогами та ділянки заплави р. Бик (у місці, де впадає балка). На території заказника "Балка Скелька" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану та суперечить меті та завданням заказника, у тому числі: меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника, розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, рельєфу і геологічних відслонень; розорювання земель - за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж. Разом з тим, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.03.2021 № 118-Т затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на неї на земельних торгах, для ведення сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, загальною площею 72,7115 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.04.2021 № 171-Т земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та вирішено продати право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено стартову ціну лоту в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (стартовий розмір річної орендної плати) та крок аукціону у розмірі 0,5 % від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками. На виконання вимог частини 1 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України ТОВ "Земля і право" 26.05.2021 проведено аукціон із продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га (лот № 67027). За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон". За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Земельний регіон" 26.05.2021 - в день проведення торгів, укладено договір оренди землі № 110/ДО-21, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.1 якого в оренду товариству строком на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області. Відповідне речове право 10.06.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 42479658. Прокурор наголошує на тому, що вказані накази є незаконними та підлягають скасуванню, а відповідний земельний аукціон та договір оренди землі - визнанню недійсними з огляду на те, що згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Природно-заповідний кадастр", до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, вказана земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених топографо-геодезичних робіт. Як убачається з технічного звіту інженера геодезиста Нікітіна Д.М. від 28.10.2024, за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт встановлено, що накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка наразі зареєстрована на праві користування за ТОВ "Земельний Регіон", на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" складає 96%. Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території заказника "Балка Скелька", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 72,7115 га з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, яка набута у користування ТОВ "Земельний Регіон", входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 наразі зареєстрована на праві власності за ГУ ДГК у Дніпропетровській області та передана в оренду ТОВ "Земельний Регіон", проте вона не може перебувати у державній власності з передачею останньої в оренду для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ГУ ДГК у Дніпропетровській області та ТОВ "Земельний Регіон" повернути ділянку площею 72,7115 га з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 у комунальну власність. Також, прокурор зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №118-Т від 16.03.2021 та № 171-Т від 08.04.2021 є незаконними та такими, що прийняті неуповноваженим органом, тому вони не створюють правових наслідків, на які були спрямовані. Таким чином, державна реєстрація права власності та оренди земельної ділянки 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: при наявності загрози інтересам держави та нездійснення їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення № 275). Дніпропетровською обласною прокуратурою 07.11.2023 направлено запит №12-637вих-23 до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо вжитих заходів стосовно перевірки дотримання вимог законодавства про природно-заповідний фонд відносно законності використання вищевказаної земельної ділянки, розташованої у межах ландшафтного заказника "Балка Скелька", а також щодо проведеної претензійно-позовної роботи стосовно усунення зазначених порушень. Згідно з листом Держекоінспекції Придніпровського округу від 06.12.2023 №3-9041-10 проведення заходів державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства припинено. Заходи на захист державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька" не здійснювалися. Також, у відповіді зазначено, що Держекоінспекція Придніпровського округу не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька". Дніпропетровською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 30.10.2024 № 12-851вих-24, поінформовано Слов`янську сільську раду про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду. Однак Слов`янська сільська рада до суду з позовом про повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки до цього часу не звернулася. Крім того, Слов`янська сільська рада не заперечує аби прокурор здійснював процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави (Слов`янської сільської ради), у випадках та порядку, встановлених законом, а саме: вирішення питання незаконної передачі в оренду вище вказаної земельної ділянки. Також прокуратуру поінформовано, що з 21.04.2021 по 15.11.2025 дана земельна ділянка не використовувалась ТОВ "Земельний регіон" зовсім. Верхній шар ґрунту станом на 15.11.2025 не порушено. Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Слов`янською сільською радою заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави. Ураховуючи те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, яка перебуває під особливою охороною держави, невжиття Слов`янською сільською радою протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду. Отже, прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу та Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2025. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №3228/25 від 23.01.2025), в якій він просить суд провести судове засідання, призначене на 23.01.2025, без участі його представника.
У підготовче засідання 23.01.2025 з`явилися прокурор та представник третьої особи, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому судом врахована наявність заяви позивача-1 про проведення судового засідання без участі його представника, яка була задоволена судом. Також судом відзначено, що позивач-2 та відповідач були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 08.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 08.01.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача-2 та відповідача - 08.01.2025 (а.с. 120-121).
Судом було відзначено, що ухвалою суду від 08.01.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду - 08.01.2025, граничним строком подання відзиву на позовну заяву є 23.01.2025, отже строк для подачі відзиву на позовну заяву не закінчився.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 13.02.2025.
Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. суду № 4065/25 від 28.01.2025), в якій вона просить суд поновити строк на подання письмових пояснень, посилаючись на велику кількість судових проваджень, в яких департамент є учасником справи.
Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у справі (вх. 4075/25 від 28.01.2025), в яких третя особа зазначає про те, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України "Про природно-заповідний фонд України", розділом VII якого визначено порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, згідно зі статтею 25 вказаного закону оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 25.03.2011 № 89-5/VI "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" (далі - Заказник) загальною площею 507,1 га на землях сільськогосподарського та лісогосподарського призначення. Наказом департаменту від 19.01.2022 № 4 затверджено Положення про Заказник та відповідно до частини 5 статті 53 Законом України "Про природно-заповідний фонд України" Заказник передано під охорону та дотримання встановленого режиму Слов`янській сільській раді згідно з охоронним зобов`язанням від 19.01.2022 № 142/22-м. Відповідно до Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Межі земельних ділянок, що включені до території Заказника встановлюються в натурі (на місцевості), оформляються відповідними охоронними знаками та інформаційними аншлагами в порядку, визначеному законодавством, наносяться на планово-картографічні матеріали. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються у схемі планування території, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До встановлення меж Заказника в натурі його межі визначаються відповідно до проекту його створення. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 вказаного закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку. Інформація про вказані рішення до департаменту не надходила. Разом з тим, департамент зазначає, що відповідно до статті 461 Земельного кодексу України особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом, а частиною 4 статей 83, 84 Земельного кодексу України встановлено заборону на передачу у приватну власність земель під об`єктами ПЗФ. Згідно з частиною 3 статті 1861 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 27.05.2021) проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта ПЗФ, підлягав поданню на погодження із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. За даними системи електронного документообігу "ДОК Проф", що застосовується в департаменті для реєстрації документів, та в межах можливостей критеріїв пошуку, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказників на розгляді департаменту не ідентифіковано. Згідно із статтею 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів ПЗФ здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони ПЗФ України та іншими уповноваженими законом державними органами.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 6456/25 від 13.02.2025), в яких позивач-1 повідомляє про те, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі, та водночас вважає за необхідне викласти власну позицію стосовно твердження прокурора про бездіяльність інспекції, яка полягає у тому, що інспекція звертається до суду з позовом за наявності порушення, встановленого у спосіб, визначений законом та зафіксований відповідним актом перевірки. Інспекція зазначає, що в даному випадку вона заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду, ландшафтного замовнику місцевого значення "Балка-Скелька" - не здійснювала. Вказане виключило можливість встановлення порушень, які стали підставою для звернення прокурором до суду. До письмових пояснень позивач-1 долучив також заяву про розгляд справи без участі представника позивача-1.
У підготовче засідання 13.02.20255 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2, відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 23.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 23.01.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2, відповідача та третьої особи - 24.01.2025 (а.с. 135-138). Також судом врахована наявність заяви позивача-1 про розгляд справи без участі його представника, яка була задоволена судом.
У вказаному засіданні з приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи, судом було зазначено таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, з урахуванням чого, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2025 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.01.2025 вважається врученою відповідачу 08.01.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 121).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 08.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124273006) надіслано судом 08.01.2025, зареєстровано в реєстрі 08.01.2025 та забезпечено надання загального доступу - 09.01.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, поданих у ній заяв по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 08.01.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (08.01.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 23.01.2025.
Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог прокурора. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду).
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.
Отже, станом на 13.02.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд прийшов до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважав можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Також, у підготовчому засіданні 13.02.2025 прокурор підтвердив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим прокурор підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 13.02.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.02.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2025.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №9111/25 від 04.03.2025), в якій він просить суд провести судове засідання без участі представника позивача.
У судове засідання 04.03.2025 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2, відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому всі учасники справи були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.02.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2, відповідача та третьої особи - 14.02.2025 о 20:10, отже вважається врученою 17.02.2025 (а.с. 172-175). Також судом врахована наявність заяви позивача-1 про проведення судового засідання без участі його представника, яка була задоволена судом.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
У судовому засіданні 04.03.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 04.03.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом: визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути із незаконного користування вказану земельну ділянку.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.
Статтею 1311 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із статтями 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірні земельні ділянки, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже і інших органів державної влади.
