Ухвала

від 05.03.2025 по справі 751/11407/23

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/11407/23

Провадження №6/751/286/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

при секретарі - Овдій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву боржника ОСОБА_1 про визнання судового наказу в цивільній справі №751/11407/23 про стягнення аліментів, таким що не підлягає виконанню -

за участі:

боржник - ОСОБА_1 ,

представник боржника - ОСОБА_2 ,

представник стягувача - Прокоф`єв Б.І.

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 р. Новозаводським районним судом міста Чернігова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання аліментів неповнолітньої дитини у розмірі ? частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.12.2023 р.

20.02.2025 р. боржник ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання судового наказу в цивільній справі №751/11407/23 про стягнення аліментів, таким що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що при видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини не зазначено їх максимальний розмір, що суперечить вимогам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України.

Боржник та її представник в судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити.

Представник стягувача в задоволенні заяви просив відмовити.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження визначено Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Згідно ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішен-ня, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу, та одночасно є видом виконавчого документу /ч.3 ст.431 ЦПК України/.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, заро-бітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на ди-тину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтере-сованих осіб.

Враховуючи імперативні приписи ст.129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положен-ня ст.432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній по-вністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перелік підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає вико-нанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також «або з інших причин» для прийняття такого рішення, ніж прямо за-значені у цій нормі процесуального права.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зо-бов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Згідно глави 15 СК України право на звернення до суду із позовом/заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку. Таке право є абсолютним, та належить стягувачеві ОСОБА_3 , оскільки з нею проживає неповнолітня дитина і вона забезпечує її умови проживання.

Суд вважає, що у поданій заяві боржник не навів обставин, які б вказували на припинення у нього обов`язку щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої ди-тини.

За позицією боржника не зазначення в судовому наказі №751/11407/23 максима-льно допустимого розміру стягнутих аліментів обумовлює стягнення з нього аліментів у більшому розмірі, ніж передбачені п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, підпадає під визначення «інших причин» та є самостійною підставою для визнання виконавчого документу та-ким, що не підлягає виконанню.

Тобто, зміст вимог боржника в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в конкретному випадку зводиться до незгоди з розміром стягну-тих з нього в примусовому порядку аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тоб-то до оспорення по суті заявлених стягувачем вимог. А також до видачі судового наказу за вимогою, яка не передбачена ст.161 ЦПК України, наслідком чого мала б бути відмо-ва судом у видачі судового наказу /п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України/.

Суд звертає увагу на те, що положеннями ст.170 ЦПК України визначено спеціа-льний порядок перегляду судових рішень у формі судового наказу про стягнення аліме-нтів.

Так, відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відпові-дно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У частині 8 ст.170 ЦПК України, визначено, що у разі видачі судового наказу від-повідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що 05.02.2024 р. боржник ОСОБА_1 озна-йомився з матеріалами цивільної справи в т.ч. і з оскаржуваним судовим наказом /а.с.17/.

Тобто, з 05.02.2024 р., боржник, будучи не згідним із судовим наказом, яким з нього стягнуті аліменти на утримання дитини та одночасно оспорюючи підстави для його видачі, що свідчить про наявність спору, не дотримався порядку, визначеного ч.ч.7,8 ст.170 ЦПК України щодо перегляду такого судового рішення.

Наявність спору щодо розміру аліментів не свідчить про можливість визнання су-дового наказу таким, що не підлягає виконанню, адже відсутні передбачені законодав-ством матеріально-правові та процесуально-правові підстави, а тому, суд приходить висновку про безпідставність заяви боржника ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст.3 Конвенції ООН про права ди-тини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що 04.01.2024 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №751/11407/23. Натомість, наслідком ви-знання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Слід звернути увагу на те, що визначення судом максимальної межі стягуваних з боржника аліментів у частці від заробітку характерна лише для наказного провадження, натомість при розгляді відповідної категорії справ в позовному провадженні вказане обмеження взагалі відсутнє /ст.183 СК України/.

Враховуючи баланс інтересів сторін виконавчого провадження, з огляду на обов`язковість забезпечення якнайкращих інтересів дитини та чітке правове врегулю-вання алгоритму дій незгоди боржника з судовим наказом (як з підставою видачі, так і з розміром аліментів), підстави для визнання судового наказу №751/11407/23 таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

В протилежному випадку, в разі визнання судового наказу №751/11407/23 таким, що не підлягає виконанню, неповнолітня дитина буде позбавлена матеріальної підтримки зі сторони батька, оскільки останній добровільно її не утримував.

Інші доводи боржника щодо пріоритетності інтересів зводяться до особистого тлу-мачення норм процесуального закону.

На підставі вище викладеного, суд прийшов до висновку про те, що вказані доводи боржника не є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, тому у задоволенні заяви слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.353,354,432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання су-дового наказу в цивільній справі №751/11407/23 про стягнення аліментів, таким що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду з дня її прого-лошення шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день йо-го (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.Г. Павлов