Рішення

від 26.02.2025 по справі 912/3215/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуСправа № 912/3215/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у судовому засіданні справу №912/3215/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроелектросервіс", вул. Якутська, 10, офіс 403, м. Київ, 03680

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-еко", вул. Берегова, 6, с. Черняхівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641

про стягнення 2 767 172,62 грн

Представники сторін:

від позивача - Бордіян С.В., адвокат, ордер серії ВА № 1104292 від 10.02.2025,

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроелектросервіс" (далі - ТОВ "Євроелектросервіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-еко" (ТОВ "Електрон-еко", відповідач) з вимогою стягнути 2 767 172,62 грн, з яких 876 266,14 грн основного боргу, 220 244,18 інфляційного збільшення, 797 402,19 грн пені, 87 626,61 грн штрафу, 785 633,50 грн 36% річних, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №УТ-185 від 23.12.2020 в частині оплати товару, право вимоги за зобов`язаннями якого перейшло до позивача на підставі угоди про відступлення права (вимоги) №1 від 06.03.2024.

Ухвалою від 06.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3215/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.02.2025 о 14:00 год, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 10.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі №912/3215/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2025 о 10:30 год.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив, відзив на позов суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон-еко" 09.01.2025 отримало ухвалу суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі №912/3215/24 направлену за адресою - вул. Берегова, 6, с. Черняхівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвалу суду від 10.02.2025 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Берегова, 6, с. Черняхівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 2764.

Зазначену ухвалу направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверт з вкладенням (ухвала у справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду від 10.02.2025 у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ТОВ "Електрон-еко" мало можливість отримати інформацію у справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/3215/24 в судовому засіданні 26.02.2025 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.02.2025 суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

23.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрелектрокомплект" (Постачальник) та ТОВ "Електрон-еко" (Покупець) уклали Договір поставки № УТ-185 (далі - Договір від 23.12.2020, а.с. 10-15), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити електротехнічну та іншу продукцію на умовах даного Договору (п. 1.1.),

- разом з товаром, Постачальник направляє видаткові накладні, в яких зазначена ціна, кількість і асортимент, які повинні бути підписані Покупцем та повернуті Постачальнику разом з довіреностями, виданими особі, яка підписала видаткові накладні з боку Покупця (п. 2.9.),

- Покупець сплачує кожну поставлену партію товару в сумі зазначеній в накладних, не пізніше 60 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної (п. 4.4.),

- у разі несплати за товар у визначений п. 4.4. Договору строк, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості і припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості. В разі прострочення оплати Товару більше 30 календарних днів з моменту спливу строку, встановленого п.4.4. Договору, Покупець додатково зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10 % від загальної суми такої простроченої заборгованості, але не менш ніж 10 000 грн (п. 6.3.),

- також, у разі, несплати Товару після спливу строку, визначеного п. 4.4. Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику проценти, в розмірі "36"% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості (п. 6.4.),

- цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до "31" грудня 2021 року (п. 9.1.).

На виконання умов Договору від 23.12.2020 ТОВ "Торговий дім Укрелектрокомплект" за видатковими накладними у період з 18.05.2021 до 28.04.2022 поставило ТОВ "Електрон-еко" товар на загальну суму 867 266,14 грн.

Як стверджує позивач, у встановлений Договором від 23.12.2020 строк відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати товару, чим спричинив прострочення виконання зобов`язання.

06.03.2024 ТОВ "Торговий дім Укрелектрокомплект" (Первісний кредитор) та ТОВ "Євроелектросервіс" (Новий кредитор) уклали Угоду про відступлення права (вимоги) №1 (а.с. 25-27), за умовами якої:

- за п. 1.2. - зобов`язання Боржника (ТОВ "Електрон-еко"), щодо яких передається право вимоги згідно з цією Угоди, виникли з Договору поставки № УТ-185 від 23.12.2020,

- за п. 3.1. - за цією Угодою Первісний кредитор передає Новому кредитору в повному обсязі:

своє право (вимоги) виконання обов`язків Боржником по Договору поставки в строки, встановлені Договором поставки, за поставлений товар в сумі 867 266,14 грн;

своє право вимоги виконання обов`язків Боржником щодо оплати пені, штрафу і процентів, які встановлені Договором поставки за прострочення строків оплати поставленого товару.

16.03.2024 ТОВ "Євроелектросервіс" повідомив ТОВ "Електрон-еко" шляхом направлення повідомлення за поштовою накладною №0850003423534 та описом вкладеного у поштовий конверт.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором від 23.12.2020.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з вимогами про стягнення 876 266,14 грн основного боргу, 220 244,18 інфляційного збільшення, 797 402,19 грн пені, 87 626,61 грн штрафу та 785 633,50 грн 36% річних.

Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.

Згідно ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом та правовою природою укладений Договір від 23.12.2020 є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, ТОВ "Торговий дім Укрелектрокомплект" на виконання умов Договору від 23.12.2020 у період з 18.05.2021 до 28.04.2022 поставило ТОВ "Електрон-еко" товар на загальну суму 867 266,14 грн відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними (а.с. 28-68) та умовами договору від 06.03.2024.

Враховуючи умови оплати товару погоджені в п. 4.4. Договору від 23.12.2020 та загальні норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі на суму 867 266,14 грн.

Разом з тим позивач заявив про стягнення 876 266,14 грн боргу, однак поданими доказами у справі підтверджено заборгованість відповідача за Договором від 23.12.2020 в розмірі 867 266,14 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 867 266,14 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, так як відповідачем порушено умови Договору від 23.12.2020, а також приписи ст. 525, 526 ЦК України ст. 193 Господарського кодексу України.

Однак позовні вимоги в частині стягнення 9 000,00 грн основного боргу заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Також позивач заявив до стягнення нараховані з суми боргу 876 266,14 грн 220 244,18 інфляційних втрат за період з липня 2022 року до листопада 2024 року, 797 402,19 грн пені за період з 28.06.2022 до 23.12.2024, 87 626,61 грн 10% штрафу, 785 633,50 грн 36% річних за період з 28.06.2022 до 23.12.2024.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Сторони в п. 6.3., 6.4. Договору від 23.12.2020 погодили, що у разі несплати за товар у визначений п. 4.4. Договору строк, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості і припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості. В разі прострочення оплати Товару більше 30 календарних днів з моменту спливу строку, встановленого п.4.4. Договору, Покупець додатково зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10 % від загальної суми такої простроченої заборгованості, але не менш ніж 10 000 грн. Також, у разі, несплати Товару після спливу строку, визначеного п. 4.4. Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику проценти, в розмірі "36"% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості.

Як вищезазначено судом, за Угодою про відступлення права (вимоги) №1 від 06.03.2024 ТОВ "Торговий дім Укрелектрокомплект" передало ТОВ "Євроелектросервіс" своє право (вимоги) виконання обов`язків ТОВ "Електрон-еко" за Договором поставки щодо оплати пені, штрафу і процентів.

Відтак право вимоги на стягнення з ТОВ "Електрон-еко" інфляційних втрат, що виникли до укладення Угоди від 06.03.2024 за такими умовами не передано.

Отже відповідне право вимоги інфляційних втрат ТОВ "Євроелектросервіс" набуло з 06.03.2024 і, відповідно, нарахуванню підлягають інфляційні втрати з березня 2024 року.

Ураховуючи встановлений судом розмір заборгованості за Договором від 23.12.2020 в розмірі 867 266,14 грн, суд, здійснивши власний розрахунок в межах заявленого позивачем періоду та встановив, що:

інфляційні втрати за період з березня 2024 року до листопада 2024 року з суми боргу 867 266,14 грн становлять 83 822,59 грн,

пеня за період з 28.06.2022 до 23.12.2024 з суми боргу 867 266,14 грн становить 789212,19 грн,

10% штрафу з суми боргу 867 266,14 грн становить 86 726,61 грн,

36% річних за період з 28.06.2022 до 23.12.2024 з суми боргу 867 266,14 грн становить 777 564,37 грн,

та такі вимоги заявлено обґрунтовано.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 136421,59 грн, пені - 8190 грн, 10% штрафу - 900,00 грн, 36% річних - 8069,13 грн заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Разом з тим відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд враховує відсутні в матеріалах справи доказів понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором від 23.12.2020 або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

В розрізі зазначеного вище, суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені та 36% річних є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та 36% річних як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

При цьому, суд також враховує, що окрім пені та 36% річних позивач нарахував інфляційні втрати та 10% штрафу, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, введення воєнного стану на території країни, що впливає на фінансовий стан товариства та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та 36% річних на 20% до 631 369,75 грн пені та 622051,50 грн 36% річних і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-еко" (вул. Берегова, 6, с. Черняхівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, і.к. 41558632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроелектросервіс" (вул. Якутська, 10, офіс 403, м. Київ, 03680, і.к. 40551479) 867 266,14 грн основного боргу, 83 822,59 грн інфляційних втрат, 631 369,75 грн пені, 86 726,61 грн 10% штрафу, 622 051,50 грн 36% річних, а також 39 068,88 грн судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити позивачу до електронного кабінету, відповідачу (вул. Берегова, 6, с. Черняхівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641).

Повне рішення складено 05.03.2025.

Суддя В.Г. Кабакова