При цьому відповідно до пунктів 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Як зазначає прокурор, необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) якої заборонено законом.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Цей режим може бути уніфікованим (єдиним для всієї території, встановлюється для природних заповідників, заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва) і диференційованим (різним залежно від функціонального призначення відповідних зон або інших форм диференціації території, передбачається для біосферних заповідників, національних природних парків та зоологічних парків).
Поширення на територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження й охорони цих земель. Проте внаслідок людської діяльності, зокрема розорювання земель заповідний режим не завжди дотримується, що особливо негативно відображається на екосистемі об`єктів природно-заповідного фонду, їх флорі та фауні, вплив розорювання цілинних ділянок є практично незворотнім і невиправним.
У позовній заяві зазначено, що позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.
Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у статті 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання щодо його захисту та впливу екологічних факторів на людину дедалі частіше стають предметом розгляду Європейським судом з прав людини, у тому числі у справах проти України.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірної земельної ділянки, яка входить у межі ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 наголосив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Відповідно до положень статей 5, 10 та 246 Господарського кодексу України забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.
Отже, індивідуальне конституційне право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який полягає в дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне довкілля, що закріплено у статті 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21.
Згідно зі статтями 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Принципами земельного законодавства є: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; пріоритет вимог екологічної безпеки.
Таким чином, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.
Ураховуючи викладене, прокурор зазначає про те, що подання позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.
У випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Менчинська проти Російської Федерації", "Бацаніна проти Росії").
Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України, пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
З огляду на викладене, прокурор вказує на те, що наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.
Прокурор наводить наступні доводи щодо бездіяльності уповноважених органів, а також додержання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Статтею 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади АРК з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення № 275).
Основними завданнями Держекоінспекції, серед іншого, є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду (підпункт 2 пункту 3 Положення № 275).
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (підпункт 2 пункту 4 Положення № 275), звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5 Положення №275), вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 9 Положення №275).
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується (пункт 1 Положення).
Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункт 3 Положення), зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (підпункт 2 пункту 2 Положення), додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду (підпункт 15 пункту 2 Положення). З метою виконання своїх завдань міжрегіональні територіальні органи Держекоінспеції звертаються до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 6 Положення).
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженим Наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 № 40, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.
Цим положенням закріплені аналогічні повноваження, що визначені Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, в тому числі щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні та право звернення з цією метою з позовом до суду.
Дніпропетровською обласною прокуратурою 07.11.2023 направлено запит № 12-637вих-23 до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо вжитих заходів стосовно перевірки дотримання вимог законодавства про природно-заповідний фонд відносно законності використання вищевказаної земельної ділянки, розташованої у межах ландшафтного заказника "Балка Скелька", а також щодо проведеної претензійно-позовної роботи стосовно усунення зазначених порушень.
Згідно з листом Держекоінспекції Придніпровського округу від 06.12.2023 № 3-9041-10 проведення заходів державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства припинено. Заходи на захист державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька" не здійснювалися. Також у відповіді зазначено, що Держекоінспекція Придніпровського округу не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька".
Відповідно до статей 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Таким чином, реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Слов`янська сільська рада яка має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної форми власності за межами населених пунктів для всіх потреб, однак заходів для усунення порушень законодавства не вжила.
Дніпропетровською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 30.10.2024 №12-851вих-24 поінформовано Слов`янську сільську раду про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду.
Однак Слов`янська сільська рада до суду з позовом про повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки не зверталася.
Згідно з відповіддю Слов`янської сільської ради за № 1146/0/2-24 від 15.11.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га не переводилась з державної у комунальну власність. Через військову агресію Російської Федерації, кошти сільської ради направлені на захищені статті бюджету (енергоносії, тверде паливо, зарплата та інше), а також через те, що в штаті Слов`янської сільської ради відсутній юрист з потрібним досвідом для представництва сільської ради в суді з земельних питань, сільська рада не має можливості для повноцінного захисту своїх інтересів з відповідним позовом до суду. Також прокуратуру поінформовано, що з 21.04.2021 по 15.11.2024 дана земельна ділянка не використовувалась ТОВ "Земельний регіон" зовсім. Верхній шар грушу станом на 15.11.2024 не порушено.
Тобто, прокурор зазначає, що, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Слов`янською сільською радою заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Прокурор також зазначає, що з урахуванням того, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, яка перебуває під особливою охороною держави, невжиття Слов`янською сільською радою протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.
Більше того, як зазначено в пункті 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що узгоджується з нормами національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини.
Ураховуючи викладене, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для пред`явлення позову Дніпропетровською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу та Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду "Балка Скелька", розташований у Межівському районі Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 № 179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади.
Проєкт створення ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" розроблено Дніпропетровським національним університетом на замовлення управління промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначений проєкт містить картографічні матеріали і визначає, зокрема, місце розташування заказника, його ландшафтну характеристику, а також режим його використання.
До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника "Балка Скелька" становить 507,1 гектара.
Ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" розташований у Межівському районі (у його південній частині) Дніпропетровської області в басейні р. Бик у межах балки Скелька (правого притоку р. Бик) з її відрогами та ділянки заплави р. Бик (у місці, де впадає балка).
На території заказника "Балка Скелька" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану та суперечить меті та завданням заказника, у тому числі: меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника, розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, рельєфу і геологічних відслонень; розорювання земель - за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж.
Разом з тим, встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.03.2021 № 118-Т затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на неї на земельних торгах, для ведення сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, загальною площею 72,7115 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.04.2021 № 171-Т земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та вирішено продати право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено стартову ціну лоту в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (стартовий розмір річної орендної плати) та крок аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками.
На виконання вимог частини 1 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України ТОВ "Земля і право" 26.05.2021 проведено аукціон із продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га (лот № 67027). За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон".
За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Земельний регіон" 26.05.2021 - в день проведення торгів, укладено договір оренди землі № 110/ДО-21, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.1 якого в оренду товариству строком на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області.
Відповідне речове право 10.06.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 42479658.
Прокурор зазначає, що вказані накази є незаконними, а відповідний земельний аукціон та договір оренди землі - визнанню недійсними, з огляду на наступне.
Згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Природно-заповідний кадастр", до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, вказана земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька".
Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених топографо-геодезичних робіт.
Як убачається з технічного звіту інженера геодезиста Нікітіна Д.М. від 28.10.2024, за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт встановлено, що накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка наразі зареєстрована на праві користування за ТОВ "Земельний Регіон", на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" складає 96%.
Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, підтверджують накладення площі земельної ділянки та меж території заказника "Балка Скелька", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна земельна ділянка площею 72,7115 га з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, право користування якою набуто ТОВ "Земельний Регіон" входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.
В обґрунтування статусу земель природно-заповідного фонду як обмежено обороноздатних об`єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави, прокурор посилається на таке.
Статтею 178 Цивільного кодексу України, яка регулює питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини 2 статті 178 Цивільного кодексу України види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено обороноздатні), встановлюються законом.
Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
Стаття 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлює, що заказники відносяться до природних об`єктів природно-заповідного фонду і залежно від походження, мети та необхідного режиму охорони бувають, зокрема, ландшафтними, а залежно від екологічної, наукової, історико-культурної цінності - загальнодержавного або місцевого значення.
Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну й економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково й оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (стаття 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Таким чином, згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також нормами статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
Отже, відповідно до статей 43, 44 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ландшафтні заказники місцевого значення є об`єктами і територіями природно-заповідного фонду України.
Таким чином, згідно з наведеними положеннями ландшафтні заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Відповідно до статті 45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.
Відповідно до статей 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 - 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про екологічну мережу України" екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України "Про екологічну мережу України" зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.
Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 у межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у користування з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння.
Так, Верховним Судом застосовано зазначений підхід в основному при визначенні режиму земель водного фонду. Водночас, оскільки землі природно-заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, указана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і в цій справі.
Про правильність такої позиції свідчать постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19.
Щодо цільового призначення земельної ділянки прокурор зазначає також таке.
Цільове призначення земельної ділянки було змінено при її передачі в оренду ГУ Держгеокадастру.
Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України цільовим призначенням земельної ділянки вказано "землі сільськогосподарського призначення", ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданої ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, яка зареєстрована на праві оренди за ТОВ "Земельний Регіон", з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.
Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
Згідно із чинним законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, відповідно до статті 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Положеннями статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Проєктом ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" у межах Межівського району Дніпропетровської області визначено розташування території заказника. Згідно з картографічними матеріалами, які є додатком до цього Проєкту, спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку зони заказника без вилучення.
Статтею 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Аналогічні положення містяться і в розділі "Режим використання" вказаного вище Проєкту, в якому зазначено, що на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню та загрожує збереженню природного комплексу даної території.
Крім того, на виконання статті 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" з метою визначення завдань, наукового профілю, характеру функціонування і режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду розроблено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька".
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення заказник створено з метою збереження і відтворення цінного природного ландшафту, збереження і відновлення чисельності популяції багатьох рідкісних видів рослин і тварин.
