Рішення від 04.03.2025 по справі 446/2174/24

Справа № 446/2174/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

Справа № 464/2174/24;

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія управління активами»;

представник позивача Кожем`яченко Юлія Миколаївна;

відповідач ОСОБА_1 ;

представник відповідача Черниш Ірина Ігорівна,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

20.09.2024 представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» - Кожем`яченко Ю.М. звернулася до суду з позовною заявою, поданою через "Електронний суд", в якій просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 331715 у розмірі 19014,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 11.01.2021 ОСОБА_1 (позичальник) та ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (первісний кредитор) уклали договір позики №3317115 за яким кредитна установа надала відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 12 000, 00 грн., перерахувавши їх на банківський рахунок ОСОБА_1 , а відповідач, в свою чергу зобов`язався їх повернути та сплатити відсотки. Банк свої зобов`язання перед клієнтом виконав у повному обсязі, однак відповідач зобов`язання щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією належним чином не виконав та не вчинює ніяких дій щодо повернення заборгованості, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на загальну суму 19014,00 грн. 21.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2106. Відповідно до витягу реєстру прав вимог № 1 від 21.06.2021 до договору факторингу ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19014,00 грн. з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7014,00 грн - сума заборгованості за відсотками у зв`язку із порушенням останнім умов договору позики.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.02.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зокрема посилаючись на те, що з відповідача, як учасника бойових дій не підлягають стягненню проценти, наразовані за користування кредитом.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила розгляд справи провести без її участі, вказала, що позов підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 також не з`явились у судове засідання, причин неявки суду не повідомили.

З огляду на зазначені обставини, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 11.01.2021 ОСОБА_1 (позичальник) та ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (первісний кредитор) уклали договір позики №3317115 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 10.02.2021 (а.с.14).

Відповідно до умов договору денна процентна ставка в день складає 1,99%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день складає 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 251,85%, отже орієнтовна загальна вартість позики становить 14484, 00 грн.

Згідно до п. 2.2. договору датою повернення є 10.02.2021.

Згідно до п. 2.3 договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до п. 1 вказаного договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало та надало позичальнику грошові кошти в порядку передбаченому умовами договору позики, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» (а.с.39).

Як вбачається із розрахунку наданого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики виникла заборгованість, яка становить 19014,00 грн. з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7014,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

21.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2106. Відповідно до витягу реєстру прав вимог № 1 від 21.06.2021 до договору факторингу ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №3317115 від 11.01.2021 (а. с. 19-35).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд встановив, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факт виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики №3317115 від 11.01.2021 у розмірі 12000,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення відсотків за вказаним договором, суд зазначає наступне.

Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з нього відсотків за вказаним кредитним договором, з огляду на його статус учасника бойових дій та положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даногоЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей`закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Як вбачається з наданих відповідачем документальних доказів, ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , дата видачі 12.04.2016 (а.с. 109).

Разом з тим, як видно з долученого до матеріалів справи військового квитка НОМЕР_2 , ОСОБА_1 брав участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей у складі в/ч НОМЕР_3 (а.с.97-108).

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом - відсутні.

А тому, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 12000,00 грн. (12000*100:19014 =63,11%) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1528,77 грн (2422,40*63,11:100=1528,77).

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за договором позики №3317115 від 11.01.2021 у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч).

У задоволенні частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» суму судового збору у розмірі 1528,77 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять вісім гривень сімдесят сім копійок).

Повний текст рішення виготовлено 04.03.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (юридична адреса: вул. Соборна, 98А, прим. 70, м. Ірпінь Київська область, 08205; ЄДРПОУ 35017877)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППФО НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус