Постанова

від 04.03.2025 по справі 910/17727/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17727/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Отенко П. В.,

відповідача - Франюк А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (колегія суддів: Сітайло Л. Г. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство) про стягнення 310 383 727,93 грн заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом, з яких: 248 961 470,82 грн основного боргу, 36 021 559,49 грн пені, 15 123 494,52 грн штрафу, 4 635 882,71 грн 3 % річних та 5 641 320,39 інфляційних втрат.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором від 02.08.2018 № 15398/0 (далі - Договір) в частині здійснення розрахунків за електричну енергію, поставлену за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року, січні - березні 2022 року та серпні 2022 року - вересні 2023 року, у зв`язку з чим у Підприємства утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2024 (суддя Ковтун С. А.): закрив провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн боргу; відмовив у позові в частині стягнення 264 030 517,11 грн.

2.2 Рішення щодо закриття провадження мотивоване тим, що після звернення Товариства з позовом у справі, яка розглядається, Підприємство частково оплатило відпущену електричну енергію.

2.3 Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206) при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач не порушив умов Договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати отриманої електричної енергії, поставленої йому у спірний період.

2.4 Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Підприємства на користь Товариства 202 608 260 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3 % річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

2.5 Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, виходив з того, що положення Наказів № 140 та № 206 жодним чином не обмежують права позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором. Також апеляційний суд погодився із здійсненим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних.

2.6 Висновки про відмову у стягненні з відповідача пені та штрафу мотивовані посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 щодо питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (з урахуванням доповнень, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), згідно з якою в особливий період зупинено нарахування штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Підприємство, не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, в касаційній скарзі просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 скасувати, а рішення суду першої інстанції від 26.02.2024 - залишити в силі.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач посилається на застосування апеляційним судом: пункту 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), у взаємозв`язку з Наказами № 140 та № 206 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23; статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 10.4 Порядку № 641 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21 (щодо строків виконання зобов`язань); пункту 2 частини 1, частини 4 статті 231 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.08.2024 у справі № 916/3003/23, від 01.09.2022 у справі № 910/11011/21.

3.3 Також, посилаючись на приписи статей 13, 79, 86 ГПК України, відповідач зазначає про застосування судом апеляційної інстанції зазначених приписів без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, у контексті дослідження доказів.

3.4 Крім того, касаційна скарга мотивована відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування статті 530 ЦК України, пункту 10.4 Порядку № 641 у поєднанні з частинами 1, 5 статті 269 ГПК України щодо меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

3.5 У контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідач вважає, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібраних у справі доказів.

3.6 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Підприємства відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін. Також Товариство у відзиві заявило про очікувані витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 250 000 грн, докази на підтвердження яких будуть подані у встановлений ГПК України строк.

3.7 Від відповідача через «Електронний суд» 03.03.2025 надійшли додаткові письмові пояснення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємство (гарантований покупець) та Товариство (виробник за «зеленим» тарифом) уклали Договір (з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2019 № 313/1), за умовами пункту 1.1 якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

4.2 У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641.

4.3 Відповідно до пунктів 4.1, 4.5 Договору виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, відповідно до глави 3 цього Договору. Гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.

4.4 У додатковій угоді від 23.02.2021 № 830/01/21 сторони доповнили Договір новим пунктом 1.2, згідно з яким за цим Договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

4.5 Згідно з пунктом 3.3 Договору (у редакції додаткової угоди від 23.02.2021 № 830/01/21) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

4.6 Також суди попередніх інстанцій встановили, що, виконуючи умови Договору, позивач продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії, які додані до матеріалів справи.

4.7 За таких обставин позивач, посилаючись на те що відповідач оплати купленої у позивача електроенергії своєчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у Підприємства виникла заборгованість, звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.8 Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641. Наразі, як зауважив суд, не затверджений розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством, за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року. З огляду на викладене, а також вважаючи необхідним застосувати Накази № 140 та № 206 при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, суд першої інстанції виснував, що відповідач не порушив умов Договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати отриманої електричної енергії, поставленої йому у спірний період.

4.9 Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, виходив з того, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяк не обмежує права позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами Договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

4.10 Отже, апеляційний суд в оскаржуваній постанові у справі, яка розглядається, виснував про наявність у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140, № 206, і такі висновки зроблені з урахуванням вже наведеної правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/4439/23.

4.11 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.12 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.13 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на застосування апеляційним судом пункту 10.4 Порядку № 641 у взаємозв`язку з Наказами № 140 та № 206 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, а також статті 530 ЦК України, частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 10.4 Порядку № 641 без урахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у цій же постанові у справі № 910/4439/23 щодо строків виконання зобов`язань.

4.14 Перевірячи доводи касаційної скарги в цій частині, Суд виходить з такого.

4.15 За встановлених судами обставин правовідносини сторін у справі, що розглядається, виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії. При цьому, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 цього Кодексу презумпцію правомірності укладеного між сторонами правочину, цей договір є належною в розумінні статей 11, 509 ЦК України і статей 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

4.16 Згідно з частиною 1 статті 714 ЦК України, положення якої кореспондуються частиною 1 статті 275 ГК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

4.17 За частинами 6 та 7 статті 276 ГК України врегульовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

4.18 У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

4.19 Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До таких спеціальних обов'язків належить у т.ч.: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

4.20 Так, вказаний Закон, наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений у главі 12 Порядку № 641.

4.21 ОСП (НЕК «Укренерго») протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів (пункт 12.5 Порядку № 641).

4.22 ДП «Гарантований покупець» здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, у т.ч. й позивачу, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»), у три етапи попередньо, а саме: до 15 числа розрахункового місяця; до 25 числа розрахункового місяця; протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (абзаци 1, 2 пункту 10.1, пункт 10.4 Порядку №641).

4.23 Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони погодили, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до глави 10 Порядку № 641.

4.24 Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

4.25 Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.26 Водночас відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення Наказів № 140 та № 206. А тому суд апеляційної інстанції з урахуванням положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем та дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу (за винятком суми, щодо якої суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку з погашенням боргу під час судового розгляду справи), а також позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, зважаючи на неналежне виконання умов Договору та з огляду на приписи частини 2 статті 625 ЦК України. При цьому апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу і пені, враховуючи вимоги постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413).

4.27 Щодо позиції скаржника про те, що положення Наказів № 140 та № 206 є підставою для часткового звільнення відповідача від обов`язку вчасного і повного розрахунку за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, Суд звертається до висновку щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

4.28 Так, за правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23 Наказ № 206, як і Наказ № 140 жодним чином не обмежує права виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

4.29 У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»), строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно за умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

4.30 Здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної інстанції урахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про наявність обов`язку у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, який узгоджується з відповідними висновками Об`єднаної палати у вказаній справі, а доводи касаційної скарги цього не спростовують та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні Підприємством таких висновків, тому колегія суддів суду касаційної інстанції їх відхиляє.

4.31 У контексті застосування судом апеляційної інстанції пункту 2 частини 1, частини 4 статті 231 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволені клопотань сторін про закриття провадження щодо частини основного боргу, не врахувавши висновків Верховного Суду у справі № 916/3006/23.

4.32 Перевіряючи доводи Підприємства в цій частині, Суд виходить з такого.

4.33 Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

4.34 Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

4.35 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/3006/23 виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

4.36 Водночас, як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду, у разі якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини 3 статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва (пункт 6 частини 1 статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо суд першої інстанції ухвалив, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

4.37 У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що Підприємство здійснило оплату заборгованості у розмірі 46 353 210,82 грн після подання позовної заяви Товариством, а суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про закриття провадження в цій частині з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

4.38 Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що у ході розгляду справи в апеляційній інстанції сторони також подавали докази часткового погашення заборгованості відповідачем, у зв`язку з чим і Товариство, і Підприємство просили суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі у відповідній частині, звертаючись з клопотаннями.

4.39 Так, Підприємство зазначає, що загальна сума зобов`язань відповідача, припинених після ухвалення судом першої інстанції судового рішення у справі, що були предметом спору, становить 116 777 842,83 грн.

4.40 При цьому суд апеляційної інстанції обставини припинення існування предмета спору, про що заявляли сторони в апеляційному суді, не перевірив і фактично не відобразив у оскаржуваній постанові мотиви відмови у задоволенні клопотань сторін про закриття провадження у справі.

4.41 Водночас за змістом оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд, перевіривши рішення суду першої інстанції, виснував про наявність підстав для його скасування в частині відмови у стягненні з відповідача основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

4.42 За таких обставин у цьому випадку підлягають застосуванню висновки, сформульовані у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 у тому контексті, що у разі, коли при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

4.43 Апеляційний суд хоча й зауважив про урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, але неведені у ній висновки по суті не застосував.

4.44 Отже, доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні клопотань сторін про закриття провадження щодо частини основного боргу знайшли підтвердження.

4.45 Разом з тим аргументи цих клопотань стосуються питань, пов`язаних з дослідженням і оцінкою доказів (подані на підтвердження погашення заборгованості відповідачем), тоді як Верховний Суд в силу імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та оцінювати докази.

4.46 Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, Підприємство наголошує, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично та методологічно неправильним. На думку скаржника у спірних правовідносинах при нарахуванні інфляційних втрат діє правило заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), а не до мільйонного (шість знаків після коми), як здійснив позивач. Свої доводи Підприємство мотивує, зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в частині дії правила округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми.

4.47 При цьому у відзиві на апеляційну скаргу Підприємство також наводило обґрунтовані заперечення щодо розрахунку інфляційних втрат.

4.48 Верховний Суд зауважує, що в такій ситуації (коли відповідач заперечує здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат) недостатнім є зазначення про те, що суд перевірив розрахунок позивача, оскільки суд мав навести відповідний розрахунок в обґрунтування свого рішення у цій частині, зокрема, в частині наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум інфляційних втрат.

4.49 Водночас апеляційний господарський суд, зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що він перевірив розрахунок позивача, не навів ані відповідного здійсненого розрахунку, ані суми, яку він вважає правильною, не надав жодної оцінки вказаним доводам відповідача (зокрема, щодо необхідності заокруглення приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми), не навів мотивів відхилення цих аргументів.

4.50 Крім того, суд апеляційної інстанції достеменно не з`ясував обставин, пов`язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3 % річних, не дослідив зібрані у справі докази, на яких цей розрахунок ґрунтується (у тому числі вихідні дані, періоди, методику розрахунку), тому задоволення позову у цій частині є передчасним.

4.51 Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

4.52 Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.53 Суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідив усіх наданих учасниками справи доказів та не надав їм належну правову оцінку.

4.54 Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає частково обґрунтованими аргументи касаційної скарги про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо повноти з`ясування обставин справи та перевірки їх наявними доказами.

4.55 Верховний Суд вважає частково неприйнятними доводи Товариства, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

4.56 З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком невстановлення обставин на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.57 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.58 Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

4.59 Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у цій справі, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а частково скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат скасувати.

3. Справу № 910/17727/23 в скасованій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Булгакова