Рішення

від 19.02.2025 по справі 909/660/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/660/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Поп`юк Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-ТРАНС ЛОГІСТІК",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-89",

про стягнення 1 235 480,90 грн, з яких 968 658,35 грн - заборгованість за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД, 41 610,57 грн - інфляційні втрати, 33 094,47 грн - 3 % річних, 192 117,51 грн - пеня,

за участю представника позивача Паніотова О. К.,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1. ТОВ "СТ ЛОГІСТІК" звернулося з позовом до ТЗОВ "ПМК-89" про стягнення 1 235 480,90 грн, з яких 968 658,35 грн - заборгованість за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 №30/05/2018/ДД, 41 610,57 грн - інфляційні втрати, 33 094,47 грн - 3 % річних, 192 117,51грн - пеня.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Продовження процесуальних строків.

На підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2024 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 13.10.2024.

2.3. Участь представників сторін у судових засіданнях.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні 11.11.2024 та 29.11.2024.

В судове засідання щодо розгляду справи по суті 11.02.2025 представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду від 21.01.2025. Будь-яких клопотань не подавав.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1. Позовна заява від 09.07.2024 (вх.№ 6241/24 від 09.07.2024).

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 342 499,99 грн, а відповідач здійснив оплату в сумі 1 373 841,64 грн. Заборгованість в сумі 968 658,35 грн не оплачена. З огляду на несвоєчасне виконання грошових зобов`язань нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 11, 202, 207, 509, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 173, 193, 218 ГК України.

3.2. Відзив на позов (вх.№ 18036/24 від 19.11.2024).

Вказує, що на час розгляду справи сплатив 480 000 грн, а тому заборгованість за поставлений товар значно менша, ніж заявлено до стягнення. На підтвердження погашеної заборгованості надав ряд платіжних інструкцій.

3.3. Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№ 18039/24 від 19.11.2024).

Просить зменшити на 90% розмір заявленої до стягнення пені. Вказує, що заборгованість за договором виникла у зв`язку із скрутним матеріальним становищем і що відповідач має значну заборгованість перед іншими контрагентами. Вважає, що позивач не надав доказів, які підтверджують розмір понесення ним збитків, спричинених несвоєчасним виконанням договірних зобов`язань відповідачем.

3.4. Відповідь на відзив від 25.11.2024 (вх.№ 18386/24).

Звертає увагу на те, що відповідач почав погашати заборгованість тільки після звернення позивача до суду.

Вважає, що при зарахуванні платежів належить застосувати п. 6.9. договору, в якому передбачено таку послідовність погашення грошових зобов`язань: пеня, штраф, прострочена та/або частково несплачена сума, плата за поставлену продукцію або повернення грошових коштів. Також у ст. 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

А тому сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 480 000 грн належить зарахувати в такому порядку: 100 000 грн, які сплачені 18.07.2024 - в погашення пені; 100 000 грн, які сплачені 27.07.2024 - в погашення залишку пені (92 117,51 грн) та 3% річних (7 882,49 грн); 100 000 грн, які сплачені 21.08.2024 - в погашення залишку 3% річних (24 656,49 грн) та інфляційних втрат (75 343,81 грн). Залишок грошових коштів в сумі 33 733,24 грн зараховуються в якості погашення основної заборгованості. Перераховані 27.09.2024, 01.11.2024 та 14.11.2024 кошти також зараховуються в погашення основної заборгованості. А тому станом на 14.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 754 925,11 грн. Просить суд при ухваленні рішення врахувати наведений порядок погашення заборгованості.

Заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. Вказує, що 3% річних та інфляційні втрати є частиною грошового зобов`язання, які нараховуються відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не є штрафними санкціями. Наявність заборгованості відповідача перед іншими контрагентами не вважається випадком, який згідно зі ст. 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Звертає увагу, що відповідач не вживав жодних заходів для добровільного виконання своїх зобов`язань, не реагував на претензію, не відмовлявся від отримання товару, а, навпаки, протягом тривалого часу його замовляв. Вважає, що відповідач намагається уникнути відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Між ТОВ "СТ ЛОГІСТІК" як постачальником та ТЗОВ "ПМК-89" як покупцем укладено договір поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД (далі Договір).

