Рішення

від 05.03.2025 по справі 918/1243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1243/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Національного університету водного господарства та природокористування

до відповідача: Дубинчука Віктора Дмитровича

про: стягнення в сумі 17 918,10 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця Дубинчука Віктора Дмитровича про стягнення в сумі 17 918,10 грн, з яких: 12 550,72 грн орендної плати, 63,00 грн земельного податку, 5 203,22 грн витрати на утримання майна, 78,38 грн пені нарахованих за прострочення сплати орендних платежів, 22,78 грн пені нарахованих за прострочення оплати вартості комунальних послуг.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди державного майна №305-2005 від 1 квітня 2005 року та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №1 від 1 квітня 2005 року.

Позивач вказує, що орендар передбачені договором обов`язки не виконав, і з квітня 2021 року жодного разу не сплатив НУВГП передбачену договором частину орендної плати, хоча всі розрахунки отримував вчасно. Така бездіяльність відповідача призвела до утворення заборгованості, що станом на 15 травня 2024 року становить: орендна плата - 12 550,72 грн, земельний податок - 63,00 грн, заборгованість по витратах балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю становить 5 203,22 грн.

У зв`язку з простроченням сплати вказаних платежів позивач нарахував відповідачу 78,38 грн пені нараховані за прострочення орендних платежів та 22,78 грн пені за прострочення відшкодування витрат балансоутримувача.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 6 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 4 лютого 2025 року.

Ухвалою від 4 лютого 2025 року суд відклав розгляд справи на 4 березня 2025 року.

В судове засідання позивач не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, поштове повідомлення, що містило ухвалу суду про відкриття провадження у справі повернулось до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Поштове повідомлення, яке було направлено на адресу відповідача, повідомлену позивачем повернулось до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом, з метою повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи, здійснено завчасне оприлюднення оголошення на власній веб-сторінці.

Згідно з положеннями статті 241 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Як унормовано пунктом сьомим статті 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд вважає, що було вжито належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Господарський суд встановив наступне.

1 квітня 2005 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області (орендодавець) та фізична особа підприємець Дубинчук Віктор Дмитрович (орендар) уклали договір оренди державного майна №305 2005 (договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування частину вестибюлю навчального корпусу №6 площею 8 кв.м, що знаходиться по вуд.Чорновола,49а в м. Рівне і перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування. Вартість об`єкту оренди визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку і становить 4 600 грн. Майно передається в оренду для розміщення лотка, роздрібної торгівлі канцтоварами.

Згідно з розділом 2 договору, орендар вступає у строкове платне володіння та користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі вказаного майна.

Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною з експертною оцінкою майна, складеною за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю, або за його вказівкою балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі акту приймання - передачі державного майна.

Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Згідно з умовами пунктів 3.1. - 3.4. договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди по розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2005 року - 58,08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на відповідний індекс інфляції.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується наступним чином: 50% до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Рівне; 50% балансоутримувачу Національному університету водного господарства та природного користування.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з умовами пункту 10.1. договору, він починає діяти з 1 квітня 2005 року і діє до 30 березня 2006 року.

Договором від 22 жовтня 2013 року продовжено дію договору оренди від 1 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2015 року.

Договором від 25 березня 2016 року продовжено дію договору оренди від 1 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2016 року.

Договором від 23 грудня 2016 року продовжено дію договору оренди від 1 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2017 року.

Договором від 22 січня 2018 року продовжено дію договору оренди від 1 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2018 року.

Договором від 8 листопада 2018 року внесено зміни до договору оренди, за яким внесено зміни до пунктів 1.1. та 3.1. договору оренди, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно): частина вестибюлю навчального корпусу №6, площею 8,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 49а та перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - балансоутримувач), вартість об`єкту визначена згідно з висновком про вартість на 31 серпня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 54 020 (п`ятдесят чотири тисячі двадцять) грн, без врахування ПДВ.

3.1. Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати...", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць - вересень 2018 року становить без ПДВ - 321,09 грн. (див. додаток).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством."

Вказаним договором продовжено дію договору оренди №305-2005 від 01 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2019 року.

Договором від 21 лютого 2020 року продовжено дію договору оренди від 1 квітня 2005 року на строк до 23 листопада 2020 року.

Позивач вказує, що орендар передбачені договором обов`язки не виконав, і з квітня 2021 року жодного разу не сплатив НУВГП передбачену договором частину орендної плати, хоча всі розрахунки отримував вчасно. Така бездіяльність відповідача призвела до утворення

заборгованості, що станом на 15 травня 2024 року становить 12 550,72 грн, земельний податок 63,00 грн.

Згідно з положеннями пункту 3.5. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати послуг за договором, позивач нарахував відповідачу 78,38 грн пені.

1 квітня 2005 року між Національний університет водного господарства та природокористування та фізична особа - підприємець Дубинчук Віктор Дмитрович уклали договір №1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до предмету якого балансоутримувач Національний університет водного господарства та природокористування забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола 49а, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Згідно з умовами пункту 2.2.3. договору про відшкодування витрат, орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок на балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Додатками №1-2 до договору сторонами узгоджено розрахунок комунальних послуг та інших витрат.

Договір укладено на строк до 30 березня 2006 року. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору, після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

1 жовтня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду №1, якою сторонами погоджено зміни до додатку №2 до договору про відшкодування витрат.

1 грудня 2017 року сторонами укладено додаткову угоду №2, якою сторонами погоджено зміни до додатку №2 до договору про відшкодування витрат.

12 лютого 2019 року сторонами укладено додаткову угоду №3, якою сторонами погоджено зміни до додатку №2 до договору про відшкодування витрат.

Позивач вказує, що з квітня 2021 року ФОП Дубинчук В.Д. перестав виконувати свій обов`язок щодо оплати за обслуговування будівлі та комунальні послуги. Станом на 15 травня 2024 року заборгованість по витратах балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю становить 5 203,22 гривні.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати послуг за договором про відшкодування витрат, позивач нарахував відповідачу 22,78 грн пені.

Позивач вказує, що на адресу відповідача було направлено три претензії про необхідність сплати заборгованості за договорами, остання з яких датована 20 вересня 2021 року. У відповідь на дані претензії ФОП Дубинчук В.Д. не надав жодної відповіді. Саме тому, університет прийняв рішення про звернення до суду.

У справі наявний лист Національного університету водного господарства та природокористування, який адресовано фізичній особі-підприємцю Дубинчуку Віктору Дмитровичу №001-902 від 27 липня 2021 року, в якому зазначено що РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях повідомило універсальним листом №18-02-1800 від 03.06.2021 року, що договір оренди державного майна №305-2005 від 01 квітня 2005 року припинено з 24 листопада 2020 року у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

У зв`язку з наведеним позивач просив відповідача повернути майно та сплатити заборгованість з орендної плати та відшкодування витрат.

У вересні 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив, що ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях повідомило універсальним листом №18-02-1800 від 03.06.2021 року, що договір оренди державного майна №305-2005 від 1 квітня 2005 року припинено з 24 листопада 2020 року у зв`язку з закінченням строку, на яким його було укладено.

У зв`язку з наведеним позивач зазначив, що відповідач не звільнив приміщення та не повернув його по акту, тому позивач продовжує нараховувати орендну плату, заборгованість з якої позивач просить погасити згідно розрахунку.

Разом з тим універсальний лист РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях №18-02-1800 від 03.06.2021 року позивач суду не надав.

У вересні 2021 року позивач втретє звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив, що договір оренди державного майна №305-2005 від 01 квітня 2005 року припинено з 24 листопада 2020 року у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, проте об`єкт оренди не повернуто, у зв`язку з наведеним позивач просить погасити заборгованість згідно розрахунку.

У вказаному листі позивач посилається на припис ГУДСНС в Рівненській області № 45 від 21.07.2021 р. в пункті 63 якого зазначено: "заборонити експлуатацію приміщення по сходовій клітці (кіоск), підстава "Правила пожежної безпеки в Україні" п.2.37 глаав 2 розділ 3", що стосувалося орендовааного майна. Водночас вказаний припис ГУДСНС в Рівненській області позивач суду не надав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг з оренди приміщення. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості оренди та наданих послуг.