Основними завданнями заказника відповідно до пункту 2.2 Положення є збереження в природному стані цінної екосистеми і геологічних утворювань, збереження характерного даному ландшафту генетичного фонду тварин і рослин, особливо цінних і зникаючих, підтримка загального екологічного балансу в регіоні, поширення еколого-освітніх знань.
Режим території ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" визначений у пунктом 3.1 вищевказаного Положення. Так, на території заказника забороняється будь-яка діяльність, зокрема що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану та суперечить меті та завданням Заказника, передбачені цим Положенням, в тому числі: порушення ґрунтового покриву, знищення та пошкодження дерев, чагарників, трав`яної рослинності; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зав`язків та ходу природних процесів, втрати наукової, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.
Цільове призначення земельної ділянки варто розуміти як визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, передбаченого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які встановлюються для збереження та охорони цих земель.
За таких обставин установлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення у 2008 році заказника "Балка Скелька" ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.
В обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки та способу захисту прокурор вказує на таке.
Як зазначено у статтях 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Способи захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Слов`янської об`єднаної територіальної громади, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 наразі зареєстрована на праві власності за ГУ ДГК у Дніпропетровській області та передана в оренду ТОВ "Земельний Регіон", проте, з огляду на положення чинного законодавства, вона не може перебувати у державній власності з передачею останньої в оренду для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ГУ ДГК у Дніпропетровській області та ТОВ "Земельний Регіон" повернути ділянку площею 72,7115 га з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 у комунальну власність.
Такі твердження узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц та від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.
Прокурор наголошує на незаконності наказів Головного управління Держгеокадастру та просить суд про скасування державної реєстрації права власності і оренди, посилаючись на таке.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження землями природно-заповідного фонду визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами встановлюються обмеження щодо використання земель природно-заповідного фонду як об`єктів власності Українського народу, державної власності.
В порушення встановленого режиму території ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" та за відсутності визначених законодавством повноважень з розпорядження землями природно-заповідного призначення Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом № 56-Т від 18.02.2021 затверджено технічну документацію на спірну земельну ділянку та на підставі наказу № 101-Т від 04.03.2021 проведено земельні торги на право оренди такої.
Після чого, 22.02.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером (номер запису про право власності 40736246).
В подальшому, за результатами проведених земельних торгів, на підставі договору оренди землі № 110/ДО-21 від 26.05.2021 надано ТОВ "Земельний Регіон" в оренду земельну ділянку, загальною площею 72,7115 га (кадастровий номер 1222688800:02:001:0326) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 42479658).
При цьому встановлено, що земельна ділянка площею 72,7115 га кадастровий номер 1222688800:02:001:0326, яка розташована на території Зорянської сільської ради, знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", створеного на підставі рішення обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 №179-9/VI з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення та не може використовуватися для товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в області фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки всупереч вимогам статті 20 Земельного Кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Положення статті 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У той же час, суд відзначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити упродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Відповідно до частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 статті 186-1 Земельного кодексу України).
Тобто, на час формування земельної ділянки площею 72,7115 га кадастровий номер 1222688800:02:001:0326 та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказів №№ 118-Т та 171-Т про затвердження документації із землеустрою та проведення торгів у формі аукціону, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, та передана в оренду ТОВ "Земельний Регіон" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва необхідною умовою було погодження зазначеного проєкту Департаментом екології та природних ресурсів як структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Проте, відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації № 2-4495/0/261-23 від 09.11.2023 та № 2-3070/0/261-24 від 20.08.2024 - проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказника на розгляд та погодження до департаменту не надходили, що свідчить про набуття ТОВ "Земельний Регіон" права оренди на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення в межах заказника Департаментом екології та природних ресурсів не затверджувався, а тому зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 відбулася незаконно.
З урахуванням Проєкту створення та картографічних схем ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", даних нематеріальної культурної спадщини, схем розташування земельної ділянки, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, знаходиться в межах території ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення комунальної власності, право розпорядження якою належить Слов`янській об`єднаній територіальній громаді.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України не мало жодних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення комунальної власності.
Таким чином, прокурор стверджує, що накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 118-Т від 16.03.2021 та № 171-Т від 08.04.2021 є незаконними та такими, що прийняті неуповноваженим органом, тому вони не створюють правових наслідків, на які були спрямовані. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
За таких умов договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, укладений 26.05.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Земельний Регіон", є недійсним.
Однак, вимога про визнання його недійсним не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння Слов`янською сільською радою відповідною земельною ділянкою.
Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності за іншим суб`єктом та права оренди.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.
Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.
Таким чином, державна реєстрація права власності та оренди земельної ділянки 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав слід зазначити таке.
На час пред`явлення цього позову, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 площею 72,7115 га зареєстрована на праві власності за ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2021 з індексним номером 41113855 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідні записи формально наділяють відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки й одночасно позбавляють відповідних прав законного власника - Слов`янську об`єднану територіальну громаду.
Стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Ураховуючи викладене, для забезпечення Слов`янській об`єднаній територіальній громаді реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.03.2021 з індексним номером 57226884 та реєстрацію відомостей про речове право від 17.03.2021 № 41113855, припинивши право власності ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та право оренди ТОВ "Земельний Регіон" на цю ділянку.
Щодо сумісності обраного способу захисту порушеного права Слов`янської об`єднаної територіальної громади із гарантіями, встановленими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає таке.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод дає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини дає державам право користуватися " значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Отже, стосовно земель природно-заповідного фонду встановлено пріоритет права власності Українського народу, державної та комунальної власності над приватною, тобто законно набути права власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі й відповідач.
Однак ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області набуло таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, оскільки юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття незаконного рішення.
Відповідач, у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих характерних для земель природно-заповідного фонду ознак спірної земельної ділянки, знав або, проявивши розумну обачність, мав знати про те, що ця ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15.
У рішенні від 04.05.2017 у справі "Осіпков та інші проти Латвії" Європейський суд з прав людини оцінював питання добросовісності останнього з набувачів майна і поставив її під сумнів, оскільки той знав про наявність судового спору щодо майна, яке набувається у власність. У цій справі суд не встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Повернення Слов`янській територіальній громаді земельної ділянки природно-заповідного фонду, незаконно переданої у оренду, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.
Ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" характеризується винятковим багатством рослинного і тваринного світу, різноманітністю рельєфу і ландшафтних форм, що зумовлює необхідність збереження цієї території у первинному стані й заборони будь-якої діяльності, здатної деструктивно на неї вплинути.
Тобто той захист і охорона, які забезпечує держава в особі відповідних органів ландшафтному заказнику "Балка Скелька", у тому числі й шляхом звернення з позовом про повернення земельних ділянок, відповідають легітимній меті і спрямовані на захист громадських інтересів, які полягають у збереженні унікального об`єкта екосистеми, сприянні стабільності навколишнього природного середовища, наданні населенню доступу до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу) " між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. При цьому "справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Принцип "пропорційності" потребує співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей, тобто органи влади не повинні покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права відповідача, оскільки в цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до об`єктів природно-заповідного фонду, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян.
Прокурор зазначає, що досягти поставленої мети іншим чином, а саме повернення до комунальної власності території ландшафтного заказника для забезпечення населенню вільного доступу до нього, неможливо.
Ураховуючи викладене, в цій справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням набуття такого майна внаслідок недобросовісної поведінки відповідача.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті прокурором, становив 7 267 грн. 20 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 7 267 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) та в особі Слов`янської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки - задовольнити у повному обсязі.
Усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради (ідентифікаційний код 04340264), у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 26.05.2021, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 39835428) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон" (ідентифікаційний код 38432006) щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, площею 72,7115 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" (ідентифікаційний код 38432006) усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради (ідентифікаційний код 04340264), у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, площею 72,7115 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" (ідентифікаційний код 38432006) державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 10.06.2021 (номер запису про право 42479658).
Товариству з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" (ідентифікаційний код 38432006) усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради (ідентифікаційний код 04340264), у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:02:001:0326, площею 72,7115 га, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний регіон" (вулиця Шевченка, будинок 6, офіс 207, м. Самар (стара назва - Новомосковськ), Самарський район (стара назва - Новомосковський), Дніпропетровська область, 51206; ідентифікаційний код 38432006) повернути державі в особі Слов`янської сільської ради (вулиця Центральна, будинок 36, с.Слов`янка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52911; ідентифікаційний код 04340264) із незаконного користування вказану земельну ділянку.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Регіон" (вулиця Шевченка, будинок 6, офіс 207, м. Самар (стара назва - Новомосковськ), Самарський район (стара назва - Новомосковський), Дніпропетровська область, 51206; ідентифікаційний код 38432006) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, м. Дніпро, 49044, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) - 7 267 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 05.03.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2025 |
Оприлюднено | 06.03.2025 |
Номер документу | 125600077 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні