Рішення

від 03.03.2025 по справі 629/7759/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/7759/24

Провадження № 2/629/242/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., адвоката Смірнової Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем по справі перебувала у цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач по справі. Спільне життя з відповідачем не склалося, з січня 2022 року відносини не підтримують. На сьогодні перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров`я, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, матеріально не утримує. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею самостійно та за підтримки її теперішнього чоловіка. В зв`язку з чим просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Димитров Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки доходу платника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

23 грудня 2024 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

13 лютого 2025 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Смірнова Н.А. у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі. У разі неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що дійсно певний час після народження дитини в 2017 році сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, але з 2022 року проживають окремо, стосунки не підтримують. На даний час ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. ОСОБА_2 , покладені законом на батьків обов`язки не виконує, не піклується про дитину, матеріально не забезпечує. За весь час після припинення відносин відповідачем було перераховано 2000-3000 грн. Вказала, що позивачка з дитиною переїхали з Донецької області є внутрішньо переміщеними особами. Відповідач залишився проживати на непідконтрольній Україні території. Зі слів батьків відповідача, позивачці відомо, що на даний час ОСОБА_2 виїхав до Росії і створив там іншу сім`ю. ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала відповідачу спілкуватися з дитиною, він знає де вони проживають, але життям дитини не цікавиться, не піклується про його здоров`я. Дитина практично батька не знає, називає батьком ту особу, з якою ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі. Вказала, що без дозволу батька дитини, який на даний час проживає в Росії, позивачка не може вирішити юридичні питання: зареєструвати дитину, виїхати за кордон. Висновок виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вважає передчасним, оскільки виконавчим комітетом не в повному обсязі була проведена перевірка щодо належності виконання останнім батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_5 .

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. З заявою до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, відзив на позов не подав.

Представник виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування Лобенко Т.Г., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Пояснила, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитись не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, однак при складанні висновку у виконавчого комітету не було можливості перевірити те що батько не дивлячись на заходи попередження та впливу свідомо ухиляється від батьківських обов`язків, оскільки жодної інформації про батька не було. Лише на самому засіданні комісії з прав захисту дитини позивачка зазначила, що відповідач знаходиться в Маріуполі, зв`язок з ним не підтримує. Доказів, що позивачка зверталася з відповідними запитами щодо розшуку ОСОБА_2 , встановлення його місця проживання не було надано, а також не надано, що вона зверталася з заявою про стягнення з нього аліментів, тобто не надано доказів, що було проведено роботу з приводу належного виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Тому було прийнято комісійне рішення про те, що пройшло мало часу і необхідно зібрати ще додаткові матеріали щодо батька, а саме де він на даний час проживає, чому не спілкується з дітьми, в зв`язку з чим виконавчим комітетом було надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_5 . Пояснила, що при спілкуванні з ОСОБА_3 , останній зазначив, що не пам`ятає свого батька.

Представник служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Трофимчук О.В., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Пояснила, щоб підготувати висновок виконавчим комітетом службою у справах дітей була проведена відповідна робота, в ході якої встановлено, що мати належним чином виконує свої батьківські обов`язки, за місцем фактичного проживання дитини створені належні умови для проживання та виховання. Мати зі своїм чоловіком забезпечують потреби дітей в повному обсязі, матеріально утримують. Також була проведена бесіда з дитиною, в ході якої ОСОБА_3 зазначив, що батька не пам`ятає. Батьком вважає теперішнього чоловіка матері.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 08.08.2017 року (а.с.13).

30.10.2024 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 30.10.2024 року (а.с.16).

Позивачка разом з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками від 27.01.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14,15).

Згідно характеристики наданої закладом загальної середньої освіти гімназії №12 Дружківської міської ради Донецької області, ОСОБА_8 навчається в 1-Б класі даного закладу. Виховується матір`ю в неповній родині, батьки в шлюбі не перебували. У зв`язку з воєнним станом та веденням бойових дій на території Донецької області, із січня 2024 року родина виїхала та проживає у АДРЕСА_3 . Мати приділяє належну увагу вихованню сина, знаходиться на постійному зв`язку з класним керівником. Батько, ОСОБА_2 , не бере участі у шкільному житті сина, нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини, батьківські збори не відвідує, не виходить на зв`язок з класним керівником (а.с.30).

Із інформації наданої КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» 24.01.2025 за №248, вбачається, що декларація про надання медичних послуг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено з сімейним лікарем ОСОБА_11 . В період з вересня 2023 року по теперішній час дитина ОСОБА_5 зверталась за медичною допомогою з приводу: «Гострий періодонтит, оталгія», «203,0, Загальний медичний огляд, підтримання здоров`я (профілактичний); «Алергічний риніт», «Хронічний апікальний періодонтит», «Гострий бронхіт». До лікарні дитину супроводжувала мати - ОСОБА_1 та прабабуся - ОСОБА_9 . Під час лікування дитини, всі обстеження та призначення лікаря виконувались в повному обсязі.

З висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 21.01.2025 року №79, вбачається, що діючи в інтересах дитини виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43-45).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.1,4 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Судом встановлено, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча повинен це робити.

Суд вважає, що висновок виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 зроблений виключно на тих підставах, що орган не володіє належною інформацією щодо особи ОСОБА_2 , відсутністю доказів щодо вчинення позивачкою заходів попередження та впливу щодо належного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , є необ`єктивним та необґрунтованим, зроблений без урахування позиції матері та дитини, всебічного дослідження обставин ігнорування батьком своїх батьківських обов`язків, якому, як було встановлено в судовому засіданні відомо, де проживає дитина, однак зв`язок з сином не підтримує та не цікавиться його життям, що негативно впливає на дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що у вищезазначених нормах Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також враховуючи те, що ч.1 ст. 20 цієї ж Конвенції, передбачено, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою, для фізичного, духовного, інтелектуального розвитку дитини, в її же інтересах, враховуючи висновок органу опіки та піклування, дослідженні докази в судовому засіданні, суд приходить до висновку, за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини, що на думку суду, відповідатиме інтересам дитини та сприятиме її належному вихованню і розвитку.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п.1 ч.1 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо його виховання.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Щодо вимог про стягнення аліментів, заявлених разом із позовною заявою про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка, заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що дитина мешкає разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні. Відповідач будучи зобов`язаним утримувати свого сина, від виконання свого обов`язку ухиляється, належної матеріальної допомоги на його утримання не надає.

Оцінюючи надані позивачем докази та зазначені нею обставини, враховуючи, що відповідач не спростував повідомлені позивачем обставини наявності у нього можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі, також приймаючи до уваги, що відповідач як батько дитини повинен утримувати свою дитину до досягнення нею віку повноліття, однак матеріальної допомоги на утримання сина не надає, доказів протилежного відповідачем не надано, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, рівень матеріального забезпечення платника аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, та стягує з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Такий розмір аліментів не є надмірним та є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та принципу рівності батьків в утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України, та має забезпечити право малолітнього ОСОБА_5 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне. Оскільки за вимогою про позбавлення батьківських прав позивач сплатила визначений законом судовий збір, то відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України його слід стягнути на її користь з відповідача.

Щодо вимог про стягнення аліментів, суд зазначає, що оскільки на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, тому відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судові витрати в цій частині, які складаються з несплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Димитров Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести відомості до актового запису про народження № 266 складеного 08.08.2017 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Димитров Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Дружківка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 05.03.2025.

Позивач: ОСОБА_12 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Треті особи: Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Ярослава Мудрого, буд.1.

Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Олега Куцини, буд.10-а.

Суддя Наталія ЦЕНДРА