Розглядаючи даний спір суд врахував, що згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 22 квітня 2024 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності Дубинчука Віктора Дмитровича.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізична особа - підприємець (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 26.06.2019 року по справі № 760/13915/18 зазначено, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

У випадку припинення ФОП, її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, оскільки безпосередньо сама фізична особа не зникає і згідно з нормами статті 52 ЦК України відповідає усім своїм майно за такими зобов`язаннями на загальних підставах (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 9 серпня 2017 у справі № 3-788гс17)

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05.06.2019 року у справі №904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

Припинення підприємницької діяльності ФОП до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, якщо спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Отже, суд робить висновок про те, що якщо стороною у правовідносинах виступала фізична особа - підприємець, то припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у цих правовідносинах, а отже спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з визначеннями статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Згідно з правилами статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Статтею 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як видно з позову, в обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості за договором оренди державного майна, позивач вказує наявність такої заборгованості з квітня 2021 року, а проте як встановив суд, договір №305-2005 від 1 квітня 2005 року було припинено з 24 листопада 2020 року (у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено). Зокрема про такі обставини зазначав сам позивач у листах до відповідача №001-902 від 27 липня 2021 року, №001-1162 від 17.09.2021, №001-1164 від 20.09.2021.

У пункті 9.10 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 Верховний Суд вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Санкція, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За договором оренди орендар може набувати право користування майном протягом певного строку та зобов`язаний періодично вносити орендні платежі в певні строки, а наприкінці строку, на який майно надане в користування, повернути майно.

До спливу строку, на який майно надано в користування, орендар правомірно користується майном, а відносини сторін регулюються регулятивними нормами (статтею 762 ЦК України "Плата за користування майном") щодо такого користування.

У випадку якщо орендар прострочив виконання обов`язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма частини 2 статті 785 ЦК України. (див. пункти 6.3. - 6.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2024 року cправа № 910/14706/22).

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Отже договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно (подібна правова позиція у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року, справа №910/11131/19, див. пункти 9.1-9.12).

Отже нарахування орендної плати після закінчення дії договору суперечить вимогам статтей 762, 785 ЦК України.

Варто зауважити, що пунктом 2.4. договору встановлено обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди орендодавцю, яким в даному випадку є РВ Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, або за його вказівкою балансоутримувачу, тобто позивачу. А проте матеріали справи не містять такої вказівки про передачу об`єкту оренди саме балансоутримувачу, що ставить під сумнів твердження позивача про не повернення об`єкта оренди саме балансоутримувачу, тобто позивачу, а не орендодавцю.

Стверджуючи про правомірне користування об`єктом оренди (на підставі договору оренди) позивач подав докази про те, що договір оренди припинено, а отже користування орендованим майном не може бути правомірним.

Суд також звертає увагу позивача на те, що ним не доведено обставин користування відповідачем об`єктом оренди на час звернення до суду та у періоди за які стягується орендна плата.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 року у справі №922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Суд підкреслює, що у позові відсутня інформація щодо повернення орендованого майна орендодавцю, а отже суд позбавлений можливості встановити обставини щодо такого повернення. Водночас позивач не надав доказів користування майном після завершення дії договору.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову у вказаній частині (стягнення заборгованості з орендної плати, земельного податку та пені за договором оренди) відсутні.

Щодо позову в частині вимог про стягнення відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна суд відзначає, що договір №1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладено на виконання договору оренди державного майна №305-2005, що відображено у пункті 5.8. вказаного договору.

Предметом договору №1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованеого нерухомого майна та надання комунальних послуг визначено обов`язок балансоутримувача обслуговування об`єкту оренди, та відшкодуванням орендарем вартості такого обслуговування пропорційно займаній площі.

Разом з тим, суд встановив, що договір оренди припинено з 24 листопада 2020 року, а тому підстави для нарахування витрат як відшкодування балансоутримувачу утримання орендованого майна відсутні з огляду на припинення договірних правовідносин з оренди нерухомого майна після припинення дії договору оренди.

Висновки суду

За результатом розгляду спору суд встановив, що позивач не довів наявність договірних відносин у період за який він прагне стягнути орендну плату. Натомість наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що договір оренди державного майна припинив свою дію 24 листопада 2020 року. А тому позовні вимоги про стягнення орендної плати за період після припинення дії вказаного договору та пені за її прострочення не можуть бути задоволені.

Також, суд не встановив обставин прострочення відповідачем сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

З огляду на таке суд зробив висновок про відмову у позові.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн (з врах. коефіцієнт 0,8) покладаються на позивача.

Решта судового збору в розмірі 605,60 грн може бути повернутий особі яка його сплатила на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволелні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.

Позивач: Національний університет водного господарства та природокористування (33028, м Рівне, вул. Соборна 11, ідентифікаційний код 02071116).

Відповідач: Дубинчук Віктор Дмитрович ( АДРЕСА_1 . рнокпп НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР