Рішення

від 13.02.2025 по справі 907/611/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/611/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.,

розглянувши позовну заяву Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатські області, м. Ужгород та Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород

про стягнення шкоди в розмірі 5 339 899,04 грн. заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

За участю представників:

прокурор - Черненко Світлана Сергіївна, службове посвідчення № 069349 від 01 березня 2023 року

від позивача (Державної екологічної інспекції в Закарпатські області) - Пеняк Н.М. , посвідчення АБ №037634 від 01.06.2023 року

від позивача (Усть-Чорнянської селищної ради) - не з`явився

від відповідача - Левицький Андрій Олександрович, довіреність № 62 від 18 січня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатські області та Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району звернулися до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення шкоди, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 5 339 899,04 грн., посилаючись положення ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру, ст. ст. 4, 20, 53, 162-164 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 8, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 90, 105 і 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 40, 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи №907/611/22 визначено суддю Ушак І.Г.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 року №02-02/23/23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №907/611/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 року справу №907/611/22 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 13.03.2023 р. прийнято справу №907/611/22 до провадження. Розгляд прийнято здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 квітня 2023 р.

17.03.2023 р. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, з мотивів викладених в ньому.

У засіданні суду 05.04.2023 р. за згодою представників сторін судом у відповідності до вимог ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 04.05.2023 р.

Ухвалою суду від 05.04.2023 р. в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України повідомлено, позивача Усть - Чорнянської селищної ради Тячівського району (місцезнаходження: вул. Верховинська,233, смт. Усть-Чорна, Тячівський р-н, Закарпатська обл.,90520) про те, що в судовому засіданні, оголошено перерву за згодою сторін, в силу вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до 04.05.2023 року.

Присутній представник відповідача навів пояснення з приводу клопотання про зупинення та просить зупинити провадження у справі №907/611/22.

Прокурор та представник позивача повністю заперечують стосовно зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 04.05.2023 року судом розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалами суду від 04.05.2023 р., 31.05.2023 р., 28.06.2023 р., 29.08.2023 р., 26.09.2023 р., 24.10.2023 р., 21.11.2023 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 16.01.2024 р.

Призначене засідання суду 16.01.2023 о 12:00 год. не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І., складено акт №1 від 16.01.2024 року, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу Повітряна тривога судові засіданні не відбулися.

Ухвалою суду від 18.01.2024 р. відкладено підготовче засідання на 13.02.2024р.

Проте, судове засідання призначене на 13.02.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/3-к від 12.02.2024 р.

Ухвалою суду від 19.02.2024 р. відкладено підготовче засідання на 26.03.2024 р.

Ухвалою суду від 26.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02 травня 2024 р.

До початку судового розгляду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через відрядження представника до міста Києва.

Ухвалою суду від 02.05.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 09.07.2024 р.

В судовому засіданні 09.07.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами до 28 серпня 2024 року на 10:00 год.

Проте, судове засідання призначене на 28.08.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/29-к від 21.08.2024 р.

Ухвалою суду від 02.09.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 09.10.2024 р.

Ухвалою суду від 09.10.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2024 р.

Ухвалою суду від 06.11.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 04.12.2024 р.

Представник відповідача просить суд відкласти судове засідання у зв`язку з тим, що відповідачем завершується процедура реорганізації юридичної особи та її філій, що в свою чергу слугувати підставою для подання суду клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 04.12.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 21.01.2025 р.

Представник відповідача у засіданні суду заявив клопотання про заміну відповідача у справі №907/611/22 - державне підприємство «Мокрянське лісомисливське господарство» на його правонаступника - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

У судовому засіданні 21.01.2025 р., судом розглянуто клопотання про заміну сторони, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суд від 21.01.2025 р. відкладено розгляд справи по суті на 13.02.2025 р.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що Закарпатською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального проваджені № 42020070000000311 від 17.06.2020 за обвинуваченням працівників Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано до суду.

Факт здійснення даних незаконних рубок виявлено правоохоронними органами у ході проведення оглядів місць рубок деревини. 20.10.2020 на виконання доручення слідчого ДБР оперативним працівником відділу УСР в Закарпатській області Халусом А.В., за участю спеціаліста - Державного екологічного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Дзихора Я.М. та виконувача обов`язків лісничого Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» проведено огляди лісового фонду Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», у ході яких встановлено факти незаконних порубок деревини та в подальшому проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками, на основі відомостей попневого переліку відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» та ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У ході проведення оглядів встановлено: - у кварталі 12 виділ 57 виявлено 404 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 11 сухостійних та 5 неліквід. У подальшому встановлено, що деякі із дерев зрубані на підставі лісорубного квитка Серії 02 ЛКБ №467282 від 02.07.2015. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, за виключенням законно зрубаних 25 дерев (18 свіжозрубаних та 7 сухостійних) та 5 неліквідних, загальна сума збитків становить 3 108 220,70 грн. - у кварталі 12 виділ 58 виявлено 173 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 5 сухостійних та 1 неліквід. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, за виключенням 1 неліквіду, загальна сума збитків становить 1 356 312,24 грн. - у кварталі 12 виділ 59 виявлено 132 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 2 сухостійних. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, загальна сума збитків становить 875 366,10 грн.

За доводами прокурора відповідно до вказаних розрахунків розміру шкоди, проведених Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, в результаті незаконних рубок державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в загальній сумі 5 339 899,04 грн.

Разом з тим, як стверджує прокурор розмір вказаних збитків також підтверджено висновками судових інженерно-екологічних експертиз №7919 від 29.01.2021 та №608 від 28.04.2022, проведеної у вищевказаному кримінальному провадженні Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

В даному випадку спірні порушення вимог законодавства виявлено на території ДП «Мокрянське ЛМГ», яке у розумінні ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві прокурор вказує на те, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Усть-Чорнянської сільської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури. В свою чергу, Усть - Чорнянська сільська рада належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжила.

Позивач Державна екологічна інспекція в Закарпатські області, м. Ужгород позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у судових засіданнях.

Позивач Усть-Чорнянська селищна рада Тячівського району, явку уповноваженого представника в засідання суду не забезпечила, письмових заяв не подала.

Відповідач у поданій письмовій заяві з приводу заявлених позовних вимог заперечує їх. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

В підтвердження своєї позиції, зокрема, наводить доводи про те, що докази того, що незаконна рубка була здійснена на території Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району та на території, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Мокрянське ЛМГ» в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим представник відповідача, зауважує, що проаналізувавши матеріали справи, вбачається, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Представник відповідача вказує, що в розрахунках завданої шкоди та довідці відсутня інформація яким вимірювальним приладом здійснювався замір діаметрів пнів та чи проходив даний прилад сертифікацію відповідно до вимог ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідач стверджує, що дані висновки експерта, які містяться в матеріалах справи та їх розрахунки не можуть вважатись належним та допустистим доказом у справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.02.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2.2. Статуту Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство (надалі ДП «Мокрянське ЛМГ»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.07.2018р. № 562, підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямком діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного або іншого шкідливого впливу.

Згідно з п.п. 6.2.1., 6.2.4. Статуту ДП «Мокрянське ЛМГ» до обов`язків підприємства відносяться, зокрема, забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей; виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів. Підприємство зобов`язано дотримуватись норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Закарпатською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального проваджені № 42020070000000311 від 17.06.2020 за обвинуваченням працівників Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано до суду.