Умови Договору такі.

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця щебінь гранітний (надалі Товар, Продукція), а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та здійснити її оплату (п. 2.1.).

Продукція поставляється окремими партіями. Кожна партія продукції формується на основі заявки (п. 3.1.).

Заявка на поставку продукції вручається покупцем постачальнику (письмово, факсом, електронною поштою) з наступним підтвердженням отримання в телефонному режимі. Обов`язок вручення заявки покладається на покупця (п. 3.4.2.).

Поставка продукції здійснюється продавцем залізничним транспортом. Умови поставки додатково узгоджуються сторонами у заявці - специфікації на кожну окрему партію продукції. Організація та витрати по перевезенню та транспортуванню продукції покладаються на покупця (п. 3.3.).

Оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати продукції (п. 5.4.).

Оплата продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії (п. 5.6.).

Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до додатків до цього договору) (п. 5.8.).

У випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець зобов`язаний сплатити ти на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період, впродовж якого існувала заборгованість) від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) (п. 6.2.).

Сторони домовились про таку послідовність погашення сторонами своїх грошових зобов`язань за цим Договором (п. 6.9.): пеня (п. 6.9.1.); штраф (п. 6.9.2.); прострочена та/або частково несплачена сума (п. 6.9.3.); плата за поставлену продукцію або повернення грошових коштів (п. 6.9.4.).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1.).

Поставка продукції за цим договором здійснюється з моменту укладення цього договору до 31.12.2018. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк автоматично щоразу продовжується ще на один рік (п. 8.1.).

4.2. Відповідно до умов Договору відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 2 342 499,99 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 22.09.2022 №71 на суму 328 041,79 грн; від 28.09.2022 № 73 на суму 126 357 грн; від 08.10.2022 №80 на суму 126 357 грн; від 12.06.2023 № 90 на суму 443 085,85 грн; від 28.06.2023 №99 на суму 133 056 грн; від 30.06.2023 №111 на суму 199 992 грн; від 10.07.2023 №116 на суму 429 036,68 грн; від 27.07.2023 №140 на суму 267 576 грн; від 27.07.2023 №141 на суму 268 224 грн; від 14.08.2023 №168 на суму 20 773,67 грн.

4.3. Позивач вказав, що відповідач оплату за продукцію здійснив частково в розмірі 1 373 841,64 грн, а саме: 28.09.2022 - 128 309,80 грн; 04.10.2022 - 50 000 грн; 10.10.2022 - 30 000 грн; 24.10.2022 - 60 000 грн; 27.10.2022 - 126 357 грн; 27.10.2022 - 60 000 грн; 26.05.2023 - 126 088,99 грн; 05.06.2023 - 204 798,72 грн; 28.06.2023 - 100 000 грн; 07.07.2023 - 138 287,13 грн; 25.07.2023 - 150 000 грн; 07.09.2023 - 100 000 грн; 27.09.2023 - 100 000 грн.

Усі здійснені відповідачем оплати позивач зараховував на погашення основної заборгованості і не враховував їх для погашення інших нарахувань внаслідок порушення грошового зобов`язання.

4.4. Позивач направив відповідачу претензію від 29.02.2024 №2902-01, в якій просив оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 968 658,35 грн.

4.5. Відповідач після подання позовної заяви здійснив оплату у розмірі 540 000 грн, що підтверджується такими платіжними інструкціями: від 18.07.2024 №138 на суму 100 000 грн, від 26.11.2024 №157 на суму 100 000 грн, від 21.08.2024 №177 на суму 100 000 грн, від 27.09.2024 №230 на суму 50 000 грн, від 01.11.2024 №275 на суму 30 000 грн, від 14.11.2024 №288 на суму 100 000 грн, від 28.11.2024 №300 на суму 30 000 грн, від 02.05.2025 №5402 на суму 30 000 грн. У всіх вказаних платіжних інструкціях призначення платежу вказано "заборгованість за щебінь по рахунку № 82 від 26.05.2023".

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. При вирішенні спору суд керується приписами ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

5.2. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного Договір від 30.05.2018 №30/052018/ДД є договором поставки.

5.3. На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.4. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено в ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд встановив, що позивач відповідно до умов Договору поставив відповідачу Товар, а відповідач згідно з п. 5.4. Договору повинен був здійснити повну передоплату.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу; у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України). За приписами ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

5.5. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

5.6. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач визначив суму інфляційних втрат в розмірі 41 610,57 грн та 3% річних в розмірі 33 094,47 грн. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунки зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не подав.

5.7. За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків оплати товару позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 01.07.2023 до 31.12.2023 на суму заборгованості, що була у відповідний період, з урахуванням здійснених позивачем оплат.

Суд перевірив правильність розрахунків і встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно. Сума пені становить 192 117,51 грн.

5.8. Щодо зменшення пені.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У застосуванні вказаних норм права суд враховує правову позицію, яка викладена в постанові КГС ВС від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18 (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Аналіз приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Суд реалізує надане йому право зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, враховуючи подані до матеріалів справи пояснення та докази, на підставі яких встановлює відповідні обставини та у разі, якщо визнає можливим зменшити неустойку, її розмір визначається судом на власний розсуд.

В обґрунтування клопотання відповідач представив докази, які стосуються виконання ним зобов`язань за іншими договорами і наявність значної заборгованості перед іншими контрагентами. Доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, не подано. Сам факт наявності заборгованості перед іншими контрагентами не підтверджує майновий стан відповідача та причин порушення зобов`язання. Слушними є доводи позивача про те, що відповідач не вживав належних заходів для добровільного виконання зобов`язань, не реагував на претензію, не відмовлявся від отримання товару, а, навпаки, протягом тривалого часу його замовляв, і заборгованість почав погашати після звернення позивача до суду. Крім того належить врахувати, що позивач здійснив нарахування пені не за весь період прострочення, а тільки за період з 01.07.2023 до 31.12.2023. А тому відсутні підстави, які могли б бути підставою для зменшення заявленої до стягнення суми неустойки.

5.9. Суд встановив, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 540 000 грн. Отже між сторонами відсутній предмету спору в частині позовних вимог на цю суму.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПУ України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

5.10. Щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

У постановах КГС ВС від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 викладено висновок про те, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України, застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Суд встановив, що у всіх платіжних документа вказано призначення платежу "заборгованість за щебінь по рахунку № 82 від 26.05.2023".

Належить також зазначити, що позивач всі здійснені відповідачем оплати зараховував виключно на погашення основної заборгованості та не враховував їх для погашення пені чи інших нарахувань внаслідок порушення зобов`язань. Під час подання позову позивач також здійснив всі розрахунки без врахування визначеної у п. 6.9. Договору черговості.

ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що в п. 6 ст. 3 ЦК України закріплено принцип справедливості, добросовісності та розумності. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності знаходиться в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у п. 91 постанови ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оплата в розмірі 540 000 грн зараховується на погашення основного боргу.

6. Висновки суду.

6.1. В частині позовних вимог про стягнення 540 000 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД провадження у справі потрібно закрити.

6.2. Решта позовних вимог належить задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 695 480,90 грн, з яких 428 658,35 грн - заборгованість за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД, 41 610,57 грн - інфляційні втрати, 33 094, 47 грн - 3 % річних, 192 117,51 грн - пеня.

7. Судові витрати.

7.1. Відповідно до ст. 221 ГПК України суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про відкладення вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для цього необхідно призначити судове засідання та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 221, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити в частині позовних вимог про стягнення 540 000 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД.

2. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-89" (вул. Б. Хмельницького, буд. 51, с. Підбережжя, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77212, ідентифікаційний код 39310418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТРАНС ЛОГІСТІК" (бульвар Кольцова, буд. 14 Д, офіс 610, м. Київ, 03194, ідентифікаційний код 39743374) 695 480,90 грн (шістсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень дев`яносто копійок), з яких 428 658,35 грн - заборгованість за поставлений товар за договором поставки продукції від 30.05.2018 № 30/05/2018/ДД, 41 610,57 грн - інфляційні втрати, 33 094, 47 грн - 3 % річних, 192 117,51 грн - пеня

3. Вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 05.03.2025 о 9:30.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 3).

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат та підтвердження направлення копії цих доказів відповідачу - до 25.02.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.03.2025.

Суддя О. В. Малєєва