Правоохоронними органами у ході проведення оглядів місць рубок деревини виявлено факт здійснення даних незаконних рубок. 20.10.2020 на виконання доручення слідчого ДБР оперативним працівником відділу УСР в Закарпатській області Халусом А.В., за участю спеціаліста - Державного екологічного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Дзихора Я.М. та виконувача обов`язків лісничого Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» проведено огляди лісового фонду Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», у ході яких встановлено факти незаконних порубок деревини та в подальшому проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками, на основі відомостей попневого переліку відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» та ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У ході проведення оглядів встановлено наступне: - у кварталі 12 виділ 57 виявлено 404 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 11 сухостійних та 5 неліквід. У подальшому встановлено, що деякі із дерев зрубані на підставі лісорубного квитка Серії 02 ЛКБ №467282 від 02.07.2015. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, за виключенням законно зрубаних 25 дерев (18 свіжозрубаних та 7 сухостійних) та 5 неліквідних, загальна сума збитків становить 3 108 220,70 грн. - у кварталі 12 виділ 58 виявлено 173 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 5 сухостійних та 1 неліквід. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, за виключенням 1 неліквіду, загальна сума збитків становить 1 356 312,24 грн. - у кварталі 12 виділ 59 виявлено 132 пні від незаконно зрубаних дерев породи «Ялина», у тому числі 2 сухостійних. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками від 21.10.2020, загальна сума збитків становить 875 366,10 грн.

За доводами прокурора відповідно до вказаних розрахунків розміру шкоди, проведених Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, в результаті незаконних рубок державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в загальній сумі 5 339 899,04 грн.

Разом з тим, як стверджує прокурор розмір вказаних збитків також підтверджено висновками судових інженерно-екологічних експертиз №7919 від 29.01.2021 та №608 від 28.04.2022, проведеної у вищевказаному кримінальному провадженні Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою 13.06.2022 попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області та Усть-Чорнянську селищну раду Тячівського району Закарпатської області про встановлені порушення інтересів держави та необхідність вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, Усть-Чорнянська селищна рада відповідних заходів не вжила, натомість у відповіді на лист прокуратури висловила прохання про звернення прокуратури з відповідним позовом в її інтересах з причин відсутності головного спеціаліста з юридичних питань.

Аналогічно не вжито жодних заходів, а також не висловлено жодних намірів про вжиття таких, і Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, що підтверджується письмовою відповіддю на лист прокуратури.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта та владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави представництва Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатські області, м. Ужгород та Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Позивачів письмово повідомлено про представництво прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Водночас, у ч.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2.2. Статуту Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство (надалі ДП «Мокрянське ЛМГ»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.07.2018р. № 562, підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямком діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного або іншого шкідливого впливу

Згідно з п.п. 6.2.1., 6.2.4. Статуту ДП «Мокрянське ЛМГ» до обов`язків підприємства відносяться, зокрема, забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей; виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів. Підприємство зобов`язано дотримуватись норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Основними напрямками діяльності підприємства відповідно до п.п.3.2.2 п.3.2 Статуту Підприємства є зокрема забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював пошкодження дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Встановлено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлені у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 21.02.2020 у справі 920/1106/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.20 у справі № 917/1261/1.7, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17).

Разом з тим, дані висновки у відповідності до ст. 104 ГПК України не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінені судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов`язків, свідчить про причинно наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Крім того, матеріали справи містять висновки судових інженерно-екологічних експертиз №7919 від 29.01.2021 та №608 від 28.04.2022.

Разом з тим, дані висновки у відповідності до ст. 104 ГПК України не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінені судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Доводи Відповідача про відсутність доказів здійснення незаконної рубки на території Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району та на території, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Мокрянське ЛМГ», судом до уваги не беруться, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Як і не беруться до уваги твердження відповідача про те, що в розрахунках завданої шкоди та довідці відсутня інформація яким вимірювальним приладом здійснювався замір діаметрів пнів та чи проходив даний прилад сертифікацію відповідно до вимог ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки такі твердження, за встановлених обставин справи та наявних доказів не спростовують факту порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, виконано згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ від 23.07.2008 №665.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та не перешкоджанні його посадовими особами пошкодженню лісу, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 5 339 899,04 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатські області, м. Ужгород та Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород про стягнення шкоди в розмірі 5 339 899,04 грн. заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (88017, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь Усть-Чорнянської селищної ради (90520, смт. Усть-Чорна Закарпатської області, вул. Верховинська, 233, код ЄДРПОУ 04349805) суму 5 339 899,04 грн. (п`ять мільйонів триста тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 04 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

3. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (88017, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 80 098,49 (вісімдесят тисяч дев`яносто вісім гривень 49 коп.) у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.03.2025.

Суддя О.Ф. Ремецькі